Рішення

від 23.01.2018 по справі 914/1138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018р. Справа №914/1138/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Топос Плюс» , Україна, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів

до відповідача: Ecoram Sp.z.o.o., Polska

про стягнення заборгованості у розмірі 26 008,30 польських злотих, що станом на 02.06.2017р. становить 183 254,25 грн., згідно Контракту №26-09-16 від 26.09.2016р.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 15.12.2017р.)

від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топос Плюс» , Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, до відповідача: Ecoram Sp.z.o.o., Polska, про стягнення заборгованості у розмірі 26 008,30 польських злотих, що станом на 02.06.2017 р. становить 183 254,25 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.06.2017р.

Ухвалою суду від 22.06.2017р. провадження у справі зупинено, до виконання судового доручення про вручення судових документів Ecoram Sp.z.o.o. чи повідомлення про неможливість такого виконання. Розгляд справи призначено на 21 грудня 2017 року о 10 год. 10 хв.

З 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, відповідно до яких суд здійснюватиме розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

12.09.2017р. від Головного територіального управління юстиції у Львівській області на адресу суду поступив лист №17446/0/1-17/07-05 від 08.09.2017р., про скерування судового доручення в Окружний суд Жешува в ОСОБА_2.

20.12.2017р. за вх. № 43537/17 від позивача через канцелярію суду поступило Клопотання б/н від 18.12.2017р. про долучення до матеріалів справи копій акту взаємних розрахунків за період 01.09.2016р. - 01.12.2017р. за Договором 26-09-2016 від 26.09.2016 станом на 01.12.2017р., та докази скерування такого акту відповідачу.

Ухвалою від 21.12.2017р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 23.01.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2018р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В судові засідання від 21.12.2017р. та від 23.01.2018р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Частиною другою статті 15 Конвенції (Гаага, 15.11.1965) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців (Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 № 01-08/530 Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПКУ).

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

26.09.2016р. між позивачем та відповідачем укладено контракт №26-09-2016, відповідно до п. 1.1 якого, позивач зобов'язувався продати, а відповідач купити гранули паливні (пеллети) з лушпиння соняшника (товар) в загальній кількості 1000 тонн та гранули паливні (пеллети) з деревини в орієнтованій кількості 1000 тонн, на умовах викладених в цьому контракті.

У п. 2.1 договору сторони передбачили, що відповідач купує товар (гранули паливні (пеллети) з лушпиння соняшника) за ціною: 260 польських злотих за 1 тонну - DАР - Замбрув, ОСОБА_2, 205 польських злотих за 1 тонну - FCA- Луцьк, Україна. А також сторони передбачили, що відповідач купує товар (гранули паливні (пеллети) з деревини) за ціною: 370 польських злотих за 1 тонну - DАР - Замбрув, ОСОБА_2, 300 польських злотих за 1 тонну - FCA- Камінь-Каширський, Україна.

Датою поставки вважається дата штемпеля, зазначена на відвантажувальних документах (митна декларація і СМR) ( п. 3.4. Контракту).

Розділом 8 контракту передбачено, що валютою Контракту є польський злотий (п.8.1. Контракту). Оплата повинна здійснюватись на рахунок продавця (тобто Позивача) вказаний у Контракті (п. 8.2. Контракту).

Розрахунки, як правило, здійснюються в наступному порядку: 100% оплата вартості Товару зазначеної в рахунку в день експортної затаможки Товару на території України, згідно електронних копій документів: комерційного інвойсу, митної декларації, транспортної накладної СМR з печатками митниці України або 100% передоплати згідно виставленого рахунку-фактури (п. 8.4. Контракту).

Пунктом 11.16. Контракту передбачено, що строк дії Контракту по 31.12.2017р. включно.

23.01.2017р. сторони уклали додаток № 1 до контракту, яким внесено зміни, шляхом викладення окремих його пунктів у повій редакції, а саме:

-пункт 2.1. Контракту, а саме: Покупець купує гранули паливні (пеллети) з лушпиння соняшника за ціною: 245 польських злотих за 1 тонну - DАР - Стрижнів, ОСОБА_2, 205 польських злотих за 1 тонну - FCA- Луцьк, Україна, а гранули паливні (пеллети) з деревини за ціною: 370 Польських злотих за 1 тонну - DАР - Замбрув, ОСОБА_2, 300 польських злотих за 1 тонну - FСА Камінь-Каширський, Україна ,

-пункт 3.1 Контракту, а саме: Продавець поставляє Покупцеві Товар згідно ІНКОТЕРМС - 2010 автомобільним транспортом на умовах DАР - Замбрув, ОСОБА_2, Стрижів, ОСОБА_2, FСА - Луцьк, Україна. Камінь - Каширський, Україна .

Додаток № 1 від 23.01.2017р. набрав чинності з моменту підписання та є невід'ємною частиною Контракту ( н. 2 Додатку № 1).

На виконання умов договору позивач відправив товар, що підтверджується копіями наступних документів, які долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні):

-вантажно - митними деклараціями: № 205070000/2016/037586 від 03.10.2016р., № 205060001/2016/012569 від 05.10.2016р., № 205060001/2016/012570 від 05.10.2016р., № 205070000/2016/041145 від 25.10.2016р., 205070000/2016/042098 від 31.10.2016р., № 205060001/2016/014584 від 08.11.2016р., № 209160000/2017/000707 від 23.01.2017р. № 209160000/2017/001797 від 14.02.2017р.

-міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR): № 017809 від 03.10.2016р., № 0001291 від 05.10.2016р., № 0001276 під 05.10.2016р., б/н від 25.10.2016р., б/н від 31.10.2016р., б/н від 07.11.2016р., № 245319 від 23.01.2017р., № 243852 від 14.02.2017р.,

-рахунками фактурами № 01ЕСО від 03.10.2016р., № 03ЕСО від 05.10.2016р., № 02ЕСО від 05.10.2016р. № 04ЕСО від 25.10.2016р., № 05ЕСО від 31.10.2016р., № 06ЕСО від 07.11.2016р., № 1 ТRАМ від 23.01.2017р., .№ 2 ТRАМ від 14.02.2017р.

-заявками-угодами на перевезення вантажів і надання транспортно-експедиційних послуг від 23.01.2016р., від 14.02.2017р.

-актами прийому передачі наданих послуг № ОУ-0000071 від 26.01.2017р., №ОУ-0000158 від 16.02.2017р.

Як зазначив позивач, жодних претензій від відповідача щодо поставки товару не надходило.

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань повністю не виконав, за поставлений товар у визначений контрактом термін у повному обсязі не розрахувався.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Топос Плюс» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 26 008,30 польських злотих, що станом на 02.06.2017 р. становить 183 254,25 грн.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Так, у п. 9.2 контракту встановлено, що у разі, якщо сторони не можуть дійти згоди, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим контрактом або у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді України.

Відтак, вказаний спір підсудний господарському суду Львівської області.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали контракт № №26-09-2016 від 26.09.2016р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні). Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті утворилась заборгованість в розмірі в сумі 26 008,30 польських злотих, що станом на 02.06.2017р. становить 183 254,25 грн.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 26 008,30 польських злотих, що станом на 02.06.2017 р. становить 183 254,25 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73,74,76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Ecoram Sp.z.o.o. (35-083 Rzeszow, ul. Beskidzka 121, Polska) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топос Плюс» (80461, Україна, Львівська область, Кам'янка - Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, 238, ідентифікаційний код 35785515) 26 008,30 польських злотих, що станом на 02.06.2017р. становить 183 254,25 грн. та 2748,81грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 31.01.2018р.

Суддя Ділай У.І.