Постанова

від 23.01.2018 по справі 904/8695/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 року Справа № 904/8695/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

Секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Учасники процесу не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лелека" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року ( повне рішення складено 18.12.2017р., суддя Загинайко Т.В.) у справі № 904/8695/17

за позовом Дочірнього підприємства "Агролайт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лелека", м. Дніпро

про стягнення 166 927 грн. 38 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі №904/8695/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лелека" (49600, м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3; ідентифікаційний код 37621954) на користь Дочірнього підприємства "Агролайт" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10; ідентифікаційний код 34010320) 139 455 грн. 29 коп. – заборгованості, 17 823 грн. 32 коп. – пені, 7 579 грн. 12 коп. – інфляційних нарахувань, 2 028 грн. 79 коп. – річних та 2 503 грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що строк оплати поставленого за Договором №57 від 17.08.2016р. товару є таким, що настав і відповідач повинен був розрахуватися за товар, поставлений по видатковим накладним. На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано, у зв'язку з чим, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовні вимоги.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, місцевим судом не в повному обсязі було з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, визнав доведеними обставини та факти, які такими не є, та не в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи документи.

Скаржник посилається на п.2.4 договору, стверджує, що судом не враховано відсутність доказів формування та фіксації цін на поставлений товар у прайс-листах. Крім того, як зазначено скаржником, відповідно до п.2.6 договору до сплати за поставлені товари підлягає саме їх загальна вартість, суму якої можливо порахувати тільки з моменту належного виконання зобов'язання із сторони ДП "Агролайт".

Посилаючись на п.4.1 та п.2.6 договору, скаржник вважає, що розрахунок за договором повинен бути здійснений на основі сумарного результату вартості всього товару на момент закінчення дії договору.

На думку скаржника, договором не передбачено проведення оплати за кожну партію поставленого товару, тому безпідставною є вимога позивача щодо стягнення штрафних санкцій.

Скаржником зазначено, що на підставі положень договору (п.4.1 договору) та ст. 232 ГК України, місцевим судом помилково зроблено висновки щодо нарахування пені за період з 19.12.2016 по 01.07.2017р., оскільки якщо рахувати кінцевий строк виконання зобов'язання, виходячи з фактичного поставленого товару, то цей день припадає на 20.01.2017р., а не остання дата, коли позивачем було пославлено товар, незважаючи на те, що кінцевим терміном, згідно з договором поставки, є саме 31.12.2016р.

Крім того, скаржник стверджує, що неустойка та річні як заходи відповідальності не можуть застосовуватися за одне правопорушення, оскільки це суперечить ст.61 Конституції. Крім того, застосування до відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань є неправомірним в силу законодавчих приписів та позиції Верховного суду України.

Також скаржник вважає, що позивачем було проігноровано приписи закону (ч.2 ст.222 ГК України) щодо досудового врегулювання спору.

Сторони процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Від позивача надійшло клопотання (факс) про відкладення розгляду справи на іншу дату. Колегія суддів порадившись на місці, вирішила відхилити клопотання позивача та розпочати розгляд справи за його відсутністю та відсутністю представника відповідача, беручи до уваги, що неявка сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2016р. між позивачем – Дочірнім підприємством "Агролайт", як постачальником, та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Лелека", як покупцем, було укладено договір поставки №57.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник поставляє, а покупець приймає молочну продукцію (надалі - товар), в асортименті, об'ємі і на умовах, передбачених цим договором; повне найменування товару, що поставляється, його опис і характеристика, кількість, ціна одиниці товару, вартість та ін. параметри містяться в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.10.1договору поставки термін дії цього договору з 17.08.2016р. по 31.12.2016р.; закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Згідно пункту 2.1 Договору поставки поставка продукції здійснюється протягом терміну дії цього договору.

У пункті 2.2 Договору поставки зазначено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за даним договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються видатковою накладною.

Ціна на товар формується згідно прайс-листа, який діє на дату отримання замовлення товару, і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.4 Договору поставки).

Пунктом 2.6 Договору поставки визначено, що загальна сума договору встановлюється як сумарний результат вартості всього товару, одержаного згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

При поставці товару ціни відображуються в накладних на передачу товару (пункт 3.8 Договору поставки).

Відповідно до пункту 3.5 Договору поставки передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних і довіреності, підтверджуючої право на отримання товару, оформленої відповідно до Інструкції, (і оформлена) затвердженої Міністерством фінансів України від 16.05.1996р. №99; при централізовано-кільцевих перевезеннях допускається поставка товару без довіреності, за умови, що до моменту передачі товару покупець письмово сповістив постачальника про зразки печатки (штампу), якими матеріально-відповідальна особа, що приймає товар, завірятиме свій підпис на супровідних документах, а також зразок підпису матеріально-відповідальної особи з розшифровкою.

На виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 139 455 грн. 29 коп., що підтверджується видатковими накладними: від 18.11.2016р. №83408 на суму 8 475 грн. 34 коп.; від 21.11.2016р. №84068 - 34 847 грн. 56 коп.; від 02.12.2016р. №86376 - 6983 грн. 40 коп.; від 02.12.2016р. №86412 - 6 250 грн. 38 коп.; від 09.12.2016р. №87817 - 16 317 грн. 00 коп.; від 09.12.2016р. №87818 - 4188 грн. 00 коп.; від 12.12.2016р. №88357 - 4 140 грн. 00 коп.; від 12.12.2016р. №88360 - 19 491 грн. 78 коп.; від 15.12.2016р. №88984 - 13 310 грн. 01 коп.; від 16.12.2016р. №89198 - 5 163 грн. 60 коп.; від 19.12.2016р. №89762 - 20 288 грн. 22 коп. (а.с.20-30).

Згідно пункту 4.1 Договору поставки розрахунки за поставлений товар здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; покупець зобов'язаний здійснювати 100% оплату за товар протягом 30-ти календарних днів з моменту відвантаження товару; у разі утворення заборгованості по закінченню терміну розрахунку поставка товару може бути припинена до повного погашення суми боргу.

Враховуючи положення п.4.1 договору поставки, відповідач повинен був розрахуватися за товар, поставлений по видатковим накладним в наступні строки:

- від 18.11.2016р. №83408 до 18.12.2016р. (включно);

- від 21.11.2016р. №84068 до 21.12.2016р. (включно);

- від 02.12.2016р. №86376 до 01.01.2017р. (включно);

- від 02.12.2016р. №86412 до 01.01.2017р. (включно);

- від 09.12.2016р. №87817 до 08.01.2017р. (включно);

- від 09.12.2016р. №87818 до 08.01.2017р. (включно);

- від 12.12.2016р. №88357 до 11.01.2017р. (включно);

- від 12.12.2016р. №88360 до 11.01.2017р. (включно);

- від 15.12.2016р. №88984 до 14.01.2017р. (включно);

- від 16.12.2016р. №89198 до 15.01.2017р. (включно);

- від 19.12.2016р. №89762 до 18.01.2017р. (включно).

У зв'язку з несплатою відповідачем за поставлений товар, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №462 від 13.02.2017р. про сплату заборгованості (копія претензії, опису вкладення, квитанції та поштове повідомлення додано до позовної заяви – а.с.51-36).

Доказів сплати існуючої заборгованості відповідачем до суду не надано.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 139 455, 29 грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на положення умов договору пункту 4.1 договору поставки строк оплати поставленого товару згідно вищевказаних видаткових накладних є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару відповідач до суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову не спростовував.

Отже, факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, доказів оплати суми боргу до суду не надано, висновок господарського суду про стягнення заборгованості є правомірним та обґрунтованим.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів зауважує, що взаємовідносини між сторонами з поставки товару підтверджуються відомостями Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (лист від 28.11.2017р №35947/10/04-36-1207, а.с.137) щодо відображення відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю – “Еко Лелека” (ідентифікаційний код 37621954) податкового кредиту по взаємовідносинам з позивачем – Дочірнім підприємством “Агролайт” (ідентифікаційний код 34010320), як продавцем.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 Договору поставки передбачено, що у разі невчасної оплати, неоплати за одержаний товар, постачальник проводить нарахування покупцю за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, яка діяла в період, за який проводиться нарахування; 3% річних з простроченої суми, покупець зобов'язаний сплатити зазначені штрафні санкції; при цьому сума боргу за одержаний товар повинна бути виплачена покупцем з урахуванням поставленого індексу інфляції; пеня, 3% річних й інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі або ж вказується додатково.

Статтею 252 Цивільного кодексу України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пеня за період прострочення платежів з 18.12.2016р. по 01.07.2017р. у сукупності по кожній накладній позивачем визначена в сумі 17 823 грн. 32 коп. Вказаний розрахунок здійснений позивачем з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, але враховуючи приписи ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем оплати за видатковою накладною від 18.11.2016р. №83408 є 18.12.2016р. та за видатковою накладною від 21.11.2016р. №84068 - 21.12.2016р., тому нарахування штрафних санкцій можливе з 19.11.2016 року та 22.12.2016р року, відповідно.

В той же час при здійсненні судом перерахунку заявленої до стягнення суму пені – є більшою, тому вказаний розрахунок не суперечить чинному законодавству та вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7 579,12 грн. та 3% річних в розмірі 2 028, 79 грн. за період з 18.12.2016 року по 01.07.2017 року, але враховуючи приписи ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем оплати за видатковою накладною від 18.11.2016р. №83408 є 18.12.2016р. та за видатковою накладною від 21.11.2016р. №84068 - 21.12.2016р., тому нарахування 3% річних можливе з 19.11.2016 року та 22.12.2016р року, відповідно.

В той же час при здійсненні перерахунку заявленою до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних – є більшою, тому вказаний розрахунок не суперечить чинному законодавству та вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лелека" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі №904/8695/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26.01.2018р.

Головуючий суддя                               О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко