Рішення

від 25.01.2018 по справі 910/20212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018Справа № 910/20212/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Благодійної організації "Печерський фонд регіонального розвитку"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 74 265, 93 грн.

Представники:

від позивача: Коваленко І.М.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Коваленко І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Печерський фонд регіонального розвитку (далі -відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 38 343, 52 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 24 709, 10 грн., пені в сумі 6 712, 25 грн., інфляційних втрат в сумі 3 514, 48 грн., 3% річних в сумі 986, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1140 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.04.2013, в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2017 за участю представників сторін та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

04.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2017.

У судовому засіданні 07.12.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 21.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у справі № 910/20212/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/20212/17 у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі №910/20212/17 призначено на 25.01.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Благодійної організації "Печерський фонд регіонального розвитку" є: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2017, від 07.12.2017 та від 21.12.2017 судом направлена на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 20.11.2017, від 07.12.2017 та від 21.12.2017, з відмітками за зазначеною адресою не знаходиться .

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Благодійною організацією "Печерський фонд регіонального розвитку" (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" (далі - підприємство-балансоутримувач) було укладено договір №1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.04.2013 № 1140), умовами якого передбачено, що орендодавець, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.06.2016 року № 18 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди) яке знаходиться за адресою: вулиця Аїстова, будинок № 3 літера Б, для розміщення благодійної організації.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 63,70 (шістдесят три цілих сім десятих) кв.м., згідно з викопіюванням поверхового плану, що складає невід'ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.04.2013 № 1140.

У відповідності до пунктів 2.2. та 2.3. договору, вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 16 травня 2016 року висновком про вартість майна станом на 31 січня 2016 року становить: 874 700 грн. 00 коп.

Стан об'єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком підприємства - балансоутримувача і орендаря, що є невід'ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.04.2013 року № 1140.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від "21" квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: за базовий місяць оренди березень 2016 р: 11, 44 грн. за кв.м на площу 20, 00 кв.м, 45, 77 грн. за 1 кв.м, на площу 43, 70 кв.м, що в цілому складає: 2 229, 09 грн.

Пунктом 3.1.1. договору сторони погодили, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за березень 2016 р. складає 1 196, 94 грн. на місяць.

Згідно п. 3.2. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розмішується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У відповідності до пунктів 3.5.-3.7. договору, додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього Договору.

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству - балансоутримувачу.

У відповідності до п. 4.2.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0, 5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.У разі якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 %; річних від простроченої заборгованості.

Даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.07.2016 по 23.07.2019 (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.6 договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

На виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.04.2013 № 1140, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди приміщення у нежилому будинку, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею - 63, 70 кв.м. (у т.ч. 1 поверх корисна - 63, 70 кв.м.) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Аїстова, 3 літера Б. Стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний, про що сторонами складено акт приймання-передачі нерухомого майна від 26.04.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Печерський фонд регіонального розвитку" про розірвання договору № 1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2016 року, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, виселення відповідача з нежилих приміщень загальною площею 63,70 кв. м, в т.ч. на 1 поверх - 63,70 кв.м. в будинку № 3 літер Б на вул. Аїстова (нині пров. Іпсилантієвський) у м. Києві, зобов'язання відповідача передати нежилі приміщення загальною площею 63,70 кв. м, в т.ч. на 1 поверх - 63,70 кв.м. в будинку № 3 літер Б на вул. Аїстова (нині пров. Іпсилантієвський) у м. Києві, а також стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 8 102,56 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 5 990,82 грн., пеню в сумі 1 439,40 грн., інфляційні втрати в сумі 465,09 грн. та 3% річних в сумі 152,57 грн. у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/3459/17 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано укладений 25.07.2016 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Благодійною організацією "Печерський фонд регіонального розвитку" та Комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" договір № 1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2016 року.

Виселено Благодійну організацію "Печерський фонд регіонального розвитку з нежилих приміщень загальною площею 63,70 кв. м, в т.ч. на 1 поверх - 63,70 кв.м. в будинку № 3 літер Б на вул. Аїстова (нині пров. Іпсилантієвський) у м. Києві.

Зобов'язано Благодійну організацію "Печерський фонд регіонального розвитку" передати Комунальному підприємству "Київжитлоексплуатація" нежилі приміщення загальною площею 63,70 кв. м, в т.ч. на 1 поверх - 63,70 кв.м. в будинку № 3 літер Б на вул. Аїстова (нині пров. Іпсилантієвський) у м. Києві.

Стягнуто з Благодійної організації "Печерський фонд регіонального розвитку на користь Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" 8 102 (вісім тисяч сто дві) грн. 56 коп. заборгованості з орендної плати, 5 990 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 82 коп. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 57 коп. 3% річних, 1 439 (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять) грн.40 коп. пені та 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

19.07.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/3459/17 судом видано накази.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/3459/17, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

З акту державного виконавця від 24.10.2017 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/3459/17 вбачається, що за адресою: м. Київ, пров. Іпсилантієвський, 3Б боржника (Благодійну організацію "Печерський фонд регіонального розвитку") та його майно не виявлено. Помешкання пусті. Передані стягувачу.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що за період з 01.03.2017 по 23.10.2017 за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 38 343, 52 грн. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2017 по 23.10.2017, що становить 24 709, 10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 712, 25 грн. - пені за загальний період з 30.04.2017 по 31.10.2017, 3 514, 65 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 01.03.2017 по 31.10.2017 та 986, 58 грн. - 3 % річних за загальний період з 01.03.2017 по 31.10.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.04.2013 № 1140, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди приміщення у нежилому будинку, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею - 63, 70 кв.м. (у т.ч. 1 поверх корисна - 63, 70 кв.м.) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Аїстова, 3 літера Б. Стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний, про що сторонами складено акт приймання-передачі нерухомого майна від 26.04.2013.

Судом також встановлено, що відповідно до акту державного виконавця від 24.10.2017 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/3459/17 вбачається, що за адресою: м. Київ, пров. Іпсилантієвський, 3Б боржника (Благодійну організацію "Печерський фонд регіонального розвитку") та його майно не виявлено. Помешкання пусті. Передані стягувачу.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги у період з 01.03.2017 по 23.10.2017 відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Благодійною організацією "Печерський фонд регіонального розвитку" утворилась заборгованість у розмірі 38 343, 52 грн., а також наявна заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2017 по 23.10.2017, що становить 24 709, 10 грн.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 3.7. договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.7. договору, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату та здійснити компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, тобто починаючи з 6 числа кожного поточного місяця, відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору №1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2016, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 38 343, 52 грн. та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 24 709, 10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 712, 25 грн. - пені за загальний період з 30.04.2017 по 31.10.2017, 3 514, 65 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 01.03.2017 по 31.10.2017 та 986, 58 грн. - 3 % річних за загальний період з 01.03.2017 по 31.10.2017.

Згідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0, 5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.У разі якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 %; річних від простроченої заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку пені і встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 6 712, 25 грн. - пені за загальний період з 30.04.2017 по 31.10.2017.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 514, 65 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 01.03.2017 по 31.10.2017 та 986, 58 грн. - 3 % річних за загальний період з 01.03.2017 по 31.10.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що в останніх допущено помилку у визначені періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, проте суму нараховано вірно.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №1140-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2016, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 3 514, 65 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 06.04.2017 по 31.10.2017 та 986, 58 грн. - 3 % річних за загальний період з 06.04.2017 по 31.10.2017

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації "Печерський фонд регіонального розвитку" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код - 36530531) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код - 03366500) 38 343 (тридцять вісім тисяч триста сорок три) грн. 52 коп. - заборгованості з орендної плати, 24 709 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 10 коп. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 6 712 (шість тисяч сімсот дванадцять) грн. 25 коп. - пені, 3 514 (три тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 58 коп. - 3 % річних та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.01.2018

Суддя Щербаков С.О.