Рішення

від 25.01.2018 по справі 905/2531/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2018 Справа № 905/2531/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "САН-АВИО", м. Маріуполь

про розірвання договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010 та стягнення збитків у розмірі 5893,56грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю.

Суть спору: Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства "САН-АВИО", м. Маріуполь про розірвання договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010 та стягнення збитків у розмірі 5893,56грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив пункти 1.2, 5.1., 6.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4110/2010 від 18.01.2010 та користується орендованим майном не за цільовим призначенням, а саме з метою розміщення кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи, що є підставою для дострокового розірвання договору. Збитки розраховані позивачем як різниця між орендною ставкою у розмірі 15% (оренда нерухомого майна з метою розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи) та орендною ставкою у розмірі 8% (оренда нерухомого майна з метою розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що не здійснюють продаж товарів підакцизної групи). Отже, розмір завданих державі збитків за твердженням позивача полягає у неотриманні державним бюджетом платежів, за умови застосування орендної плати у розмірі 15%, що відповідає п.11 Додатку 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786. У зв'язку із чим, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010 та стягнення збитків у розмірі 5893,56грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.11.2017 порушено провадження по справі №905/2531/17.

23.11.2017 відповідач надав клопотання б/н від 23.11.2017 про витребування доказів. Клопотання відповідача про витребування доказів суд ухвалою від 23.11.2017 задовольнив частково, в задоволенні витребування інших доказів суд відмовляє.

В запереченнях на позовну заяву від 23.11.2017 відповідач проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. В порушення приписів наказу Фонду державного майна від 14.05.2012 №655 відповідача не було ознайомлено із щорічним планом-графіком, на підставі якого проводилось обстеження та за результатами якого посадовими особами позивача зроблений Звіт періодичного комплексного огляду нерухомого орендованого майна від 14.07.2017. У звіті позивачем встановлено порушення відповідачем норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , однак представники відповідного уповноваженого органу управління (орган ліцензування) до участі у контрольному огляді не залучались. У користуванні відповідача перебуває нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр.Металургів, 54, що знаходиться у власності фізичних осіб, де відповідач здійснює господарську діяльність у вигляді Кафе , яке наряду з іншим здійснює продаж товарів підакцизної групи та має відповідну ліцензію. На базі орендованого приміщення державної форми власності згідно договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010 було створено для відвідувачів розважальний заклад Дискотека , із режимом роботи у вечірній час, та заклад Столовая із режимом роботи у денний час. Протягом дії договору оренди на орендуємій площі реалізація алкогольних напоїв не здійснюється.

07.12.2017 позивач надав письмові пояснення б/н б/д на заперечення відповідача разом з документами. В поясненнях позивач зазначив, що згідно наказу Фонду державного майна від 14.05.2012 №655 обов'язок позивача повідомляти орендаря про проведення періодичного комплексного огляду та залучати орган ліцензування до проведення періодичного комплексного огляду не передбачений.

26.12.2017 позивач надав письмові пояснення, в яких наполягає, що нерухоме майно, що належить фізичним особам та належить відповідачу на праві користування є прибудовою до учбового комплексу ДВНЗ Приазовський державний технічний університет , вхід до якого, а також орендованого державного майна, що є предметом договору оренди від 18.01.2010 №4110/2010 та знаходиться в будівлі учбового корпусу є єдиним, внаслідок чого вільний доступ до приміщень учбового комплексу та орендованого державного майна, унеможливлено. Відповідно до ч. 3 ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та інше у приміщеннях та на території навчальних закладів, отже відповідач незаконно здійснював продаж товарів підакцизної групи на території навчального закладу.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017.

Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 26.12.2017 суд ухвалив справу № 905/2531/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.12.2017 по 26.12.2017 та з 23.01.2018 по 25.01.2018.

Позивач у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог, відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

18.01.2010 між позивачем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та відповідачем, ОСОБА_1 підприємством "САН-АВИО" (орендар) укладено договір оренди №4110/2010 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення (далі - майно) учбового корпусу загальною площею 279,9 кв.м. (261,7 кв.м. на цокольному поверсі та 11,02 кв.м. на першому поверсі, які розташовані за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 54 та знаходиться на балансі ДВНЗ Приазовський державний технічний університет (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2015 і становить 1174439,00грн. (п.1.1 у редакції договору № 5 від 25.05.2016 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.01.2010 №4110/2010).

Згідно із п. 1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря (п. 1.3. договору оренди).

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно договору № 5 від 25.05.2016 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.01.2010 №4110/2010 п. 3.1 договору оренди доповнений текстом наступного змісту: з 23.12.2015 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2015р. - 7829,59грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з урахуванням Закону України про державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п.3.3. договору №5 від 25.05.2016 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.01.2010 №4110/2010).

Пунктом 5.1. договору оренди на відповідача покладено обов'язок використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п.8.5 договору оренди (в редакції договору № 3 від 27.03.2013 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.01.2010 №4110/2010) орендодавець має право вимагати розірвання даного договору у випадку якщо орендар користується майном всупереч договору або його призначенню.

Договорами №3, №4 та №5 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.01.2010 №4110/2010 строк договору продовжувався.

Так, згідно Договору №5 від 25.05.2016 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.01.2010 №4110/2010 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору оренди до 17.12.2018 включно.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємною згодою сторін (п. 10.3 договору оренди).

В пункті 10.6. договору оренди сторони погодили, що чинність договору припиняється внаслідок: зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно із п. 10.9. договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.

В пункті 10.10. договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

18.01.2010 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м.Маріуполь, пр. Металургів, 54, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - нежитлові вбудовані приміщення учбового корпусу загальною площею 272,72 кв.м. (261,7 кв.м. на цокольному поверсі та 11,02 кв.м. на першому поверсі).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна нежитлове приміщення №3, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр.-т Металургів, буд.54 загальною площею 88,9м. кв. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 20.12.2016 громадянка ОСОБА_6 передала відповідачу в оренду ? частину нежитлового приміщення №3, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр.-т Металургів, буд.54 загальною площею 88,9м. кв. для облаштування кафе.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача юридична адреса відповідача: м. Маріуполь, пр.-т Металургів, буд.54; основним видом діяльності відповідача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Згідно листа Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 09.11.2017 №29903/10/05-99-40-01 ОСОБА_1 підприємству САН-АВИО були видані ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 01.02.2015 по 25.10.2017 в кафе площею 69,8кв.м, яке розташоване за адресою: м.Маріуполь, пр.-т Металургів, буд.54.

Відповідно до п.32 Плану-графіку проведення періодичного комплексного контролю з оглядом об'єкта оренди на 2017 рік, якій затверджений начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, проведення огляду орендованого відповідачем приміщення заплановано на липень 2017 року.

На виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 05.07.2017 №00583 Про проведення періодичного комплексного контролю відповідно до Плану-графіку проведення періодичного комплексного контролю з оглядом об'єкта оренди на 2017 рік, в липні 2017 року фахівцями позивача здійснено періодичний комплексний огляд нерухомого державного майна, що перебуває в оренді у відповідача за договором оренди від 18.01.2010 №4110/2010.

14.07.2017 головними спеціалістами відділу з питань оренди державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області складено Звіт періодичного комплексного контрольного огляду нерухомого орендованого державного майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 279,9 кв.м. (261,7 кв.м. на цокольному поверсі та 11,02 кв.м. на першому поверсі), що перебуває в оренді у ОСОБА_1 підприємства САН-АВИО за договором оренди від 18.01.2010 № 4110/2010.

У звіті від 14.07.2017 зазначено, що орендар, Приватне підприємство САН-АВИО допустив порушення ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , пп.1.2, 5.1 та 6.1. договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010, а саме нежитлові вбудовані приміщення учбового корпусу загальною площею 279,9 кв.м. використовуються ПП САН-АВИО не за цільовим призначенням, з метою розміщення кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи (продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та інше).

Про результати перевірки орендар був повідомлений листом від 18.08.2017 №11-05-04493.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у зв'язку з виявленими фактами звернулось з листами до: Балансоутримувача державного майна - ДВНЗ Приазовський державний технічний університет , Міністерства освіти і науки України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Управління Служби безпеки України в Донецькій області. Відповідні листи містяться в матеріалах справи.

Міністерство освіти і науки України на зазначений лист надав відповідь, в якій наполягає на припиненні дії договору оренди державного нерухомого майна від 18.01.2010 №4110/2010.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010 та стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, які завдані державі на суму 5893,56грн. у зв'язку з тим, що відповідач змінив мету використання об'єкту оренди, позивач мав отримати за умови застосування орендної ставки у розмірі 15%, що відповідає п. 11 додатку 2 Методики розрахунку орендної плати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди орендаря може бути зобов'язано, зокрема, використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань і за інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

В силу приписів частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 вищенаведеної статті).

Отже, враховуючи вищевикладене та п. 8.5 договору оренди підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, а саме використання орендованого майна не за цільовим призначенням.

В підтвердження доводів про те, що відповідач користується орендованим майном не відповідно до умов договору, позивач посилається на Звіт від 14.07.2017 періодичного комплексного контрольного огляду нерухомого орендованого державного майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 279,9 кв.м. (261,7 кв.м. на цокольному поверсі та 11,02 кв.м. на першому поверсі), що перебуває в оренді у ОСОБА_1 підприємства САН-АВИО за договором оренди від 18.01.2010 № 4110/2010.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" контроль за використанням майна, переданого в оренду, покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Відповідно до п. 1 Наказу Фонду державного майна України від 14.05.2012 № 655 "Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди", Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам як орендодавцям державного майна за укладеними ними договорами оренди надано право здійснювати такий контроль: постійний документальний (у частині надходжень до державного бюджету плати за оренду державного майна, страхування об'єкта оренди); періодичний комплексний з оглядом об'єкта оренди (згідно з щорічними планами-графіками) щодо: використання орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконання умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств; використання державного майна, переданого в оренду за цими договорами, виконання умов договорів оренди державного нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Отже, контроль виконання істотних умов Договору оренди повинен здійснюватись в порядку, визначеному Наказом Фонду державного майна України від 14.05.2012 року №655 "Щодо виконання контрольних функцій Фонду державного майна України у сфері оренди".

Зазначений наказ містить норму про складання актів за результатами контрольних заходів.

Як зазначалось вище у звіті від 14.07.2017 періодичного комплексного контрольного огляду нерухомого орендованого державного майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 279,9 кв.м (261,7 кв.м на цокольному поверсі та 11,02кв.м на першому поверсі), що перебуває в оренді у ОСОБА_1 підприємстві САН-АВИО за договором оренди від 18.01.2010 №4110/2010 встановлено факт порушення відповідачем ч.3 ст.15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Згідно п. 2 Наказу Фонду державного майна України від 14.05.2012 року № 655 "Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди" Фонд державного майна України, його регіональне відділення та представництва як орендодавці державного майна за укладеними ними договорами оренди залучають представників відповідних уповноважених органів управління до участі у періодичних комплексних контрольних оглядах об'єктів оренди нерухомого майна у разі потреби.

Згідно із преамбулою Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно із приписами ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

У відповідності до ст. 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

В даному випадку органами ліцензування є органи державної фіскальної служби, отже у випадку встановлення позивачем при проведенні контрольного огляду об'єкту оренди порушень орендарем норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає потреба у залученні представників органів державної фіскальної служби як контролюючого органу, чого зроблено не було. Доказів протилежного суду не надано.

Згідно наданих суду документів, а також пояснень позивача та відповідача нежитлові приміщення, що належать на праві власності фізичним особам та знаходяться у користуванні відповідача, розташовані за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр.Металургів, 54, є прибудовою до учбового корпусу ДВНЗ Приазовський державний технічний університет , вхід до якого, а також орендованого майна, що є предметом договору оренди, є єдиним.

До матеріалів справи позивач надав фотокартки, на яких зображені алкогольні напої в асортименті, виставлені на полицях пристінної вітрини за барною стійкою, а також прейскурант алкогольних напоїв.

Відповідно до пункту 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24 липня 2002 року № 219, суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Відповідач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, а також мав станом на дату проведення позивачем контрольного огляду нерухомого орендованого майна ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на території кафе, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр.Металургів, 54.

Сторони в судовому засіданні 23.01.2018 підтвердили (протокол судового засідання від 23.01.2018), що барна стойка, де здійснюється реалізація спиртних напоїв, знаходиться в приміщенні, яке є власністю фізичних осіб, а не держави.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що реалізація алкогольних напоїв (товарів підакцизної групи) відповідачем здійснювалось саме в орендованому згідно договором оренди від 18.01.2010 №4110/2010 приміщенні, отже використання відповідачем орендованого приміщення всупереч призначення, визначеному у договорі оренди позивачем не доведена.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що позивачем не було залучено для періодичного комплексного контрольного огляду нерухомого орендованого державного майна органів державної фіскальної служби, враховуючи недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту використання відповідачем орендованого приміщення всупереч призначення, визначеному у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4110/2010 від 18.01.2010, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання Договору оренди нерухомого державного майна №4110/2010 від 18.01.2010 та стягнення збитків у розмірі 5893,56грн., що розраховані позивачем як різниця між орендною ставкою 15% (оренда нерухомого майна з метою розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи) та орендною ставкою 8% (оренда нерухомого майна з метою розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що не здійснюють продаж товарів підакцизної групи).

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на порушення відповідачем п. 3 ч. 1 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" згідно якого, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у приміщеннях та на території навчальних закладів, є неправомірним, на підставі наступного.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Вимогами Закону України "Про Фонд державного майна України", зокрема, ст. 4 частини 1 пункту 5, встановлено, що до основних завдань Фонду державного майна України належить здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

Згідно до ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Контроль за дотриманням норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Тобто, позивач не має повноважень встановлювати порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що не перебувають у сфері його управління та контролю.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 17.11.2017, що укладений між ОСОБА_7 бюро Дениса Ковальчука та відповідачем, в якому зазначено, що безпосереднім виконавцем умов цього договору зі сторони Бюро є адвокат ОСОБА_8, розмір гонорару складає 5000,00грн.; квитанція Приватбанку № 1063-4991-7604-6477 від 30.11.2017 про перерахування відповідачем ОСОБА_7 Бюро Дениса Ковальчука гонорару на суму 5000,00 грн.; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Серія РН №1326 від 04.11.2017, що видане Національною асоціацією адвокатів України на ім'я адвоката ОСОБА_8 та копію посвідчення адвоката України №1326 від 04.11.2017 на ім'я адвоката ОСОБА_8.

Суд зважає, що факт представництва адвокатом підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі відзивом, письмовими заявами, клопотаннями наданими від імені відповідача. Адвокат ОСОБА_8 приймав участь у судових засіданнях від імені відповідача, що зафіксовано у протоколах судових засідань по справі.

Враховуючи те, що відповідач надав до суду докази надання правничої допомоги, витрати по оплаті на правничу допомогу суд задовольняє та покладає на позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 126, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків, до ОСОБА_1 підприємства "САН-АВИО", м. Маріуполь про розірвання договору оренди №4110/2010 від 18.01.2010 та стягнення збитків у розмірі 5893,56грн. відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 13511245) на користь ОСОБА_1 підприємства "САН-АВИО", м. Маріуполь (87500, Донецька область, м.Маріуполь. просп. Металургів, 54, ідентифікаційний код 24072085) суму витрат на оплату гонорару адвокату в розмірі 5000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 31.01.2018.

Суддя Г.Є. Курило