Ухвала

від 29.01.2018 по справі 910/720/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу   29.01.2018Справа №  910/720/18 Суддею Господарського суду міста Києва Васильченко Т.В. розглянуто матеріали   заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Експо» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 40858726), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермідім» (03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2, ідентифікаційний код 37166729), про видачу судового наказу за  вимогою  про  стягнення  заборгованості  у загальній сумі 19885,76 грн., яка  виникла внаслідок неоплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Вермідім» поставленого товару за  видатковою накладною № 01121 від 19 жовтня 2017 року, - ВСТАНОВИВ: 23.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Експо» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермідім» заборгованості в розмірі 17902,50 грн. - основного боргу, 139,79 грн. - 3% річних, 554,98 грн. – інфляційних втрат та 1288,49 пені за несвоєчасну сплату вартості товару. Заяву обґрунтовано тим, що позивач на підставі видаткової накладної № 01121 від 19 жовтня 2017 року здійснив продаж узгодженого сторонами товару, втім відповідач свої зобов'язання по оплаті належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини  1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Нормами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором. Відтак, оскільки право на стягнення пені у випадку неналежного виконання зобов'язання сторонами у договорі, укладеному у спрощений спосіб не передбачено, та  враховуючи те, що пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією,  заявлені вимоги про стягнення пені не відповідають вимогам ст.148 ГПК України. Крім того, заявник просить суд стягнути з боржника 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до ст.625 ЦК України. Так, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, встановлений законом. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог (частина 3 стаття 152 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на викладене, оскільки заявником заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, які не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, але можуть бути розглянуті окремо в позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Експо» в цій частині у відповідності до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат, 3% річних та пені, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154  Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити  Товариству  з  обмеженою  відповідальністю  «Дріада  Експо»  (01021, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, оф. 43) у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермідім» (03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2) пені у розмірі 1288,49 грн, інфляційних втрат в розмірі 554,98 грн та 3% річних у розмірі 139,79 грн. 2. Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання. Суддя                                                                                           Т.В. Васильченко