Рішення

від 31.01.2018 по справі 708/1169/17

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/1169/17

Номер провадження № 2/708/5/18

Р і ш е н н я

Іменем України

31 січня 2018 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.,

при секретарі - Тендітній Л.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чигиринської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Б. Хмельницького Чигиринської районної ради, відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в інтересах малолітнього ОСОБА_8 звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 10 листопада 2016 року під час уроку фізкультури в Чигиринській ЗОШ № 1 учень 5 класу малолітній ОСОБА_9 наніс її сину ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді здавлення гортані руками, внаслідок чого останній потрапив до лікарні з діагнозом механічна асфіксія внаслідок компресії шийного відділу хребта с-м вегетативної дистонії та перебував на стаціонарному лікуванні у дитячому відділенні Чигиринської ЦРЛ в період з 10 листопада 2016 року по 22 листопада 2016 року, що підтверджується відповідним записом в медичній карті стаціонарного хворого.

За час перебування сина на лікуванні нею було витрачено кошти на придбання ліків в сумі 1175,05 грн.

Внаслідок пережитого стресу в її сина розвинулись часті головні болі, порушення сну та відчуття страху, у зв'язку з чим після виписки з лікарні син почав приймати заспокійливі препарати, на які нею витрачено 123,47 грн.

У травні 2017 року через погіршення стану здоров'я сина в Черкаській обласній дитячій лікарні було проведено обстеження у дитячого невролога та рекомендовано зробити МРТ головного мозку, при цьому витрати на лікування дитини склали 1073,92 грн.

У серпні 2017 року вона зверталася з письмовою заявою до матері малолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_3 з проханням відшкодувати понесені витрати на лікування, однак відповіді на своє звернення не отримала.

Восени 2017 року стан здоров'я сина знову погіршився і вона змушена була купляти йому заспокійливі ліки на суму 123,47 грн.

Оскільки відповідачі добровільно відмовляються відшкодувати їй завдані збитки, то вона просить стягнути з них солідарно витрати на лікування дитини в розмірі 2495,91 грн. та моральну шкоду в розмірі 9000 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та прохала їх задовольнити, пояснивши суду, що її син на той час навчався в 5 класі школи № 1. Того дня її син, прийшовши додому зі школи, почав плакати та розповів, що на уроці фізкультури ОСОБА_9 душив його і він злякався, оскільки йому здалося, що він задихається.

У зв`язку з цим син перебував на лікуванні два тижні. Даний випадок негативно вплинув як на здоров`я сина, так і на її стан здоров`я.

Через погіршення стану здоров'я сина у травні 2017 року вони звернулися до невролога, у зв`язку з чим нею були понесені додаткові витрати на лікування.

Їм було рекомендовано пройти МРТ головного мозку, яке вони не зробили через відсутність коштів.

Восени стан здоров`я сина знову погіршився, але грошей на його лікування в неї не вистачає.

Внаслідок пережитого стресу в її сина розвинулись часті головні болі, порушення сну та відчуття страху.

Також через хворобу сина та ситуацію, що склалася, вона сама зазнала сильних душевних переживань.

А тому просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 2495,91 грн. та моральну шкоду в розмірі 9000 грн.

Представник позивачки ОСОБА_2 теж підтримала позов, в обґрунтування якого зазначила, що за шкоду, заподіяну ОСОБА_9, відповідальність повинен нести навчальний заклад та його батьки, якщо суд знайде в їх діях неналежне виконання ними батьківських обов`язків.

Доказів того, що батьки неналежним чином виконували свої батьківські обов`язки, немає, але з моральної точки зору вони за таких обставин взяли б відповідальність на себе або розділили її зі школою.

За наявних обставин відшкодування шкоди повинен здійснити навчальний заклад.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду, що, як розповів їй син, ОСОБА_8 стояв і стукав киянкою, заважаючи грати йому на планшеті, через що він, підійшовши ззаду, схопив його за шию та придавив.

Дізнавшись про те, що трапилось, вона з чоловіком їздила в лікарню, де перебував син позивачки, та пропонувала їй оплатити витрати на лікування дитини, але вона сказала, щоб зверталися до лікарів.

Коли вони звернулися до лікаря, то він, подивившись знімок, повідомив, що з дитиною все нормально.

Невропатолог теж сказала, що стан здоров`я дитини нормальний.

Вона багато часу приділяє вихованню сина і в тому, що сталося, своєї вини не вбачає.

Відповідач ОСОБА_4 також позов не визнав, пояснивши суду, що він згідний з усім, що сказала дружина.

Представник відповідача - Чигиринської ЗОШ № 1 - ОСОБА_6 позов не визнала та пояснила суду, що 10.11.2016 року до неї зателефонував вчитель фізкультури і повідомив, що учень ОСОБА_8 знаходиться в лікарні через випадок, який стався на уроці фізкультури, при цьому пояснивши, що останній стукав киянкою, а ОСОБА_9 підбіг до нього і схватив його рукою, будучи одягнутим в курточку, за шию.

На його запитання про те, як він почувається, ОСОБА_8 сказав, що все добре.

Наступного дня були проведені збори, на яких директор школи попросила в матері учня вибачення за те, що сталося на території школи.

Був виданий наказ Про посилення роботи щодо збереження життя та здоров`я учнів під час навчально-виховного процесу , а вчитель фізкультури був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В даному випадку відсутня вина школи, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача - відділу освіти Чигиринської РДА - ОСОБА_7 теж позов не визнала та пояснила суду, що 11.11.2016 року до відділу освіти з Чигиринської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 надійшов лист, в якому повідомлялося про випадок, що стався напередодні на уроці фізкультури між учнями 5-А класу ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

У зв`язку з цим до школи було направлено психолога відділу освіти для проведення бесіди з дітьми і батьками, проведено батьківські збори, вчителю фізичної культури ОСОБА_11 оголошено догану.

ОСОБА_8 не говорив, що йому потрібна медична допомога і до медичної сестри з цього приводу не звертався.

Вони є лише розпорядниками коштів, а тому вимоги позивачки щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди вони вважають безпідставними, до того ж належним чином не підтвердженими.

Вислухавши сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка, згідно до свідоцтва про народження № 022814, є матір'ю малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Як вбачається з епікризу № 2981, ОСОБА_8 в період з 10 листопада 2016 року по 22 листопада 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у дитячому відділенні Чигиринської ЦРЛ з діагнозом механічна асфіксія внаслідок компресії шийного відділу хребта С-м вегетативної дистонії (а.с.7).

На підтвердження витрачених на лікування сина коштів позивачкою надано товарні чеки на загальну суму 2495,91 грн., а також направлення на МРТ та консультативний висновок спеціаліста від 12.05.2017 року, виданий КЗ Черкаська обласна дитяча лікарня (а.с.8-17).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про заподіяння матеріальної та моральної шкоди, позивачка та її представник посилались на те, що тілесні ушкодження сину позивачки наніс малолітній ОСОБА_9, внаслідок чого дитина перебувала на лікуванні і завдано шкоду його здоров'ю, у зв'язку з чим позивачка понесла витрати на обстеження та лікування сина, а також їй та її сину були заподіяні моральні страждання.

Згідно до вимог ч.1 і ч.2 ст.1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками, якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їхньої вини.

В роз'ясненнях, наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 року, зазначено, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки (усиновителі), опікуни, а у відповідних випадках учбові, виховні або лікувальні заклади за наявністю загальних підстав.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав. Учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження його під їх наглядом.

Як вбачається з висновку Чигиринського відділення поліції Смілянського ВП від 05.12.2016 року, по факту звернення ОСОБА_1 проведеною перевіркою не виявлено ознак невиконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 батьківських обов'язків щодо виховання їх сина ОСОБА_12 і підстав для притягнення їх до адміністративної відповідальності по ст. 184 КУпАП не встановлено (а.с.139).

А з листа Чигиринського відділення поліції Смілянського ВП вбачається, що в ході проведеної перевірки по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 в приміщенні Чигиринської ЗОШ № 1 ОСОБА_9 кримінальне провадження не порушувалось у зв'язку з відсутністю у вказаній події ознак кримінального правопорушення (а.с.47).

Таким чином, позивачкою не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 ухилялися від виконання, передбачених законом обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, і це призвело до нещасного випадку, що мав місце 10.11.2016 року.

З урахуванням цього, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність вини відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в неналежному виконанні батьківських обов'язків по вихованню свого сина ОСОБА_12 під час його перебування під наглядом Чигиринської ЗОШ № 1, у зв'язку з чим не вбачає підстав для притягнення їх до майнової відповідальності за шкоду, заподіяну здоров'ю малолітнього ОСОБА_8, до того ж представник позивачки ОСОБА_2 в судових дебатах просила стягнути завдану шкоду лише з відділу освіти.

Разом з тим, у п. 1.9 Статуту Чигиринської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Б. Хмельницького Чигиринської районної ради зазначено, що навчальний заклад несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за безпечні умови освітньої діяльності, дотримання державних стандартів освіти, дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності, у тому числі зобов'язань за міжнародними угодами (а.с.196).

Судячи з наказу № 175 від 11.11.2016 року відділу освіти Чигиринської РДА Про посилення роботи щодо збереження життя та здоров'я учнів школи під час навчально-виховного процесу , встановлено вину навчального закладу та педагогічного колективу у випадку, що стався 10.11.2016 року між учнями 5-А класу ОСОБА_9 та ОСОБА_8, внаслідок якого останній отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні (а.с.104-105).

А відповідно до наказу № 305-к від 15.11.2016 року відділу освіти Чигиринської РДА у зв'язку із вищезазначеним випадком вчителю фізичної культури ОСОБА_11 за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану (а.с.99).

Виходячи з цього, перебування малолітнього ОСОБА_8 на лікуванні в Чигиринській ЦРЛ у період з 10.11.2016 року по 22.11.2016 року знаходиться у причинному зв'язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень в навчальному закладі, тобто судом встановлено існування причинно-наслідкового зв'язку між діями сина відповідачів та наслідками у виді ушкодження здоров'я сина позивачки.

Встановлення даного факту судом свідчить про наявність правових підстав для настання відповідальності цього навчального закладу відповідно до вимог ч. 1 ст. 1178 ЦК України.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Чигиринська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1 ім. Б. Хмельницького Чигиринської районної ради є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Однак в судовому засіданні встановлено, що розпорядником коштів Чигиринської ЗОШ № 1 являється відділ освіти Чигиринської РДА, що підтвердила суду і представник даного відділу ОСОБА_7, то відшкодування завданої позивачці шкоди слід покласти саме на відділ освіти.

Так, на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачкою надано суду ряд товарних чеків від 10.11.2016 року № 668 на суму 15,06 грн., № 671 на суму 15,06 грн., № 673 на суму 213,74 грн., товарний чек від 01.11.2017 року на суму 123,47 грн. (а.с.8-9), зі змісту яких неможливо встановити, за що саме проводилась оплата; а фіскальний чек № 24696 від 11.11.2016 року зі сплати коштів в сумі 49,02 грн. за придбання лікарського препарату Біфрен (а.с.8), фіскальний чек № 27940 від 11.01.2017 року зі сплати коштів в сумі 123,47 грн. за придбання лікарських препаратів, товарний чек від 13.11.2016 року зі сплати коштів в сумі 360,82 грн. за придбання лікарського препарату Біфрен та інших ліків, а також товарні чеки від 13.11.2016 року, 19.11.2016 року та від 24.11.2016 року (а.с.9-10) містять назви ліків, які відсутні у переліку призначених лікарем під час проходження ОСОБА_8 лікування у дитячому відділенні Чигиринської ЦРЛ (а.с.7).

Судячи з консультаційного висновку спеціаліста від 12.05.2017 року (а.с.16) ОСОБА_8 під час консультації в дитячого невролога в КЗ Черкаська обласна дитяча лікарня призначено лікарські препарати кортексину та седаристону, МРТ головного мозку, ЕЕТ та УЗД судин головного мозку.

Однак надані позивачкою товарні чеки (а.с.11, 13, 14, 15) містять перелік і інших лікарських препаратів (магнікум, кавінтон, атенолол, мазь синафлана), які відсутні у призначенні лікаря, а тому суд бере до уваги лише товарний чек № 59-Чк-0016823 від 15.05.2017 року на суму 86,03 грн. та товарний чек № А31-019025 від 19.05.2017 року на суму 547,55 грн. (а.с.12, 15).

З урахуванням цього, суд вважає можливим стягнути з відділу освіти лише ту суму матеріальної шкоди, що підтверджена документально належними товарними чеками та разом складає 1370 грн. 81 коп.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди в сумі 9000 грн., то згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Як зазначено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка та її представник в позовній заяві та в судовому засіданні посилалися на те, що внаслідок дій малолітнього сина відповідачів, що виразилися в нанесені тілесного ушкодження сину позивачки, останній заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в перенесеному нею і дитиною стресом, душевних переживаннях, пов'язаних з лікуванням сина та хвилюванням за стан його здоров'я в подальшому, що в цілому призвело до погіршення самопочуття та негативно вплинуло на їхнє життя.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи знайшов підтвердження факт вчинення малолітнім сином відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неправомірних винних дій, що мали безпосереднім наслідком нанесення тілесних ушкоджень сину позивачки, що потягло за собою лікування в медичному закладі та витрати на лікування, а також встановлено вину навчального закладу і педагогічного колективу у даному випадку, що стався під час навчального процесу, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 9000 грн. є значно завищеними і такими, що підлягають задоволенню частково та стягненню їх з відділу освіти в розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 1166,1167,1178 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 року, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, ст., ст. 10, 81, 82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації (м. Чигирин, вул. Б. Хмельницького, 13-А Черкаської області, код ЄДРПОУ 02146966) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) матеріальну шкоду в сумі одна тисяча триста сімдесят гривень 81коп. та моральну шкоду в розмірі трьох тисяч гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 5 лютого 2018 року.

Головуюча