Рішення

від 18.01.2018 по справі 428/11059/17

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/11059/17

Провадження №2/428/2550/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі - Андрусишин Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2017 року по 22.08.2017 року в сумі 21360,68 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06.11.2017 року у даній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду.

Згідно ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.12.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ухвалено розглядати у спрощеному позовному провадженні.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 06.12.2011 року позивач займала посаду провідного інженера у відділі автоматизації ТОВ Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії . 25.07.2017 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В день звільнення позивачу повинні були виплатити заробітну плату в сумі 20764,04 грн., але виплати у повному обсязі відповідачем були проведені 22.08.2017 року. Відповідач відмовився виплачувати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому позивач звернулася з даним позовом до суду.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися. Позивач надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначено, що заробітна плата позивачу не була виплачена при звільненні з причини скрутного фінансового становища у якому перебував відповідач. Відповідний розрахунок було проведено негайно після надходження достатніх коштів, а саме 22.08.2017 року. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки АВ №105158 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 06.12.2011 року на підставі наказу №291-к від 06.12.2011 року прийнята на посаду провідного інженера у відділ автоматизації ТОВ Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії . Згідно наказу №14-к від 20.07.2017 року ОСОБА_1 25.07.2017 року звільнена з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку згідно ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до розрахункових листків за травень 2017 року позивач відпрацювала 20 робочих днів, за які їй було нараховано заробітну плату в сумі 9580,60 грн., за червень 2017 року відпрацьовано 6 днів та нараховано - 9950,34 грн., за липень 2017 року відпрацьовано 17 робочий день та нараховано - 6262,90 грн. Борг підприємства на кінець місяця склав 20764,04 грн.

З довідки ПАТ Приватбанк від 27.09.2017 року вбачається, що грошові кошти загальною сумою 20764,04 грн., що належали до сплати у день звільнення позивача, відповідачем були перераховані 09.08.2017 року (7712,38 грн.) та 22.08.2017 року (13051,66 грн.).

Відповідно довідки ТОВ Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії станом на 25.07.2017 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем склала 20764,04 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно постанови від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховного Суду України передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року, визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, наявність скрутного фінансового становища у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач була звільнена 25.07.2017 року, тобто в день, коли вона знаходилася на роботі, у зв'язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача. 25.07.2017 року було останнім робочим днем позивача, а тому затримка розрахунку при звільненні почалася на наступний день після звільнення позивача, в той час як 25.07.2017 року оплачувалося позивачу в якості робочого дня. Заборгованість по заробітній платі позивачу була виплачена 22.08.2017 року.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 26.07.2017 року по 22.08.2017 року (день фактичного розрахунку).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктами 5, 8 розділу IV вказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс134.

Так, середньоденна заробітна плата позивача складає 751,19 грн. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців, що передують події звільнення, робочі дні в загальному розмірі 19530,94 грн. (9580,60 грн. за травень 2017 року + 9950,34 грн. за червень 2017 року) ділиться на число відпрацьованих робочих днів за два вищевказаних місяці в кількості 26 днів (згідно розрахункових листків).

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 26.07.2017 року по 22.08.2017 року складає 20 робочих днів.

Таким чином, 20 робочих днів затримки слід помножити на 751,19 грн. середньоденної заробітної плати позивача, в результаті чого отримуємо суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - 15023,80 грн.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, визначену без утримання податків й інших обов'язкових платежів, в розмірі 15023,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 36 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Зі змісту ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір вбачається, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (раніше мінімальної зарплати), встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1600 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в сумі 640 грн. підтверджується квитанцією № 0.0.882679432.1 від 31.10.2017 року. Таким чином, враховуючи те, що задоволено 70,33 % відсотків позовних вимог (15023,80 грн. від 21360,68 грн. складає 70,33 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 450,11 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії (код ЄДРПОУ 36527026, юридична адреса: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, поштова адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 5а) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії ЕН №732481, виданий 13.10.2009 року Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.07.2017 року по 22.08.2017 року у розмірі 15023 грн. 80 коп. (п'ятнадцять тисяч двадцять три гривні вісімдесят копійок), яка визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектний інститут нафтогазохімії (код ЄДРПОУ 36527026, юридична адреса: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, поштова адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 5а) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії ЕН №732481, виданий 13.10.2009 року Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області) судовий збір в сумі 450 грн. 11 коп. (чотириста п'ятдесят гривень одинадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття судового рішення апеляційним судом.

Суддя Т.С.Журавель