Рішення

від 15.01.2018 по справі 910/21165/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2018Справа № 910/21165/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до приватного підприємства "Алексамо"

про виселення та стягнення 85 311,18 грн.

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача : Кучеренко О.О., довіреність № б/н від 07.08.17;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" до приватного підприємства "Алексамо" про виселення та стягнення 85 311,18 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією та відповідачем укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №5055/14, відповідно до умов якого відповідачу було надано в орендне користування нерухоме майно, приміщення підвалу загальною площею 101,10 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19 літ А, для розміщення пункту побутового обслуговування населення.

Проте, в порушення умов договору та чинного законодавства, у відповідача перед позивачем наявна станом на 17.11.2017 року заборгованість по орендній платі в розмірі 73 127,33 грн. за період з червня 2016 року.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 73 127,33 грн., пені в розмірі 10 815,60 грн., трьох процентів річних в розмірі 1 368,25 грн., а також, виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 101,10 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.11.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.01.2018 р.

В судове засідання 15.01.2018 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.11.2017 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 44276856.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетом є швидке вирішення справи.

Враховуючи віднесення процесуальним законом даної справи до категорії малозначних (до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), було постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача не заперечував про розгляд даної справи у спрощеному позовному провадженні.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову або направити представників у судове засідання.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адреси місцезнаходження відповідача, яке також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом, також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2017 рокує офіційним місцезнаходженням відповідача.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 44276856 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 29.11.2017 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали про порушення провадження у справі відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У зв'язку з чим, відповідач вважається повідомленим про порушення провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявили протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за відсутності його повноважних представників і причини неявки цих представників у засідання судом не визнаються поважними.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 15.01.2018 року на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.07.2014 року між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), приватним підприємством "Алексамо" (орендар), комунальним підприємством Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (підприємство) укладено договір №5055/14 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 08.07.2017 року №3 та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.07.2014 року №419 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19 для використання під надання побутових послуг населенню.

Об'єктом оренди є: нежитлове приміщення загальною площею 101,10 кв.м, розташоване: підвал 101,10 кв.м, згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30 вересня 2013 року становить 475 570,00 грн. без ПДВ.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п.4.1. договору, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

23.07.2014 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

Будинок за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19 переданий на баланс та закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 №50 Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування.

30.01.2015 року укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №5055/14 від 23.07.2014 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19, якою змінену сторону в договорі з комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва на комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва".

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір у відповідності до п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України набирає чинності з 23.07.2014 року до 22.07.2017 року (п.9.1 договору).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.21 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року №34/6250, та на дату розрахунку в цілому становить 2064,77 грн. (сума без ПДВ) та 412,95 грн. (сума ПДВ) разом 2477,72 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 договору).

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п.3.6 договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок підприємства за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п.3.7 договору).

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Звертаючись з позовом позивач зазначив, що відповідач з червня 2016 року не сплачує орендну плату в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду (27.11.2017 року) заборгованість відповідача за період з липня 2016 року по листопад 2017 року (включно) становить 73 127,13 грн.

Будь-яких доказів сплати вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за період з липня 2016 року по листопад 2017 року (включно) за договором у відповідача перед позивачем в сумі 73 127,13 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню станом на 17.11.2017 року в розмірі 10 815,60 грн., та три проценти річних станом на 17.11.2017 року в розмірі 1 368,25 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 10 815,60 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1 368,25 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 101,10 кв.м. за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19.

На момент розгляду справи доказів щодо передачі приміщення по акту приймання-передачі матеріали справи не містять.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір у відповідності до п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України набирає чинності з 23.07.2014 року до 22.07.2017 року (п.9.1 договору).

Частиною 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу (приватизації) об'єкта оренди;

ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря;

загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Згідно з п.9.4 договору, договір припиняється в разі,зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.9.2 договору, усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Пунктом 9.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи вістуні будь-які докази укладання додаткової угоди щодо продовження дії договору та сама додаткова угода.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які не можливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів та звільнення орендованого майна у зв'язку із закінчення дії договору, вимога позивача про виселення орендаря із займаного приміщення підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Алексамо" (03057, м. Київ, вулиця Ежена Потьє, будинок 11А, ідентифікаційний код 24730654) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м. Київ, вул.. Хорива, 36, код ЄДРПОУ 39609111) заборгованість по орендній платі в розмірі 73 127 (сімдесят три тисячі сто двадцять сім) грн. 33 коп., пеню в розмірі 10 815 (десять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 60 коп., три проценти річних в розмірі 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 25 коп. та судовий збір в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

3. Виселити приватне підприємство "Алексамо" (03057, м. Київ, вулиця Ежена Потьє, будинок 11А, ідентифікаційний код 24730654) з нежитлового приміщення загальною площею 101,10 кв.м. за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 19.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 22.01.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий