Постанова

від 25.01.2018 по справі 910/9571/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 910/9571/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

представники сторін не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія

"Європейська освіта"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.08.2017

у справі №910/9571/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київінвест-

Олімпія"

до Загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія

"Європейська освіта"

про стягнення 94 113,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київінвест-Олімпія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія "Європейська освіта" (далі - відповідач) заборгованості за договорами оренди №185Б-12 від 21.05.2012 та №185Б-15 від 30.04.2015 у загальному розмірі 94 113,01 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що вищевказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті позивачу орендних платежів та відшкодування комунальних витрат за договорами оренди №185Б-12 від 21.05.2012 та №185Б-15 від 30.04.2015 у період з листопада 2014 року по вересень 2015 року.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/9571/17 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 94 113,01 грн. боргу та 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору. При цьому суд у своєму рішенні зазначав наступне:

- згідно з Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з жовтня 2014 по вересень 2015 позивачем надані відповідачу послуги з оренди та з компенсації за надані комунальні послуги. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, в зв'язку з чим приймаються судом як належні докази надання позивачем послуг з оренди та відшкодування комунальних витрат;

- відповідач не сплатив вартість послуг оренди та відшкодування комунальних витрат, що призвело до виникнення заборгованості за укладеними з позивачем договорами за період з листопада 2014 по вересень 2015 у сумі 94 113,01 грн.;

- доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав, наявність заборгованості не спростував;

- до матеріалів справи надано гарантійний лист відповідача, в якому відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем по орендній платі та по комунальним та іншим платежам;

- заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/9571/17 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- відповідач не отримував позовної заяви, оскільки остання була повернута на адресу позивача;

- у період з 01.07.2017 по 25.08.2017 весь колектив відповідача, включаючи адміністрацію, перебували у відпустці, а тому представник відповідача не міг бути присутній у судовому засіданні місцевого господарського суду;

- суд не з'ясовував обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку на дану суму та не здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується;

- суд не витребував у позивача розшифровку відшкодування комунальних послуг;

- суд не витребував у відповідача акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не проаналізував суми розрахунків, які вже здійснені відповідачем;

- сума заборгованості позивачем завищена та розрахована невірно;

- суд послався на гарантійні листи, в яких відповідач підтверджує заборгованість, але дані листи не можуть прийматися, як доказ визнання заборгованості відповідачем, тому що в них вказана інша сума заборгованість та за інші періоди, яка на час подання даного позову відповідачем були оплачені та закриті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 04.12.2017 по 17.12.2017, для розгляду справи №910/13024/17 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2017.

08.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про необґрунтованість доводів скарги та просив суд залишити скаргу без задоволення, оскільки відповідачем не спростовано встановлені місцевим господарським судом обставини, насамперед, щодо наявності боргу перед позивачем.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/9571/17 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник відповідача на питання суду щодо надання підтвердження на спростування заявленої позивачем до стягнення суми боргу, яка за доводами апеляційної скарги є значно меншою, ніж вказує позивач, зазначив про те, що відповідне підтвердження може бути отримано внаслідок проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами за укладеним між ними договором.

В судовому засіданні 14.12.2017 було оголошено перерву до 25.01.2018 та зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків, про що скласти відповідний Акт, який надати суду.

Повноважні представники сторін (відповідно до підпункту 16-1 пункту 11 розділу XV Перехідні положення Конституції України в редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) ) у судове засідання 25.01.2018 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомлено, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу на адресу суду не надходило.

Вимоги суду щодо проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами та складання відповідного Акту звірки не виконано. Жодних пояснень щодо поважності причин невиконання суду не повідомлено. Клопотання чи заяви з цього приводу до суду не надходили.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.01.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередньому судовому засіданні, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.05.2012 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди №185Б-12 (далі - Договір №185Б-12) (том справи - 1, аркуші справи - 19-20)

За умовами Договору №185Б-12 (розділ 1) орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення (далі - об'єкт оренди) за адресою: 03190, м. Київ, вул. Салютна, 42/46. Загальна площа приміщення дорівнює 369,2 м. кв. Об'єкт оренди належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.11.2004. Об'єкт оренди буде використовуватися орендарем в господарській діяльності як загальноосвітній навчальний заклад.

Порядок передачі та повернення об'єкту оренди погоджений сторонами в розділі 2 Договору №185Б-12, відповідно до п.2.1 якого датою початку використання об'єкту оренди орендарем, згідно даного Договору, є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту оренди, що з моменту його належного підписання сторонами є невід'ємною частиною Договору .

В п.3.1 Договору №185Б-12 передбачено, що останній укладений на термін з 21.05.2012 по 30.04.2015.

Розмір орендних платежів та порядок здійснення розрахунків визначено сторонами у розділі 5 Договору №185Б-12, відповідно до п.п.5.1, 5.4 якого загальна сума орендної плати на місяць становить 21 536,67 грн., ПДВ - 4 307,33 грн., разом 25 844,00 грн. з подальшим врахуванням індексу інфляції та інших чинників, що можуть впливати на розмір орендної плати. Орендар сплачує орендні платежі щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, перераховуючи їх на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця.

На виконання умов Договору №185Б-12 позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди, про що сторонами було складено Акт приймання-передачі об'єкту оренди від 21.05.2012 (том справи - 1, аркуш справи - 25).

Після закінчення строку дії Договору №185Б-12 відповідач повернув позивачу орендований об'єкт, про що свідчить підписаний сторонами Акт приймання-передачі об'єкту оренди від 30.04.2015 (том справи - 1, аркуш справи - 27).

30.04.2015 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди №185Б-15 (далі - Договір №185Б-15) (том справи - 1, аркуші справи - 21-22).

За умовами Договору №185Б-15 відповідачу було повторно передано в оренду приміщення, яке було у нього в користуванні за Договором №185Б-12, а саме: нежитлові приміщення за адресою: 03190, м. Київ, вул. Салютна, 42/46, загальною площею 369,2 м. кв.

Розмір орендної плати на момент (дату) підписання даного договору на місяць разом з ПДВ становить 70,00 грн. за 1 кв. м. Загальна сума орендної плати на місяць становить 21 536,67 грн., ПДВ - 4 307,33 грн., разом 25 844,00 грн. з подальшим врахуванням індексу інфляції та інших чинників, що можуть впливати на розмір орендної плати. Орендар сплачує орендні платежі щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця за поточний місяць, перераховуючи їх на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно з умовами цього Договору. В разі зміни ставки орендної плати, нова сума нарахувань оформляється у вигляді додатку до цього договору за підписами обох сторін. Сплата орендарем комунальних та інших послуг провадиться за окремими договорами, які він укладає з обслуговуючими підприємствами та організаціями, підприємствами зв'язку, постачальниками електроенергії, тощо, або за рахунками на компенсацію комунальних та інших платежів, що виставляє орендодавець (у випадку, якщо такі договори вже укладені з останнім) (розділ 5 Договору №185Б-15).

На виконання умов Договору №185Б-15 позивач передав відповідачу об'єкт оренди, про що свідчить відповідний Акт приймання-передачі від 01.05.2015 (том справи - 1, аркуш справи - 26).

У 2015 році між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору №185Б-15 (том справи - 1, аркуші справи - 23-24), в яких сторони визначали розмір орендної плати на період з 01.05.2015 по 31.08.2015 у сумі 5 000,00 грн. з ПДВ.

30.09.2015 між сторонами укладено Угоду про розірвання Договору №185Б-15 (том справи - 1, аркуш справи - 29), в якій дійшли згоди розірвати даний Договір з 30.09.2015, а також зазначили про те, що відповідач має перед позивачем заборгованість з орендної плати та з компенсації за надані комунальні послуги.

Згідно з Актом приймання-передачі об'єкту оренди від 30.09.2015 (том справи - 1, аркуш справи - 28) відповідач повернув позивачу орендоване за Договором №185Б-15 приміщення. Окрім того, в названому Акті вказано про те, що відповідач, станом на момент передачі приміщень, має заборгованість перед позивачем з орендної плати та з компенсації за надані комунальні послуги.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання перед позивачем по здійсненню повної і своєчасної оплати орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунками позивача за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року становить 94 113,01 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити борг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду, подавши позов про примусове стягнення заборгованості.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що надання позивачем послуг за Договорами №185Б-12 та №185Б-15 (послуг оренди та відшкодування комунальних витрат) у спірному періоді, тобто з жовтня 2014 року по вересень 2015 року, не заперечується сторонами та підтверджується підписаними обома сторонами Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період (том справи - 1, аркуші справи - 46-59).

За твердженням позивача, відповідач не оплатив вартість наданих йому послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що місцевий господарський суд не з'ясовував обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та не здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, а також не витребував у позивача розшифровку відшкодування комунальних послуг.

Водночас, як уже зазначалося вище, між сторонами було складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, в яких наведено вартість наданих послуг. При цьому жодних зауважень щодо вартості послуг ані на час підписання Актів, ані потім від відповідача на адресу позивача не надходило.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Не погоджуючись із заявленою позивачем до стягнення сумою боргу, відповідач міг надати власний контррозрахунок, але не зробив цього, обмежившись лише посиланням на те, що позивачем здійснено невірний розрахунок заборгованості.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд не витребував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не проаналізував суми розрахунків, які вже здійснені відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зважаючи на те, що представник відповідача не приймав участі у розгляді даної справи місцевим господарським судом, а також з метою надання можливості відповідачу подати докази на підтвердження доводів апеляційної скарги відносно того, що фактична сума боргу відповідача перед позивачем є меншою, ані ж зазначає позивач, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 14.12.2017 було оголошено перерву та зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків і скласти відповідний Акт, про що вказано в протоколі судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017. В названому судовому засіданні були присутні представники обох сторін, тобто як позивач, так і відповідач були обізнані з вимогою суду щодо проведення звірки між сторонами за спірний період. Однак вимога суду не була виконана сторонами, Акт звірки поданий не був, як не було надано жодних пояснень сторін з приводу неможливості проведення чи наявності обставин, які об'єктивно ускладнюють проведення звірки взаєморозрахунків за укладеними між сторонами договорами оренди. Пояснень із зазначенням власних показників заборгованості та доказами сплати (повної чи часткової) боргу відповідач не надав.

Тобто, як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час перегляду ухваленого рішення судом апеляційної інстанції відповідачем не було надано жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

До матеріалів справи позивачем було надано гарантійний лист відповідача (том справи - 1, аркуш справи - 31), в якому він підтверджує заборгованість перед позивачем по орендній платі, по комунальним та іншим платежам.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що вищезгаданий гарантійний лист не може бути прийнятий як доказ визнання заборгованості відповідачем, тому що в ньому вказана інша сума заборгованість та за інші періоди ані ж ті, які зазначені у позові.

Дійсно, у вищевказаному гарантійному листі зазначено про те, що відповідач зобов'язується: погасити борг перед позивачем по комунальним та іншим послугам у сумі 49 721,31 грн. до 25.08.2013; погасити рівними долями борг по орендній платі в розмірі 49 517,00 грн. кожного місяця, починаючи з 01.09.2013 по 31.12.2013; сплачувати поточні платежі в строки, зазначені в Договорі №185Б-12. Позивач у межах даної справи просить суд стягнути з відповідача борг, який виник за період прострочення з листопада 2014 року по вересень 2015, тобто за інший період, ані ж той, про який йде мова у гарантійному листі відповідача. Водночас, як названий гарантійний лист, так і інші листи відповідача, додані до матеріалів справи, в яких він просить позивача здійснити реструктуризацію боргу та зменшити орендну плату (том справи - 1, аркуші справи - 30, 32), свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за попередні періоди.

При цьому жодних доказів, які б свідчили про здійснення повної чи часткової оплати вартості наданих за Договорами №185Б-12 та №185Б-15 послуг саме у спірному періоді, тобто з листопада 2014 року по вересень 2015 року, відповідач не надав.

Колегією суддів враховано посилання в апеляційній скарзі на те, що у період з 01.07.2017 по 25.08.2017 весь колектив відповідача, включаючи адміністрацію, перебували у відпустці, а тому представник відповідача не міг бути присутній у судовому засіданні місцевого господарського суду, внаслідок чого він був позбавлений можливості захистити свої права та надати відповідні пояснення і докази. Однак, як уже зазначалося вище, під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами та не надав жодних доказів на підтвердження викладених у апеляційній скарзі обставин, насамперед, щодо сплати (повної чи часткової) суми боргу та належного виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував позовної заяви спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, які свідчать про направлення позивачем на адресу відповідача позовної заяви із доданими до неї документами. Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на період відпусток у товаристві відповідача, у зв'язку з чим відповідач не зміг забезпечити явку свого представника під час розгляду справи місцевим господарським судом та своєчасно звернутися з апеляційною скаргою. Однак вже після апеляційного оскарження судового рішення у даній справі, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду спору між сторонами, представник відповідача мав можливість ознайомитися з матеріалами справи (в тому числі з позовною заявою, яку за твердженням відповідача він не отримував) та надати всі пояснення і докази на підтвердження власної правової позиції у спірних правовідносинах, які відповідач вважав за необхідне надати. Проте, відповідач не скористався своїми процесуальними правами. Жодних клопотань про ознайомлення з матеріалами справи від відповідача протягом розгляду справи судом апеляційної інстанції не надходило.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін свідчать про те, що вимога позивача відносно стягнення з відповідача 94 113,01 грн. боргу є обґрунтованою, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів здійснення відповідачем оплати вартості послуг за укладеними з позивачем Договорами №185Б-12 та №185Б-15 за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року на суму 94 113,01 грн., тоді як факт надання таких послуг не заперечується сторонами та підтверджується підписаними позивачем і відповідачем Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період. Таким чином, заявлена позивачем вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія "Європейська освіта" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/9571/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/9571/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9571/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк

Дата складання повного

тексту постанови - 30.01.2018