Рішення

від 31.01.2018 по справі 500/5178/17

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5178/17

Провадження № 2/500/24/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 1,00 гектарів, яка розташована на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2. Свої вимоги мотивує тим, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутній оригінал Державного акту на право власності на земельні ділянки.

Представник позивача у судове засідання 31.01.2018р. не з'явилася, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 05.09.2003 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10-03-421, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,00 гектарів, яка розташована на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення особистого селянського господарства.

Дана інформація підтверджена листом Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №9-15-0.181-2983/126-17 від 30.10.2017р.

Згідно листу Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №159/126-18 від 22.01.2018р. кадастровий номер зазначеної земельної ділянки - НОМЕР_2.

Відповідно до актового запису про смерть №157 від 22.01.2016 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить земельна ділянка площею 1,00 гектарів, яка розташована на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до заповіту від 22.10.2014р., посвідченого секретарем Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №132, ОСОБА_3 усе своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті, і на що він матиме право, він заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 являється спадкоємцем за заповітом та спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв, оскільки в установлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у матеріалах справи. Крім того, ОСОБА_2 як неповнолітня особа згідно ч.4 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

На звернення позивача до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області з приводу отримання свідоцтва про спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, листом нотаріуса за № 1167/02-14 від 15.09.2017р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності на спадкову земельну ділянку (Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10-03-421, виданий 05.09.2003 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області №978/А від 11.11.2002р.) на ім'я спадкодавця ОСОБА_3.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується, у том числі, листами Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № №9-15-0.181-2983/126-17 від 30.10.2017р. та №159/126-18 від 22.01.2018р.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий 14.03.2002 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (юридична адреса: 68663, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, вул. Болградська, 94, Ід. код 04378497) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 1,00 гектарів, яка розташована на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5 (Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданий 05.09.2003 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10-03-421).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.С.Адамов