Постанова

від 23.01.2018 по справі 826/5637/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5637/16 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Простір бухгалтерські послуги до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Простір бухгалтерські послуги звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо нарахування пені в сумі 19 702, 06 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку за 4-й квартал 2014 року та 1-й квартал 2015 року з вини банку;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві зарахувати сплачену позивачем пеню в сумі 19 702, 06 грн. в рахунок майбутніх платежів по єдиному податку до бюджету.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо нарахування пені в сумі 19 702, 06 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку за 4-й квартал 2014 року та 1-й квартал 2015 року з вини банку; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 07.10.2015 відповідач склав акт № 5881-20 за результатами проведення звірки розрахунків платника за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, яким нарахував позивачу пеню в розмірі 19 702, 06 грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку з юридичних осіб.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся до суду з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки висновки викладені в акті № 5881-20 не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту, що позивачем порушено вимоги ч. 7, 8, 10 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску, то є підстави для визнання дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо нарахування позивачу пені в сумі 19 702, 06 грн. протиправними, у зв'язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010, який набрав чинності з 01.01.2011 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацом 1 частини 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку (ч. 7 ст. 9 вказаного Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, маючи відкритий у ПАТ Банк Фінанси та Кредит поточний рахунок на підставі договору № 26001014744501 від 23 листопада 2010 року на розрахунково-касове обслуговування, подано до банку наступні платіжні доручення на сплату єдиного податку з юридичних осіб:

- платіжне доручення № 282 від 12.02.2015 на сплату єдиного податку з юридичних осіб за 4 квартал 2014 року на суму 20 000, 00 грн.

- платіжне доручення № 283 від 12.02.2015 на сплату єдиного податку з юридичних осіб за 4 квартал 2014 року на суму 15 000, 00 грн.

- платіжне доручення № 284 від 12.02.2015 на сплату єдиного податку з юридичних осіб за 4 квартал 2014 року на суму 15 000, 00 грн.

- платіжне доручення № 343 від 20.04.2015 на сплату єдиного податку з юридичних осіб за 1 квартал 2015 року на суму 120 992, 00 грн.

Дані платіжні доручення було прийнято установою банку, що підтверджується відповідними відмітками банку на платіжних дорученнях. Станом на дату прийняття платіжних доручень банком залишок коштів на поточному рахунку позивача був достатнім для перерахування зазначених у платіжних дорученнях сум до бюджету та складав станом на 12.02.2015 65 066, 01 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку в філії Центральне РУ AT Банк Фінанси та Кредит за 12.02.2015, а станом на 20.04.2015 залишок складав 290 776,70 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку в Філії Центральне РУ AT Банк Фінанси та Кредит за 20.04.2015.

Разом з цим, відповідачем 04.09.2015 було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 2648-23.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом першої інстанції встановлено, що недоїмка позивача виникла у зв'язку з тим, що сплачені ним кошти не були перераховані банківською установою до відповідача.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що днем сплати єдиного внеску, згідно із п. 2 ч. 10 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважається, у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Пунктом 8.2 статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано вимоги ч. 7, 8, 10 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску, тобто позивач виконав свої зобов'язання щодо сплати обов'язкових платежів до відповідача, а затримка у перерахуванні сплачених ним коштів у вигляді єдиного внеску виникла не з вини позивача, а тому останній не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування вказаних коштів банком до контролюючого органу, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо нарахування пені в сумі 19 702, 06 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку за 4-й квартал 2014 року та 1-й квартал 2015 з вини банку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зарахувати сплачену позивачем пеню в сумі 19 702, 06 грн. в рахунок майбутніх платежів по єдиному податку до бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання положень ст. 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі Порядок № 787).

Пунктом 5 розд. І цього Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124.

У свою чергу, п. 1 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Порядок № 1146), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічно положенням Податкового кодексу України, у п. 5 Порядку № 1146 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються, зокрема: на поточний рахунок платника податку в установі банку або на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету (п. 6 Порядку № 1146).

Згідно з п.п. 7, 8 цього Порядку після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Пунктами 10 і 11 Порядку № 1146 визначено, що висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Водночас, у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем (п. 15 Порядку № 1146).

Отже, враховуючи вище зазначені норми законодавства, існує порядок повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, а тому судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зарахувати сплачену позивачем пеню в сумі 19 702, 06 грн. в рахунок майбутніх платежів по єдиному податку до бюджету.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Беспалов О.О.,

Парінов А.Б.

Повний текст постанови виготовлений 30.01.2018.