Рішення

від 29.01.2018 по справі 815/6950/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6950/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лімнос Білдінг до Головне управління ДФС в Одеській області про визнання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 №№ 0065701204, 0065691204.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на початку 2017 р. ним помилково була подана декларація з плати за землю, замість належної - з орендної плати за землю. Виявивши помилку, Товариство направило податковому органу лист, в якому просило не визнавати помилкову податкову декларацію як податкову звітність, а також було подано уточнюючу декларацію з плати за землю. Однак податковим органом залишено лист позивача та уточнюючу податкову декларацію без уваги та безпідставно нараховані штрафні санкції з плати за землю за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань. При цьому станом на 01.01.2017 у Товариства взагалі відсутні об'єкти оподаткування податком плата за землю. В той же час позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачувалися відповідні орендні зобов'язання. Зважаючи на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 29.01.2018 о 12:00 год.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання представник позивача просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; до суду надано відзив на адміністративний позов. У відзиві відповідач послався на встановлені в ході камеральної перевірки несвоєчасно сплачені попередньо задекларовані податкові зобов'язання з плати на землю в 2017 р. та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.2 п.76.3 ст.76 ПК України співробітником податкового управління проведено перевірку податкової звітності ТОВ Лімнос Білдінг з плати за землю та орендної плати за 2017 р., за результатами якої складено акт від 14.09.2017 № 6898/15-32-12-0/38227017.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Лімнос Білдінг п.57.1 ст.57, п.287.3, п.287.4 ст.287 ПК України, а саме несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань по платі за землю з юридичних осіб за 2017 р.

Згідно податкового розрахунку земельного від 20.02.2017 № 9024722807 на загальну суму 142913,15 грн., в т.ч. на суму 231818,90 грн., із затримкою строків сплати до 30 календарних днів та на суму 119094,25 грн. із затримкою строків сплати більше 30 календарних днів.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафну за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю з юридичних осіб від 05.10.2017 № 0065701204 на суму 2381,89 грн. (23818,90 грн. х 10%) та № 0065691204 на суму 23818,85 грн. (119094,25 грн. х 20%).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДФС України із скаргою від 18.10.2017 № 55, яка рішенням від 21.12.2017 № 30961/6/99-99-11-03-01-25 залишена без задоволення. При цьому в рішенні про результати розгляду скарги повністю відтворено зміст акту перевірки від 14.09.2017 № 6898/15-32-12-0/38227017 і не надано жодної аргументованої відповіді по суті наведених позивачем у скарзі доводів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та підлягаючими скасуванню.

З огляду на матеріали справи, 18.03.2014 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ Лімнос Білдінг (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та згідно рішення Одеської міської ради № 4320-VI від 17.12.2013 надає, а орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 0,8015 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 23, кадастровий номер 5110137500:50:001:0204 для будівництва багатоповерхового житлового комплексу і благоустрою прилеглої території, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

20.02.2017 ТОВ Лімнос Білдінг подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію з плати за землю, в якій зазначив про нарахування податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в сумі 285826,14 грн.

При цьому в розділі І Розрахунок суми земельного податку вищевказаної декларації відсутні показники для розрахунку земельного податку. Натомість заповнено розділ ІІ Розрахунок суми орендної плати , що свідчить про помилкове заповнення податкової декларації в частині визначення податкового зобов'язання по земельному податку замість орендної плати за землю.

21.02.2017 у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 6483891,29 грн. на 14717225,20 грн. позивач подав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області уточнюючу декларацію з орендної плати за землю, якою нарахував до збільшення податкове зобов'язання з орендної плати за землю 2017 р. на 362945,94 грн.

07.03.2017 ТОВ Лімнос Білдінг подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію з орендної плати за землю, в якій зазначив про нарахування податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в сумі 285826,14 грн. на 2017 р., що підлягає сплаті щомісяця в розмірі 23818,85 грн.

У зв'язку із помилковим зазначенням у податковій декларації від 20.02.2017 податкового зобов'язання плата за землю замість орендної плати , ТОВ Лімнос Білдінг 02.08.2017 було виправлено шляхом подання уточненої податкової декларації з плати за землю.

В розумінні норми пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельним податком являється обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У той же час, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Згідно п. 270.1 ст. 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з положеннями ст. 288 названого Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки.

Також Податковий кодекс України у пп.14.1.147 п. 14.1. ст. 14 закріплює визначення поняття плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що загальнодержавний податок, що сплачується фізичними та юридичними особами за володіння і користування земельними ділянками носить назву плата за землю і в залежності від статусу платника, а також його прав на об'єкт оподаткування сплачується або у вигляді земельного податку, або у вигляді орендної плати.

З наведених вище норм ПК України вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/постійного землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку, а саме - Земельним кодексом України.

Так, нормою ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 202 цього Кодексу державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є орендарем земельної ділянки, а тому в силу наведених вище положень чинних нормативно-правових актів є платником орендної плати.

В той же час судом встановлено, що станом на 01.01.2017 у ТОВ Лімнос Білдінг були відсутні об'єкти оподаткування земельним податком, про що позивач повідомив ГУ ДФС в Одеській області листом № 15 від 12.07.2017, а також детально пояснив у скарзі на податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 № 55. Зокрема позивач зазначив, що у зв'язку з помилковим поданням за 2017 р. податкової декларації з плати за землю (земельний податок) № 9024722807 від 20.02.2017 Товариство просить вказану декларацію не вважати дійсною, так як на Товаристві відсутні об'єкти оподаткування земельним податком. Втім, зазначений лист залишено без відповіді та будь-якого реагування з боку податкового управління.

Більш того, внаслідок технічної помилки, у податковій декларації з плати за землю, яка була подана позивачем 20.02.2017, ним зазначено про самостійне нарахування податкового зобов'язання у формі земельного податку, що у подальшому, 02.08.2017 було виправлено шляхом подання уточненої податкової декларації з плати за землю.

Поряд із тим, згідно офіційного інформаційного ресурсу ДФС України База податкових знань , наявна консультація від 30.01.2017 (135.02 Загальні питання щодо податкової звітності) "Які дії СГ у випадку помилкового подання звітності (подано звітність, яку взагалі не потрібно подавати, або подано не до того контролюючого органу)?", згідно якої відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Абзацом першим п. 49.2 ст. 49 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники, визначені пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (абзац другий п. 49.2 прим. 1 ст. 49 ПКУ).

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПКУ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

ПКУ не передбачені дії суб'єкта господарювання у випадку, якщо ним помилково подано податкову звітність до контролюючого органу (подано звітність, яку взагалі не потрібно подавати, або подано не до того контролюючого органу). Однак платник податків може звернутись письмово до контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати дану звітність як податкову.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відтак, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу про можливість не визнавати помилкової податкової звітності суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованих податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №№ 0065701204, 0065691204.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач не довів обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивачем доведено, що Товариством своєчасно та у повному обсязі сплачувалися зобов'язання з орендної плати за землю - тобто податку, платником якого позивач у дійсності являється. При цьому помилково подана звітність з плати за землю, яка в подальшому виправлена шляхом подання уточнюючої декларації, сама по собі не перетворює Товариство на платника такого податку за умови відсутності відповідного об'єкта оподаткування.

Беручи до уваги сплачений позивачем згідно квитанції № 17 від 28.12.2017 судовий збір в сумі 1600 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ч.9 ст.205, ст.ст. 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний зпозов Товариства з обмеженою відповідальністю Лімнос Білдінг (65045, м. Одеса, вул. Спиридонівська, 10, нежиле приміщення № 15) до Головне управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 05.10.2017 №№ 0065701204, 0065691204.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лімнос Білдінг (65045, м. Одеса, вул. Спиридонівська, 10, нежиле приміщення № 15; код ЄДРПОУ 38227017) судові витрати у розмірі 1600 грн. (одну тисячу шісток грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.