Рішення

від 01.02.2018 по справі 910/22617/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2018Справа № 910/22617/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія

до товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс груп

про стягнення 86 411,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Дем'янець В.В. (довіреність № б/н від 04.01.2018);

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія (далі - ТОВ УХЛК , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс груп (далі - ТОВ Мегатекс груп , відповідач) про стягнення 86 411,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем його зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 14/08 від 14.08.2017.

У позові ТОВ УХЛК просить суд стягнути з ТОВ Мегатекс груп заборгованість у розмірі 86 411,10 грн., з яких: 82 200,00 грн. - основний борг, 4 211,10 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22617/17 та призначено підготовче засідання на 16.01.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 підготовче засідання було закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.02.2018.

У судовому засіданні 01.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165 , ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

14.08.2017 між ТОВ Мегатекс груп (продавець) та ТОВ УХЛК (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 14/08 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар, визначений у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування (опис), виробник, одиниці виміру, кількість, ціна товару визначаються у специфікаціях товару, які є невід'ємною частиною цього договору, згідно замовлень на кожну партію товару окремо.

Оплата товару здійснюється на умовах повної оплати по факту передачі, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами у специфікаціях до цього договору (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору товар повинен бути переданий покупцю на умовах DDP (Житомирська обл., м. Коростень, вул. С. Кемського, 11-б) відповідно до правил Інкотермс 2010, протягом 36 календарних днів, з моменту підписання специфікації, якщо інше не встановлено специфікацією.

Відповідно до специфікації № 1 від 14.08.2017 до договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу клапан Bosch Rexroth DBETBEX-1X/180G24K31A1M (0811402071) (далі - товар) у кількості 2 шт. загальною вартістю 82 200,00 грн. (враховуючи ПДВ). У вказаній специфікації сторонами також встановлені строк поставки - 36 календарних днів та умови оплати товару - 100% попередня оплата.

Як свідчать матеріали справи, позивач сплатив відповідачу вартість товару в загальному розмірі 82 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7276 від 23.08.2017.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання з оплати товару перед відповідачем виконав належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, оплачений позивачем товар останньому не поставив, отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 82 200,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що вартість оплаченого позивачем і не переданого йому товару становить 82 200,00 грн.

Відповідач документів, що підтверджують передання позивачу товару загальною вартістю 82 200,00 грн. або повернення позивачу грошових коштів у вказаному розмірі, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 82 200,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 211,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк поставки відповідачем товару становить 36 календарних днів з моменту підписання специфікації та зважаючи на те, що специфікація була підписана 14.08.2017 останнім днем виконання відповідачем вказаного обов'язку було 19.09.2017.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами продавець зобов'язаний сплачувати покупцеві проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.09.2014 по справі № 3-90гс14, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. Тому за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Проте, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (зазначена).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами заявлена правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 20.09.2017 по 30.11.2017, суд встановив, що їх розмір становить 4 211,34 грн. та є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем - 4 211,10 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар та процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс груп (02125, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, будинок 1, ідентифікаційний код 36998712) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 38, ідентифікаційний код 39325379) основний борг у розмірі 82 200,00 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті грн. 00 коп.), проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 211,10 грн. (чотири тисячі двісті одинадцять грн. 10 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.)

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.02.2018.

Суддя О.Г. Удалова