Постанова

від 23.01.2018 по справі 742/3660/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/3660/17 Провадження № 22-ц/795/129/2018 Головуючий у I інстанції - Зарічна Л. А. Доповідач - Страшний М. М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Страшного М.М.

суддів - Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,

при секретарі - Герасименко Ю.О.

За участю - позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади с.Мазки в особі Мазківської сільської ради Прилуцького району про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на три земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В обґрунтування своїх вимог вказував, що нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в заповіті ОСОБА_4 спадкове майно визначене як „пай в пайгоспі „Колос" с.Мазки, Прилуцького району в сумі 6973 карбованці", в той час як померлій ОСОБА_4 належать на праві власності три земельні ділянки, що підтверджується відповідними державними актами.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. На думку позивача, суд прийшов до помилкового висновку про те, що майно, яке зазначене в заповіті ОСОБА_4, не включає в себе право на земельний пай, яке виникло у заповідача через три роки після складання заповіту. Позивач вважає, що ОСОБА_4 заповіла йому всі права та обов'язки, яки виникли у неї або могли виникнути у майбутньому як у члена КСП „Колос", тобто всі права власника частки майна КСП „Колос", в тому числі як частки у майновому та і земельному фонді. Також позивач зазначає, що сертифікат на майнову частку (пай) із майнового фонду КСП „Колос" ОСОБА_4 не отримала. Твердження суду про те, що заповіт охоплює право на майновий пай, а не на земельний, на думку позивача, є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, складаючи заповіт ОСОБА_4 зазначила конкретно визначене майно, а саме пай вартістю 6973 крб, підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на майно, яке не зазначене в заповіту не встановлено.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4

Згідно заповіту від 22.02.1993 року, посвідченого секретарем Мазківської сільської ради, ОСОБА_4 заповіла належний їй пай в пайгоспі „Колос" с. Мазки Прилуцького району в сумі шість тисяч дев'ятсот сімдесят три карбованці ОСОБА_2

Державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. від 11.2009 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, оскільки в заповіті мова йде лише про „пай в пайгоспі „Колос" с. Мазки Прилуцького району, тобто спадкове майно зазначене в заповіті відсутнє.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що ним здійснено тлумачення такого заповіту таким чином, що заповіт охоплює як майновий, так і земельний пай, а зазначена у заповіті вартість паю є частиною прибутку, яка щорічно нараховується члену КСП і яка належала спадкодавцю станом на 1993 рік.

Земельна частка (пай) є умовною частиною сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі і розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки (паю) є невизначеними.

Поняття земельної ділянки, як об'єкту права власності визначено в ст. 79 ЗК України, згідно з якою земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Судом встановлено, що КСП „Колос" отримало Державний акт на право колективної власності на землю 17.11.1995 року. ОСОБА_4 значилась у списках членів КСП „Колос".

За своє життя ОСОБА_4 отримала три Державні акти на право власності на земельні ділянки (а.с.12-14).

На відміну від інших правочинів, для заповіту властива можливість із настанням певних обставин втрачати чинність як повністю заповітом, так і окремими його положеннями. Це може статися ще за життя заповідача, тобто до відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 реалізувала своє право на отримання земельної частки (паю) в КСП „Колос", отримавши відповідний сертифікат, який вона згодом обміняла на Державні акти на право власності на земельні ділянки.

При цьому ОСОБА_4 з 19 травня 2004 року (день отримання державних актів на право власності на земельні ділянки) по день смерті не було внесено відповідних змін до заповіту щодо визначення спадкового майна.

Тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв'язку із чим необхідно уточнити його зміст.

Однак, при цьому частина 2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого (заповіту) правочину.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов'язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Проте ОСОБА_2, здійснюючи самостійне тлумачення заповіту, а саме що „пай" це є „земельна частка (пай), допустив внесення змін у сам зміст заповіту, що не є допустимим.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст складено 25.01.2018

Головуючий:Судді: