Рішення

від 30.01.2018 по справі 826/8079/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2018 року № 826/8079/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОб'єднання профспілок організації профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" до третя особаДержавного реєстратора Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень" Демченко Марини Олександрівни Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "ОККА" провизнання протиправним та скасування рішення

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Об'єднання профспілок організації профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок (далі - позивач) з позовом до Державного реєстратора державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень Демченко Марини Олександрівни (далі - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма ОККА , в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 18425519 від 29.12.2016 року 17:38:37 (реєстраційний номер майна: 113957018000), вчинене (прийняте) державним реєстратором - Державним підприємством Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень Демченко Мариною Олександрівною; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач під час виконання ним функцій державного реєстратора під час встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства зобов'язаний був встановити факт скасування державної реєстрації права власності на спірну нерухомість. На думку позивача, недотримання вимог спеціального закону викликало наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Також, позивач стверджує, що об'єктом державної реєстрації права власності може бути виключно об'єкти нерухомого майна. Водночас, споруда, що знаходиться за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Паркова Дорога, 14, загальною площею 346,6 кв.м., знаходиться на реконструкції з 2007 року і його станом на сьогодні не введено в експлуатацію, тобто даний об'єкт є об'єктом незавершеного будівництва.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Відповідачем не надано суду відзиву на позов. Частиною 2 ст. 175 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 28.11.2017 року про витребування копії матеріалів реєстраційної справи щодо рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо зареєстрованого права власності на споруду, що знаходиться за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Паркова Дорога, 14, за Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма ОККА на підставі довідки №938 від 29.12.2016 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Благобудконсалт , технічного паспорту №1540 від 20.12.2016 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю Благобудконсалт , про що зроблено відповідний реєстраційний запис №18425519.

Позивач стверджує, що в результаті прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень загальна площа об'єкта змінена 575,7 кв.м. та об'єкту привласнено нову літеру (ІХ).

Незгода позивача із даним рішенням державного реєстратора зумовила його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 року (далі по тексту - Закон №1952-IV, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ст. 1 Закону №1952-IV заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Вимогами ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Порядок проведення державної реєстрації передбачений статтею 18 Закону №1952-IV.

Так, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2005 року №2/433 за позовом Київської міської ради професійних спілок до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), закладу Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок про визнання права власності, позов задоволено частково, а саме - визнано право власності Київської міської ради професійних спілок на об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Паркова дорога, 14, споруда (літера А ), площе 273,4 кв.м., споруда (літера Б ), площа 464,2 кв.м., споруда (літера В ), площа 360,7 кв.м., споруда (літера Г ), площа 346,6 кв.м., споруда (літера Д ), площа 465,5 кв.м., споруда (літера Е ), площа 253,8 кв.м., споруда (літера Ж ), площа 418,6 кв.м., споруда (літера З ), площа 76,5 кв.м., споруда (літера І ), площа 51,6 кв.м., споруда (літера Ї ), площа 48,4 кв.м., споруда (літера К ), площа 87,5 кв.м., споруда (літера Л ), площа 87,5 кв.м., споруда (літера М ), площа 157,9 кв.м., споруда (літера Н ), площа 154,3 кв.м., споруда (літера О ), площа 52,6 кв.м., споруда (літера П ), площа 49,3 кв.м., споруда (літера С ), площа 27,2 кв.м., споруда (літера Т ), площа 29,2 кв.м., споруда (літера У ), площа 28,1 кв.м., споруда (літера Ф ), площа 79,7 кв.м., споруда (літера Х ), площа 79,6 кв.м., споруда (літера Ц ), площа 79,6 кв.м., споруда (літера Ч ), площа 82,7 кв.м., споруда (літера Ш ), площа 49,8 кв.м., споруда (літера Щ ), площа 29,7 кв.м., споруда (літера Ь ), площа 29,8 кв.м., споруда (літера Є ), площа 29,8 кв.м., споруда (літера Ю ), площа 29,7 кв.м., споруда (літера Я ), площа 29,8 кв.м., площа 29,8 кв.м., споруда (літера І ), площа 29,8 кв.м., споруда (літера ІІ ), площа 79,0 кв.м., споруда (літера ІІІ ), площа 79,0 кв.м., споруда (літера IV ), площа 24,8 кв.м., споруда (літера V ), площа 24,0 кв.м., споруда (літера VІ ), площа 8,7 кв.м., споруда (літера VІІ ), площа 6,6 кв.м., споруда (літера VІІІ ), площа 2,2 кв.м.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили даним рішенням. Крім того, такі відомості також неможливо встановити з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки текст рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2005 року №2/433 у ньому відсутній.

Частиною 1 статті 4 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів проведення державної реєстрації права власності на споруди, що зазначені в даному судовому рішенні.

За таких обставин, твердження позивача про порушення його прав як власника на споруди, що розташовані за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Паркова Дорога, 14 не підтверджуються належними та достатніми доказами.

Наведене свідчить, що під час прийняття оскаржуваного рішення у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права власності на нежитлову будівлю площею 575,7 кв.м., літера ІХ, що розташована за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Паркова Дорога, 14 за Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма ОККА , а доводи позивача про протилежне свого підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Додатково суд звертає увагу, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону №1952-IV).

Частиною 1 ст. 27 Закону №1952-IV визначено перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

В той же час, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскаржуване рішення про здійснення за третьою особою державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю (літера ІХ ), що розташована за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Паркова Дорога, буд. 14 загальною площею 575,7 кв.м. прийнято на підставі довідки №938 від 29.12.2016 року та технічного паспорту №1540 від 20.12.2016 року, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю Благобудконсалт , тобто на підставі передбачених чинним законодавством документів.

Стосовно посилань позивача, що об'єкт, відносно якого здійснено державну реєстрацію права власності, не є об'єктом нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Наведені норми в сукупності спростовують доводи позивача і в цій частині.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Твердження позивача про протиправність оскаржуваного рішення державного реєстратора не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що позивач в прохальній частині позову просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права та обтяжень №18425519 від 29.12.2016 року.

Водночас, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за вказаним індексним номером внесено саме запис про право власності, а підставою для внесення такого запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33294594 від 30.12.2016 року.

Відповідно до ч. 1 чт. 18 Закону №1952-IV прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) є етапом, який передує відкриттю розділу в Державному реєстрі прав та/або внесенню до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем в даному випадку також обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Об'єднання профспілок організації профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук