Ухвала

від 29.01.2018 по справі 564/24/18

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/24/18

29 січня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

скаржника - не з'явився

органу ДВС - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області зі скаргою на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби, а саме начальника Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2.

Скарга мотивована тим, що начальником Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 було безпідставно відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його заяви щодо винесення постанови державним виконавцем про припинення обмеження виїзду за кордон, оскільки з 25.12.2015 року ОСОБА_1 не є керівником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", а відтак не може відповідати за зобов'язаннями юридичної особи.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_1 просить суд визнати бездіяльність начальника Костопільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 неправомірною та постановити ухвалу про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.

Скаржник в судове засідання не з'явився. У своїй скарзі просить суд проводити її розгляд без участі скаржника.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Посадова особа Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи особа, бездіяльність якої оскаржується, була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Начальником Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 подано суду відзив на скаргу на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби, в якому просить суд у задоволенні скарги відмовити.

В ході розгляду скарги, судом встановлено наступне.

В провадженні державного виконавця на той час Відділу ДВС Костопільського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП №43470932, відкрите на підставі виконавчого листа №817/573/14, виданого 28.04.2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" (код ЄДРПОУ 35280130) податкової заборгованості в сумі 50254,06 грн.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.12.2014 року ОСОБА_1 був керівником юридичної особи ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК".

16 грудня 2014 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_4 (на даний час не здійснює діяльність) звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" (код ЄДРПОУ 35280130, юридична адреса на момент обмеження: 35000, м.Костопіль, вул.Степанська, 1) ОСОБА_1 до виконання боржником своїх зобов'язань.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року у справі №564/2931/14-ц подання державного виконавця було задоволено та тимчасово обмежено керівника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України до виконання боржником своїх боргових зобов'язань, покладених постановою Рівненського окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" податкової заборгованості в сумі 50254,06 грн.

Згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 не є керівником юридичної особи ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК".

За даними ЄДРЮОФОП керівником та підписантом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" є фізична особа Бурханов Худойорхон. Також, було внесено і зміни до відомостей про юридичну особу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", зокрема, змінено юридичну адресу з 35000, м.Костопіль, вул.Степанська, 1 на 57521, Миколаївська обл., Очаківський район, село Володимирівка, вулиця НОВА, будинок 9.

Відповідно до п.3 спільного наказу Мінюсту та МВС України №288/5/102 від 07.01.2014 року "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження " інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.

У зв'язку з цим, скаржник ОСОБА_1 27.12.2017 року звернувся із заявою до начальника Костопільського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_2 із заявою щодо винесення постанови державним виконавцем про припинення обмеження виїзду за кордон, оскільки з 25.12.2015 року ОСОБА_1 не є керівником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", а відтак не може відповідати за зобов'язаннями юридичної особи.

Проте, листом від 27.12.2017 року №14672 за підписом начальника Костопільського РВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_2 заявнику ОСОБА_1 було відмовлено в знятті тимчасового обмеження виїзду за кордон.

При цьому, як на підставу відмови, посадова особа органу ДВС послався на п.3 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, який в свою чергу передбачає можливість скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" (яка діяла на час застосування обмеження) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" , в редакції станом на 17.12.2014 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як було зазначено вище, станом на дату звернення з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", а також на дату винесення ухвали про задоволення вказаного подання судом, ОСОБА_1 був керівником юридичної особи ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК". Водночас, з 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 не є керівником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК". Керівником та підписантом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" є фізична особа Бурханов Худойорхон. Окрім того, зміни було внесено і до відомостей про юридичну особу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", зокрема, змінено юридичну адресу з 35000, м.Костопіль, вул.Степанська, 1 на 57521, Миколаївська обл., Очаківський район, село Володимирівка, вулиця НОВА, будинок 9.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до пункту 91 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Хлюстов проти Росії", у справі Гочева проти Росії Суд коротко узагальнив принципи стосовно оцінки необхідності заходів, що обмежують свободу пересування, наступним чином: "49. Стосовно співрозмірності обмеження, накладеного через несплату боргів, Суд нагадує, що обмеження обгрунтоване лише поки переслідує законну ціль забезпечення погашення вказаних боргів (див. Napijalo v. Croatia, №66485/01, §§ 78 по 82, 13 листопада 2003 р.). Більше того, навіть будучи обгрунтованим початково, захід обмеження свободи пересування особи може стати неспіврозмірним і порушувати право особи, якщо автоматично поширюється на тривалий строк (див. Luordo V. Italy, №32190/96, § 96, ECHR 2003-IX; Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary, № 41463/02, § 35, ECHR 2006".

Таким чином, заходи, які обмежують право громадян на вільне пересування, є обґрунтованими лише тоді, коли переслідують законну мету щодо забезпечення погашення заборгованості. Окрім того, такий захід обмеження свободи пересування може стати неспіврозмірним і порушувати право особи, якщо автоматично поширюється на невизначений строк.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. За ч.2 цієї статті боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Згідно з виконавчим листом №817/573/14, який виданий 28.04.2014 року, боржником визначена юридична особа - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК".

Відповідно до ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, суд, зважаючи на вимоги, які викладені у позові (скарзі) має право самостійно визначити ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів заявника, який не суперечить Закону.

Обрання судом способу захисту порушеного права скаржника такого як скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України загалом не суперечить положенням п.3 спільного наказу Мінюсту та МВС України №288/5/102 від 07.01.2014 року "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження ".

З 25 грудня 2015 року та по даний час ОСОБА_1 не є керівником юридичної особи-боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", а тимчасове обмеження на право виїзду за межі України встановлювалося виключно для керівника юридичної особи-боржника з метою виконання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" своїх зобов'язань по сплаті податкової заборгованості. На даний час ОСОБА_1 не може впливати на фінансово-економічний стан та господарську діяльність ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" та не має можливості сприяти погашенню заборгованості. При цьому, ухвалою суду від 17.12.2014 року, якою було тимчасово обмежено скаржника у праві виїзду з України, не було встановлено умисних дій з боку ОСОБА_1 щодо ухилення від сплати заборгованості.

Таким чином, застосовані відносно ОСОБА_1 заходи забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК", шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України, не можуть забезпечити своєї мети, а саме вплинути на виконання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" своїх зобов'язань по сплаті податкової заборгованості.

Фактично, ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17.12.2014 року, якою було тимчасово обмежено скаржника у праві виїзду з України, таке обмеження встановлено без визначення конкретного часового проміжку, що порушує конституційні права скаржника.

Окрім того, 15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи, що Цивільний процесуальний кодекс України, в редакції від 15.12.2017 року з подальшими змінами, а саме стаття 441 ЦПК України, не передбачає можливості тимчасового обмеження у праві виїзду з України керівника юридичної особи, а виключно тільки фізичної особи, суд дійшов висновку, що вказана норма фактично покращує становище скаржника та підлягає до застосування до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як встановлено ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, з метою відновлення порушеного конституційного права ОСОБА_1 у свободі вільного пересування, суд дійшов висновку про необхідність скасування тимчасового обмеження в праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 211, 247, 260, 261, 353, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 - задоволити частково.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України, встановлене ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року у справі №564/2931/14-ц.

В решті скаргу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд протягом 15 /п'ятнадцяти/ днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 /п'ятнадцяти/ днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_5