Ухвала

від 26.01.2018 по справі 308/716/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/716/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42015070060000002 старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_3 , погоджене начальником відділу прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у кримінальному провадженні №42015070060000002 старший слідчий слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_3 , за погодженням з начальником відділу прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що начальник управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області ОСОБА_5 , у ході виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок окремим громадянам, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою незаконної передачі земельних ділянок вказаним особам, видала завідомо неправдиві документи, в яких вказала завідомо неправдиві відомості про характеристики земельних ділянок: щодо складу земельних угідь, а саме «забудовані землі землі змішаного використання»; категорію земель - «землі житлової та громадської забудови», відомості про відведення земельної ділянки з ненаданих у користування земель запасу, та як начальник управління Держземагенства у Берегівському районі прийняла рішення про погодження вказаним громадянам проектів землеустрою, хоча вказані ділянки являлися землями сільськогосподарського призначення і перебували у законному користуванні ПАТ «Берегово-Тиса» у відповідності до державного акту І-ЗК №000444 від 06.07.1995.

На підставі зазначених погоджень 14.03.2014 року, виконувач обов`язків голови Берегівської РДА - ОСОБА_6 , в м. Берегово, умисно, за попередньою домовленістю та у співучасті з ОСОБА_7 , зловживаючи владними повноваженням та своїм службовим становищем на користь сторонніх осіб, в порушення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 92 Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме в період проведення процедури приватизації державного майна радгосп-заводу «Берегівський», правонаступником якого є ПАТ «Берегово-Тиса», без вилучення зазначеної ділянки у встановленому законом порядку, без погодження з користувачем або судового рішення про вилучення землі, без дотримання порядку щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, підписав розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення для індивідуальної дачної забудови в урочищі Чопівська Гора на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, чим безпідставно сприяв оформленню права приватної власності окремих громадян на земельні ділянки загальною площею 1,4551 га., вартістю 2 млн. 290 тис. грн.

24 листопада 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що незважаючи на наявність права ПАТ «Берегово-Тиса» на постійне користування за державним актом І- ЗК № 000444 земельною ділянкою, площею 770 га в ур. Чопівська Гора на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, за клопотанням відділу у Берегівському районі головного управління Дердгеокадастру, наказом №216 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.09.2017, частину зазначених у вказаному державному акті земельних ділянок ПАТ «Берегово-Тиса», площею 622,1388 га, включена у перелік земель для продажу прав на земельних торгах, чим вказане товариство позбавлено права законного користування землею та заподіяно тяжкі наслідки.

За результатами інвентаризації земель державної власності на території Берегівського району сформовано 7 земельних масивів, з присвоєнням кадастрових номерів, які перебувають у користуванні ПАТ «Берегово-Тиса» площею 622,1388 га, а саме за кадастровим № 2110200000:02:002:0039 площею 219,8379 га, №2110200000:03:003:0099 площею 154,3476 га, № 2110200000:02:001:0009 площею 178,0254 га, № 2110200000:02:002:0036 площею 1,9046 га, № 2110200000:02:002:0037 площею 3,1774 га, № 2110200000:02:002:0038 площею 2,3643 га, №2110200000:03:001:0254 площею 62,4816 га.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки за вищевказаними кадастровими номерами на даний момент перебувають у власності держави, в особі головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на майно. Згідно вимог ч.1 ст.170 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України одним з завдань арешту майна є запобігання можливості його відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, в т.ч., були являються предметом кримінального правопорушення, тобто були об`єктом кримінально протиправних дій та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

20.12.2017 року у ході досудового розслідування винесена постанова про визнання частини вищевказаних земельних ділянок з державного акту І-ЗК № 000444, площею 622,1388 га на території Берегівського району, речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи, що службовими особами відділу у Берегівському районі головного управління Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок якого предмет злочину - частина земельних ділянок, які у відповідності до державного акту І-ЗК №000444, перебувають у законному користуванні ПАТ «Берегово- Тиса», можуть бути передані у власність сторонніх осіб без вилучення від законного користувача у встановленому законом порядку, з метою унеможливлення відчуження зазначеної ділянки слідчий у клопотанні просить накласти арешт на земельні ділянки загальною площею 622,1388 га на території Берегівського району, за кадастровими номерами № 2110200000:02:002:0039 (площею 219,8379 га), №2110200000:03:003:0099 (площею 154,3476 га), №2110200000:02:001:0009 (площею 178,0254 га), № 2110200000:02:002:0036 (площею 1,9046 га), № 2110200000:02:002:0037 (площею 3,1774 га), № 2110200000:02:002:0038 (площею 2,3643 га), №2110200000:03:001:0254 (площею 62,4816 га), власником якої є держава в особі головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а законним користувачем ПАТ «Берегово-Тиса».

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від прокурора ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовільнити.

Представник фактичного володільця майна ПАТ «Берегово-Тиса» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд клопотання у їх відсутності, заявлені вимоги підтримують в повому обсязі і заперечень не мають.

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що прокуратурою Закарпатської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015070060000002 від 18.03.2015 року, попередня правова кваліфікація ч. 2 ст. 27, ч.2 ст. 364 КК України.

За результатами інвентаризації земель державної власності на території Берегівського району сформовано 7 земельних масивів, з присвоєнням кадастрових номерів, які перебувають у користуванні ПАТ «Берегово-Тиса» площею 622,1388 га, а саме за кадастровим № 2110200000:02:002:0039 площею 219,8379 га, №2110200000:03:003:0099 площею 154,3476 га, № 2110200000:02:001:0009 площею 178,0254 га, № 2110200000:02:002:0036 площею 1,9046 га, № 2110200000:02:002:0037 площею 3,1774 га, № 2110200000:02:002:0038 площею 2,3643 га, №2110200000:03:001:0254 площею 62,4816 га.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки за вищевказаними кадастровими номерами на даний момент перебувають у власності держави, в особі головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Згідно довідки ПАТ «Берегово-Тиса» від 20.12.2017 року № юр-302/17 право користування земельними ділянками державної власності згідно державного акту на право постійного користування землею скрія І ЗК № 000444 зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 24-95 обліковується на балансі ПАТ «Берегово-Тиса» в складі нематеріальних активів на субрхунку 122, зокрема щодо земельних ділянок за кадастровим № 2110200000:02:002:0039 площею 219,8379 га, №2110200000:03:003:0099 площею 154,3476 га, № 2110200000:02:001:0009 площею 178,0254 га, № 2110200000:02:002:0036 площею 1,9046 га, № 2110200000:02:002:0037 площею 3,1774 га, № 2110200000:02:002:0038 площею 2,3643 га, №2110200000:03:001:0254 площею 62,4816 га.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Відповідно дост.131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів забезпеченнякримінальногопровадження являється арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Під час розгляду клопотання знайшло своє підтвердження, що земельні ділянки мають значення речових доказів у кримінальному проваджені №42015070060000002 та відповідають критеріям, зазначеним уст.98КПК України.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, незастосування арешту майна може призвести до його знищення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодитидосудовому розслідуванню, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розуміючи, що арешт вказаного майна не призведе до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання в право власності, слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному №42015070060000002 старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_3 , погоджене начальником відділу прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-земельні ділянки загальною площею 622,1388 га на території Берегівського району, за кадастровими номерами № 2110200000:02:002:0039 (площею 219,8379 га), №2110200000:03:003:0099 (площею 154,3476 га), №2110200000:02:001:0009 (площею 178,0254 га), № 2110200000:02:002:0036 (площею 1,9046 га), № 2110200000:02:002:0037 (площею 3,1774 га), № 2110200000:02:002:0038 (площею 2,3643 га), №2110200000:03:001:0254 (площею 62,4816 га), власником якої є держава в особі головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а законним користувачем ПАТ «Берегово-Тиса», шляхом заборони розпоряджатися та відчужувати.

Копію ухвали вручити слідчому, прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її ухвалення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1