Рішення

від 23.01.2018 по справі 910/18138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2018Справа № 910/18138/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс", м. Київ

про стягнення 164 452,81 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Лобач І.А. (представник за довіреністю від 21.09.2017р.);

від відповідача: Хаврошин М.С. (представник за довіреністю від 19.01.2018р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (надалі - відповідач) суми штрафних санкцій за Договором № 166/12 купівлі-продажу від 28.12.2016р. в розмірі 164 452,81 грн., з яких 145 841,70 грн. пені та 18 611,11 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару за договором.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 137 389,65 грн. пені та 18 611,11 грн. штрафу, посилаючись на те, що позивачем при здійсненні розрахунку штрафних санкцій вказано редакцію п. п. 4.2., 4.3. Договору № 166/12 купівлі-продажу від 28.12.2016р. без врахування змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 01.03.2017р. до договору, відтак обґрунтованою, за розрахунком відповідача є сума пені в розмірі 8 452,05 грн., а вимоги щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 16 611,11 грн. штрафу, 9 275,49 грн. пені та 1 113,04 грн. 3% річних.

Судом з огляду на дотримання позивачем вимог ст. ст. 22, 54-57 ГПК України (в редакції станом на дату подачі заяви) судом прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 611,11 грн. штрафу та 9 275,49 грн. пені, в частині прийняття заяви щодо стягнення з відповідача 1 113,04 грн. 3 % річних судом відмовлено, оскільки позивач заявляючи такі вимоги у своїй заяві про зменшення позовних вимог, фактично заявив додаткові вимоги, які не заявлялися раніше, тобто його заява направлена на одночасну зміну предмету та підстав заявленого ним позову та по суті є поданням іншого (ще одного) позову.

Отже має місце нова ціна позову, з якої і вирішується даний спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 28.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. розгляд справи відкладено до 12.12.2017р.

В судовому засіданні 12.12.2017р. судом оголошено перерву до 23.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті, провадження у справі продовжено зі стадії розгляду справи по суті, розгляд справи призначено на 23.01.2018р.

В судовому засіданні 23.01.2018р. представником позивача подано клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу від 23.01.2018р.

В судовому засіданні 23.01.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача оголосив заперечення проти позовних вимог в частині стягнення з нього пені понад суму 8 452,05 грн. та просив відмовити в задоволенні решти пені та штрафу в розмірі 16 611,11 грн.

В судовому засіданні 23 січня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 166/12 купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. до Договору загальна вартість товару за даним договором становить 6 140 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 023 333,33 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. до Договору покупець зобов'язується оплатити продавцю суму, зазначену в п. 2.1. цього договору у наступному порядку: у сумі 1 180 000,00 грн. - у строк до 30.12.2016р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.05.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.06.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.07.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.08.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.09.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.10.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.11.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.12.2017р.; у сумі 551 111,12 грн. - у строк до 30.12.2017р.

За умовами п. 2.3. Договору оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в безготівковій формі.

У відповідності до п. 3.1. Договору передача товару покупцю відбувається протягом 10 (десяти) днів з моменту перерахування на рахунок продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1 цього договору.

Згідно п. 3.3. Договору факт передання продавцем товару покупцеві згідно п. 3.2. договору сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару.

В Додатку № 1 (Специфікація) до Договору в редакції п. 3 Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. до Договору сторони погодили найменування майна, заводський номер, ціну за одиницю без ПДВ, ПДВ, кількість товару, вартість товару з ПДВ на суму 6 140 000,00 грн.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі несплати товару у строк, передбачений п. 2.2. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми, зазначеної в п.2.1 цього договору, за кожен день прострочення.

У разі, якщо прострочення по оплаті товару складає більше ніж 20 (двадцять) календарних днів покупець, додатково до штрафних санкцій, передбачених п.4.2 цього договору, сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості (п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві обумовлений договором товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі товару від 30.12.2016р. (Додаток № 2 до Договору) та не заперечується сторонами.

Вказаний акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Як зазначає позивач, відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасного внесення оплати вартості товару, внаслідок чого до відповідача мають бути застосовані передбачену договором штрафні санкції.

Так, з матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем оплати вартості товару у наступному порядку, а саме:

- 1 180 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 56 від 28.12.2016р.;

- 551 111,11 грн. на підставі платіжного доручення № 137 від 29.03.2017р.;

- 730 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 138 від 30.03.2017р.;

- 40 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 142 від 31.03.2017р.;

- 78 888,89 грн. на підставі платіжного доручення № 282 від 04.08.2017р.;

- 350 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 283 від 08.08.2017р.;

- 500 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 288 від 10.08.2017р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання по внесенню платежів за договором щодо оплати вартості товару, є підстави для покладення на нього передбаченої договором відповідальності - штрафних санкцій, а саме 9 275,49 грн. пені (п. 4.2. Договору) та 16 611,11 грн. штрафу (п. 4.3. Договору).

Відповідач, частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що позивачем при здійсненні розрахунку штрафних санкцій вказано редакцію п. п. 4.2., 4.3. Договору № 166/12 купівлі-продажу від 28.12.2016р. без врахування змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 01.03.2017р. до договору, відтак обґрунтованою, за розрахунком відповідача є сума пені в розмірі 8 452,05 грн., а вимоги щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Так, як зазначає відповідач у своєму відзиві та випливає з доданої до матеріалів справи копії Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. до Договору сторони домовились п. 4.2. Договору викласти у наступній редакції: У разі якщо прострочення по оплаті товару складе більше ніж 30 календарних днів, покупець оплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. (п. 1 Додаткової угоди).

В п. 2 Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. до Договору сторони домовились виключити з тексту Договору п. 4.3. та відповідно п. 4.4. вважати пунктом 4.3.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як зазначалось вище, в п. 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. до Договору сторони передбачили порядок розрахунків, відповідно до якого відповідач зобов'язувався оплатити вартість товару у сумі 1 180 000,00 грн. - у строк до 30.12.2016р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.05.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.06.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.07.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.08.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.09.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.10.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.11.2017р.; у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.12.2017р.; у сумі 551 111,12 грн. - у строк до 30.12.2017р.

Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині проведення своєчасних розрахунків щодо оплати вартості обумовленого договором товару та здійснено перерахування грошових коштів, а саме:

- 1 180 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 56 від 28.12.2016р.;

- 551 111,11 грн. на підставі платіжного доручення № 137 від 29.03.2017р.;

- 730 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 138 від 30.03.2017р.;

- 40 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 142 від 31.03.2017р.;

- 78 888,89 грн. на підставі платіжного доручення № 282 від 04.08.2017р.;

- 350 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 283 від 08.08.2017р.;

- 500 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 288 від 10.08.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Як було зазначено вище, позивач на підставі п. 4.2. Договору нарахував та заявив до стягнення (у поданій до суду заві про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом) з відповідача пеню в розмірі 9 275,49 грн. та на підставі п. 4.3. Договору - штраф у розмірі 16 611,11 грн.

За наявними у справі матеріалами, судом встановлено, що 01.03.2017р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої п. 4.2. Договору щодо нарахування пені викладено у новій редакції, а п. 4.3. Договору щодо нарахування штрафу виключено.

При розгляді даної справи, суд виходить з того, що зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами додаткової угоди з погодженням всіх її умов, які обумовлюються.

Посилання позивача на відсутність у нього оригіналу такої угоди та ймовірне її фальшування (підробку) судом не приймаються, з огляду на їх недоведеність.

До того ж, в судовому засіданні 23.01.2018р. судом оглянуто оригінал Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017р. до Договору купівлі-продажу № 166/12 від 28.12.2016р. та встановлено, що її копія відповідає оригіналу.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок пені за договором та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017р. до договору.

Судом встановлено наявність прострочення грошового зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів, в свою чергу суд не приймає доданого відповідачем до матеріалів справи контррозрахунку пені, відповідно до якого сума таких нарахувань складає 8 452,05 грн., оскільки останнім невірно визначено суму та період простроченого зобов'язання, що призвело до зменшення таких нарахувань.

З урахуванням викладеного, за розрахунком позивача, визнаним судом обґрунтованим до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 9 275,49 грн.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 16 611,11 грн., суд відзначає, що оскільки між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 01.03.2017р. до договору, відповідно до якої сторони домовились виключити з договору п. 4.3., яким врегульовано порядок нарахування штрафу з огляду на положення ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності договору, з огляду на те, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання у останнього виникло з 05.07.2017р., суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 9 275,49 грн., в свою чергу позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафу в розмірі 16 611,11 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/18138/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 9 275,49 грн. пені. В задоволенні решти вимог належить відмовити за їх необґрунтованістю.

Судовій збір в розмірі 549,67 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (ідентифікаційний код 40708647, адреса: 01601, м. Київ, Печерський Узвіз, буд. 5, каб. 109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (ідентифікаційний код 37768114, адреса: 03110, м. Київ, вул. О.Пироговського, буд. 19, корп. 4, прим. 84) 9 275,49 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 49 коп.) пені та 549,67 грн. (п'ятсот сорок дев'ять гривень 67 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.02.2018р.

Суддя С.М. Морозов