Рішення

від 23.01.2018 по справі 903/954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2018 р. Справа № 903/954/17

за заявою Приватного підприємства “ЗД УКРАЇНА”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРС СІСТЕМ”

про стягнення 1057,43 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Кобись Є.О.

Представники сторін:н/з

Суть спору: Приватне підприємство “ЗД УКРАЇНА” звернулося із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРС СІСТЕМ” про стягнення 14297,40 грн., з них 13551,88 грн. – основний борг, 505,52 грн. – пеня, 183,75 грн. – інфляційні втрати, 56,25 грн. – 3% річних., при цьому посилаються на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 27.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.01.2018р..

11.01.2018р. на адресу суду від позивача надійшов лист із додатками: платіжними дорученнями про сплату основного боргу відповідачем.

12.01.2018р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій підприємство просило суд зменшити позовні вимоги, а саме просило стягнути з відповідача 1057,43 грн., в тому числі: 665,38 грн. пені, 319,27 грн. інфляційних втрат, 72,78 грн. - 3% річних.

Суд, в порядку ст.46 ГПК України, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, розцінює та приймає її, як зменшення позовних вимог.

18.01.2018р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, в порядку ст.231 ГПК України, розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, відхиляє її як безпідставну, оскільки судом розглянуто та прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині основної заборгованості.

В засідання суду, призначене на 23.01.2018 р., представники сторін не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

                                                                      встановив:

04.04.2016р. між Приватним підприємством “ЗД УКРАЇНА” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІРС СІСТЕМ” укладено договір купівлі-продажу товару №105.

Згідно п.1.1. договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 1.2 договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відвантаження товару відбувається за накладною.

Ціна за товар погоджуються в заявці і вказуються в накладній на його відпустку (п.4.1. Договору).

Згідно Видаткової накладної № РН-0000559 від 14 вересня 2017 р. покупцю поставлено товар на суму 7456,32 грн. з ПДВ і виставлено Рахунок-фактуру № СФ-0000564 від 14.09.2017 р.

Згідно Видаткової накладної № РН-0000623 09 жовтня 2017 р. покупцю поставлено товар на суму 8403,84 грн. з ПДВ і виставлено Рахунок-фактуру № СФ-0000628 від 09.10.2017 р.

Всього поставлено Товар на загальну суму 15 860,16 грн. з ПДВ.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі ГК України), майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи сплату відповідачем основного боргу, суд розглядає вимоги позивача в частині стягнення 1057,43 грн., в тому числі: 665,38 грн. пені, 319,27 грн. інфляційних втрат, 72,78 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача 665,38 грн. пені, суд зазначає таке.

Згідно п.7.2 Долговору, у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Покупець сплачує продавцю пеню за увесь час користування коштами, що підлягають сплаті постачальнику.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Порушення строків оплати, визначених договором, підтверджується наявними матеріалами справи.

За прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті поставленого товару відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 665,38 грн. пені, яка є підставною та підлягає до стягнення.

Щодо стягнення 72,78 грн. 3% річних та 319,27 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобовязань відповідачу, згідно перевірених розрахунків позивача, нараховано 72,78 грн. 3% річних та 319,27 грн. інфляційних втрат, які є підставними та підлягають до стягнення.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в порядку ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРС СІСТЕМ” (45623, Волинська обл., с.Тарасове, вул. Центральна, 2-А, код 37259158) на користь Приватного підприємства “ЗД УКРАЇНА” (45601, с. Липини, вул. Вишнева, 2, код 38193677) 665,38 грн. пені, 319,27 грн. інфляційних втрат, 72,78 грн. 3% річних та 1600 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

          Повний текст рішення складено

                    29.01.2018

          Суддя                                                                      М. С. Шум