Постанова

від 31.01.2018 по справі 805/329/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року справа №805/329/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 р. у справі № 805/329/17-а (головуючий І інстанції Кірієнко В.О.), складену в повному обсязі 01 лютого 2017 року в м. Слов'янську за позовом Приватного підприємства "Аріда" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2016 року № 0024401202, № 0024411202,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05 січня 2017 року звернувся до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року № 0024401202 та № 0024411202 Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 р. у справі № 805/329/17-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 грудня 2016 року № 0024401202 на суму 8210 грн. 39 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 грудня 2016 року № 0024411202 на суму 4328 грн. 50 коп.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 62-65).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивач має у користуванні земельну ділянку, яка розташована у м. Слов'янськ. ПП Аріда надало податкові декларації з земельного податку на 2014-2016 роки, у яких визначило суму податкового зобов'язання з земельного податку: 2014 рік - № 9081718743 від 30.03.2015 року, річна сума земельного податку складає 4378, 01 грн., 2015 рік - № 9021692869 від 23.02.2015 року, річна сума земельного податку складає 23380, 93 грн., 2016 рік - № 9020726770 від 19.02.2016 рік, річна сума земельного податку складає 33504, 88 грн.

Податкове зобов'язання, визначене у вищевказаних податкових деклараціях з плати за землю, позивачем сплачено з порушенням вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Зазначає, що перелік обставин, що є підставами для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) та підтверджуючих ці обставини документів, наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235. Зокрема, висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили є доказом, що підтверджує факт настання (існування) обставин непереборної сили.

Порядок та умови надання платникам податків розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574.

Податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили може бути списаний як безнадійний відповідно до ст. 101 Кодексу. Згідно Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків платник податків може звернутися до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою в якій зазначаються суми податків і зборів, що підлягають списанню.

Однак, позивачем не надано до відповідача сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України щодо засвідчення факту настання обставин непереборної сили та позивач не звертався до податкового органу із заявою надати відстрочку (розстрочку) податкових зобов'язань з земельного податку.

Статтею 6 Закону № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р. Місто Слов'янськ теж входило до цього переліку, але з 9 червня 2016 року м. Слов'янськ виключено з цього переліку.

Враховуючи викладене та той факт, що Законом № 1669 не були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати та нарахування плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, відповідач позбавлений правових підстав для звільнення позивача від застосування штрафних санкцій у відповідності до норм ст. 126 ПКУ.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне підприємство "АРІДА" зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31586239, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 10-11).

28 серпня 2012 року укладено договір оренди землі між Слов'янською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем про приймання в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим № 1414100000:01:001:0359 площею 0,0204 га, яка знаходиться за адресою м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2А, строк дії договору 5 років (а.с. 12-14).

30 січня 2014 року укладено договір оренди землі між Слов'янською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем про приймання в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим № 1414100000:01:001:0853, № 1414100000:01:001:0854, № 1414100000:01:001:0855 загальною площею 1.1272 га, яка знаходиться за адресою м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 8, строк дії договору 5 років (а.с. 15-17).

Позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 17 лютого 2014 року № 9007426269 на суму 131344 грн. 12 коп., за 2015 рік від 23 лютого 2015 року № 9021699878 на суму 173139 грн. 80 коп., за 2016 рік від 19 лютого 2016 року № 9020601335 на суму 232238 грн. 86 коп.

14 вересня 2016 року позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, відповідно до якої позивач задекларував, що в період травень-грудень 2014 року не має зобов'язань зі сплати даного податкового платежу.

14 вересня 2016 року позивачем також були подані відповідні уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, відповідно до яких позивач задекларував, що за 2015 рік та за період січень-травень 2016 року не має зобов'язань зі сплати даного податкового платежу (а.с. 19-28, 31-34).

19 грудня 2016 року відповідачем проведена камеральна перевірка про дотримання граничних строків узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки згідно декларацій за 2014, 2015, 2016 роки, за результатами якої було складено акт від 19 грудня 2016 року № 7411/12-02-31586239. З висновку акту вбачається, що позивач порушив терміни сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з земельного податку (а.с. 36).

28 грудня 2016 року, на підставі акту від 19 грудня 2016 року, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0024401202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8210 грн. 39 коп. (а.с. 40).

28 грудня 2016 року, на підставі акту від 19 грудня 2016 року, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0024411202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4328 грн. 50 коп. (а.с. 41).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2016 року № 0024401202, № 0024411202.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII ( у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, у період з 14.04.2014 року до 07.06.2016 року включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, територією проведення АТО визначено, зокрема м. Слов'янськ Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким територією проведення АТО визначено, м. Слов'янськ Донецької області.

Оскільки земельна ділянка позивача розташована на території м. Слов'янськ Донецької області, тобто на території проведення АТО, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 звільнявся від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок Донецької Торгово-промислової палати від 31 січня 2017 року № 92/12.1-21/03, який надано позивачем та в якому зазначено, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності Законом № 1669-VII (а.с. 47).

Разом з тим, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 позивача протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Слов'янську Донецької області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача мають дорівнювати нулю, про що і зазначене позивачем в уточнюючих податкових деклараціях.

Тобто посилання апелянта на ст. 101 Податкового кодексу України та Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, відстрочення або розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2016 року № 0024401202, № 0024411202, якими позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8210 грн. 39 коп. та у розмірі 10% у сумі 4328 грн. 50 коп. за порушення строку сплати суми грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 р. у справі № 805/329/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко