Постанова

від 24.05.2007 по справі 41/370пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/370пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24.05.07 р.                                                                                 Справа № 41/370пд

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Калмиковій Л. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиролбудмонтаж” м. Горлівка

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк

про визнання недійсним господарського зобов'язання на підставі усної угоди купівлі-продажу, укладеної у листопаді 2004р. на суму 16 430,40 грн.

При участі представників:

від позивача: Граніна О.В. – за довір.

від відповідача-1: Ільїн А.А. – за довір.

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Горлівська об'єднана державна податкова інспекція, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиролбудмонтаж”, м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі усної угоди купівлі-продажу товарів на суму 16 430,40 грн., укладеної між відповідачами у листопаді 2004 р., із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між відповідачами укладено усну угоду купівлі-продажу товарів, зокрема, коробок до протигазів марки В с/г у кількості 100 штук та маски ШМП у кількості 200 штук. Загальна сума угоди складає 16430,40 грн. Фактичне прийняття відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей за вказаною угодою підтверджується рахунком № 564 від 17.11.2004р. на суму 16430,40 грн., податковою накладною від 18.11.2004р. № 508 на суму 16430,40 грн., накладною від 22.11.2004р. № 508 на суму 16430,40 грн., а також платіжним дорученням від 17.11.2004р. № 2373.

Позивач зазначає, що спірне господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, вважає, що зазначену мету мала одна зі сторін, а саме відповідач-2 по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”. Позивач зазначає, що злочинний намір та умисел посадових осіб відповідача-2 на вчинення господарського зобов'язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, доводиться вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” було створено з метою використання у незаконній діяльності по переведенню безготівкових грошових коштів в готівкові та зареєстровано в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, без істинного наміру здійснювати діяльність, встановлену установчими документами.

Зазначені обставини, встановлені вироком суду, за позицією позивача, підтверджують умисел відповідача-2 на укладення угоди з метою ухилення від оподаткування. Тому позивач просить визнати недійсною угоду, укладену між відповідачами та застосувати наслідки цього, які передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до пояснень від 08.12.2006 р., наданих позивачем суду, метою, суперечною інтересам держави та суспільства, яку мало спірне господарське зобов'язання, є приховування доходів від оподаткування шляхом створення  фіктивного підприємства для прикриття незаконної діяльності, зокрема, проведенням безготівкових операцій.

Відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що відповідачем 1 при укладанні спірної угоди не було порушено діючого законодавства, товар був отриманий відповідачем-1 та використаний ним у господарській діяльності.

Відповідач 2 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представників в судове засідання не направив.

До початку судового засідання представниками позивача та відповідача 1 заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За результатами розгляду клопотання сторін задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Стиролбудмонтаж”, зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 30.01.2003р., включений до ЄДРПОУ за номером 32270418, взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції в Калінінському районі м. Горлівки 17.02.2003 року.

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк зареєстрований рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної ради у м. Донецьку від 30 липня 2003 року № 249/25, включений до ЄДРПОУ за номером 32516859, взятий на облік платника податків у ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами у листопаді 2004 року укладено усну угоду купівлі-продажу товарів, на виконання якої відповідач-2 (як продавець) реалізував відповідачу-1 (як покупцю) коробки протигазу у кількості 100 штук та маски ШМП у кількості 200 штук – на загальну суму 16430,40 грн., а покупець оплатив отриманий товар у повному обсязі.

17.11.2004 року відповідачем 1 на розрахунковий рахунок відповідача 2 в оплату за договором були сплачені грошові кошти в розмірі 16430,40 грн., про що свідчить платіжне доручення від 17.11.2004р. № 2373

Фактичне прийняття відповідачем 1 товарно-матеріальних цінностей за вказаною угодою підтверджується рахунком № 564 від 17.11.2004р. на суму 16 430,40 грн., податковою накладною від 18.11.2004р. № 508 на суму 16 430,40 грн., накладною від 22.11.2004р. № 508 на суму 16 430,40 грн.

Таким чином, в ході розгляду спору судом встановлено укладення спірної угоди та фактичне її виконання між відповідачами у 2004 році, а саме, передача відповідачем 2 та отримання відповідачем 1 товарно-матеріальних цінностей та оплата першим відповідачем отриманого за спірною угодою товару.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз первинних документів, які посвідчують факт виконання господарської операції доводить те, що спірне господарське зобов'язання виконано належним чином, у відповідності до правил статті 193 Господарського кодексу України, норми якої під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміють реалізацію зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'язків, обумовлених цим зобов'язанням, у суворій відповідності з його змістом.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року керівник відповідача-1 визнаний винним в скоєнні злочину за ознаками частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Із зазначеного вироку вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004 року по травень 2005 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові. При цьому вироком визначений певний механізм такої діяльності, але не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірному господарському  зобов'язанню, здійсненому на підставі угоди від 01.07.2004р. № 167, укладеної між відповідачами по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З доданої до матеріалів справи копії вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року не вбачається, що такі дії мали місце саме по спірному господарському зобов'язанню, здійсненому на підставі спірної угоди, укладеної між відповідачами по справі у листопаді 2004 року. Спірна угода взагалі не була предметом розгляду кримінальної справи.

Посилання позивача на вирок по кримінальній справі як доказ спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства, при здійсненні спірного господарського зобов'язання суд вважає безпідставними, оскільки місцевим судом окремо не розглядалася спірна угода, укладена між відповідачами по справі у листопаді 2004 року та спірне господарське зобов'язання, виконане за зазначеною угодою, не робилися висновки відносно її мети та спрямованості.

Таким чином, встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не мають відношення до предмету спору. А факт притягнення директора суб'єкта господарювання до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Сама по собі угода про продаж товару також не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пленумом Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 року № 3 (з наступними змінами) роз'яснено, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.

Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які вчинили господарське зобов'язання, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при здійсненні спірних господарських зобов'язань, позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення зазначеної мети не доведений.

Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при укладанні та виконанні спірної угоди, позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення зазначеної мети не доведений.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів підстави недійсності спірної угоди, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 – 163, 167 КАС України, господарський суд, -

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиролбудмонтаж” м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі усної угоди купівлі-продажу товарів на суму 16 430,40 грн., укладеної між відповідачами у листопаді 2004р., із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, відмовити.      

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова складена у повному обсязі 30.05.2007 р.

Суддя