Рішення

від 19.01.2018 по справі 910/17005/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.01.2018Справа №  910/17005/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал", м. Харків доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна", м. Київ простягнення 30 216 грн 99 коп. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 02.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" про стягнення 30 216 грн 99 коп. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленості між сторонами  належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з надання оплачених послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 30 000 грн 00 коп., крім того у зв'язку з прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 216 грн 99 коп. 3 % річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17005/17 та призначено розгляд справи на 13.11.2017. 06.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про розгляд справи без участі представника позивача. Судове засідання, призначене на 13.11.2017, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи призначено на 21.12.2017. 14.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2017 на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 15.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" рахунок-фактуру № СФ-0008517 на оплату товару (полоса 10*45 ст 3) та надання послуг (різання металу) на загальну суму 60 300 грн 00 коп., який 16.11.2016 було оплачено позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5539. Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал"  прийнято послуги (різання металу) на загальну суму 2 300 грн 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000158 від 29.11.2016. Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи, виписок з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" № 26005619948037 відкритого в ПАТ "Промінвестбанк", за період з 30.01.2017 по 23.02.2017, відповідачем було повернуто позивачу частину коштів в розмірі 28   000 грн 0 коп. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки оплаченого товару та повернення коштів, позив направив на адресу відповідача претензію  (вимогу про сплату), що наявними матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 17.05.2017, фіскальним чеком № 0103845 0094149 від 17.05.2017 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання  виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд приходить до висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договорів поставки та надання послуг. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:  вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як встановлено судом, на виконання домовленості між сторонами позивачем 16.11.2016 було проведено попередню оплату товару на загальну суму 58 000 грн 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5539 проте відповідач в порушенням домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання в частині поставки оплаченого позивачем товару та повернення попередньої оплати за товар в повному обсязі, у зв'язку з чим та з урахуванням суми частково повернутих коштів, в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 30 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано  відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 30 000 грн 00 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Виходячи з аналізу положень   статті 693 Цивільного кодексу України   умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" обов'язку щодо поставки оплаченого товару та повернення грошових коштів, сплачених позивачем, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 30   000 грн 00 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь 216 грн 99 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 31.05.2017 по 26.06.2017. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання. Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за ненадані послуги. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України), згідно з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що між сторонами не досягнуто письмової домовленості розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015  № 910/14120/14|3-357гс15. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних за не повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 216 грн 99 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 31.05.2017 по 26.06.2017, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" (03143, місто Київ, вулиця Заболотного, будинок 33/162, кімната 3, ідентифікаційний код 38130300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, місто Харків, вулиця Беркоса, будинок 25, ідентифікаційний код 35072545) заборгованість у розмірі 30   000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1   588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн 51 коп. 3. В іншій частині позову, щодо заявлених вимог в частині стягнення 216 грн 99 коп. 3 % річних, відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                                                   Н.Б. Плотницька