Рішення

від 18.01.2018 по справі 908/2164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/93/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 Справа № 908/2164/17

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГОМАШ» (71100, Запорізької область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, буд.1)

про стягнення суми 163584,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

При секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № ББУ/ДУ229/СЛ/17 від 29.12.2017 (під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення - відсутня);

від відповідача: ОСОБА_2, директор, наказ № 54 від 31.07.2012;

СУТЬ СПОРУ:

31.10.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» про стягнення з ТОВ Науково виробниче підприємство «ЕНЕРГОМАШ» суми 163584,00 грн., з яких: 28627,20 грн. - штраф, 134956,80 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 02.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2164/17, присвоєно номер провадження справи 9/93/17, судове засідання призначено на 23.11.2017. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2017.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції. За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з чим, згідно зі ст. 201 Господарського процесуального кодексу України суд відкрив судове засідання 19.12.2017 та оголосив про розгляд справи по суті, який здійснюється в рамках загального позовного провадження.

В судовому засіданні 19.12.2017 оголошено перерву до 18.01.2018, про що винесено ухвалу в порядку ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 18.01.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Відповідно до умов укладеного сторонами договору підряду № 3110-ДУ-УМТС від 11.10.2016, відповідач повен був виконати роботи з ремонту обладнання, вартість яких згідно зі специфікацією № 1 складає 408960 грн., у строк не пізніше 14.01.2017. Згідно з Актом здачі-приймання робіт ремонт виконано 16.05.2017., тобто з простроченням на 110 календарних днів. За невиконання зобов'язань в термін передбачений пунктом 2.1.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача суму 28627,20 грн. - штрафу та 134956,80 грн. - пені, що нараховані на підставі п. 6.7 договору. Позивач на підставі ст.ст. 11, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у клопотанні, яке 15.12.2017 надійшло до суду, в якому відповідач виклав свої заперечення по суті позовних вимог, позов не визнає з наступних підстав. Відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Після розбирання насосу була здійснена дефекація та складено попередній акт дефекації. Зачищення та поміри деталей та збірних одиниць показали, що деталі, які вважалися ремонтнопридатними, не підлягають відновленню, при цьому більшість з них виготовлюються ливарним методом. Враховуючи, що насос ЦНС 850-360 виготовлено в Росії, вилиті деталі було неможливо придбати, тому вони виготовлялися збірно-зварними, що потребувало додаткового часу. Листом вих. №21/03-03 від 21.03.2017 відповідач повідомив позивача про ці обставини, просив не нараховувати штрафні санкції та подовжити строки виконання робіт з ремонту насосу. За наявності таких непередбачених ускладнюючих обставин, ТОВ НВП Енергомаш виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, якісно, у відповідності з діючими нормами та стандартами здійснило ремонт обладнання та 16.05.2017 передало його позивачу. Зазначив, що несвоєчасне здійснення ремонту та порушення умов договору пов'язане з виключними обставинами, які від нього не залежали. Посилаючись на ст.ст. 218, 233, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України просить суд не задовольняти позовні вимоги в повному обсязі, зменшити розмір штрафних санкцій на розмір пені, який є надмірно великим.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергомаш» (підрядник, відповідач) укладено договір підряду (ремонт на території підрядника) № 3110-ДУ-УМТС, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик за завданням замовника виконати з власних матеріалів ремонт (роботи) обладнання, його вузлів та комплектуючих (обладнання), вказаних у Специфікаціях (Додатки), підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною договору. Безпосередній перелік, обсяг, вартість робіт узгоджуються у Додатках (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 3.1).

За умовами п. 2.1.2 договору Підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 80 календарних днів з моменту передачі обладнання на ремонт та підписання відповідного акта приймання-передачі, якщо інший строк не обумовлений в Додатках до цього договору.

Матеріали справи свідчать, що 26.10.2016 сторонами оформлено та підписано акт приймання-передачі до договору, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в ремонт обладнання: насос ЦНС 850х360 інв. № 5608 (ДУ-10400010708/000) в кількості 1 шт.

Відповідно до підписаної 08.11.2016 сторонами договору Специфікації № 1 (Додаток №1 до договору) вартість робіт з ремонту насоса визначена в розмірі 408960 грн. з ПДВ.

Позивач надав суду лист від 27.02.2017, адресований відповідачу, згідно з яким у зв'язку з невиконанням робіт станом на 26.02.2017, вимагав їх здійснення та сплати нарахованих на підставі п.6.7 договору штрафу і пені за порушення термінів виконання робіт, обмовлених п. 2.1.2 договору підряду.

У відповідь, листом вих. №21/03-03 від 21.03.2017 відповідач повідомив позивача, що після розбирання насосу була здійснена дефекація, виявлено, що деталі, які вважалися ремонтнопридатними, не підлягають відновленню, враховуючи, що насос ЦНС 850-360 виготовлено в Росії, вилиті деталі неможливо придбати, тому вони виготовлюються збірно-зварними, що потребує додаткового часу. Просив не нараховувати штрафні санкції та подовжити строки виконання робіт з ремонту насосу або забрати насос у розібраному вигляді. Листом вих. № 29/03-01 від 29.03.2017 відповідач повідомив, що насос ЦНС 850-360 буде відвантажений після завершення робіт з капітального ремонту 18-20.04.2017.

16.05.2017 сторонами договору підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт, виконаних згідно договору № 3110-ДУ-УМТС від 11.10.2016 - капітальний ремонт насосу ЦНС 850-360 (1 шт.), загальною вартістю 408960 грн.

Згідно з п. 6.7 договору невиконання зобов'язання в строк, обумовлений в п. 2.1.2 цього договору, в межах 10 календарних днів, Підрядник, за письмовою вимогою Замовника, сплачує Замовнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 7% від вартості робіт згідно відповідного Додатка. Також, за наявності письмової вимоги Замовника, Підрядник зобов'язується додатково до вищевказаного штрафу, сплатити Замовнику неустойку в розмірі 0,3% від вартості робіт за відповідним Додатком за кожен день прострочки.

У жовтні 2017 року позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі, згідно з якою просить стягнути з відповідача 28627,20 грн. штрафу, 134956,80 грн. пені за невиконання зобов'язань в передбачений договором термін.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні приписи містить стаття 199 Господарського кодексу України, згідно якої виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

У відповідності до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 ГК України за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 2.1.2 договору Підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 80 календарних днів з моменту передачі обладнання на ремонт та підписання відповідного акта приймання-передачі, якщо інший строк не обумовлений сторонами в Додатках до договору. Згідно з п.8.3 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до договору можуть бути внесені за згодою обох сторін та оформлюються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами договору.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором щодо передачі в ремонт обладнання - насосу ЦНС 850х360 за актом приймання-передачі від 26.10.2016. Згідно з умовами договору, Підрядник зобов'язаний був виконати роботи в строк 80 календарних днів, з моменту цієї передачі, тобто в термін не пізніше 14.01.2017. Інший строк в Додатках до цього договору не обумовлений.

У відповідності до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач просив суд відмовити в позові, посилаючись на ст. 218 ГК України, та зазначив, що порушення строку виконання робіт сталося не з його вини і за виключних обставин, які він нього не залежали, та про які позивач був повідомлений листом від 21.03.2017 за вих. №21/03-03.

Зазначені заперечення відповідача судом відхилено, оскільки обставини, на які він посилається, не звільняють від відповідальності, виходячи з наступного. Лист вих.№21/03-03 від 21.03.2017, на який посилається відповідач, фактично є відповіддю на претензію позивача від 27.02.2017 про сплату штрафних санкцій, яка направлялася останнім вже після спливу строку виконання робіт, тобто не є належним доказом повідомлення позивача про виявлені дефекти складових частим насосу, що виявилися неремонтнопридатними.

За змістом п. 2.1.5 договору підряду Підрядник зобов'язується провести дефектацію поставленого обладнання протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання в ремонт. Підрядник зобов'язаний надати замовнику для підписання дефектний акт та калькуляцію на узгоджену одиницю обладнання, а також Додаток протягом 3 календарних днів з момент підписання дефекації наданого в ремонт обладнання.

Акт дефектації, на який посилається відповідач в листі №21/03-03 від 21.03.2017, суду не наданий. Будь-яких інших доказів повідомлення позивача про обставини, що унеможливлюють виконання ним зобов'язання у визначений термін та ініціювання у зв'язку з цим внесення відповідних змін до договору, суду не надано.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язання підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, тому суд вважає його доведеним. Разом з тим, вирішуючи спір суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, у підрядника на підставі договору підряду виникає негрошове зобов'язання перед замовником виконати роботи, проте на умовах договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як слідує з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача штраф та пеню , нараховані згідно з п. 6.7 договору у відсотковому співвідношенні від вартості робіт.

При цьому, суд зазначає, що назва санкції, вжита позивачем в тексті позовної заяви, практичного значення не має.

В даному випадку слід виходити із суті правої природи встановленої в договорі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання та відсутності у законі заборони на її встановлення.

Згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Із змісту п. 6.7 договору підряду вбачається, що сторони узгодили, що Підрядник сплачує Замовнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 7% від вартості робіт , а також, додатково неустойку в розмірі 0,3% від вартості робіт за кожен день прострочки.

В той же час, із системного аналізу вказаних норм законодавства випливає, що пенею є неустойка за порушення грошового зобов'язання, що нараховується у відсотковому співвідношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Таким чином, додаткова неустойка в розмірі 0,3% від вартості робіт за кожен день прострочки по суті також є штрафом за порушення строків виконання зобов'язання, що в свою чергу, є подвійною відповідальністю за одне і теж правопорушення та суперечить чинному законодавству.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, оскільки фактично в договорі встановлено подвійний штраф, що є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу в розмірі 7% від вартості робіт, тобто в розмірі який встановлений законом - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (вартості робіт).

Як встановлено вище, підрядник зобов'язаний був виконати роботи в строк не пізніше 14.01.2017. Роботи, вартість яких згідно специфікації становить 408960 грн., виконано та передано Замовнику за актом здачі-прийняття від 16.05.2017, тобто з прострочкою, яка склала більше ніж 10 днів. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 28627,20 грн. штрафу, яка становить 7 % від вартості робіт є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача суми 134956,80 грн. додаткової неустойки, судом відмовляється із наведених вище підстав.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на розмір пені, яке надійшло до суду 15.12.2017, судом відмовляється. По-перше, Господарським процесуальним Кодексом України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, не передбачено право суду на зменшення розміру неустойки; по-друге, в частині вимог про стягнення суми неустойки (штрафу), визначеної позивачем як пеня, судом відмовлено по суті у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю чинному законодавству.

Позивачем згідно з платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 20.04.2017 та №2116883002 від 31.05.2017 сплачено судовий збір в загальному розмірі 3200 грн. Враховуючи ціну позову, яка становить 163584 грн., судовий збір, що належить до сплати, в даному випадку, складає 2453,76 грн. (1,5 % від ціни позову). Таким чином, позивачем зайво сплачено суму 746,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.1 ч.1, ч.ч. 2, 3 статті 7 Закону України Про судовий збір в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Таким чином, сума переплаченого судового збору в розмірі 746,24 грн. може бути повернута за ухвалою суду за клопотанням позивача. Станом на час розгляду справи відповідного клопотання не надходило.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 429,41 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГОМАШ» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, буд.1, код ЄДРПОУ 32787127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке вул.Красноармійська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37014600) суму 28627 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 20 коп. штрафу, суму 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 41 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 29.01.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва