Рішення

від 25.01.2018 по справі 904/10661/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018м. ДніпроСправа № 904/10661/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів", Дніпропетровська область, м. Вільногірськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Метиз", Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське

про стягнення коштів за договором постачання

в присутності представників:

від позивача: директор ОСОБА_1, наказ № 137/І-К від 25.11.2010;

адвокат ОСОБА_2, довіреність від 31.12.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

28.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Метиз" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 54268,59 грн боргу за непоставлений товар за договором №31/08-01ПМ від 31.08.2017 та стягнення пені у сумі 16823,08 грн за несвоєчасну поставку товару.

Позов обгрунтований тим, що позивач перерахував відповідачу передплату за товар у сумі 197299,98 грн, а товар відповідачем поставлений не в повному обсязі, вартість непоставленого товару складає 54268,59 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні без пояснення причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Суд наголошує на тому, що ухвала від 02.01.2018 про порушення провадження у справі була надіслана всім учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідної ухвали суду.

Поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду від 02.01.2018 поштовим відділенням повернуто до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2017 між сторонами укладений договір поставки № 31/08-01ПМ, згідно з яким відповідач зобов'язався здійснювати позивачу поставку металовиробів, а позивач зобов'язався приймати та оплачувати товар. Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець здійснює попередню 100% оплату за погоджену партію товару, якщо інші умови не встановлені в Специфікації.

Згідно з п. 2.4 договору постачальник має передати позивачу товар на протязі 5 робочих днів з дня отримання попередньої оплати.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 197299,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1207 від 01.09.2017, № 1235 від 05.09.2017 та № 1276 від 12.09.2017.

За накладною № ПМ-0000117 від 01.09.2017 відповідач передав позивачу товар на суму 17500,00 грн, за накладною № ПМ-0000178 від 05.09.2017 на суму 52832,48 грн, накладною № ПМ-0000184 від 12.09.2017 на суму 17832,49 грн, накладною № ПМ-0000189 від 20.09.2017 на суму 10086,41 грн, накладною № ПМ-0000194 від 28.09.2017 на суму 9850,01 грн, а всього на 143031,39 грн.

Сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, у якому зазначено. що станом на 11.10.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становить 54268,59 грн.

31.10.2017 позивач надіслав відповідачу претензію, яка отримана відповідачем 02.11.2017. з вимогою поставити решту товару на суму 54268,59 грн, а у разі відсутності товару повернути грошові кошти у вказаній сумі.

Претензія позивача залишена відповідачем без задоволення, тому позивач 28.12.2017 звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач відповідно до умов договору здійснив попередню оплату товар, але відповідач поставив товар не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Факт поставки відповідачем позивачу товару не в повному обсязі підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Позивач заявив до стягнення заборгованість за непоставлений товар, але фактично заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати та пені.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив обумовлені договором строки поставки продукції позивачу, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом п. 6.1 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення встановлених договором термінів поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені за період з 29.09.2017 по 26.12.2017 на суму 16823,08 грн, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що її розмір заявлено до стягнення в межах можливого нарахування.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо поставки, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн покладаються на відповідача.

Позивач також в позовній заяві просить стягнути на його користь 3500,00 грн витрат на послуги адвоката, 1500,00 грн витрат на відрядження у зв'язку з розглядом справи та 50,00 грн витрат на надсилання відповідачу копії позову та матеріалів.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд виходив з принципів розумності та співрозмірності оплати за надані послуги і вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач надав до справи копію свідоцтва № 0761 від 08.01.1998 на право зайняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_2, квитанцію № 2017097, з якої слідує, що адвокат ОСОБА_2 26.12.2017 отримав від позивача 3500,00 грн за надання професійної правничої допомоги у складанні позовної заяви, консультацій, роз'яснень положень законодавства, участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з викладеного, господарський суд вважає витрати на послуги адвоката у розмірі 3500,00 грн достатньо розумними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно інших зазначених позивачем судових витрат суд зазначає, що вони не підтверджені належним чином документально, відсутній їх обгрунтований розрахунок, тому підстав для їх відшкодування позивачу не вбачається.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Метиз" (Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Заводська, буд. 14, ідентифікаційний код 38528084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 2, ідентифікаційний код 01350073) попередню оплату у сумі 54268,59 грн, пеню у сумі 16823,08 грн, 3500,00 грн витрат на послуги адвоката, та витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.01.2018.

Суддя В.Д. Воронько