Рішення

від 24.01.2018 по справі 822/3383/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3383/17

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участі:секретаря судового засідання Дубіної Н.Ю. , представника позивача ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Само-Оберіг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Само-Оберіг" в якому просить суд:

стягнути з Приватного підприємства "Само-Оберіг" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 8500 грн.;

стягнути з Приватного підприємства "Само-Оберіг" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 792 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч вимогам ст. ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємство самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами. Вказує, що відповідач до 15 квітня 2017 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8500 грн та пеню в розмірі 792,20 грн. Оскільки вказані суми відповідачем не сплачені, утворилася заборгованість. А тому просить адміністративний позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємства "Само-Оберіг" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по адміністративно-господарським санкціям за 2016 рік у розмірі 8500 грн та пеню в розмірі 792,20 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила адміністративний позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час місце та розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

26 грудня 2017 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить застосувати у даній справі наслідки визначенні ст. 123 КАС України, оскільки на думку відповідача про порушення свого права щодо несплати санкцій позивач дізнався 15 квітня 2017 року, а тому пропустив строк звернення до суду встановлений КАС України. У відзиві на позовну заяву позивач жодними доводами не спростовує вказані позивачем порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також не надав суду жодних доказів на спростування існуючого боргу.

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач вказує на те, що відповідач порушив норми законодавства щодо вчасної реєстрації у відповідному відділені Фонду соціального захисту інвалідів та не подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд погоджується із тим, що позивач не порушив строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався лише після реєстрації відповідача у відділенні Фонду 07 листопада 2017 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця.

Заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши відзив на позовну заяву відповідача, дослідивши матеріали справи та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що відповідач - Приватне підприємство "Само-Оберіг" є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 35190414, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2016 рік складає 13 чоловік.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу на вказаному підприємстві - 1 чол.

Фактично в Приватному підприємстві "Само-Оберіг" в 2016 році не працювало жодного інваліда.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Суд встановив, що відповідач подав до Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 13 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - не зазначено; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону - 1; фонд оплати праці штатних працівників - 221,0 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 1700 грн; сума адміністративно-господарських санкцій - не зазначено.

На підставі звіту позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі середньорічної заробітної плати штатного працівника за не створення 1 робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 8500 грн., а за порушення строків їх сплати за період з 17 квітня 2017 до 07 грудня 2017 нарахував пеню в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (233 дні прострочення платежу) яка становить 792,20 грн.

Крім цього, відповідно до листа Віньковецького районного центру зайнятості №01-16/396 від 01 грудня 2017 року, суд встановив, що Приватне підприємство "Само-Оберіг" не подавало інформацію про створення протягом 2016 року робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме у звітних формах №3-ПН інформація про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів у відповідних пунктах не зазначалося.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8500 грн. та пені в розмірі 792,20 грн. відповідачем суду надано не було.

Враховуючи зазначене, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені суд приходить до висновку, що позовні вимоги Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Грушевського, 87, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 14149591) до Приватного підприємства "Само-Оберіг" (вул. Зелена, 5, Подолянське, Віньковецький район, Хмельницька область, 32507, код 35190414) - задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Само-Оберіг" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Само-Оберіг" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 792 (сімсот дев'яносто дві) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 січня 2018 року

Головуючий суддя