Рішення

від 22.01.2018 по справі 826/160/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 січня 2018 року                      № 826/160/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві дотретя особа Міністерства молоді та спорту України ДП "Об'єднання спортивно-господарських споруд" про стягнення заборгованості у розмірі 5339445,23 , На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.         В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач) з позовом до Міністерства молоді та спорту України (надалі – відповідач), за участю третьої особи - ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (надалі – третя особа), в якому просить: стягнути з розрахункових рахунків Міністерства молоді та спорту України (код ЄДРПОУ 38649881) до бюджету податкову заборгованість ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (код ЄДРПОУ 37102382) у розмірі 5  339  445,23 грн., а саме: - з податку на додану вартість у розмірі 2  796  798,23 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код одержувача 38004897, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100); - з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2  524  392,00 грн. на бюджетний рахунок №33112340700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код одержувача 38004897, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 11010100); - з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 18  255,00 грн. на бюджетний рахунок №31112104700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код одержувача 38004897, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 21080900). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» обліковується податковий борг у розмірі 5  339  445,23 грн. З метою погашення податкового боргу та на виконання вимог ст. 96 ПК України позивач звернувся до Міністерства молоді та спорту України, у сфері управління якого знаходиться ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд», із листом про вжиття заходів з погашення боргу названого боржника. Проте у відповідь отримало безпідставну відмову. Враховуючи наведене у сукупності та приписи норм ст. 95 Податкового кодексу України  позивач просить суд задовольнити позов.   В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що позивач не скористався наданим дозволом і не здійснив заходи щодо погашення податкового боргу підприємства на користь держави шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі. Тобто, відповідач стверджує, що позивач не виконав покладені і законодавчо закріплені обов'язки щодо погашення податкового боргу платника податків. Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На підставі п. 4 ст. 122 КАС України (в редакції, чинній станом на момент переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження), суд з урахуванням думки представників сторін ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147- VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Так, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. З матеріалів справи вбачається, що ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» створено наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 18.05.2010 року №1378 та засноване на державній власності відповідно до чинного законодавства України. Підприємство підпорядковується Державній службі молоді та спорту України, яка виконує функції власника щодо управління підприємством. Відповідно до п.2.1 Статуту ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» останнє є державним комерційним підприємством. Згідно п. 2.6 Статуту Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку, штампи та бланки зі своїм найменуванням, фірмовий знак (символіку) тощо. Дане підприємство взяте на податковий облік в ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві як платник податків 21.05.2010 року. Позивач стверджує, що за ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» обліковується податковий борг у розмірі 5  339  445,23 грн., в тому числі: - з податку на додану вартість у розмірі 2  796  798,23 грн., яка виникла на підставі самостійно задекларованих підприємством податкових зобов'язань; - з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2  524  392,00 грн., яка виникла на підставі донарахованих податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення №13026551702 від 13.03.2014 року, №12926551702 від 13.03.2014 року; - з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 18255,00 грн., яка виникла на підставі донарахованих податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення №0000632207 від 25.05.2012 року. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі №2а-14173/12/2670 позовні вимоги ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо стягнення боргу ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» задоволено. Як повідомив позивач, з метою погашення заборгованості та виконання перед бюджетом вищезазначеної постанови суду направлялись інкасові доручення до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення податкового боргу, які були повернуті без виконання. В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/4963/14 від 14.10.2014 року Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві надано дозвіл на реалізацію майна ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд», яке перебуває в податковій заставі згідно з актом опису майна №22/19-126 від 06.07.2012 року. На виконання даного рішення суду позивачем на адресу ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» направлено рішення про погашення всієї суми податкового боргу, відповідно до вимог п. 95.10 ст. 95 ПК України самостійно експертну оцінку майна не проведено. Позивач зазначив, що відповідно до вимог ст. 96 ПК України Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві направлено Міністерству молоді та спорту України лист №37044/10/19-110 від 23.10.2012 року про вжиття заходів з погашення боргу ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд». Крім того, позивач 15.12.2015 року звернувся до Міністерства молоді та спорту України з листом №32386/10/26-55-23-01 про надання документів, які підтверджують право власності на майно ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд», яке перебуває у податковій заставі для проведення його експертної оцінки. Листом №326/8.1 від 18.01.2016 року відповідач повідомив, що директор та працівники ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» звільнені. Згодом, 23.03.2016 року Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до відповідача із листом щодо сприяння в отриманні документів. У відповідь на вказане звернення Міністерство молоді та спорту України повідомило, що у зв'язку з відсутністю керівництва ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» відсутня можливість надати документи та засвідчена готовність сприяти в ліквідації заборгованості, що виникла у ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд». Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 16.09.2016 року звернулась до відповідача з листом №33415/10/26-55-17 щодо призначення тимчасового керівництва ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» з метою вжиття ним заходів по погашенню боргу шляхом реалізації активів, які знаходяться в податковій заставі. За результатами розгляду даного листа Міністерство молоді та спорту України повідомило, що можливість призначити керівника Підприємства відсутня. У зв'язку з отриманням зазначеної відповіді, позивач відповідно до вимог п.96.3 ст.96 ПК України звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Згідно з п.  87.2  ст.  87 Податкового кодексу України  (далі -  ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до  ст. 88 ПК України  з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Положеннями п.  89.3  ст.  89  цього  Кодексу  визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Відповідно до положень  ст. 95 ПК України  орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в  ст. 96 ПК України. Так, п.  96.2  ст.  96 ПК України  передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України. Відповідно до пункту 96.3 тієї ж  статті ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Тобто,  ст. 96 ПК України  зобов'язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо: а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу; б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог. Аналіз зазначених вище норм також дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації. Більш того звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації. Наведене також відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах цього суду від 02.07.2013 № К/800/20895/13 та від 26.01.2015 № К/800/51898/13. Нормами  ПК України  визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Згідно із цією нормою порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України. Наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 року №1954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 року за №109/18847, затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі - Положення №1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Між тим, за загальними правилами, викладеними у п.  87.5  ст.  87  і п.  95.22  ст.  95 ПК України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи. Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку. Відтак, для цілей звернення контролюючого органу (позивача) до відповідача з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства молоді та спорту України та звернення з позовом до неї. Зокрема, для цілей стягнення боргу ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд» з відповідача позивач має, крім іншого, довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень    п. 96.2 ПК України  та приписів Положення № 1954, може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі ж наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в контексті положень п.  87.5  ст.  87  та п.  95.22  ст.  95 ПК України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства. В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, на виконання вимог п.  96.2  ст.  96 ПК України  позивач не звертався до відповідача із поданням щодо прийняття одного з рішень, передбачених вказаним пунктом ст. 96 ПК України. З наявних в матеріалах справи листів вбачається лише письмове звернення із проханням щодо сприяння у стягненні суми податкового боргу, яка обліковується за ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд», які не можуть розцінюватись судом як подання в розумінні вимог п.96.2 ст.96 ПК України. Відсутність з боку позивача звернення до відповідача із відповідним поданням вказує на відсутність підстав для покладання на Міністерство молоді та спорту України обов'язку із сплати податкового боргу ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд». Окрім того звертаючись до суду із даним позовом контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства саме в заявленій частині. Зокрема, не надано докази вжиття контролюючим органом достатніх дій, спрямованих на виконання рішення судів про стягнення коштів з розрахункових рахунків боржника у всіх банках, які його обслуговують. Так, суд встановив відсутність у матеріалах справи копії інкасових доручень (розпорядження) контролюючого органу, з метою стягнення коштів з рахунків державного підприємства на підставі судового рішення у справі №2а-14173/12/2670.     Крім того, в контексті положень п.  87.5  ст.  87 ПК України  позивачем не надано доказів виявлення в період до моменту звернення до відповідача із листами щодо сприяння у погашенні заборгованості додаткових джерел погашення податкового боргу державного підприємства у вигляді дебіторської заборгованості платника податків, та/або стягнення відповідних сум дебіторської заборгованості, в порядку встановленому п.  95.22  ст.  95 ПК України, що у сукупності із вищенаведеним є передумовою звернення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві в порядку п.  96.3  ст.  96 ПК України  з поданням до Міністерства молоді та спорту України та подальшого заявлення вимог до Міністерства молоді та спорту України про стягнення податкового боргу державного підприємства. З огляду на вищевикладене, та з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем встановлених  ст. 96 ПК України  умов для звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, а відтак не вбачає підстав для стягнення з Міністерства молоді та спорту України податкового боргу ДП «Об'єднання спортивно-господарських споруд». Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/48708/15 від 29.05.2017 року. Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Крім того, частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог та, відповідно, необхідність відмовити в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України. Суд зазначає, що відповідно до норм КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017 року, розгляд справи здійснювався колегією суддів, а тому і рішення у даній справі прийнято колегією суддів у складі трьох суддів. Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд – В И Р І Ш И В: В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Головуючий суддя                                                                                Федорчук А.Б. Суддя                                                                                                    Качур І.А.           Суддя                                          Келеберда В.І.