Рішення

від 16.01.2018 по справі 910/17452/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018Справа № 910/17452/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні Інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рішон Україна"

про стягнення 106 129 232,84 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Очеретяний М.І. (представник за довіреністю №1008/03-1 від 04.12.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні Інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні Інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рішон Україна" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Кредитним договором № 221-13 від 31.07.2013р. в розмірі 106 129 232,84 грн., з яких 105 000 000,00 грн. кредитної заборгованості та 1 129 232,84 грн. заборгованості по сплаті процентів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він надав відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, однак останній отримавши кредитні кошти у встановлений строк їх не повернув, відсотки за користування ними не сплатив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.11.2017р. Крім того, задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. та від 05.12.2017р. розгляд справи відкладався до 05.12.2017р. та до 16.01.2018р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті продовжено зі стадії розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 16.01.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 16 січня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено Кредитний договір № 221-13 (надалі - Кредитний договір), відповідно до пункту 2.1. якого, банк у порядку та на умовах визначених цим договором надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію у гривні (далі - "валюта кредиту"), а позичальник зобов'язується повернути кредит у строки встановлені в пункті 2.2. цього договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим договором.

У пункті 2.2. Кредитного договору сторони погодили графік ліміту заборгованості за кредитною лінією: період з 31.07.2013 року по 28.07.2016 року, суму ліміту заборгованості за кредитною лінією - 83 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4. Кредитного договору, строк дії кредитної лінії 1094 дні(в): з 31.07.2013 року по 28.07.2016 року включно.

В п 2.5. Кредитного договору сторони домовились, що процентна ставка за користування коштами кредиту: 11 (одинадцять) процентів річних.

Положеннями пункту 4.1. Кредитного договору визначено, що нарахування банком процентів здійснюється на дату сплати процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (траншу) до дня повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При цьому, порушення строків погашення кредиту не є підставою для припинення нарахування процентів. День надання кредиту та день його повернення вважаються одним днем.

В п. 5.1. Кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання суворо дотримуватись графіка ліміту заборгованості, визначеного в п. 2.2. цього Договору, та не пізніше останнього дня відповідного періоду частково погасити кредит для приведення його фактичного розміру в межі ліміту заборгованості на наступний період.

Кредит, одержаний позичальником за Договором, повертається ним у валюті кредиту на рахунок зазначений в п.п.2.9.1. цього Договору з додержанням строків, визначених у п. 2.2, цього Договору (п. 5.3. Кредитного договору).

В п. 5.5. Кредитного договору в редакції Додатковій угоді № 1 від 26.08.2013р. сторони домовились, що позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом 10 (десятого) числа наступного місяця, за який вони були нараховані та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту.

Згідно п. 5.6. Кредитного договору У випадках, встановлених в п. 5.5. цього Договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом на рахунок, зазначений в п.п. 2.9.2 Договору.

За умовами п. 5.8. Кредитного договору погашення заборгованості за цим Договором здійснюється у наступній черговості: - у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; - у другу чергу сплачується заборгованість за кредитом, у третю - штрафні санкції, завдані збитки та витрати банку, пов'язані з одержанням повного виконання зобов'язань позичальника за договором.

В Додатковій угоді № 2 від 31.12.2014р. сторони домовились зменшити процентну ставку за користування кредитними коштами починаючи з 01 січня 2015 року, у зв'язку з чим викласти п. 2.5. Договору в наступній редакції: 2.5. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 4 ( Чотири ) процент річних. , а Додатковою угодою № 3 від 31.07.2015р. проценту ставку зменшено до 0,5 % та п. 2.5. Кредитного договору викладено у новій редакції.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 4 від 27.08.2015р. сторони збільшили ліміт кредитування за Кредитним договором № 221-13 від 31 липня 2013 року на 22 000 000,00 грн. та встановити його на рівні 105 000 000,00 гривень, починаючи з 03 вересня 2015 року та виклали п. 2.2. Договору в новій редакції, а саме: графік ліміту заборгованості за кредитною лінією: період з 31.07.2013 року по 02.09.2015 року, сума ліміту заборгованості за кредитною лінією - 83 000 000,00 грн., період з 03.09.2015 року по 28.07.2016 року, сума ліміту заборгованості за кредитною лінією - 105 000 000,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 10.18. Кредитного договору).

Долученими до матеріалів справи банківськими виписками по особовим рахункам відповідача за період з 31.07.2013р. до 02.10.2017р. підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу кредитних коштів на загальну суму 105 000 000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 4.6. Положення меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з п. п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Врахувавши вищезазначене, судом прийнято надані позивачем банківські виписки з особових рахунків відповідача як належний доказ на підтвердження надання останньому кредитних коштів.

За період користування кредитними коштами, а саме з 31.07.2013р. по 02.10.2017р. позивачем на умовах договору нараховано відповідачеві відсотків на загальну суму 16 039 671,22 грн. (розрахунок міститься у матеріалах справи), з яких останнім сплачено 14 910 438,38 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками з особових рахунків відповідача за вказаний період.

Оскільки відповідач не виконав умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, станом на 02.10.2017р. у відповідача утворилась заборгованість зі сплати кредитних коштів у розмірі 105 000 000,00 грн. та зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 129 232,84 грн.

Враховуючи те, що відповідач неналежним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч. 3, ч. 4 ЦК ст.1056-1 України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем на умовах Кредитного договору надано відповідачеві кредитні кошти на загальну суму 105 000 000,00 грн., за користування якими в період з 31.07.2013р. по 02.10.2017р. позивачем нараховано відповідачеві відсотки на загальну суму 16 039 671,22 грн.

Матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 14 910 438,38 грн.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем суми кредиту та в повному обсязі процентів за користуванням кредитом, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення кредитних коштів, жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів не висувалось, доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 105 000 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом перевірено наданий до позовних матеріалів розрахунок нарахованих позивачем процентів за користування кредитом та визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 129 232,84 грн. (16 039 671,22 - 14 910 438,38).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, контррозрахунку заявленої до стягнення суми боргу не надано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17452/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача підлягає 105 000 000,00 грн. кредитної заборгованості та 1 129 232,84 грн. заборгованості по сплаті процентів.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 09.10.2017р. задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, у зв'язку з задоволенням позову, судовий збір у розмірі 240 000,00 грн. на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату звернення до суду з позовом), покладається на відповідача та стягується в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рішон Україна" (ідентифікаційний код 36050098, адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 9, офіс 3) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" (ідентифікаційний код 20017340, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 54) 105 000 000,00 (сто п'ять мільйонів гривень 00 коп.) кредитної заборгованості та 1 129 232,84 (один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні 84 коп.) заборгованості по сплаті процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рішон Україна" (ідентифікаційний код 36050098, адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 9, офіс 3) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001) 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч гривень 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.01.2018р.

Суддя С.М. Морозов