Рішення

від 25.01.2018 по справі 910/20669/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.01.2018Справа №910/20669/17 За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенірна компанія «Юніверсал» до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б-Груп» про                 стягнення  211143,28 грн.     Суддя Смирнова Ю.М. Представники: без виклику сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача  182     300,00  грн. основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 0408/2017 від 04.08.2017, 21     855,95 грн. штрафних санкцій, 1     153,73 грн. 2% річних, 5     833,60 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по своєчасному поверненню суми наданої позики в розмірі 182     300,00 грн. за вищевказаним договором. Нормативно в обґрунтування позову в частині вимоги про стягнення основного боргу позивач посилався на приписи ст.ст. 525, 526, 1046, ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання з своєчасного повернення суми наданої позики, позивачем заявлено до стягнення 21     855,95 грн. штрафної санкції згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, 1     153,73 грн. 3% річних та 5     833,60 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20669/17, розгляд справи  призначено на 19.12.2017. Відповідач відзиву на позов не надав. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції. Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки у справі № 910/20669/17 ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017  вирішено справу № 910/20669/17 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.01.2018, встановлено строк для подання відзиву та заперечень на відзив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Сувенірна компанія «Юніверсал» про вжиття заходів до забезпечення позову. В судовому засіданні 10.01.2018 представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити. В судове засідання 10.01.2018 відповідач представників не направив, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином. 10.01.2018 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 04.08.2017 між позивачем – ТОВ «Сувенірна компанія «Юніверсал», як позикодавцем, та відповідачем – ТОВ «Б2Б-Груп», як позичальником, укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 0408/2017 від 04.08.2017 (далі – договір № 0408/2017 від 04.08.2017). Пунктом 1.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 визначено, що позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути її у строк до 30.08.2017. Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі; нарахування відсотків по даній позиці не передбачено (п. 1.2). Згідно з пунктом 2.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 сума поворотної фінансової допомоги  становить 110     000,00 грн. Відповідно до пункту 3.1, пункту 3.2 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 позикодавець надає поворотну фінансову допомогу протягом 3 днів з моменту підписання цього договору в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позичальника. Пунктом 4.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 сторони узгодили, що строк надання поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний місяць з моменту надходження суми коштів на банківський рахунок позичальника. Згідно з пунктом 5.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 фінансова допомога повертається позикодавцю на його банківських рахунок у строк, вказаний в п. 1.1 та 4.1 цього договору. Пунктом 7.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 визначено, що за порушення зобов'язань за договором позичальник несе відповідальність згідно з законодавством України. Пунктом 9.1. договору № 0408/2017 від 04.08.2017 визначено, що умови цього договору мають однакову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документа. Відповідно до платіжного доручення № 731 від 04.08.2017 на суму 110     000,00 грн. позивачем було перераховано на користь відповідача 110     000,00 грн. з призначенням платежу: «зворотна безвідсоткова фінансова допомога зг.дог. № 0408/2017 від 04.08.2017». Крім того, як зазначав позивач, до закінчення строку дії договору № 0408/2017 від 04.08.2017, ним було також надано відповідачу за його згодою ще 90     000,00 грн. фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 658 від 18.08.2017 на суму 90     000,00 грн. з призначенням платежу «зворотна безвідсоткова фінансова допомога зг.дог. № 0408/2017 від 04.08.2017». Відповідно до платіжних доручень № 363 від 23.08.2017 на суму 7     700,00 грн. та № 12 від 05.09.2017 на суму 10     000,00 грн., відповідачем було частково повернуто позивачу кошти фінансової допомоги загалом в сумі 17     700,00 грн. 21.09.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 21.09.2017 про повернення суми фінансової допомоги (позики) в сумі 182     300,00 грн., наданої згідно договору № 0408/2017 від 04.08.2017. Вказана вимога направлена позивачем відповідачу за місцезнаходженням: 04080 м. Київ, вул.. Новокостянтинівська,8, оф. 32, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 5490 від 02.10.2017 та описом вкладеного у цінний лист. Як зазначав позивач у позові, відповідач вимогу позивача про повернення суми наданої фінансової допомоги в розмірі 182     300,00 грн.не виконав, надану суму фінансової допомоги у визначений договором строк не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав. Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору № 0408/2017 від 04.08.2017, який за своєю правовою природою є договором позики. Частиною 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3). Частиною 1 ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як свідчать обставини справи, позивачем на виконання умов договору № 0408/2017 від 04.08.2017 було перераховано на рахунок відповідача суму позики загалом у розмірі 200     000,00 грн., зобов'язання з повернення якої відповідач повинен був виконати у строк до 30.08.2017, що обумовлено п. 1.1 та п. 5.1 наведеного договору. Також судом встановлено, що станом на момент вирішення спору строк повернення позики між сторонами у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 651, ст. 654 Цивільного кодексу України) та/або договором  № 0408/2017 від 04.08.2017  (п. 9.1),  не змінювався.    Згідно з матеріалами справи, відповідачем здійснено лише часткове повернення суми позики в розмірі 17     700,00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень № 363 від 23.08.2017  та № 12 від 05.09.2017.   Отже, відповідачем всупереч умов п. 1.1 та 5.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017, не було повернуто позивачу у строк до 30.08.2017 у повному обсязі суму отриманої позики в розмірі 200     000,00 грн., а здійснено лише часткове її повернення в розмірі 17     700,00 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 182     300,00 грн. (200     000,00 грн. – 17     700,00 грн.), зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання.   З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 0408/2017 від 04.08.2017 щодо своєчасного виконання зобов?язання по поверненню суми отриманої позики в розмірі 182     300,00 грн., а також положення ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України. Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі документально підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі  182     300,00 грн.  та факт прострочення її сплати. Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.   З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 182     300,00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання з своєчасного повернення суми наданої позики, позивачем заявлено до стягнення 21     855,95 грн. штрафної санкції згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, 1     153,73 грн. 3% річних та 5     833,60 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд дійшов наступних висновків. Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України). Поряд з цим, ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Укладеним сторонами договором не визначено розміру відповідальності за невиконання зобов'язань у вигляді сплати штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня). У п. 7.1 договору № 0408/2017 від 04.08.2017 лише вказується, що за порушення зобов'язань за договором позичальник несе відповідальність згідно з законодавством України. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 21     855,95 грн. штрафної санкції є  безпідставною і  задоволенню не підлягає. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 182     300,00 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, згідно вимог ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України наявні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Суд, дослідивши наведені позивачем у позові розрахунки вказаних показників, погоджується з ними щодо строків, сум та ставок їх нарахувань, з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат, у зв'язку чим задовольняє вимоги позивача в цій частині в повному обсязі, а саме: - 3% в сумі 1     153,73 грн. за 77 днів прострочення (період з 01.09.2017 (оскільки 30.08.2017 гранична дата виконання зобов'язання по поверненню позики) по 16.11.2017 (гранична дата нарахування за розрахунками позивача): 182     300,00 грн. х3% х 77 днів/365 = 1     153,73 грн.; - інфляційні втрати в сумі 5     833,60 грн. за вересень 2017 та жовтень 2017 року: 182     300,00 грн. х ((102,0% (величина індексу інфляції у вересні 2017 року) х 101,2% (величина індексу інфляції у жовтні 2017 року))- 182     300,00 грн. = 5     833,60 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 182     300,00 грн. основного боргу, 1     153,73 грн. 3% річних та 5     833,60 грн. інфляційних втрат. В інший частині позову  - щодо стягнення з відповідача  21     855,95 грн. штрафної санкції – суд відмовляє. Судовий збір згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.   Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 129, ч. 9 ст.165, ч.1 ст.202, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково.   2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б-Груп» (ідентифікаційний код: 37099789; місцезнаходження: 04080 м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 8, оф. 32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенірна компанія «Юніверсал» (ідентифікаційний код 37883333; місцезнаходження: 01042 м.Київ, вул. Патріса Лумумби, б. 9, оф. 4) основний борг в сумі 182 300 (сто вісімдесят дві тисячі триста)   грн. 00 коп., 1     153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 73 коп. 3% річних, 5     833 (п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 60 коп. інфляційних втрат, а також  2     839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.   3. В інший частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.         Суддя                                                                                                                 Ю.М.Смирнова