Ухвала

від 22.01.2018 по справі 910/8430/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

22.01.2018Справа № 910/8430/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за скаргою Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва на за позовом до про дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Публічного акціонерного товариства "Київенерго" Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 9 921 581 гривня 28 копійок

Представники учасників:

від скаржника (відповідача): не з'явилися

від позивача: не з'явилися

від ВДВС: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центральний Подільського району м.Києва" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 9 921 581 гривня 28 копійок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року по справі №910/8430/14 припинено провадження в справі № 910/8430/14 в частині стягнення 2 229 386 гривень 21 копійки. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Центральний Подільського району м.Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 7 692 195 гривень 07 копійок, з яких: 7 170 771 гривня 91 копійка - сума основної заборгованості, 96 653 гривні 49 копійок - інфляційні нарахування та 424 769 гривень 67 копійок - 3% річних. Стягнуто з Комунального підприємства "Центральний Подільського району м.Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 73 080 гривень 00 копійок судового збору.

05.08.2014 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано Наказ.

28.12.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Одночасно зі скаргою Скаржником було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду із вказаною скаргою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 клопотання Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві по справі №910/8430/14 задоволено, поновлено Комунальному підприємству Центральний Подільського району м. Києва строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві по справі №910/8430/14, розгляд скарги призначено на 04.01.2018.

В судове засідання 04.01.2018 року представники стягувача, боржника та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві не з'явились.

За приписами ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 року про призначення скарги до розгляду, було направлено на адреси стягувача, боржника та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджується відміткою про відправлення, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, однак рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправленень на адресу суду не повертались. Крім того, про призначення скарги до розгляду стягувача, боржника та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було повідомлено телефонограмою, однак відповіді не отримано.

За приписами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Як встановлено у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, у зв'язку із неявкою представників стягувача, боржника, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання, відсутності належних доказів повідомлення останніх про дату, час і місце розгляду скарги, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, з урахуванням перебування судді у плановій щорічній відпустці, суд вважає за доцільне відкласти розгляд скарги за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2018 розгляд скарги відкладено на 22.01.2018.

12.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли копії матеріалів виконавчого провадження.

15.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва надійшли пояснення та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

18.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 22.01.2018 представники стягувача, боржника та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві не з'явились, про причини неявки Суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 04.01.2018 уповноваженим представникам учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши скаргу Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 05.12.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53024359 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві № 51977320 від 29.08.2016 про стягнення з Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва 747 202,80 грн виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як встановлено судом, 05.12.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві у межах виконавчого провадження ВП № 53024359 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах, а саме, НОМЕР_1 в "Кристалбанк", МФО 339050; НОМЕР_2 в ПАТ Укргазбанк , МФО 320478; НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ Ощадбанк , МФО 322669, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику - Комунальному підприємству Центральний Подільського району м. Києва .

10.02.2017 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві у межах виконавчого провадження ВП № 53024359 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) № НОМЕР_6 в ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк , МФО 380377 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику - Комунальному підприємству Центральний Подільського району м. Києва .

Як стверджує скаржник, постанови про арешт коштів боржника від 05.12.2016 та від 10.02.2017 винесені в межах виконавчого провадження № 53024359, є неправомірними та порушують права заявника, оскільки поточний рахунок № НОМЕР_7 в ПАТ Кристалбанк , зазначений у вказаних постановах, Комунальне підприємство Центральний Подільського району м. Києва використовує, в тому числі, для здійснення виплати заробітної плати своїм працівникам, виплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів і податків.

Згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 42 від 12.11.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки; поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України; до поточних рахунків також належать, зокрема, рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

В матеріалах справи наявний договір банківського рахунку № 166-РКО/16/06/16-02 від 16.06.2016, укладений між Комунальним підприємством "Центральний Подільського району міста Києва" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" (Банк) про відкриття рахунку № НОМЕР_7.

Пунктом 2.8 вказаного договору встановлено, що банк приймає від клієнта платіжні доручення та інші розрахункові документи на перерахування заробітної плати на рахунки працівників клієнта, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати в порядку, визначеному чинним законодавством.

При цьому, скаржником долучено до матеріалів справи копії банківських виписок з рахунку № НОМЕР_7 за 14.07.2016, з яких вбачається, що цей рахунок використовується скаржником для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, військового збору.

Таким чином, Суд доходить висновку, що на підставі вказаного договору рахунок № НОМЕР_7 Комунальне підприємство "Центральний Подільського району міста Києва" використовує для перерахування грошових коштів співробітникам підприємства в якості виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. №95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову державного виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що накладений постановами відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 05.12.2016 та від 10.02.2017 у виконавчому провадженні ВП № 23024359 арешт на грошові кошти боржника на рахунку НОМЕР_7 в Публічному акціонерному товаристві "Кристалбанк", який необхідний та використовується для здійснення оплати праці працівників Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва", суперечить вказаним нормам чинного законодавства України.

Поряд з викладеним, з огляду на відсутність доказів протилежного, Суд зазначає, оскільки станом на момент винесення оскаржуваних постанов про арешт коштів боржника у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві були відсутні відомості стосовно використання грошових коштів, що знаходилися на рахунку НОМЕР_7 в Публічному акціонерному товаристві "Кристалбанк", з метою виплати заробітної плати працівникам Комунального підприємства Центральний Подільського району м. Києва , Суд не вбачає у діях державного виконавця при накладенні арешту на кошти боржника в даному випадку вини та порушень ним норм закону, тому відсутні правові підстави визнавати дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва", що знаходяться на рахунку НОМЕР_7 в Публічному акціонерному товаристві "Кристалбанк", які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва".

Відтак, на підставі викладеного вище, скарга Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва підлягає частковому задоволенню щодо зобов'язання заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві усунути порушення (поновити порушене право) шляхом скасування постанов про арешт коштів боржника від 05.12.2016 та від 10.02.2017 у виконавчому провадженні № 53024359 в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва", що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_7 в Публічному акціонерному товаристві "Кристалбанк", які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 233 - 235, 240, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві по справі № 910/8430/14 задовольнити частково.

2. Зобов'язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві усунути порушення (поновити порушене право) шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 05.12.2016 та постанови про арешт коштів боржника від 10.02.2017 у виконавчому провадженні № 53024359 в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва", що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_7 в Публічному акціонерному товаристві "Кристалбанк" (МФО 339050, код ЄДРПОУ 39544699), які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центральний Подільського району міста Києва".

3. В іншій частині скарги відмовити.

4. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, повідомити Суд і Заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 22 січня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин