Рішення

від 04.06.2007 по справі 40/184пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/184пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.06.07 р.                                                                               Справа № 40/184пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного малого підприємства „Юридична фірма „Економікс” м. Маріуполь       

до першого відповідача Маріупольської міської ради м. Маріуполь

до другого відповідача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь      

про визнання права власності  

за участю:

представників сторін:

від позивача Колесник Р.М. - представник

від першого відповідача не з'явився

від другого відповідача не з'явився

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про визнання права власності на переобладнане нежитлове приміщення загальною площею 39,9 кв.м., розташоване за адресою: проспект Нахімова, буд. 105, кв. 22 в м. Маріуполі.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та намагається визнати право власності на нежитлове приміщення № 22, загальною площею 39,9 кв.м., розташоване в будинку № 105 по проспекту Нахімова, в м. Маріуполі Донецької області.

Неприбуття у судове засідання представників відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Перший та другий відповідачі надали пояснення, в яких просять прийняти рішення по справі на розсуд суду.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов обґрунтовано тим, що приватне мале підприємство „Юридична фірма „Економікс” є власником квартири, розташованої за адресою: м. Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 105, кв. 22, на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.01р.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію приватного малого підприємства „Юридична фірма „Економікс”, яке видане виконавчим комітетом  Маріупольської міської ради у 2001р., приміщення належить фірмі і розташоване за юридичною та фактичною  ( місце знаходження його постійно діючого органу) адресою: проспект Нахімова, буд. 105, кв. 22 в м. Маріуполі Донецької області та використовується нею під  офіс.

    Позивач у 2001 році отримав дозволи санітарно-епідеміологічної служби та пожежного нагляду на переобладнання.

Однак, позивач не отримав дозвіл виконавчого комітету Маріупольської міської ради або Маріупольської міської ради на переобладнання квартири в нежитлове приміщення та на прибивку двері замість вікна.

8 травня 2007 року державне комунальне підприємство „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” листом № 1128 повідомило Жовтневий районний суд м. Маріуполя про те, що позивачем самовільно переобладнана квартира в нежитлове приміщення з прибивкою двері замість вікна.

Для внесення змін до технічного паспорту та державного реєстру прав власності на нерухомість, державне комунальне підприємство „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, не здійснило реєстрацію приміщення посилаючись на необхідність судового рішення про визнання та захист  прав власника.

За такими обставинами позивач звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип “все дозволено”, крім того, що „заборонено” законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом взято до уваги, що позов про визнання – це превентивна норма захисту права і такий позов може пред'являтися у тому випадку, коли право ще не порушено, але існує загроза його порушення. За приписами ст. 49 Закону України ”Про власність” правомірність володіння майном визначається судом.

Тобто позов про визнання права власності може пред'являтися за відсутності порушення права, однак зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, повинна довести та надати докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, у тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання  його права власності.

До спірних правовідносин суд застосовує також і  спеціальні норми права.

Так за вимогами ст. 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки (частини будинків), квартири, що  належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Стаття 6 Житлового кодексу України передбачає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Положення частини 1 статті 8 Житлового кодексу України щодо порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі можуть застосовуватись і до жилих будинків, квартир, які належать фізичним і юридичним особам на праві приватної власності.

Як свідчать матеріали справи, постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 23/150в від 03-17 червня 2002 року в позові виконавчого комітету Маріупольської міської ради про спонукання привести у відповідність до проектної документації квартиру № 22 в будинку № 105 по проспекту Нахімова в м. Маріуполі було відмовлено, оскільки приватне мале підприємство „Юридична фірма „Економікс” правомірно використовує приміщення в якості офісу після здійснення ремонту.

Діяльність позивача по справі не пов'язана з виробництвом та чинне законодавство не забороняє здійснення підприємницької діяльності в житлових будинках

Крім того, переобладнання квартири в нежитлове приміщення та прибивка двері замість вікна не зачіпає несучі будівельні конструкції і знаходяться в компетенції власника квартири приватного житлового фонду та не потребують отримання спеціального дозволу.

У відповідності зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню у зв'язку з чим слід визнати право власності на нежитлове приміщення № 22, загальною площею 39,9 кв.м., розташоване в будинку № 105 по проспекту Нахімова, в м. Маріуполі Донецької області за приватним малим підприємством „Юридична фірма „Економікс”.

Оскільки у справі беруть участь кілька відповідачів, суд повинен вказати, як вирішено спір щодо кожного з них.

Стаття 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" визначає, що виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, у т.ч. з інших питань делегованих їм повноважень.

З урахуванням викладено у задоволенні позову  відносно другого відповідача - виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь слід  відмовити.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на першого відповідача за приписами ст. ст. 44, 49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду у зв'язку з його діями.

Позивач зайво перерахував до державного бюджету держмито в розмірі 156 грн. 00 коп., яке за вимогами п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.93р та ст.47 ГПК України підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 4, 6 Житлового кодексу України, ст. ст. 328, 392 ЦК України 2003р., ст. ст. 22, 35, 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати право власності за приватним малим підприємством „Юридична фірма „Економікс”, 87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 105/22, ід. код 30997650, на нежитлове приміщення № 22, загальною площею 39,9 кв.м., розташоване за адресою: проспект Нахімова, будинок № 105, квартира № 22  м. Маріуполь Донецької області, видавши наказ.

3.Стягнути з Маріупольської міської ради, 87500, м.Маріуполь, Донецька область, проспект Леніна, 70, ід.код 24164947, на користь:

- приватного малого підприємства „Юридична фірма „Економікс”, 87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 105/22, ід. код 30997650, витрати по держмиту в сумі 85 грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

4.У задоволенні позову відносно другого відповідача – виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь  відмовити.

5.Повернути на розрахунковий рахунок приватного малого підприємства „Юридична фірма „Економікс” м. Маріуполь державне мито в сумі 156 грн. 00 коп., перераховане платіжним дорученням № 189 від 22.05.07р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи. Підставою повернення  державного  мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

6.Рішення суду набирає законної сили після десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя