Ухвала

від 29.01.2018 по справі 815/306/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/306/18

УХВАЛА

29 січня 2018 року                                                                                                     м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД» про зобов'язання знести самочинно збудовані об'єкти будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД», в якому позивач просить суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальності «ГЛАВБУД» знести самочинно збудовані об'єкти будівництва зони відпочинку рибалок «Човнової станції» на відстані 170 метрів від Маякського мосту на право березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області за рахунок товариства з обмеженою відповідальності «ГЛАВБУД» , а саме :

- двоповерхову будівлю з дерев'яного брусу (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 року на об'єкті виконано: зведено конструкцію з дерев'яного брусу, не завершено перекриття покрівлі та відсутні вікна та двері;

- одноповерхову будівлю з дерев'яних конструкцій та з мансардним поверхом і з прибудованим навісом (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 на об'єкті виконано всі зовнішні роботи з оздоблення, не завершено благоустрій земельної ділянки;

- двоповерхову будівлю з дерев'яного брусу (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 року на об'єкті виконано: зведено конструкцію з дерев'яного брусу, не завершено перекриття покрівлі та відсутні вікна та двері;

- декілька споруд на одній земельній ділянці із газобетону, станом на 05.10.2017 року на об'єкті виконано: збудовано дві споруди та одна споруда незавершеним будівництвом, а саме улаштовано фундамент та стіни з газобетону;

- двоповерхову будівлю з дерев'яних SIP-панелей (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 року на об'єкті виконано: зведено конструкцію з дерев'яних SIP-панелей, відсутні вікна та двері;

- двоповерхову кам'яну споруду (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 року на об'єкті виконано всі зовнішні роботи, фасад споруди непофарбований, ділянки, двоповерхову кам'яну споруду (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 року на об'єкті виконано всі зовнішні роботи, фасад споруди непофарбований;

- двоповерхову кам'яну споруду (адреса не встановлена), станом на 05.10.2017 року на об'єкті проводяться роботи з утеплення фасаду споруди, частину фасаду пофарбовано.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, відповідно до Порядку № 553, на підставі Наказу №249 П від 11.09.2017 року, направлення на здійснення позапланової перевірки № 1237 від 11.09.2017 року та на підставі листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 30.06.2017 року № 3049 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з будівництва зони відпочинку рибалок «Човнової станції» на відстані 170 метрів від Маякського мосту, на правому березі р.Дністер на території Білгород-Дністровського району, Одеської області, замовник будівництва - ТОВ «ГЛАВБУД», якою встановлено, що орендарем землі - ТОВ «ГЛАВБУД», код ЄДРПОУ - 25050789, виконуються будівельні роботи а саме: будуються з газобетону одно- та двоповерхові дачні будинки на землях рекреаційного призначення. Відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр), відсутня реєстрація дозвільних документів на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об'єкту за вищевказаною адресою.

В обґрунтування позовної заяви позивач, посилаючись на положення ст.376 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», просить суд зобов'язати відповідача знести самочинно збудовані об'єкти будівництва.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши адміністративний позов, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з наступного

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну «адміністративна справа», а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір – це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами згідно ч.4 ст.46 КАС України та в чітко визначених законами України випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).

При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу – участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (в редакціях, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

При цьому по даній справі Державна архітектурно-будівельна інспекція України правовими підставами звернення до суду з позовом визначила Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Цивільний кодекс України, які не містять норм про розгляд адміністративним судом, в порядку адміністративного судочинства спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень (зокрема, ДАБІ України) до юридичних осіб про зобов'язання знесення самочинно збудованих об'єктів будівництва.

Верховний Суд України у постанові від 15.11.2016 року по справі №21-1959а16 вказав на те, що за змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав. Спір за позовом органу державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) про зобов'язання знесення самочинного будівництва не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права.

Слід зазначити, що частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України також передбачає розгляд господарськими судами справ за позовами державних органів, які звертаються до господарського суду у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Таким чином, спір, за вирішенням якого до суду звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосується речового права товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД» і за правилами статті 20 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач є державним органом, а відповідач - суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, зважаючи на викладене, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який “встановлений законом” при розгляді даної справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов в висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Одночасно суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства.

Разом з цим, суддя роз'яснює позивачу про його право звернутись із клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору у порядку, визначеному п.3 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.170, 256, 294 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД» про зобов'язання знести самочинно збудовані об'єкти будівництва.

Суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                     О.М. Соколенко