Постанова

від 24.01.2018 по справі 810/440/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/440/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря: Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Перевозника П.М.,

представника відповідача: Станіславського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДВК Компані до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю ДВК Компані та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ ДВК Компані звернулося у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 30.12.2016 №0009061403 та від 30.12.2016 №0009071403.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладений в акті перевірки висновок відповідача про те, що станом на 31.08.2015 відхилення залишків палива на складі нібито становило 29536 літрів, а станом на 30.09.2015 - 17000 літрів не підкріплений жодними доказами і повністю спростовується даними документів первинного бухгалтерського обліку та відомостями по бухгалтерському рахунку 281 Товари на складі , які були надані позивачем під час перевірки.

Також, позивач посилається на те, що висновок відповідача про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ТОВ Укртрансойл-2009 на загальну суму 1623692,00 грн. за 2013 рік ґрунтуються лише на даних актів перевірки ТОВ Укртрансойл-2009 та третіх осіб, які не є навіть контрагентами позивача, а під час перевірки позивачем було надано всі первинні документи, які належним чином та в повному обсязі підтверджують здійснення господарських операцій з придбання позивачем палива у ТОВ Укртрансойл-2009 .

Окрім того, позивач зазначає, що висновок відповідача про те, що ним порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого нібито завищено витрати по взаємовідносинах з ТОВ Еколайн-СТ за 2014 рік на загальну суму 142500,00 грн., а також порушено п. 198.1, абз. 1.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого нібито завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ Еколайн-СТ за 2014 рік на 28 500,00 грн. є безпідставним та ґрунтується лише на тому, що на думку податкового органу, підтвердженням надання послуг за укладеними між позивачем та ТОВ Еколайн-СТ договорами має бути звіт про надання послуг, а не акти здачі-приймання виконаних робіт, які були підписані сторонами. Позивач пояснює, що звіт про виконання послуг не є і не може бути первинним документом, який повинен засвідчувати факт надання послуг за договором про надання послуг. Єдиним документом, який в даному випадку може засвідчувати факт надання послуг, є відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг), який був наданий позивачем під час перевірки разом з іншими первинними документами.

Також, позивач зазначає, що договори оренди та суборенди відповідають вимогам чинного законодавства, мають своїм наслідком зміну у майновому стані їх учасників, є економічно виправденими, а факт їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 30.12.2016 №0009061403 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 385626,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 308501,00 грн., сума за штрафними санкціями - 77125,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду умотивовано тим, що позивачем порушено норми ст. 188 Податкового кодексу України, оскілки операції з постачання послуг не можуть бути нижчими ціни придбання таких послуг.

Правомірність включення до складу витрат експедиційних та бухгалтерських послуг, наданих ТОВ Еколайн , позивачем не доведено первинними документами.

Також, місцевий суд дійшов до висновку, що різниця в товарних запасах, виявлена під час перевірки, а саме 29536 літрів палива станом на 31.08.2015 та 17000 літрів палива станом на 30.09.2015 є неоприбуткованим позивачем товаром, що підтверджується як даними акта перевірки, так і первинними документами бухгалтерського обліку - видатковими накладними на придбання та видатковими накладними на реалізацію, дослідженими під час перевірки та перевіреними судом під час розгляду справи.

Щодо встановленого перевіркою порушення про завищення позивачем витрат по взаємовідносинах з ТОВ Укртрансойл-2009 , місцевий суд зазначив, що отримання відповідачем актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків. Відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості придбання Укртрансойл-2009 бензину, який у подальшому був реалізований позивачеві, у інших постачальників ніж ті, що зазначені у акті перевірки.

Не погоджуючись із судовим рішення, сторони подали апеляційній скарги.

Позивач просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 31.12.2016 року та № 0009061403, а також податкове повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.12.2016 року за №0009071403.

В обгрунтвання вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що стосовно епізодів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Еколайн-СТ , залишків палива на складі та передачі в суборенду нерухомого майна суд першої інстанції дійшов хибних висновків про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідач просить скасувати постанову місцевого суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам контролюючого органу щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Укртрансоіл-2009 .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких обставин.

З матеріалів справи убачається, що у період з 19.10.2016 по 29.11.2016 посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 19.10.2016 №464, №465,№466, №467, №468, №469 (том 3, а.с. 4-9), згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), Листа ГУ ДФС у Київській області від 18.10.2016 №10282/7/10-36-16-02, наказу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 03.10.2016 №970, відповідно до плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на жовтень 2016 року, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ДВК Компані з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016. Результати перевірки оформлені актом перевірки від 06.12.2016 №993/10-02-14-03/38164062/109 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 15-90).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки позивачем порушено вимоги:

- п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 444304,00 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 308501,00 грн., за 2014 рік на суму 25650,00 грн., за 2015 рік на 110153,00 грн., та відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток в частині здійснення безтоварних операцій з поставки товарів, отриманих ТОВ ДВК Компані від ДП Титан Дніпро по ланцюгу постачання до покупця ТОВ Укрнафтагруп . ТОВ ДВК Компані безпідставно сформовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 1465098,00 грн. по реалізації товару, отриманого у ДП Титан Дніпро , безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік по взаємовідносинах з ДП Титан Дніпро на загальну суму 1435453,00 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198.1, абз. 1,2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 113829,00 грн., в т.ч.: за листопад 2013 року на суму 59925,00 грн., за березень 2014 року,на суму 28500,00 грн., за листопад 2015 року на суму 10585,00 грн., за грудень 2015 року на суму 2117,00 грн., за

березень 2016 року на 6351,00 грн., за травень 2016 року на 4234,00 грн., за червень 2016 року на 2117,00 грн.;

- пп. а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єкта оподаткуванням податком на додану вартість на суму 1465098,00 грн., задекларованого у податкових деклараціях з ПДВ та відповідно податкові зобов'язання на загальну суму 293020,00 грн. по покупцю ТОВ Укрнафтагруп є такими, що не відповідають дійсності та вважаються відсутніми.

- п.198.1 ст.198, абз. 1,2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено безпідставне формування податкового кредиту в результаті проведення безтоварних операцій з ПП Титан Дніпро , на загальну суму 287090,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки комісією по розгляду питань та заперечень Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про залишення заперечень без задоволення.

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" від 30.12.2016 №0009061403, яким позивачу за порушення п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 527 842,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 444 304,00 грн., сума за штрафними санкціями - 83 538,00 грн. (том 2, а.с. 244);

- форми "Р" від 30.12.2016 №0009071403, яким позивачу за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 67 380,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 53 904,00 грн., сума за штрафними санкціями - 13 476,00 грн. (том 2, а.с. 245).

Уважаючи спірні податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що епізод по взаємовідносинах позивача з ДП Титан Дніпро не увійшов до розрахунків за вказаними податковими повідомленнями - рішення, оскільки операції із цим контрагентом носили характер транзитних, тому позивач не є вигодонабувачем за даними господарськими операціями. З урахуванням чого, колегія суддів не надає правову оцінку висновкам відповідача щодо взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст.134 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, чинній до 01.01.2015) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015) передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.135.2 ст.135 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015) доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п.137.1 ст.137 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015) дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ст.138 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015)).

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно з абз. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення (абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК Україна).

Відповідно до абз.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо надання орендованих приміщень в суборенду за ціною нижчою ніж орендна плата виробіничо - складської бази за місяць, колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи убачається, що 01.03.2015 між Фермерським господарством Лан 8 (Орендодавець) та ТОВ ДВК Компані (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (виробничо-складської бази) б/н (том 6, а.с. 4-15).

Відповідно до п. 10.2 договору оренди нерухомого майна від 01.03.2015 б/н за використання виробничо-складської бази Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату з урахуванням ПДВ у сумі 20000,00 грн. Згідно п.10.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця оренди.

01.03.2015 був складений та підписаний акт приймання-передавання об'єкта оренди (том 6, а.с. 16-19), відповідно до якого орендар прийняв, а орендодавець передав нерухоме майно, яким є господарській двір і який складається з адміністративного корпусу (літера А), насосної (літера В), станцій паливу ЛЗР (літера Г, Ґ, Ж, Д), трубчастого колодязя (№1), воріт для автотранспорту (№2, №4, №5), воріт для заїзду дорожнього транспорту (№3), огорожі (№6-8), автостоянки для працівників бази (№1-2), стального горизонтального циліндричного резервуару (№3-24), резервуару для води прямокутного (№25-26), резервуару для води циліндричного з помпою (№27), комплексної трансформаторної підстанції (№28), залізної колії (№29), односторонньої заливнопаливної естакади (№30).

На підтвердження оплати оренди за умовами договору оренди нерухомого майна від 01.03.2015 б/н в матеріалах справи містяться платіжні доручення, що також підтверджується відповідними виписками з рахунку позивача, наданими ПАТ КБ Приват Банк (том 6, а.с. 37-49).

Отже, позивач з 01.03.2015 по червень 2016 року винаймав в оренду господарський двір (виробничо-складська база по зберіганню, видачі сільськогосподарської продукції, будматеріалів та світлих нафтопродуктів) за ціною 20000,00 грн. з ПДВ за місяць.

Разом із тим, судом установлено, що приміщення, які складають господарській двір і які є предметом договору оренди нерухомого майна від 01.03.2015 б/н, були надані позивачем в суборенду.

Так, 01.03.2015 між ТОВ ДВК Компані (Орендар) та ТОВ Ред Оптімал (Суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна №2015/03/0101 виробничо-складської бази (її частини) (том 6, а.с. 62-64).

Відповідно до п. 4.1 цього договору за користування ВСБ Суборендар сплачує Орендарю орендну плату з урахуванням ПДВ в сумі: 6000,00 грн. Згідно п.4.3 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця оренди.

Згідно з додатком №1 до договору - актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2015 орендар передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна у тимчасове володіння та користування, а саме: резервуари №1, №2, №3, №11, №12, №13 за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173 (том 6, а.с. 65).

Договір суборенди нерухомого майна від 01.03.2015 №2015/03/0101 було пролонговано договором суборенди нерухомого майна №2015/03/0101 виробничо-складської бази від 05.01.2016 на 12 місяців з моменту підписання цього договору (том 7, а.с. 73-77).

Надання послуг суборенди за даними договорами підтверджується відповідними актами надання послуг за період з квітня 2015 року по червень 2016 року, податковими накладними та платіжними доручення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені господарські операції також відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю та картками по рахунку бухгалтерського обліку 361 за березень 2015 року - червень 2016 року (том 6, а.с. 97-101, 103, 105, 107-108, 110, 112, 114-115, 117, 119, 121, 123).

Отже, резервуари №1, 2, 3, 11, 12, 13, що знаходяться на виробничо-складській базі за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173, з 01.03.2015 надані позивачем в суборенду ТОВ Ред Оптімал за 6000 грн. з ПДВ за місяць.

Також, 02.03.2015 між ТОВ ДВК Компані (Орендар) та ТОВ Укрнафтагруп (Суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №2015/03/02 виробничо-складської бази (том 6, а.с. 125-127).

Відповідно до п. 4.1 цього договору за користування виробничо-складської бази Суборендар сплачує Орендарю орендну плату з урахуванням ПДВ в сумі: 500,00 грн. Згідно п.4.3 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця оренди.

Згідно з додатком №1 до договору - актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2015 орендар передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна у тимчасове володіння та користування, а саме: резервуари №5, №6, №7, №8, №9, №10, №17, №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24 за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173 (том 6, а.с. 128).

Надання послуг суборенди за даним договором підтверджується відповідними актами надання послуг за період квітень 2015 року по червень 2016 року, податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані господарські операції також відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю та картками по рахунку бухгалтерського обліку 361 за березень 2015 року - червень 2016 року (том 6, а.с. 159-163, 164, 166, 168, 170, 172, 174).

Отже, резервуари №5, №6, №7, №8, №9, №10, №17, №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, що знаходяться на виробничо-складській базі за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173, з 02.03.2015 надані позивачем в суборенду ТОВ Укрнафтагруп за 500 грн. з ПДВ за місяць.

Також, 01.07.2015 між ТОВ ДВК Компані (Орендар) та ТОВ Укрнафтапро (Суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №2015/07/01 виробничо-складської бази (том 6, а.с. 176-178).

Відповідно до п. 4.1 цього договору за користування виробничо-складська база Суборендар сплачує Орендарю орендну плату з урахуванням ПДВ в сумі: 600,00 грн. Згідно п.4.3 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця оренди.

Згідно з додатком №1 до договору - актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2015 орендар передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна у тимчасове володіння та користування, а саме: резервуари №14, №15, №16 за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173 (том 6, а.с. 179).

30.04.2016 між ТОВ ДВК Компані (Орендар) та ТОВ Укрнафтапро (Суборендар) було укладено додаткову угоду №1 про припинення дії договору від 01.07.2015 №2015/07/01 з 30.04.2016 (том 6,а.с. 180).

Надання послуг суборенди за даним договором підтверджується відповідними актами надання послуг за період з липня 2015 року по квітень 2016 року, платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені господарські операції також відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю та картками по рахунку бухгалтерського обліку 361 за березень 2015 року - червень 2016 року (том 6, а.с. 190-193, 195).

Отже, резервуари №14, №15, №16, що знаходяться на виробничо-складській базі за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173, з 01.07.2015 надані позивачем в суборенду ТОВ Укрнафтапро за 500 грн. з ПДВ за місяць.

Також, 05.05.2015 між ТОВ ДВК Компані (Орендар) та ТОВ Логротек (Суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №2015/05/05 виробничо-складської бази (том 6, а.с. 238-240).

Відповідно до п. 4.1 цього договору за користування ВСБ Суборендар сплачує Орендарю орендну плату з урахуванням ПДВ в сумі: 300,00 грн. Згідно п.4.3 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця оренди.

Згідно з додатком №1 до договору - актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.05.2015 орендар передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна у тимчасове володіння та користування, а саме: резервуари №4, №5, №7 за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173 (том 6, а.с. 241).

Надання послуг суборенди за даним договором підтверджується відповідними актами надання послуг за період з квітня 2015 року по червень 2016 року, платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені господарські операції також відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю та картками по рахунку бухгалтерського обліку 361 за березень 2015 року - червень 2016 року (том 7, а.с. 19-23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39).

Отже, резервуари №4, №5, №7, що знаходяться на виробничо-складській базі за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173, з 05.05.2015 надані позивачем в суборенду ТОВ Логротек за 300 грн. з ПДВ за місяць.

Також, 01.04.2016 між ТОВ ДВК Компані (Орендар) та ТОВ "УКР ВП ГРУП" (Суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №2016/04/0101 виробничо-складської бази (том 6, а.с. 197-199).

Відповідно до п. 4.1 цього договору за користування виробничо-складської бази Суборендар сплачує Орендарю орендну плату з урахуванням ПДВ в сумі: 500,00 грн. Згідно п.4.3 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця оренди.

Згідно з додатком №1 до договору - актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2015 орендар передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна у тимчасове володіння та користування, а саме: резервуари №10, №19 за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173 (том 6, а.с. 200).

Надання послуг суборенди за даним договором підтверджується відповідними актами надання послуг за період з квітня 2016 року по червень 2016 року, платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, резервуари №10, №19, що знаходяться на виробничо-складській базі за адресою: Україна, Київська область, Макарівській р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 173 в період укладання договору суборенди нерухомого майна від 01.04.2015 №2016/04/0101 між ТОВ ДВК Компані та ТОВ УКР ВП ГРУП вже перебували в оренді у ТОВ Укрнафтагруп відповідно до договору суборенди нерухомого майна від 02.03.2015 №2015/03/02.

Разом із тим, договір суборенди нерухомого майна від 01.04.2016 №2016/04/0101 під час документальної планової виїзної перевірки, усупереч п. 44.7 ст. 44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, не надавався, що підтверджується актом перевірки, в якому зазначений перелік укладених позивачем догорів суборенди (том 1, а.с. 41). До того ж, в запереченнях на акт перевірки позивачем також не було зазначено та додано даний договір суборенди (том 7, а.с. 56-63).

Відповідно до абз. 1 п. 188.1. ст. 188 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг , база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення (абз. 2 п. 188.1. ст. 188 ПК України).

Як зазначалося вище та не заперечується позивачем, у період з 01.07.2015 по 30.06.2016 в суборенду позивачем здавалась вся виробнича-складська база (24 резервуари), яка була взята в оренду ТОВ ДВК Компані у Фермерського господарства Лан 8 відповідно до договору оренди нерухомого майна (виробничо-складської бази) від 01.03.2015 б/н.

Ціна оренди виробничо-складської бази за місяць складає 20000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3333,33 грн. Аналізуючи ціни суборенди відповідно до договорів від 02.03.2015 №2015/03/02, від 01.03.2015 №2015/03/0101, від 05.01.2016 №2016/01/0501, від 01.07.2015 №2015/07/01, від 05.05.2015 №2015/05/05, загальна сума ціни суборенди за місяць по всіх суборендарях становить 7300 грн., у т.ч. ПДВ - 1216,66 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України на загальну суму 25404,00 грн., в т.ч. за липень 2015 року у сумі 2117,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 2117,00 грн.,за вересень 2015 року у сумі 2117,00 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2117,00 грн., за листопад 2015 року у сумі 2117,00 грн., за грудень 2015 року у сумі 2117,00 грн., за січень 2016 року у сумі 2117,00 грн., за лютий 2016 року у сумі 2117,00 грн., за березень 2016 року у сумі 2117,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 2117,00 грн., за травень 2016 року у сумі 2117,00 грн., за червень 2016 року у сумі 2117,00 грн., що підтверджує викладене в акті перевірки порушення в частині зазначеного епізоду.

Отже, податкове повідомлення - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 30.12.2016 №0009071403 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 31755,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 25404,00 грн., сума за штрафними санкціями - 6351 грн. (25404,00х25%) є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на ст.ст. 204, 627 ЦК України щодо презумпції правоірності правочину та свободи договору, колегія суддів не приймає до уваги, позаяк такі суперечать п. 188.1. ст. 188 ПК України, меті та змісту господарського діяльності в цілому.

Щодо встановленого під час перевірки порушення, яке полягає у невідповідності залишків товару по рахунках бухгалтерського обліку 281 Товари на складі (надлишки палива), які розцінені контролюючим органом як безоплатно отримані послуги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 31.08.2015 у позивача відхилення залишків палива на складі складає 29536 л, а станом на 30.09.2015 - 17 000 л.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за серпень 2015 року підтверджується, що позивачем у серпні 2015 року було придбано палива у кількості - 1031146 л.

Також, наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за серпень 2015 року підтверджується, що у серпні 2015 року позивачем було реалізовано 1372402 л.

Відповідно до відомостей по бухгалтерському рахунку 281 Товари на складі (том 3, а.с. 205-218) залишок палива станом на 01.08.2015 склав 311720 л, вказане не заперечувалось позивачем. Даний залишок був врахований податковим органом під час перевірки (том 1, а.с. 23).

Враховуючи обсяг придбання та реалізації позивачем палива, його залишок станом на 31.08.2015 складає "-29536 л" (311720 (залишок на 01.08.2015) + 1031146 (придбання палива за серпень 2015 року) - 1372402 (реалізація палива в серпні 2015 року).

При цьому, залишок палива по складу згідно бухгалтерського рахунку 281 Товари на складі станом на 31.08.2015 відсутній.

Отже, ураховуючи, що станом на 31.08.2015 позивачем було реалізовано палива більше ніж придбано на 29536 л, даний надлишок податковим органом правомірно прирівняний до неоприбуткованого товару, а висновок податкового органу про те, що різниця в сумі 29536 л є кількістю палива, не оприбуткованого станом на 31.08.2015, підтверджений належними доказами по справі.

Окрім того, судом встановлено, що за наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за вересень 2015 року позивачем було придбано палива у кількості 1562205 л., а реалізовано (також у вересні 2015 року) 1371522л.

Відповідно до відомостей по бухгалтерському рахунку 281 Товари на складі (том 3, а.с. 205-218) залишок палива станом на 01.09.2015 склав 0 л.

Отже, враховуючи обсяг придбання та реалізації позивачем палива, його залишок за даними перевірки станом на 30.09.2015 становить 190683 л (0 (залишок на 01.09.2015) + 1562205 (придбання палива за серпень 2015 року) - 1371522 (реалізація палива в серпні 2015 року).

При цьому, залишок палива по складу згідно даних бухгалтерського рахунку 281 Товари на складі становить 173683 л. Тобто, відхилення у залишках палива за даними перевірки становить 17000 л (190683 - 173683).

Таким чином, висновок податкового органу про те, що різниця в сумі 17000 л є кількістю палива, не оприбуткованого позивачем станом на 30.09.2015, є обґрунтованими та підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що різниця в товарних запасах, виявлена під час перевірки, а саме 29536 літрів палива станом на 31.08.2015 та 17000 літрів палива станом на 30.09.2015 є неоприбуткованим позивачем товаром, що підтверджується як даними акта перевірки, так і первинними документами бухгалтерського обліку - видатковими накладними на придбання та видатковими накладними на реалізацію, дослідженими під час перевірки та перевіреними судом під час розгляду справи.

Відповідно до відомостей по бухгалтерському рахунку 281 Товари на складі (том 3, а.с. 205-218) облікова ціна придбаного пального протягом серпня 2015 року складає 13,30 грн. за 1 л (4117552,50:311720,00), де 4117552,50 - облікова ціна придбаного палива, 311720,00 - кількість придбаного палива у літрах, а протягом вересня 2015 року - 12,89 грн. за 1 л (20129301,32:1562205,00), де 20129301,32 - облікова ціна придбаного палива, 1562205,00 - кількість придбаного палива у літрах. Сума доходу, що підлягає включенню до складу інших доходів за 2015 рік, становить 611959,00 грн. (29536х13,30=392829,00)+(17000х12,89=219130,00).

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 30.12.2016 №0009061403 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку прибуток на 110153,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 110153,00 грн., сума за штрафними санкціями - 0 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо того, що при обрахуванні залишків палива на складі відповідачем були допущені помилки, які не помітив суд першої інстанції, що призвело до неправильного обрахування залишків палива на складі позивача, є необгрунтованими. Адже, суперечать матеріалам справи, зокрема, наявним копіям видаткових накладних, які ретельно досліджувалися як і судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ Укратрансойл-2009 колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.09.2013 року між ТОВ ДВК Компані (Покупець) та ТОВ Укртрансойл-2009 (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №218/3 (том 1, а.с. 129).

Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до умов даного договору ТОВ Укртрансойл-2009 відвантажило та передало у власність позивача паливо (бензин автомобільний), марки А-92 у кількості 174860 л, А-95 у кількості 32120 л, А-76 у кількості 13110 л., що підтверджується видатковими накладними, товаро - транспортними накладними, відповідними виписками з рахунку позивача в ПАТ КБ Приват Банк , копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказані господарські операції також відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю та картками по рахунку бухгалтерському обліку 631 за вересень-грудень 2013 року (том 1, а.с. 197-205).

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що придбане у ТОВ Укртрансойл-2009 паливо (бензин автомобільний) в подальшому було реалізовано наступним контрагентам: ТОВ ОСНОВА-ІНВЕСТ за договором купівлі-продажу №2013/11/1501 від 15.11.2013 (том 1, а.с. 206); ТОВ Футбольний клуб Сінком-Ічня за договором купівлі-продажу №2013/04/1002 від 10.04.2013 (том 1, а.с. 210); ТОВ ДЕЙТОН ПЛЮС за договором купівлі-продажу №2013/04/1003 10.04.2013 (том 1, а.с. 220); ТОВ НК ШЕЛЬФ за договором купівлі-продажу №2013/10/0101 від 01.10.2013 (том 1, а.с. 224);ПП Ісма за договором купівлі-продажу №2013/04/0601 від 16.04.2013 (том 1, а.с. 228).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було придбано у ТОВ Укртрансойл-2009 паливо (бензин автомобільний), марки А-92 у кількості 174860 л, А-95 у кількості 32120 л, А-76 у кількості 13110 л, яке в подальшому було реалізоване контрагентам ТОВ "ОСНОВА-ІНВЕСТ", ТОВ Футбольний клуб Сінком-Ічня , ТОВ ДЕЙТОН ПЛЮС , ТОВ НК ШЕЛЬФ , ПП Ісма у загальній кількості: бензин А-92 - 174860 л, бензин А-95 - 32120 л, бензин А-76 - 13110 л.

При цьому, судом встановлено, що порушення про завищення позивачем витрат по взаємовідносинах з ТОВ Укртрансойл-2009 базувалось на податковій інформації, отриманій податковим органам щодо контрагентів ТОВ Укртрансойл-2009 .

Разом із тим, отримання відповідачем актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості придбання Укртрансойл-2009 бензину, який у подальшому був реалізований позивачеві, у інших постачальників, ніж ті, що зазначені у акті перевірки.

У той час, як в матеріалах справи наявні усі документи, що дають змогу визначити, які саме товари/послуги поставлялись, за якою ціною та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, їх обліку та досягнення відповідного економічного ефекту. Відповідачем не спростовано, що придбаний у ТОВ Укртрансойл-2009 товар був реалізований позивачем ПП Ісма , ТОВ ДЕЙТОН ПЛЮС , ТОВ НК ШЕЛЬФ , ТОВ ОСНОВА-ІНВЕСТ , ТОВ Футбольному клубу Сінком-Ічня .

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 30.12.2016 №0009061403 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 385626,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 308501,00 грн., сума за штрафними санкціями - 77125,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо правомірності включення позивачем до складу витрат експедиційних та бухгалтерських послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.02.2014 між ТОВ ДВК Компані (Замовник) та ТОВ Еколайн-СТ (Експедитор) укладений договір надання експедиційних послуг №2014/02/0301 (том 1, а.с. 97-100).

Пунктом 1.1, 1.2, 1.4 даного договору передбачено, що експедитор від свого імені за рахунок замовника зобов'язується забезпечити здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Експедитор в інтересах замовника виконує наступні, пов'язані з перевезенням експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника та укладання від свого імені або від імені замовника договорів перевезення вантажу; перевірку кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

Ціна за надані експедиційні послуги обумовлюється сторонами в акті наданих послуг, що є невід'ємними частинами даного договору.

Позивач пояснює, що на виконання експедиційних послуг ТОВ Еколайн -СТ було надано позивачу наступні послуги: знайдено перевізника - ТОВ Агрокабель та забезпечено укладання між ним та позивачем договору від 31.03.2014 про надання послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів. На підтвердження вищезазначеного позивачем надана копія цього договору (том 5, а.с. 247-253). Надано послуги з перевірки кількості та якості вантажу, його відвантаження та завантаження. На підтвердження вищезазначеного позивачем надано реєстр послуг з перевезення вантажу, його завантаження та вивантаження, наданих за договором про надання експедиційних послуг від 03.02.2014 №2014/02/0301 та копії товарно-транспортних накладних (том 5, а.с. 254-318).

Також, 04.02.2014 між ТОВ ДВК Компані (Замовник) та ТОВ Еколайн-СТ (Виконавець) укладений договір про надання бухгалтерських послуг №2014/02/0401 (том 1, а.с. 102-105). Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цих договором послуг за плату.

При цьому, за умовами п. 3.2 договору про надання бухгалтерських послуг здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, у якому зазначається вартість роботи, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше наступного дня після фактичного надання послуг.

Позивач пояснює, що на час укладання та дії вказаного договору у ТОВ ДВК Компані не було бухгалтера, а отже виникла необхідність у залученні сторонньої організації, яка б могла надати товариству необхідні бухгалтерські послуги.

Також, позивачем зазначено, що на виконання своїх зобов'язань за договором про надання бухгалтерських послуг від 04.02.2014 №2014/02/0401 ТОВ "Еколайн-СТ" було складено та передано ТОВ "ДВК Компані" наступні документи: фінансовий звіт (баланс) за 1 квартал 2014 року від 22.04.2014 (том 5, а.с. 165-166); податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2014 (Форма 1ДФ) від 12.05.2014 (том 5, а.с. 167-169); звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за 1 квартал 2014 року від 24.04.2014 (Форма 1-опт квартальна) (том 5, а.с. 170-177); звіт про обсяг оптового товарообороту за січень 2014 року (Форма 1-опт місячна) від 03.02.2014 (том 5, а.с. 178); звіт про обсяг оптового товарообороту за лютий 2014 року (Форма 1-опт місячна) від 03.03.2014(том 5, а.с. 179); звіт про обсяг оптового товарообороту за березень 2014 року (Форма 1-опт місячна) від 03.04.2014 (том 5, а.с. 180); звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2014 рік від 19.02.2014 із додатком до таблиці 1 звіту за січень 2014 року (Форма Д4 місячна) від 19.02.2014 (том 5, а.с. 181-187); звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2014 рік від 16.03.2014 із додатком до таблиці 1 звіту за лютий 2014 року (Форма Д4 місячна) від 14.03.2014 (том 5, а.с. 188-194); звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2014 рік від 16.04.2014 із додатком до таблиці 1 звіту за березень 2014 року (Форма Д4 місячна) від 16.04.2014. (том 5, а.с. 195-201); податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2014 року від 19.02.2014 (том 5, а.с. 202-208); реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року від 19.02.2014 (том 5, а.с. 209-213); податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 17.03.2014 із додатком №5 від 17.03.2014 (том 5, а.с. 214-221); реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 17.03.2014 (том 5, а.с. 222-226); податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2014 року від 16.04.2014 із додатком №5 від 16.04.2014 (том 5, а.с. 227-233); реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану березень 2014 року від 16.04.2014 (том 5, а.с. 234-242); державна статистична звітність Структурне обстеження підприємства за 2013 рік (Форма №1- підприємництво річна) від 25.02.2014 (том 5, а.с. 243-246).

Так, надаючи оцінку доводам позивача та податкового органу щодо реальності надання експедиційних та бухгалтерських послуг, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі

обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт прийому-передачі наданих експедиційних послуг від 31.03.2014 до договору про надання експедиційних послуг від 03.02.2014 №2014/02/0301 не містить переліку наданих ТОВ Еколайн-СТ послуг, загальна сума яких складає - 114 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19000,00 грн.

У той час як, договір про надання експедиційних послуг від 03.02.2014 №2014/02/0301, на підставі якого позивач отримував дані послуги, містить лише загальні вимоги до виконуваних робіт та порядку ціноутворення. А саме, передбачає, що ціна обумовлюється сторонами в акті наданих послуг. Тобто, ані акт, ані договір не дають можливість визначити порядок формування ціни послуг та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг.

Також, колегією суддів установлено, що надані копії товарно-транспортних накладних не містять жодної відмітки експедитора ТОВ Еколайн-СТ під час таких перевезень, тобто не підтверджують фактичне їх надання саме уповноваженим представником ТОВ Еколайн-СТ .

Як вірно зазначено місцевим судом, в пункті 1.2 договору від 03.02.2014 №2014/02/0301 передбачено, що експедитор в інтересах замовника виконує наступні, пов'язані з перевезенням, експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника та укладання від свого імені або від імені замовника договорів перевезення вантажу; перевірку кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

Однак, позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не було надано документів на підтвердження розроблення маршрутів перевезення, укладення від імені експедитора договорів перевезення вантажу, перевірки стану та кількості вантажу, його завантаження та вивантаження, доказів організації забезпечення відправлення та одержання вантажу та інших операцій, пов'язаних з перевезенням.

До того ж, вказана послуга ТОВ Еколайн-СТ була разовою, до цього позивач здійснював діяльність з перевезення товару без залучення експедитора, доказів щодо необхідності таких послуг у діяльності позивача останній не надав.

Відповідно до акту прийому - передачі бухгалтерських послуг від 31.03.2014 предметом послуг є: бухгалтерські послуги, вартість яких: 47 500 грн., 9 500,00 грн. ПДВ. Загальна вартість 57000,00 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, договір про надання бухгалтерських послуг від 04.02.2014 №2014/02/0401, на підставі якого позивач отримував дані послуги, містить лише загальні вимоги до виконуваних робіт та порядку ціноутворення. А саме, передбачає, що ціна визначається угодою сторін. Тобто, ані акт, ані договір не дають можливості визначити порядок формування ціни послуг та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг.

Також, колегією суддів становлено, що термін дії договору про надання бухгалтерських послуг з 04.02.2014 до 30.04.2014 (п. 8.1 договору від 04.02.2014 №2014/02/0401). Однак, відповідно до акта прийому-передачі наданих бухгалтерських послуг від 31.03.2014 такі послуги надавались до 31.03.2014.

При цьому, позивачем під час перевірки не надавались документи на підтвердження виконання договору про надання бухгалтерських послуг від 04.02.2014 №2014/02/0401. Не надавались такі документи і до заперечень на акт перевірки.

Судова колегія ураховує, що позивачем було надано під час судового розгляду справи наступні документи: звіт про обсяг оптового товарообороту за січень 2014 року (Форма 1-опт місячна) від 03.02.2014; звіт про обсяг оптового товарообороту за лютий 2014 року (Форма 1-опт місячна) від 03.03.2014; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2014 рік від 19.02.2014 із додатком до таблиці 1 звіту за січень 2014 року (Форма Д4 місячна) від 19.02.2014; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2014 рік від 16.03.2014 із додатком до таблиці 1 звіту за лютий 2014 року (Форма Д4 місячна) від 14.03.2014; податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2014 року від 19.02.2014; реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року від 19.02.2014; податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 17.03.2014 із додатком №5 від 17.03.2014; реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 17.03.2014; державна статистична звітність Структурне обстеження підприємства за 2013 рік (Форма №1- підприємництво річна) від 25.02.2014.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не заслуговують на увагу покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що вказані документи подавалися відповідачу під час проведення податкової перевірки, що підтверджується переліком (додаток №3 до акту перевірки). Позаяк, вказаний перелік містить тільки узагальнюючий перелік поданих документів, в той час як позивач не був позбавлений можливості звернути увагу контролюючого органу та додати зауваження із зазначеним переліком документів, вказавши їх конкретні ідентифікуючи ознаки.

Отже, з урахуванням вимог п. 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, зазначені документи уважаються такими, що були відсутні на час складання позивачем звітності.

До того ж, із змісту вказаних документів не можна достеменно встановити, що саме ТОВ Еколайн -СТ були надані спірні послуги, а також вартість таких послуг.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 30.12.2016 №0009071403 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35625,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 28500,00 грн., сума за штрафними санкціями - 7125,00 грн. (28500,00 х 25%) та податкове повідомлення - рішення від 30.12.2016 №0009061403 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 32063,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 25650,00 грн., сума за штрафними санкціями - 6413,00 грн. (25650,00х25%) є правомірними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 133, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДВК Компані та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 25 січня 2018 року.)