Рішення

від 30.01.2018 по справі 927/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/28/18 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

при: секретарі судового засідання Мігди Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/28/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево

вул. Індустріальна, 16, м. Мукачево, 89600

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1

АДРЕСА_1, 14000

Про стягнення 48000,00 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1 48000,00 грн сплаченої попередньої оплати за договором №5 на поставку лісопродукції від 04.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5 на поставку лісопродукції від 04.12.2017 щодо поставки оплаченого товару.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2018 відкрито провадження у справі № 927/28/18. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.01.2018.

Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Ухвала суду від 05.01.2018 про відкриття провадження у справі № 927/28/18 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, визначену самим відповідачем у договорі № 5 від 04.12.2017, а також підтверджена інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2,14000. Зазначена ухвала 12.01.2018 була повернута відділенням зв'язку на адресу суду як неодержана з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили, про причини невиконання ухвали суду від 05.01.2018 не повідомили.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 05.01.2018 відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив :

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1 (Постачальником) та Українсько-австрійским підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево (Покупцем) укладено договір №5 на поставку лісопродукції (далі - договір).

Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити сировину тополеву діаметром від 30 см до 70 см в товщому зрізі, в об'ємі 1000 куб.м (далі - товар). Якість товару, який поставляється по даному договору, повинна бути згідно технічних умов, прикладених до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1., 2.1. договору).

Згідно з умовами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару, що поставляється по даному договору, на момент підписання договору складає 1000 грн. без ПДВ на умовах франко-автомобіль на складі Продавця.

Розділом 4 договору Сума договору і порядок розрахунків сторони передбачили, що орієнтовна вартість товару по даному договору складає 1000000 грн. Покупець оплачує Постачальнику тільки поставлений товар на підставі товаросупровідних документів, а саме: рахунку-фактурі, видаткової накладної, товаротранспортної накладної та специфікації, але не пізніше 5-х банківських днів від дня відгрузки Постачальником. В окремих випадках, по спільній домовленості, можлива передплата товару із збереженням ціни на момент перерахування коштів. Змінення ціни під час дії договору узгоджується сторонами і оформляється відповідним доповненням до договору (п.4.1.,4.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору поставка здійснюється на протязі 2017-2018 років рівномірними місячними партіями. Мінімальна партія складає 24-25 куб.м. автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2017 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000014 на оплату 48000 грн за товар - тополя для лущення 2.30 м (залік 2,20 м) діаметр від 30 до 70 в кількості 48 м 3 .

Позивач платіжним дорученням № 5777 від 04.12.2017 перерахував відповідачу 48000 грн в якості попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, у порушення умов договору відповідач, в свою чергу, свого зобов'язання не виконав, а саме: поставку продукції, за яку позивачем було сплачено кошти, не здійснив.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до звернення позивача до суду з вимогою про повернення суми передплати 48000 грн на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частинами 2,3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Водночас, частиною 2 цієї статті визначено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність зобов'язання у відповідача поставити позивачу товар згідно з рахунком-фактурою № СФ-000014 від 04.12.2017. Також судом встановлено, що відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання, а саме: не поставив позивачу товар - тополя для лущення 2.30 м (залік 2,20 м) діаметр від 30 до 70 в кількості 48 м 3 вартістю 48000 грн, в той час, коли позивач своє зобов'язання по оплаті вартості партії товару виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 5777 від 04.12.2017.

З огляду на вищевикладене, ТОВ СІВЕР ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, є таким, що прострочило виконання взятого на себе зобов'язання.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача по стягненню 48000 грн сплаченої попередньої оплати за договором № 5 від 04.12.2017є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві представлено попередній розрахунок розміру судових витрат, а саме: витрати на сплату судового збору - від 1600 до 2400 грн та витрати на правову допомогу - орієнтовно 4000 грн.

У підтвердження доказів понесення витрат по оплаті судового збору в розмірі 1600 грн позивачем надано платіжне доручення № 6036 від 14.12.2017.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими і позов задоволено в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1600 грн покладається на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів, справи позивач не надав суду доказів понесення 4000 грн витрат на правову допомогу.

Враховуючи, що позивачем не надано суду документального підтвердження понесення витрат на правову допомогу, в тому числі угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача 4000 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.123,124,126,129,236-239,240,241,251 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево , вул.Індустріальна,16, м. Мукачево, 89600,код ЄДРПОУ 22073637 до Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1 , АДРЕСА_3, 14000, код ЄДРПОУ 40268211 про стягнення 48000 грн задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1 , АДРЕСА_3, 14000, код ЄДРПОУ 40268211 на користь Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево , вул.Індустріальна,16, м. Мукачево, 89600, код ЄДРПОУ 22073637, 48000 грн. сплаченої суми попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1 , АДРЕСА_3, 14000, код ЄДРПОУ 40268211 на користь Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево , вул. Індустріальна, 16, м. Мукачево,89600,код ЄДРПОУ 22073637,1600 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні вимоги Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фішер-Мукачево вул. Індустріальна,16, м. Мукачево, 89600, код ЄДРПОУ 22073637до Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ОСОБА_1 , АДРЕСА_3, 14000, код ЄДРПОУ 40268211 про стягнення 4000 грн судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 31.01.2018

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Л.М.Лавриненко