Ухвала

від 24.01.2018 по справі 822/3291/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3291/17

УХВАЛА

іменем України

24 січня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участі:секретаря судового засідання Мазій І.В. позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про закриття провадження у справі № 822/3291/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Відділу Держгеокадастру в Красилівському районі Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ледянська сільська рада Красилівського району Хмельницької області про скасування наказу та державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Відділу Держгеокадастру в Красилівському районі Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ледянська сільська рада Красилівського району Хмельницької області, в якому просять суд :

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31.08.2017 року за № 22-18213-СГ щодо надання дозволу Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі її в комунальну власність для створення громадського пасовища (цільове призначення - землі загального користування (громадські пасовища)) - кадастровий номер НОМЕР_1;

- скасувати державну реєстрацію Відділом Держгеокадастру у Красилівському районі Хмельницькій області від 19.10.2017 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населених пунктів Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області з цільовим призначенням (згідно КВЦПЗ) 18.00 - землі загального користування (громадські пасовища) та присвоєно кадастровий номер - НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в добровільному порядку повторно розглянуло клопотання позивачів від 14.06.2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області. За результатами повторного розгляду клопотань позивачів відповідачем прийнято рішення про відмову в задоволенні зазначених клопотань з тих підстав, що за інформацією Державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Красилівському районі Хмельницькій області зазначена земельна ділянка на графічному матеріалі накладається на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1, яка відноситься до земель загального користування, що не відповідає вимогам законів та нормативно - правовим актам. Окрім того, позивачам стало відомо, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31.08.2017 року за № 22-18213-СГ надано дозвіл Ледянській сільській раді Красилівського району Хмельницької області на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі її в комунальну власність для створення громадського пасовища (цільове призначення - землі загального користування (громадські пасовища)). 19.10.2017 року Державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Красилівському районі Хмельницькій області здійснено державну реєстрацію даної земельної ділянки. Такі дії відповідачів позивачі вважають протиправними та звернулись до суду із вказаним позовом за захистом порушених прав.

Позивач та представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову, а також надав клопотання про закриття провадження по справі з тих підстав, що відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Враховуючи положення Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Третя особа Ледянська сільська рада Красилівського району Хмельницької області надала суду клопотання, в якому просила суд прийняти рішення у справі згідно чинного законодавства та проводити розгляд справи без участі свого представника.

Судом в судовому засіданні поставлено на обговорення клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про закриття провадження у справі № 822/3291/17.

Позивач та представник позивачів проти заявленого клопотання заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

Суд досліджуючи клопотання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про закриття провадження у справі дійшов висновку, що таке підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 69 КАС України (в редакції яка діяла на момент вчинення процесуальної дії) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Дослідженням письмових доказів, а саме матеріалів які стали підставою для прийняття спірного рішення, наданих сторонами встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявами, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянуто заяви позивачів та прийнято рішення про відмову надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яку оформлено листами від 04.07.2017 року № З-15670/0-7266/6-17, № Ч- 15667/0-7262/6-17, № К-15673/0-7270/6-17.

Позивачі не погодившись із таким рішенням відповідача оскаржили його до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо розгляду звернень ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у строки, визначені статтею 122 Земельного кодексу України. Визнано протиправними вимоги Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлені листами від 04.07.2017 року № З-15670/0-7266/6-17, № Ч-15667/0-7262/6-17, М-15666/0-7256/6-17, К-15673/0-7270/6-17 щодо надання ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 погодження органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, подані 14.06.2017 року, у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2017 року повторно розглянуло клопотання позивачів від 14.06.2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Ледянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

За результатами повторного розгляду клопотань позивачів відповідачем прийнято рішення про відмову в задоволенні зазначених клопотань (№ З-27149/0-1409478-17, № Ч-27148/0-14095/6-17, № К-27152/0-14096/6-17 від 25.10.2017 року) з тих підстав, що за інформацією Державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Красилівському районі Хмельницькій області зазначена земельна ділянка на графічному матеріалі накладається на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1, яка відноситься до земель загального користування, що не відповідає вимогам законів та нормативно - правовим актам.

Згідно відомостей які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31.08.2017 року за № 22-18213-СГ надано дозвіл Ледянській сільській раді Красилівського району Хмельницької області на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі її в комунальну власність для створення громадського пасовища (цільове призначення - землі загального користування (громадські пасовища)) - кадастровий номер НОМЕР_1.

19.10.2017 року державним кадастровим реєстратором відповідача здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що земельна ділянка, стосовно якої подавались клопотання позивачами, є сформованою і їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, а отже позивачі оскаржують рішення, яке стосується передачі земельної ділянки у комунальну власність третій особі - Ледянській сільській раді Красилівського району Хмельницької області.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється, на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1-3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, повязаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14), від 09 грудня 2014 року (справа 21-308а14), 17.02.12015 року (справа № 21-551а14), від 24.02.2015 року, від 16.12.2015 року (справа № 6-2510-ц15).

Верховний суд України у рішенні №6-2510-ц15 від 16.12.2015 року зазначив, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Статтями 1, 3, 15 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Оскільки предметом перевірки вказаного позову є правильність формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідного права власності щодо неї, суд приходить до висновку, що вказана справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Не зважаючи на те, що стороною у справі є фактично суб'єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин.

Крім того, між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору, як підпорядкованість одного учасника відносин іншому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що юрисдикція адміністративного суду не поширюється на справи стосовно прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність або користування (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальшого оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, оскільки виникає спір про цивільне право та має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5,19, 194, 205, 238, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про закриття провадження у справі № 822/3291/17 - задовольнити.

Провадження у справі № 822/3291/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Відділу Держгеокадастру в Красилівському районі Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Ледянська сільська рада Красилівського району Хмельницької області про скасування наказу та державної реєстрації - закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 січня 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький