Рішення

від 25.01.2018 по справі 914/2514/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018р. Справа №914/2514/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Орус , м. Львів,

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів,

про: визнання правочину недійсним.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Зелінці В.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1 - представник (довіреність від 13.11.2017р.);

від відповідача : ОСОБА_2 - представник (довіреність №2901/вих.-773 від 28.09.2017р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Орус подано позов до Львівської міської ради про визнання правочину недійсним.

Ухвалою суду від 06.12.2017р. розгляд справи призначено на 19.12.2017р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.01.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.01.2018р.

У судовому засіданні 25.01.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить визнати недійcними внесені сторонами в договір оренди земельної ділянки від 31.08.2004р. зміни від 02.11.2015р. та від 15.09.2016р., оскільки такі зміни суперечать вимогам п.п.288.5.1, п.288.5ст.285 Податкового кодексу України, згідно якого розмір орендної плати не може бути меншим 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.01.2018р. проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№788/18 від 10.01.2018р.), зазначивши таке. На підставі укладеного 31.08.2004р. між ТзОВ НВФ Орус та Львівською міською радою договору оренди земельної ділянки по вул.Шевченка, 317б, у м. Львові, виникли орендні правовідносини. Ухвалою ЛМР від 20.01.2015р. №4270 затверджено Програму сприяння розвитку Львівських товаровиробників на 2015р. , дію якої продовжено і на 2016р., і на 2017р. Відповідно до положень цієї ухвали для промислових підприємств, до переліку яких віднесено і ТзОВ НВФ Орус , розмір орендної плати за землю розраховується із понижуючим коефіцієнтом 0,6. Понижуючий коефіцієнт, який застосовується орендодавцем (ЛМР) для розрахунку розміру орендної плати позивачу, за своєю правовою природою є податковою пільгою і застосовується для зменшення бази оподаткування до нарахування податку. 02.11.2015р. сторони підписали Зміни до договору оренди 31.08.2004р., виклавши пункт 9 в такій редакції: п.9 орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та 185' 554,82 грн. в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі… ; п.9.1. …розмір орендної плати за земельну ділянку на вул.Шевченка, 317Б площею 0,9530 га розраховувати на 2015 рік із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 ; п.9.2 орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м. Львова за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 111' 332,89 грн. в рік (185' 554,82 грн.*0,6). 15.09.2016р. сторони підписали Зміни до договору оренди 31.08.2004р., виклавши пункт 9 в такій редакції: п.9 орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та 226' 038,26 грн. в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі… ; п.9.1. …розмір орендної плати за земельну ділянку на вул. Шевченка, 317Б площею 0,9530 га розраховувати на 2016 рік із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 ; п.9.2 орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м. Львова за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. в сумі 135' 622,96 грн. в рік (226' 554,82 грн.*0,6). Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

31.08.2004р. між ТзОВ НВФ Орус та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки по вул.Шевченка, 317б, у м. Львові, для обслуговування залізної дороги та вантажно-розвантажувального майданчика.

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137500:12:001:0001, 4610137500:12:001:0002, загальною площею 0,9530га, у т.ч. під забудовою 0,2953га, під твердим покриттям-0,0277га, під залізницею-0,6300. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - кам'яний нежитловий будинок (п.3 договору). розмір нормативної грошової оцінки сторони визначили у п.5 договору. Договір укладено на 15 років до 24.06.2019р. (п.8 договору).

Сторони підписали Акт приймання-передачі об'єкта оренди.

У матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право власності від 22.03.2006р. про право власності ТзОВ НВФ Орус на гаражі-майстерні, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 317Б.

Ухвалою ЛМР від 20.01.2015р. №4270 затверджено Програму сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015р. , відповідно до п.3.3.2.1 якої для промислових підприємств з організованими у систему виробничими процесами створення з предметів праці за допомогою засобів праці промислової продукції певного призначення, які мають у користуванні земельну ділянку для виробничих потреб площею не менше 1,5 га, з функціональним використанням - землі промисловості, розмір орендної плати за земельну ділянку розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6, за умови дотримання критеріїв, зазначених у п.п.3.3.2.1.1-3.3.2.1.7 даної ухвали.

Ухвалою ЛМР від 19.06.2015р. №4848 до переліку підприємств, які застосовують понижуючий коефіцієнт 0,6 при розрахунку розміру орендної плати у 2015році, внесено ТОВ НВФ Орус .

02.11.2015р. сторони підписали Зміни до договору оренди 31.08.2004р., виклавши пункт 9 в такій редакції: п.9 орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та 185' 554,82 грн. в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі… ; п.9.1. …розмір орендної плати за земельну ділянку на вул.Шевченка, 317Б площею 0,9530 га розраховувати на 2015 рік із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 ; п.9.2 орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м. Львова за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 111' 332,89 грн. в рік (185' 554,82 грн.*0,6).

Ухвалою ЛМР від 30.12.2015р. №58 Про внесення змін до ухвали від 20.01.2015р. №4270 , дію ухвали ЛМР №4270 продовжено на 2016р.

Ухвалою ЛМР від 14.07.2016р. №784 до переліку підприємств, які застосовують понижуючий коефіцієнт 0,6 при розрахунку розміру орендної плати у 2016 році, внесено ТОВ НВФ Орус .

15.09.2016р. сторони підписали Зміни до договору оренди 31.08.2004р., виклавши пункт 9 в такій редакції: п.9 орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та 226' 038,26 грн. в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі… ; п.9.1. …розмір орендної плати за земельну ділянку на вул. Шевченка, 317Б площею 0,9530 га розраховувати на 2016 рік із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 ; п.9.2 орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м. Львова за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. в сумі 135' 622,96 грн. в рік (226' 554,82 грн.*0,6).

Ухвалою ЛМР від 27.04.2017р. №1877 Програму сприяння розвитку львівських товаровиробників поширено на 2017р. та до переліку підприємств, які застосовують понижуючий коефіцієнт 0,6 при розрахунку розміру орендної плати у 2017 році, внесено ТОВ НВФ Орус .

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Приписами ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендодавцеві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно положень ст. 21 ЗУ Про оренду землі розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.125 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Приписами п.п. 271.1., 271.1.1. ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 287.1. ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5 ст. 288 ПК України).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (п. 2.19. Постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. № 6).

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Доказів визнання недійсною Ухвали ЛМР від 20.01.2015р. №4270 про затвердження Програми сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015р. , ухвал ЛМР про внесення ТОВ НВФ Орус до переліку підприємств, які застосовують понижуючий коефіцієнт 0,6 при розрахунку розміру орендної плати позивачем не надано.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. З боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки ніяких претензій на адресу орендодавця і орендаря не надходило.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ НВФ Орус про визнання недійсними Змін до договору оренди землі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак задоволенню не підлягають.

Судовий збір на підставі п. 2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219, 220, 221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення буде складено та підписано 01.02.2018р.

Суддя Козак І.Б.