Рішення

від 16.01.2018 по справі 915/1166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Справа № 915/1166/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2, довіреність №2724 від 12.12.2017;

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

(юридична адреса: 01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18;

адреса для листування: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3),

до відповідача : Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації

(57300, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.173),

про: стягнення заборгованості в сумі 41279,47 грн., -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №48с000/18-29 від 07.11.2017 до Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації про стягнення боргу в сумі 41279,47 грн.

Провадження у справі за даним позовом було порушено 09.11.2017 та призначено до розгляду на 28.11.2017.

Ухвалою суду від 28.11.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву до 16.01.2018.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не відшкодовані витрати за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям абонентів у період з січня 2017 року по вересень 2017 року (включно) на загальну суму 46156,98 грн. 25.10.2017 відповідачем частково сплачено заборгованість у сумі 4877,51 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 41279,47 грн.

27.11.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (а.с.24-25), в якому він проти позову заперечує та зазначає про наступне. Управління є бюджетною установою, а тому діє у межах Бюджетного законодавства. Відповідач не погоджується з вимогою позивача щодо дотримання вимог Порядку, який безпосередньо пов'язаний з наявністю субвенцій в Державному бюджеті України на поточний рік та регулює рух коштів з Державного бюджету місцевим бюджетам. Субвенція на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян в Державному бюджеті на 2017 рік не визначена. Даний порядок не розрахований для проведення відшкодування витрат за телекомунікаційні послуги з районного бюджету. Відповідно посилання позивача на цей Порядок є для Управління безпідставним. Акти звіряння, які надавалися Управлінню для підписання, та на які посилається позивач у позовній заяві, є одним із видів двохсторонніх правочинів. Акти звіряння Управлінням підписані не були. Відповідно Управлінням не було взято зобов'язання щодо відшкодування витрат за послуги зв'язку. В Державному бюджеті на 2017 рік не передбачені видатки на фінансування пільг та послуг зв'язку за рахунок субвенції державного бюджету всім категоріям громадян, які мають на це право. Рішенням Снігурівської районної ради від 23.12.2016 №9 Про районний бюджет Снігурівського району на 2017 рік кошти з районного бюджету на зазначені цілі не виділялися та Управління не визначено головним розпорядником коштів. Тому, законних підстав проводити розрахунки по компенсаційним виплатам з послуг зв'язку в Управління не має. Листом від 21.07.2017 вих.№07/01-07/2761 позивачу повідомлялось про прийняття рішення Снігурівською районною радою від 31.03.2017 №3, яким затверджено Комплексну програму соціального захисту населення Турбота на період до 2020 року. Заходами Програми передбачено забезпечення фінансування пільг з оплати послуг зв'язку. На виконання п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України відповідальними виконавцями заходу визначено міську та сільські ради. Рішенням Снігурівської районної ради №13 від 07.09.2017 Про внесення змін до районного бюджету на 2017 рік Управління було визначено головним розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування витрат ПАТ Укртелеком за надані телекомунікаційні послуги пільговикам, а тому в жовтні було частково сплачено заборгованість у сумі 4877,51 грн. Враховуючи, що Управління визначено головним розпорядником коштів з вересня 2017 року, пред'явлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з січня по вересень 2017 року є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, а Управління є неналежним відповідачем по справі.

14.12.2017 від позивача на адресу суду надійшли заперечення на відзив відповідача №48с000/16-410 від 14.12.2017 (а.с.97-98), в яких він заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позов та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.01.2018 від відповідача на електрону пошту суду надійшла заява №10/01-10/0164 від 16.01.2018, в якій він просить розглядати справу за відсутності його представника. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд при винесенні рішення врахувати заперечення викладені у відзиві на позовні вимоги ПАТ Укртелеком .

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пп.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що по даній справі, станом на 15.12.2017, суд не перейшов до розгляду справи по суті, розгляд даної справи продовжувався зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Судом у судовому засіданні 16.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

В силу ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» у період з січня 2017 року по вересень 2017 року (включно) надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян передбаченим Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» , Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законом України «Про охорону дитинства» .

У відповідності до ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п."б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на державні програми соціального захисту, зокрема, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян.

Згідно ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256).

У відповідності до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ч.1 п.8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Згідно п.п.20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Таким чином, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були складені та направлені відповідачу акти звіряння розрахунків абонентів пільгової категорії населення за період з січня 2017 року по вересень 2017 року (включно) на загальну суму 46156,98 грн.(а.с.172-181). Вказані акти відповідачем не підписані.

25.10.2017 відповідно до виписки по рахунку від 27.10.2017, відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 4877,51 грн. (а.с.8).

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача, з урахуванням часткового погашення заборгованості, становить 41279,47 грн. (46156,98 грн. - 4877,51 грн.).

Відповідач проти розміру наданих позивачем послуг у сумі 41279,47 грн. заперечень не надав, у тому числі і при розгляді справи у суді. Однак, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 41279,47 грн. починаючи з січня 2017 року по вересень 2017 року (включно) відповідачем відшкодовані не були, незважаючи на те, що позивачем було направлено відповідачу листи з відповідними вимогами (а.с.9-17).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , Законі України від 23.03.2000 №1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань» , Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законі України від 24.03.2008 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законі України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялись листи з проханням сплатити заборгованість за січень-вересень 2017 року та підписати акти звіряння розрахунків.

У відповідь на зазначені листи відповідачем було направлено на адресу позивача листи: №07/01-10/1483 від 11.04.2017, №07/01-07/2009 від 11.05.2017, №07/01-03/2551 від 04.08.2017, №07/01-07/2977 від 14.08.2017, №07/01-07/3433 від 22.09.2017 (а.с.27, 29-32), у яких зазначив, що в Державному бюджеті на 2017 рік не передбачені видатки на фінансування пільг та послуг зв'язку за рахунок субвенції державного бюджету всім категоріям громадян, які мають на це право. Рішенням Снігурівської районної ради від 23.12.2016 №9 Про районний бюджет Снігурівського району на 2017 рік кошти з районного бюджету на зазначені цілі не виділялися та Управління не визначено головним розпорядником коштів. Тому, законних підстав проводити розрахунки по компенсаційним виплатам з послуг зв'язку в Управління не має.

Відповідач не заперечує щодо самого факту надання позивачем пільг за послуги зв'язку відповідній категорії громадян, як і не заперечує щодо нарахованого позивачем розміру заборгованості з відшкодування нарахування по пільговій категорії громадян за послуги зв'язку в сумі 41279,47 грн. Однак, зазначає про відсутність видатків на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок бюджетних субвенцій. Відповідач, вказує, що Управління визначено головним розпорядником коштів з вересня 2017 року, пред'явлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з січня по вересень 2017 року є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, а Управління є неналежним відповідачем по справі.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, від 15.05.2012 у справі №3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У листі від 30.06.2011 за №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що « ... деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

У зв'язку з цим та згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень» .

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Крім того, Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації було розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у весь спірний період на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

За вказаних обставин, посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних призначень, ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій та на те, що Управління визначено головним розпорядником коштів лише з вересня 2017 року і він є неналежним відповідачем по справі як на обставини, які виключають його обов'язок з оплати послуг наданих позивачем пільговим категоріям громадян, суд вважає безпідставним.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі здійснив зобов'язання по відшкодуванню витратах, понесених позивачем за період з січня 2017 року по вересень 2017 року (включно) внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, відповідач, у порушення приписів ст.74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги стосовно стягнення 41279,47 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 233, 238, 241, пп.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації, 57300, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.173 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 03194571) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , юридична адреса: 01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18; адреса для листування: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3 (р/р 26008010194908, банк одержувача ПАТ АЛЬФА-БАНК , МФО банку 300346, одержувач ПАТ Укртелеком , код ЄДРПОУ 21560766) 41279,47 грн. суму боргу та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 26 січня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва