Справа № 234/10625/17
Провадження № 2-а/234/14/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2018 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лутай А.М.
при секретарі - Пагуліч Д.Г.
за участю: позивача - ОСОБА_1
третіх осіб на боці позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача - ОСОБА_5
представника третьої особи на боці відповідача - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 міської ради, про визнання протиправними та нечинними рішень, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, Управління освіти ОСОБА_7 міської ради,-
ВСТАНОВИВ:
19 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_7 міської ради, в якому зазначив, що 12.07.2017 року ОСОБА_7 міською радою було прийнято рішення № 24/VІІ-257 Про ліквідацію ОСОБА_7 школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825 , а також рішення №24/VІІ-258 Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_7 .
Позивач вважає, що ці рішення є протиправними та підлягають визнанню нечинними з моменту прийняття, оскільки рішення №24/VІІ-257 Про ліквідацію ОСОБА_7 школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825 прийнято з порушенням Конституції України, Європейської Хартії Місцевого самоврядування. У місті ОСОБА_7 не були належним чином забезпечені всі форми участі населення у громадських обговореннях необхідності ліквідації Школи-інтерната №3 , а саме: не було проведено громадські слухання, загальні збори громадян , інші форми консультацій з громадськістю. До відома депутатів ОСОБА_7 міської ради багаторазово було доведено про протизаконність прийняття рішень від імені територіальної громади без забезпечення участи у відповідних питаннях самої територіальної громади , всіх жителів м.Краматорська . Депутатів причетних до скоєння злочину шляхом повалення конституційного ладу, узурпації місцевого самоврядування, перевищення влади та службової недбалості попереджено про кримінальну відповідальність. Такий висновок зроблено на підставі того, що до виключної компетенції міської ради не віднесено вирішення питання щодо одноособового прийняття рішення про розпоряджання майном, що є у власності територіальної громади без участи територіально громади м.Краматорська.
Зазначив, що місцеве самоврядування в Україні, відповідно до ст.ст.140-143 Конституції України здійснюється територіальною громадою відповідної адміністративної територіальної одиниці як безпосередньо так і через органи утворені територіальною громадою. Зміна цієї системи не відноситься до компетенції ОСОБА_7 міської ради. Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009р. закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином посадові особи органів місцевого самоврядування не можуть приймати рішення виконання яких обмежує права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Це Рішення Конституційного суду с гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям протизаконного рішення .
Враховуючи вищезазначене позивач просив суд визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття рішення ОСОБА_7 міської ради від 12.07.2017 року № 24/VІІ-257 Про ліквідацію ОСОБА_7 школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825 , рішення ОСОБА_7 міської ради від 12.07.2017 року №24/VІІ-258 Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_7 , а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити та додатково пояснив, що у 2016 році в школі-інтернаті №3 було проведено ремонт, по завершенню якого заступник міського голови ОСОБА_8 завірила про те, що школа була, буде і залишиться на завжди. До прийняття оскаржуваних рішень з ініціативи учасників навчально-виховного процесу школи-інтернату №3 виконкомом ОСОБА_7 міської ради було проведено так званий круглий стіл , до якого не було допущено учнів старших класів, яким виповнилося 14 років, що є порушенням Конвенції Про захист прав дитини та Конституції України. Також було обмежено право учасників навчально-виховного процесу на участь в зазначеному круглому столі . Інформацію щодо проведення круглого столу не було оприлюднено у засобах масової інформації чим обмежено доступ територіальної громади м.Краматорськ до реалізації права на місцеве самоврядування зазначене в ст.ст.140,142,143 Конституції України. Зазначив, що впродовж 2016 року і першої половини 2017 року управлінням освіти ОСОБА_7 міської ради було в протизаконний спосіб обмежено набір учнів до школи-інтернату №3 з метою показу малозначності школи-інтернату №3, наведено нікчемні розрахунки в недопустимому порівнянні з учбовими закладами, які мають інший статус, що є порушенням ст.53 Конституції України Кожен має право на освіту . При прийнятті оскаржуваних рішень на сесії ОСОБА_7 міської ради у голосуванні приймав участь міський голова ОСОБА_9, що суперечить ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої в повноваженнях міського голови відсутня можливість брати участь у голосуванні на сесії. В документах про реєстрацію права власності на майно школи-інтернату №3 зазначено підстави для реєстрації безхазяйне майно , яке належить територіальній громаді нібито в особі ОСОБА_7 міської ради, що суперечить ст.324 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої земля є об'єктом права власності Українського народу. До проведення сесії ОСОБА_7 міської ради 12.07.2017 року не було оприлюднено в засобах масової інформації питання щодо ліквідації школи-інтернату №3, а при проведені сесії не було допущено усіх бажаючих бути присутніми на сесії, що є порушенням Закону України Про доступ до публічної інформації . Крім того, позивач вказав, що відповідачем не було надано розпорядчий акт відповідно до якого взагалі було передано майно від територіальної громади м.Краматорськ до юридичної особи ОСОБА_7 міська рада з правом розпорядження цим майном. Відповідачем не було надано підтверджуючих документів, що офіційний сайт ОСОБА_7 міської ради є засобом масової інформації, документів, які підтверджують процедуру встановлення права на безхазяйне майно. 21 вересня 2015 року за результатом загальних зборів представників жителів територіальної громади м.Краматорськ його-Савченко Ю.І. було обрано виконуючим обов'язки голови територіальної громади м.Краматорськ і відповідне повідомлення було направлено до юридичної особи ОСОБА_7 міська рада. Незважаючи на це, без його повідомлення, відповідачем одноособово було прийнято рішення про ліквідацію школи-інтернату №3. 01 червня 2017 року до ОСОБА_7 міської ради звернувся голова ГО Конгрес споживачів з пропозицією реалізації Стратегічного плану розвитку м.Краматорськ, а саме створення центру інноваційної свідомості, яка залишилася нерозглянутою. Але замість того ОСОБА_7 міською радою прийняте рішення про ліквідацію учбового закладу на базі якого можливо створення центру інноваційної свідомості.
Третя особа на боці позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що в результаті ліквідації школи-інтернату порушуються права дітей, які в ній навчаються, а також права працівників інтернату, яким не було запропоновано іншої роботи.
Третя особа на боці позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити та пояснив, що питання щодо ліквідації школи інтернату, яка перебуває у власності територіальної громади міста ОСОБА_7 погодження передачі її іншим юридичним особам на підставі рішень ОСОБА_7 міської ради № 24-257 та № 24-258 від 12.07.2017, має два аспекти: перший, це морально-етичний, другий, це законність прийнятих рішень ОСОБА_7 міською радою з точки зору належності ОСОБА_7 міської ради до комунального майна за своїм статусом. Так, дитяча бездоглядність і безпритульність є однією з найактуальніших і найболючіших проблем сучасного суспільства. Масова дитяча бездоглядність, за оцінкою фахівців, за кілька років може призвести до демографічної катастрофи в Україні, тому що, з однієї сторони, поширюються відомості щодо зростання цього явища, а по-друге, тенденція до зростання дитячої безпритульності і бездоглядності вказує на недостатність, непослідовність і необґрунтованість кроків, спрямованих на вирішення цієї проблеми з боку державних органів та органів місцевого самоврядування. Проживання безпритульних і бездоглядних дітей поза сім'єю у підвальних приміщеннях, на вокзалах, ринках, в антисанітарних умовах спричиняє загрозливу ситуацію для їх здоров'я, а збільшення їх чисельності становить певну загрозу для суспільства, тому що безпритульність має виключно негативні наслідки, яка веде до зростання дитячої злочинності та бандитизму, занепаду моралі, зростанню напруженості і негараздів в суспільстві, зростанню і зміцненню кримінального сектору економіки. Керуючись нібито доцільністю, місцева влада не намагалася забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства. Керуючись морально-етичними питаннями, немає жодних підстав для ліквідації школи-інтернату, а навпаки, є запит на задоволення інтересів суспільства не в ліквідації шкіл-інтернатів, а в ліквідації ганебного явища дитячої безпритульності та бездоглядності; в реорганізації існуючої школи-інтернату №3 в освітній дитячий заклад з статусом обласного значення, як спільний проект з іншими територіальними громадами та відповідної державної фінансової підтримки.
Також зазначив, що Постановою КМУ №311 від 05.11.1991р. Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць був затверджений Перелік державного майна України, що передається до комунальної власності. За цією же постановою все майно, що перебувало у власності виконкомів місцевих ОСОБА_10 народних депутатів, їх відділів і управлінь теж вилучено, як колишнє державне майно, та передано у комунальну власність, власнику цього майна - на той час ОСОБА_7 міській раді. З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року, комунальна власність на конституційному рівні була визнана самостійною формою власності. Таким чином, школа-інтернат №3 за вищезгаданою постановою набула статус комунального майна, власником якої за ст.142 Конституції України є юридична особа публічного права - територіальна громада міста ОСОБА_7, яка у відповідності до ст.316 ЦК України здійснює право власності відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (фізичних чи юридичних). У ст.143 Конституції України зазначена імперативна норма, за якою територіальні громади утворюють, реорганізують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю. Отже, ліквідація та вилучення об'єктів комунальної власності у територіальної громади міста ОСОБА_7 та їх передача іншим суб'єктам права власності без безпосередньої згоди територіальної громади, є обмеженням права територіальної громади на місцеве самоврядування, яка у відповідності до ст.21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може бути застосована лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Рішення ОСОБА_7 міської ради за №№ 24-257 та 24-258 від 12.07.2017 року - це правочини, іншими словами, документи, які мають правові наслідки порушення права громадян на місцеве самоврядування, визначені Конституцією України та міжнародними законодавчими актами, зокрема Європейською Хартією місцевого самоврядування. ОСОБА_7 міська рада своїми рішеннями порушила ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Таким чином, на думку третьої особи, питання щодо ліквідації школи-інтернату №3, та передачі цього об'єкту комунальної власності у власність та на баланс Донецької обласної адміністрації є правом виключно територіальної громади міста, яка як власник може прийняти будь-яке рішення щодо належного їй майна, але виключно на підставі Протокольного рішення Загальних зборів територіальної громади міста, а не за рішенням ОСОБА_7 міської ради, яка навіть не є її представницьким органом. Якщо такого рішення Загальних зборів територіальної громади міста ОСОБА_7 немає, то прийняті рішення ОСОБА_7 міської ради щодо ліквідації та передачі інтернату №3 є протиправними та нечинними, а отже підлягають негайному скасуванню. До того ж зазначив, що право власності територіальної громади на комунальне майно встановила Конституція, яка і є, фактично, свідоцтвом про власність територіальної громади на відповідну частину Національного багатства України, в тому числі і на комунальне майно, але обов'язок оформити її юридично, як власність за територіальною громадою, і утримувати, у відповідності до ст.13 та 14 Конституції покладено на існуючих суб'єктів владних повноважень. Відповідач намагається довести, що ОСОБА_7 міська рада є власником майна, тому що є нібито правонаступником комунального майна, та нібито представницьким органом територіальної громади м.Краматорськ, шляхом надання суду документів, емітентом яких є сам Відповідач, а отже такі, які не можуть розглядатись як докази для вирішення судової справи, тому що мають приватний характер без підтвердження їх змісту, в першу чергу, з первинних документів та інших джерел інформації, а деякі є просто фіктивними. Третя особа ОСОБА_4 вважає, що одним з таких документів є Свідоцтво про право власності на будівлю інтернату...» від 28 вересня 2010 року. Це фіктивний документ, виготовлений заступником міського голови - ОСОБА_11, в якому власника комунального майна Відповідач визначає неконституційним терміном - як територіальна громада в особі ОСОБА_7 міської ради, який використовувся до 12 червня 1997 року на підставі діючого на той час радянського законодавства: Закону УРСР «Про місцеві ОСОБА_10 народних депутатів і регіональне самоврядування» від 07 грудня 1990 року, за яким ОСОБА_7 міська рада була власником майна. Тобто, ОСОБА_7 міська рада, за визначенням автору цього документу, це і є територіальна громада. Це свідома підміна Відповідачем понять з метою збереження права розпорядження комунальним майном у неконституційний спосіб без згоди на це його власника. Відповідач не надав жодного посилання на норму законодавства України, яка визначає, що орган місцевого самоврядування є територіальною громадою як особа, або власником комунального майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування. Згідно ч.1 ст.8 Господарського кодексу України Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання . І саме тому, керуючись ч.1 ст.137 Господарського кодексу України, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном для здійснення некомерційної господарської діяльності здійснюється на умовах оперативного управління, яке є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом). ОСОБА_7 міська рада зареєстрована в ЄДРПОУ з ідентифікаційним номером 24812116 саме як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується відомостями з Державного управління статистики України, а тому, право оперативного управління підлягає Державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно. Тобто, первинним має бути Реєстр комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_7, якого до цього часу не існує. А вторинним, реєстрація права оперативного управління комунальним майном за суб'єктом, якому доручено таке управління власником. Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку надав Відповідач, свідчить про відсутність реєстрації в Державному реєстрі речового права на оперативне управління комунальним майном та підстави для такої реєстрації, тобто факт відсутності Протокольного рішення Загальних зборів Територіальної громади міста ОСОБА_7 про передачу публічного майна в оперативне управління ОСОБА_7 міській раді. Таким чином, у Відповідача немає жодних законних підстав для управління комунальним майном, власником якого є територіальна громада міста ОСОБА_7, в тому числі об'єктом нерухомості - школи інтернату №3. Відповідач не надав суду доказів щодо належності ОСОБА_7 міської ради до органів місцевого самоврядування територіальної громади, а саме Протокольного рішення Загальних зборів Територіальної громади про утворення ОСОБА_7 міської ради, як органу місцевого самоврядування цієї територіальної громади та надання їй відповідних представницьких повноважень. Тобто документу, який встановлює правовий зв'язок існуючого суб'єкту владних повноважень з територіальною громадою міста ОСОБА_7, не існує. В умовах відсутності органів місцевого самоврядування утворених територіальною громадою, управління комунальним майном (міський бюджет, нерухомість, земля та інше) здійснюється територіальною громадою безпосередньо на Загальних зборах (представників) громадян за місцем проживання, порядок проведення яких викладено у «Положенні про Загальні збори громадян за місцем проживання в Україні» затвердженого Постановою Верховною ОСОБА_10 від 17 грудня 1993 року, або у порядку визначеному у Статуті Територіальної громади міста ОСОБА_7. Таким чином, на думку третьої особи ОСОБА_4, особа з назвою ОСОБА_7 міська рада: не є юридичною особою публічного права, тому що ніколи не утворювалась ні Державою Україна, ні Територіальною громадою міста ОСОБА_7 про що свідчить факт відсутності у цієї особи розпорядчого акту про її утворення; не є органом місцевого самоврядування територіальної громади міста ОСОБА_7 оскільки ніколи не утворювалась нею ні як орган місцевого самоврядування, ні в будь який інший спосіб за фактом відсутності Протокольного рішення Загальних зборів про утворення такого органу у відповідності до ст.143 Конституції України; не є представницьким органом Територіальної громади міста ОСОБА_7 за Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , за яким представництво набувається виключно органами місцевого самоврядування утвореними у законний та конституційний спосіб; є звичайним суб'єктом господарювання, платником податку зареєстрованому в ЄДРПОУ 24.12.1991 року з ідентифікаційним номером 24812116, доказом включення до якого є відомості з Державного управління статистики України. Таким чином, ОСОБА_7 міська рада на цей час є гібридним органом невідомої юридичної особи з невідомими повноваженнями, який існує поза правовим полем України та не має жодних підстав для управління комунальним майном. Це невідомо ким утворений орган, який самочинно привласнив собі назву ОСОБА_7 міська рада і не має ні засновників, ні повноважень для здійснення представницьких функцій територіальної громади м.Краматорськ.
Третя особа на боці позивача ОСОБА_2, яка працює директором ОСОБА_7 школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, просила їх задовольнити у повному обсязі та пояснила, що Закон України Про освіту , Державна програма Освіта (Україна XXI ст.), Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті і Положення про загальноосвітній навчальний заклад передбачають існування різних типів навчальних закладів для забезпечення реалізації права громадян на загальну середню освіту, а також створення умов для оволодіння системою знань. Одним з таких закладів є ОСОБА_7 загальноосвітня школа-інтернат №3. Головним завданням школи-інтернату є утримання, виховання та навчання дітей, розвиток їх природних здібностей, формування соціально-зрілої особистості. ОСОБА_7 школа-інтернат існує з 1958 р. Всі ці роки цей навчальний заклад гідно виконував ту роль, яка відводилася йому в системі шкільної освіти, приймав під свій дах дітей, які в силу матеріальних або сімейних обставин не могли повноцінно вчитися в загальноосвітній школі. Школа-інтернат працює в шестиденному цілодобовому режимі. В школі навчаються діти, які насправді потребують підтримки держави. Це діти з родин, які опинилися у скрутному становищі, де батьки внаслідок об'єктивних чи суб'єктивних причин не в змозі або не бажають повноцінно виконувати свої батьківські обов'язки. Майже половина вихованців ходять до школи лише, щоб поїсти. Для багатьох дітей школа-інтернат - це друга домівка. В інтернаті діти в теплі, затишку, нагодовані, а головне - у безпеці. У всіх дітей є батьки, але вони не в змозі забезпечити своїм дітям достойне дитинство з різних причин. Вихованці школи-інтернату, в силу певних подій свого життя психотравмуючого характеру, крім того мають ще досить нестабільний емоційно-чуттєвий стан, про що свідчить дезадаптація вихованців школи-інтернату. Підтримати їх, захистити дітей, поставити на ноги - в цьому і полягає головне завдання школи-інтернату. Зачиняючи тепер такі інтернати грубо порушуються права дітей, регламентовані Конвенцією ООН о правах дітей, Конституцією України та іншими законодавчими актами. Допомогти вихованцям правильно визначити мету в житті, не наробити помилок, знайти застосування своїм знанням та умінням - мета всього колективу інтернату. Зазначила, що однією з підстав ліквідації школи-інтернату в оскаржуваному рішенні вказана збитковість його функціонування, яка вбачається з аналітичних матеріалів, в яких інтернат порівнюють зі школами міста, що не можна робити, бо це два різних типи навчальних закладів хоча би тому, що школа працює до 14-15 години, тобто 7-8 годин на день, а інтернат - це цілодобовий, практично цілотижневий навчальний заклад. З аналітичних матеріалів виходить, що одна дитина на рік коштує місту більше 70 000 гри., що не відповідає дійсності. Реальна цифра утримання однієї дитини в місяць складає 1497 грн. 73 коп., відповідно на рік це близько 18000 грн. В середньому по місту навчання однієї дитини в школах міста обходиться у 15000грн.
Також третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала на те, що немає жодного документа щодо змістовної лінії Міністерства соціальної політики щодо припинення існування інтернатних закладів , є тільки вислови міністра соціальної політики Реви, як про інтернати і не тільки загальноосвітні, так й про те, що українці забагато їдять. В 2016 році у м.Каматорську було вилучено з сімей 70 дітей, а за 5 місяців 2017 року - 63 дитини. З 1 вересня не приступили до навчальних занять і до теперішнього часу не навчаються 200 дітей, якими можна наповнити інтернат. Аби зберегти інтернат протягом 2015-2016 років в школі працювали проектувальники. Був зроблений проект перепланування спального корпусу, який пройшов державну експертизу, розроблено кошторис ремонтних робіт, виділені кошти, але яка подальша доля цих коштів, невідомо. Перевід дітей до навчальних закладів здійснили тиском на батьків. По школі ліквідаційною комісією, до якої на той час перейшли повноваження управління, не видано жодного наказу про переведення учнів, до алфавітної книги, яка зберігається в архівних установах 75 років, не внесено відповідного запису по кожній дитині, що була переведена. Діти навчаються в школах без документів, чим грубо порушують правила зарахування та відрахування дітей. Не всі діти отримали в школах безкоштовне харчування. Тридцять сім дітей, які навчалися в інтернаті мали патології здоров'я, де хто з дітей і не одну. Коли батьки зверталися про допомогу, їм під всіляким приводом допомоги не надавали. В результаті лише одна дитина навчається у санаторному інтернаті, куди її взяли за власними показниками здоровья, без будь яких впливів зовні. Таким чином, рішення міської ради щодо ліквідації інтернату є протиправним, незаконним та антисоціальним, бо немає жодної вагомої підстави його ліквідації. Зазначила, що крім вже названих причин рішення є незаконним, бо таке рішення не може прийматися без проведення відповідних консультацій з громадськістю та без врахування інтересів громади міста. Засновником не було ініційовано громадських обговорень, тому рішення про ліквідацію інтернату не могло бути прийнято. Відповідно до п. 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_10 України від 03.11.2010 р. №996, в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення з громадськістю та/або електронних консультацій, щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються конституційних прав, свобод та обов'язків громадян. Скорочення мережі загальноосвітніх навчальних закладів, чим і є ліквідація інтернату, належить до питань соціально-економічного розвитку. Процедура проведення таких консультацій чітко регулюється згаданим Порядком і передбачає опублікування відповідного документу на сайті органу. Відповідно до ч.3 статті 15 Закону Про доступ до публічної інформації проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду. При цьому строк проведення консультацій з громадськістю повинен становити не менше 15 днів. Всього цього не було зроблено, тобто порушено принцип законності. В свою чергу орган місцевого самоврядування, підчас прийняття рішень зобов'язаний діяти від імені та в інтересах місцевої територіальної громади або окремих категорій її членів, стосовно яких приймається рішення, особливо якщо стосується благополуччя, захисту прав та свобод дітей. Рішення щодо ліквідації школи-інтернату чиновники прийняли самі, не залучаючи громадськість. Зібрані підписи проти закриття інтернату так до уваги і не прийняли. Ініціативна група з жителів міста зверталася до депутатів, до міського голови, до громади міста у відкритому листі з проханням розібратися в ситуації і не закривати школу. Але відповіді від представників влади так і не надійшло. При ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані, а тобто порушені права дітей на участь в процесі прийняття рішення, бо жодного разу ніхто не спитав думку дітей про ліквідацію, і навіть, коли вони самі це захотіли зробити, їх видалили з зали, куди вони прийшли висловитися. Також були порушені права і свободи батьків, бо не було вжито заходів щодо забезпечення їх прав і свобод у вільному виборі місця навчання їх дітей. Більш того, особи, діти яких навчаються в навчальному закладі, а також його працівників було просто поставлено перед фактом про ліквідацію школи. Не було здійснено дій щодо забезпечення громадських обговорень доцільності проведення ліквідації школи та не було зазначено про вжиття заходів на гарантування особам їх прав та інтересів в соціальній сфері, а саме в частині дотримання прав дітей на доступність обов'язкової середньої освіти, а працівників - права на працю. Більшість дітей школи інтернату живуть у приміських селищах і добиратися щоденно до школи - це ще одна проблема для родин матеріального характеру. Антисоціальним оскаржуване рішення, на думку третьої особи, було й для працівників закладу, бо посади, які їм запропонували, не були рівноцінним тим посадам, які вони займали в інтернаті, а більшості працівникам з обслуговуючого персоналу вони не були запропоновані взагалі. В результаті більша частина працівників не працевлаштована, навіть ті, стосовно яких Закон наполягає на обов'язковому працевлаштуванні. Люди не були попереджені за 2 місяця про зміну істотних умов праці, розмір оплати. Отже на сьогодні 35 родин працівників інтернату залишені напризволяще. Приміщення на робочому місці для них не опалюються, було дано розпорядження начальника управління освіти відповідним відомствам про припинення постачання води, світла, газу. Грубо порушені права і тих працівників, які вже перейшли працювати до інших навчальних закладів, бо їх трудові книжки досі (вже протягом більше двох місяців) залишаються в інтернаті, бо призначена ліквідаційна комісія до зупинення її дії судом діяла вкрай протизаконно. Також зазначила, що були порушені права працівників, батьків, представників громадськості щодо доступу у сесійну залу, на засідання круглого столу. Її, як директора, жодного разу не запросили на засідання комісії з питань освіти, де розглядалося питання інтернату. В проекті рішення, який було викладено на сайті органу зазначалося ліквідувати школу-інтернат з 01.09.2017 р. У рішенні міської ради дата зникла, бо закриття школи-інтернату з 01.09.2017р. це є явно пряме порушення законодавства, адже сесія відбувалася 12 липня і до першого вересня залишалося менше двох місяців, відведених законодавством на різні види попереджень: батьків про зміну навчального закладу їх дітьми, працівників - про істотні зміни умов праці, про попереднє вивільнення працівників. Вказане в сукупності свідчить, що рішення про ліквідацію школи було прийняте лише з огляду на економічну складову та з мотивів економії бюджетних коштів, які виділяються на заклад освіти. Інтереси дітей не були враховані зовсім. Прийняте рішення не відповідає вимогам Закону, прийняте не на підставі та не у спосіб, визначений Законом та Конституцією України, а наслідком прийняття такого рішення є порушення прав і свобод дітей - вихованців ОСОБА_7 школи-інтернату №3, а також працівників закладу.
Зауважила, що при прийнятті оскаржуваного рішення було грубо порушено процедуру та вимоги Регламенту ОСОБА_7 міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 02.12.2015р. № 1/VIІ-06. Так проект рішення про ліквідацію школи-інтернату не відповідає вимогам чинного законодавства, не містить порядкового номеру сесії /в межах скликання/, дати розгляду постійною комісією, сесією, немає підпису відповідальної особи, яка готувала проект, а головне, на наданому суду проекті немає віз його узгодження, списку на розсилку. Таким чином, порядок погодження проекту рішення було порушено, він не погоджувався взагалі ні з ким. Зважаючи на такі грубі порушення норм Регламенту, проект оскаржуваного рішення взагалі не міг бути включений до порядку денного пленарного засідання позачергової 24-ої сесії міської ради VII скликання 12 липня 2017 року. На позачерговій 24-й сесії VII скликання 12 липня 2017р. рішення про ліквідацію інтернату теж приймалося з грубими порушеннями Регламенту. Депутатами воно не розглядалося, не обговорювалося, тим паче ні слова не було сказано про підсумки тижневої роботи депутатської комісії, яка вивчала умови проживання вихованців інтернату. Порушенням ст.3 Регламенту є повторний факт недопущення на сесію всіх бажаючих. Не меншим процедурним порушенням є надання їй слова лише по закінченні сесії, коли це вже не мало сенсу, не дивлячись на те, що вона звернулася до початку сесії письмово до головуючого з проханням надати їй слово до голосування з метою викласти свої зауваження на сесії ради. Проте головуючий, при розгляді питання, не врахував її письмового звернення, не надав можливості звернутись до депутатів особисто. Крім того, ні в проекті, ні в самому рішенні немає посилання на додатки, в яких нібито йдеться про обґрунтування, пояснення причин ліквідації інтернату.
Представник відповідача - ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити у їх задоволенні та пояснила, що позивачем у позові не зазначено, які саме його особисті права та законні інтереси порушено оскаржуваними рішеннями, а отже й не доведено наявності підстав для звернення до адміністративного суду за їх захистом. При цьому позивач вважає, що міська рада не мала повноважень приймати оскаржувані рішення одноособово та порушила право територіальної громади міста ОСОБА_7 на безпосередню участь в місцевому самоврядуванні. Вважає, що такі посилання позивача є необгрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, в тому числі - нормам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , «Про освіту» , «Про загальну середню освіту» . Відповідно до ст.ст.7,19 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо , так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Законом, що відповідно до Конституції України визначає систему та гаранти місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні. Згідно до ст.ст.2,3 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Згідно зі ст.10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. У відповідності до ст.69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до Закону України «Про місцеві вибори", ст.141 Конституції України наприкінці 2015 року територіальною громадою міста ОСОБА_7 шляхом вільного волевиявлення було обрано новий склад ОСОБА_7 міської ради та міського голову. З урахуванням викладеного, вбачається, що ОСОБА_7 міська рада є законно обраним представницьким органом територіальної громади міста ОСОБА_7, та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Загальна та виключна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена статтями 25,26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» . Відповідно до ст.25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ст.26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 30 ) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до обєктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір кушвлі- продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради. Відповідно до ст.36 Закону Укрїни «Про освіту» , ст.11 Закону України Про загальну середню освіту створення загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту". Реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням сесії місцевої ради , державної і приватної форм власності - за рішенням засновника (засновників). Відповідно до п.1.4 Статуту ОСОБА_7 загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області засновником школи -інтернату є ОСОБА_7 міська рада . Згідно до п. 9.1 Статуту рішення про реорганізацію або ліквідацію школи-інтернату приймає засновник. Ліквідація проводиться ліквідаційною комісією, призначеною міською радою. ОСОБА_7 міська рада є засновником школи-інтернату та відповідно до вимог діючого законодавства та статуту школи повноважна приймати рішення про її ліквідацію. Також зазначила, що рішення міської ради від 12.07.2017 №24/VII-257 відповідає вимогам ст.ст. 104,105 ЦК України, відповідно до яких, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявления кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Отже, з урахуванням викладеного, ОСОБА_7 міська рада прийняла оскаржуване рішення щодо ліквідації школи-інтернату виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, що відповідає вимогам ст.19 Конституції України. Оскільки міська рада, представницький орган територіальної громади міста, обрана його мешканцями, прийняла рішення в межах наданих їй законом повноважень, то позивачем не доведено факту порушення інтересів територіальної громади міста та його особистих інтересів. Також зауважила, що міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення діяла з дотриманням принципів місцевого самоврядування, визначених ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , зокрема дотримуючись принципів народовладдя; законності; гласності; колегіальності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами та інш. ОСОБА_7 міською радою під час розгляду та прийняття рішення щодо ліквідації школи-інтернату використовувалися такі способи забезпечення гласності: оприлюднення проекту рішення на офіційному веб-сайті міської ради за два місяці до дати його розгляду сесією 11.05.2017 року; проведення 22.06.2017 року засідання у формі круглого столу за участі батьків дітей-вихованців школи-інтернату, працівників школи, представників громадськості та посадових осіб ОСОБА_7 міської ради; доведення до відома населення міста змісту прийнятого рішення. Крім того, органами і посадовими особами міської ради забезпечено кожному жителю можливість ознайомлення з документами і матеріалами, що безпосередньо зачіпають права і свободи людини і громадянина відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» . При цьому позивач по справі до подання адміністративного позову такою можливістю не скористався. Ніяких письмових чи усних пропозицій чи зауважень до проекту рішення від ОСОБА_1 до ради не надходило. Окремих вимог щодо обов'язковості проведення громадських слухань чи обговорень з питань ліквідації загальноосвітніх навчальних закладів діюче законодавство України не містить.Отже рішення міської ради від 12.07.2017 №24/VII-257 є законним, підстави для визнання його протиправним відсутні.
Крім того, представник відповідача зазначила, що будівля ОСОБА_7 загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області за адресою: м.Краматорськ, вул. Героїв України, 21, згоду на безоплатну передачу якої надано оскаржуваним рішенням №24/VII-258 , - є об'єктом права комунальної власності. Право власності на вказану будівлю зареєстровано за територіальною громадою в особі ОСОБА_7 міської ради у встановленому законом порядку. Відповідно до ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловии фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Окрім того, відповідно до ч.4 ст.60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Вважає неправомірними посилання позивача на ніби-то порушення міською радою під час прийняття оскаржуваного рішення вимог ч.8 ст.60 Закону, а саме: Відповідно до вказаної норми об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом . Отож за наявності відповідного рішення ради передача об'єктів права комунальної власності є правомірною. Разом з тим, вказана норма взагалі не може бути застосована оскільки міська рада в оскаржуваному рішенні не приймала рішення про вилучення чи передачу будівлі школи- інтернату, на підставі цього рішення передача будівлі не проводиться. Міська рада тільки погодила майбутню передачу, яка ще може й не відбутися. Отже рішення ради не є остаточним щодо розпорядження будівлею, а тому посилання на порушення прав позивача чи територіальної громади міста ОСОБА_7 щодо розпорядження об'єктами права комунальної власності є передчасними. Отже, ОСОБА_7 міська рада прийняла рішення від 12.07.2017 №24/VІІ- 258 в межах наданих їй законом повноважень . Додатково зазначила, що в школі-інтернаті №3 навчалися діти, в яких є сім'ї. Учнів з числа дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, не було. У своїй діяльності органи місцевого самоврядування мають керуватися змістовною лінією держави щодо виховання дітей в сім'ях. Разом з тим, діти, що навчалися в школі-інтернаті №3, маючи одного чи обох батьків, у сім'ях фактично не проживали, знаходячись на утриманні в школі, забезпечувалися харчуванням, часто і шкільним приладдям, одягом тощо. При цьому, батьки учнів школи-інтернату №3, отримуючи державну допомогу всупереч вимогам ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» не забезпечували своїй дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та мали змогу витрачати отримані кошти такої допомоги не на власну дитину, а для задоволення своїх потреб, оскільки їхні діти утримувались за рахунок органів місцевого самоврядування міста ОСОБА_7. При цьому, як не заперечує сама директор школи-інтернату №3, третя особа по справі, ОСОБА_2, в сім'ях дітей-учнів школи-інтернату дійсно не створено майже ніяких умов для проживання та навчання. Отже школі було добре відомо про невиконання батьками учнів батьківських обов'язків, в частині створення належних житлових умов, виховання, утримання тощо, але заходів щодо зміну стану дітей у сім'ях адміністрацією та педагогічним колективом не приймались - клопотань до відділу поліції щодо притягнення батьків до адміністративної відповідальності не направлялось; інформацій про дітей та сім'ї, які опинились в складних життєвих обставинах, ані до служби у справах дітей, ані до відділу освіти, ані до центру соціальних служб у справах сім'ї, дітей та молоді протягом останніх двох років не направлялось, що свідчить не тільки про байдуже ставлення до долі дітей, які навчались у закладі, але може бути кваліфіковано, як співучасть у порушенні прав дітей, визначених законодавством України. Подібне ставлення колективу навчального закладу до долі дітей формує в дітях невпевненість у завтрашньому дні призводить до занедбаності дітей, їх неспроможності в подальшому конкурувати в соціумі, в навчанні, на ринку праці. Протягом 2015, 2016 та поточний період 2017 року від адміністрації школи-інтернату №3 інформації про дітей, які виховуються в сім'ях, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків, зловживають спиртними напоями, ані до служби у справах дітей, ані до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не надходило; клопотання до відділу поліції про притягнення батьків до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обовьязків не направлялись. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення щодо ліквідації школи-інтернату №3, депутати ОСОБА_7 міської ради розуміли, що ситуацію, що склалася в школі- інтернаті №3 потрібно змінювати, оскільки життя в школі-інтернаті означатиме закритість, ізоляцію дітей від навколишнього світу, все більший розрив з родиною, відсутність взаємодії, спілкування з родичами, відсутність позитивної моделі сім'ї, самотність, нестача тепла та любові, втрату індивідуальності внаслідок групового підходу, насильство, приниження та нівелювання особистості, формування споживацької позиції, неготовність до самостійного життя, відсутність необхідних навичок, відставання в емоційному розвитку, складнощі у спілкуванні, зменшення шансів отримати повноцінну освіту. Окрім того, продовження існування закладу означало би потурання з боку ОСОБА_7 міської ради і подальшому нехтуванню батьками учнів інтересами своїх дітей. На даний час усі учні (окрім двох, місце проживання яких невідомо) зараховані та навчаються в загальноосвітніх школах міста.
Щодо процедури прийняття ОСОБА_7 міською радою рішення від 12.07.2017 №24/VІІ-257 «Про ліквідацію ОСОБА_7 загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №3
ОСОБА_7 міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 25704825» та рішення від 12.07.2017
№24/VІІ-258 «Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних
громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту
права комунальної власності територіальної громади м. Краматорська» представник відповідача пояснила, що відповідно до ст.23 Регламенту ОСОБА_7 міської ради підготовку питань, які виносяться на розгляд сесій, організовує секретар міської ради. Пропозиції до порядку денного сесії міської ради вносяться письмово міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, відділами і управліннями міської ради, депутатськими групами і фракціями. При необхідності за наявності підготовлених проектів рішень та при умові їх оприлюднення на офіційному сайті міської ради в запропонований депутатами порядок денний можуть вноситися додаткові питання, що вимагають термінового розгляду. Питання порядку денного за рішенням сесії можуть розглядатися в іншій послідовності, відкладатись або виключатись з порядку денного сесії. Пропозиції про зміни до порядку денного вносять міський голова, Секретар ради, постійні комісії, депутатські групи і фракції, депутати міської ради. Остаточно порядок денний і порядок розгляду питань затверджується міською радою на пленарному засіданні відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради. Сесію відкриває і веде міський голова, а у разі неможливості його скликати сесію, сесію відкриває і веде секретар міської ради або за рішенням сесії один з депутатів ради. На кожній сесії обирають секретаріат. Реєстрація депутатів, запрошених та присутніх, прибулих на сесію, проводиться до відкриття засідання міської ради перед кожним засіданням. В окремих випадках можлива реєстрація перед голосуванням. Порядок проведення кожного засідання сесії затверджується депутатами. Згідно зі ст.24 Регламенту проекти рішень вносяться на пленарні засідання сесії постійними комісіями міської ради за напрямками їх діяльності. Проекти рішень узгоджуються зі всіма зацікавленими установами, підприємствами, організаціями, керівниками структурних підрозділів міської ради, заступниками міського голови (згідно з розподілом обов'язків), начальником відділу правового забезпечення та захисту інтересів територіальної громади міської ради, секретарем міської ради, головами профільних постійних комісій. Проекти рішень з фінансових питань погоджуються начальником фінансового управління, проекти рішень щодо внесення змін або доповнень до раніше прийнятих рішень погоджуються начальником загального відділу. Під зацікавленими установами, підприємствами, організаціями в цьому абзаці розуміються такі установи, підприємства, організації, права та обоє 'язки яких безпосередньо визначені відповідним проектом рішення міської ради. Узгодження оформляється на зворотному боці останнього аркуша першого примірника проекту рішення шляхом візування: проставляється найменування посади, ініціали та прізвище візуючого, особистий підпис. Проекти рішень міської ради, що підлягають обговоренню, оприлюднюються на офіційному сайті міської ради не пізніше як 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Відповідальність за своєчасне оприлюднення проектів рішень міської ради несе розробник проекту. Попереднє ознайомлення депутатів з проектами рішень здійснюється у відділі роботи з депутатами, а також на днях депутата, на офіційному сайті міської ради та за зверненнями депутатів розеткою на їх електронні адреси. Розгляд пропозицій, доповнень і уточнень до проекту рішення міської ради проводиться лише після ухвалення міською радою внесеного тексту проекту рішення за основу. Рішення міської ради з будь-яких питань вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування враховується голос міського голови. Відповідно до ст.22 Регламенту сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради, що відповідає ч.12 ст.46 Закону. Відповідно до ч.2 ст.59 Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. З урахуванням вказаних вище вимог Закону та Регламенту: проект рішення щодо ліквідації школи-інтернату було оприлюднено на веб-сайті міської ради 11.05.2017 року; проект рішення щодо погодження безоплатної передачі будівлі школи-інтернату було оприлюднено 05.07.2017 року. Включення даного питання до порядку денного сесії міської ради 12.07.2017 року та його розгляд дозволено статтею 23 Регламенту; 12.07.2017 року згідно протоколу пленарного засідання було присутньо 30 депутатів та міський голова (голос якого враховується під час голосування), що становить більше половини депутатів від загального складу ради; за прийняття рішення щодо ліквідації школи-інтернату проголосувало 29 депутатів, тобто більшість депутатів від загального складу ради; за прийняття рішення щодо погодження безоплатної передачі будівлі школи-інтернату проголосувало 31 (30 депутатів та міський голова), тобто більшість депутатів від загального складу ради. Окрім того, спірні проекти рішень було попередньо роглянуто постійними комісіями міської ради. Зауважила, що питання щодо ліквідації школи-інтернату вносилося на попереднє узгодження з працівниками школи-інтернату, батьками та представниками громадськості міста. 19.06.2017 року на виконання доручення постійної комісії на офіційному веб-сайті ОСОБА_7 міської ради було розміщено оголошення про запрошення на засідання круглого столу з питання ліквідації школи-інтернату №3. 22.06.2017 року в приміщенні виконкому міської ради відбулося засідання круглого столу за участю вказаних вище осіб. Засідання проводилося за головуванням керівника органу - розробника проекту рішення, а саме начальника Управління освіти ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_6
З урахуванням викладеного представник відповідача зазначила, що спірні рішення міської ради було прийнято з дотриманням усіх регламентних процедур, визначених Законом та Регламентом, а тому просить відмовити позивачу ОСОБА_1 Ю,І. в задоволенні його позовних вимог.
Представник третьої особи на боці відповідача - Управління освіти ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_12, в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та пояснив, що згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_10 Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_10 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення може здійснювати з певного свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення. Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року №ІІ-278/10, встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07 2014 року у справі №К/800/62158/13 встановлено, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Представник третьої особи на боці відповідача - Управління освіти ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_6, в судовому засіданні просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та пояснила, що загальноосвітня школа-інтернат №3 діє на підставі Статуту, який розроблено та затверджено 29.03.2017р. згідно з діючим наказом №363 від 12.06.2013 р. МОН України. І в статуті, і, відповідно в положенні прописаний алгоритм зарахування дітей до школи-інтернату, де в п.2.5 вказано, що першим документом, який дає можливість для зарахування є направлення відповідного органу управління освітою. До 2016 року ця юридична норма організації навчально-виховного процесу ігнорувалася керівництвом інтернату, про що свідчить відсутність направлень в особових справах учнів. Формулювання направлення відповідного органу управлінню освітою є розпливчастим і застарілим і наразі постановою Кабінету ОСОБА_10 України №576 регламентовано, що зарахування учнів до загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступеня проводиться у разі, коли через стан здоров'я, режим робочого часу батьків дитини або осіб, які їх замінюють (крім батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних батьків), ускладнюється виховання і догляд дитини (тривале стаціонарне лікування, роз'їзний характер роботи, змінна робота, вахтовий метод роботи) або на момент прийняття рішення відсутня можливість влаштування дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до сімейних форм виховання. Обставини, які є підставою для влаштування дитини до загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступеня, розглядає комісія з питань захисту прав дитини. Зарахування учнів до загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступеня проводиться у порядку, встановленому МОН, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини на період, що не перевищує одного навчального року. У разі зарахування учня після початку навчального року час його перебування в школі-інтернаті не може перевищувати поточного навчального року. Загальноосвітню школу-інтернат №3 було засновано в 1954р. Розрахункова потужність - 300 дітей, 2 будівлі. Метою створення інтернату була соціально-педагогічна підтримка дітей-сиріт, дітей, що залишилися без піклування батьків, або втратили одного з батьків і родина опинилася в скрутному становищі, бо це були тяжкі повоєнні роки. Пізніше в школі-інтернаті навчалися також діти-сироти, або позбавлені батьківського піклування за судовими рішеннями. За період більше ніж 5 останніх років жодної дитини-сироти, або позбавлених батьківського піклування в закладі не навчалося. На момент прийняття оскаржуваного наразі сесійного рішення склалася така картина. Загальноосвітня школа-інтернат № 3, підпорядкована управлінню освіти ОСОБА_7 міської ради, займає територію 2 703,2 м2. Мережа інтернату нараховує 8 класів, в яких навчаються 83 учнів. Випускниками інтернату 9-го класу є 7 учнів. Витрати на утримання школи-інтернату у 2017 році складають 5 870 850 грн. Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_7 міської ради повідомляє, що на обліку станом на 01.06.2017 року знаходяться: 1) 3207 осіб (в тому числі 5812 дітей), які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям ; 2) 4636 осіб (в тому числі 6005 дітей), які звертаються за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям згідно з Законом України Про державну допомогу сім'ям з дітьми ; 3) 878 осіб (в тому числі 878 дітей), які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги з Законом України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам . Згідно даних у школах міста зареєстровано 421 дитина позбавлені батьківських прав, 532 дітей з багатодітних сімей, 821 дитина малозабезпечені, 106 дітей сироти, 289 дітей виховуються в сім'ях з складними життєвими обставинами, 288 дітей позбавлені батьківської опіки. З них у школі-інтернаті №3 навчаються: 82 дитини - складні життєві обставини; 80 дітей - одинока-мати; 45 дітей - багатодітні сім'ї; 19 дітей - малозабезпечені; 3 дитини - батько вдовець; 3 дитини - знаходяться у притулку (позбавлення батьківських прав); 1 дитина - з повної сім'ї. В інтернаті № 3 відсутні діти категорій сироти та позбавлені батьківської опіки. Згідно списку учнів 1-9 класів школи-інтернату №3 та ПІБ матері або батька повідомляється, що на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_7 міської ради знаходяться 55 осіб, з яких: 29 осіб, які отримують один вид допомоги; 7 осіб, які отримують два виду допомоги; 15 осіб, які отримують три виду допомоги; одна особа, яка отримує чотири виду допомоги; три особи, у яких виплата припинена у зв'язку з змінами до Порядку призначення виплати допомоги сім'ям з дітьми. Зазначила, що середні поточні витрати на одного учня школи-інтернату №3 становлять 70733,13грн. на рік, в той час, як середні по місту становлять 15,779,29грн. на одного учня. З точки зору ефективності навчального процесу оптимальна кількість учнів в класі повинна становити не менше ніж 15 осіб. В школі-інтернаті №3 середня кількість учнів в одному класі становить 10,37 учнів, а середня кількість учнів по місту - 22,3 учнів. Найбільш розповсюдженим виміром ефективності шкіл в рамках шкільної системи є кількість учнів на одну штатну одиницю посади вчителя. В школі-інтернаті №3 ця кількість складає 3,52 учня, а середня по місту - 11,45 учня. Інші показники, в тому числі: частка заробітної плати вчителів в поточних видатках на освіту, поточні видатки на завдання в сфері освіти як відсоток отримання субвенції на освіту, комунальні послуги, середній рівень річних підсумкових оцінок та інші, в школі-інтернаті №3 також значно відрізняються від середніх показників по місту. Економічні показники є важливою складовою в розгляді справи, і йдеться не про збитковість закладу, а про доцільність, збалансованість і ефективність результатів роботи школи-інтернату.
Також представник третьої особи в судовому засіданні вказала на те, що сесійному засіданню стосовно ліквідації школи-інтернату №3 передувала низка заходів, а саме: обстеження умов проживання і навчання дітей в закладі депутатською комісією (серпень 2016р.), які були визнані незадовільними; в березні 2017 року було проведено поглиблений медичний огляд вихованців з метою переведення дітей, у разі потреби, до санаторних інтернатних закладів обласного підпорядкування за підтримки департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації. За результатами медичного огляду було встановлено, що 44 дитини мають незначні патології у стані здоров'я, переважно з боку порушень осанки, зору, отоланринголочні та інші, 40 дітей відхилень у стані здоров'я не мають. До санаторного інтернату №10 було переведено 1 дитину - ОСОБА_13 (учня 6 класу). Хоча можливість була й залишається влаштувати й інших учнів, однак звернень з боку батьків більше не надходило. Наразі всі колишні вихованці школи-інтернату № 3 зараз навчаються в школах міста, розташованих поблизу місць проживання, окрім 6 дітей, яких за поданням служби у справах дітей було вилучено з сімей і влаштовано до міського центру соціальної реабілітації. На засіданні профільної комісії виконкому ОСОБА_7 міської ради, де розглядалося питання доцільності функціонування загальноосвітньої школи-інтернату №3, депутатами ставилися запитання щодо низької успішності учнів. Відповідно до Статуту ОСОБА_7 загальноосвітньої школи-інтернату №3 заклад несе відповідальність перед особою, суспільством і державою зокрема за дотриманням державних стандартів освіти. Вкрай низький рівень навченості учнів - стала величина для інтернату. Середній показник успішності на рівні 5 балів є найнижчим серед шкіл міста. В травні 2017 року на сайті ОСОБА_7 міської ради було розміщено оголошення про проведення громадських обговорень питання подальшого функціонування школи-інтернату № 3, куди запрошувались всі бажаючи. В червні 2017 року відбулися громадські слухання в форматі круглого столу за участю ЗМІ, членів колективу школи-інтернату, представників влади, депутатів, батьків, громадськості. Цей факт запротокольовано. У більшості виступів говорилось про недоцільність подальшої роботи школи-інтернату № 3. Крім того, при обговоренні з депутатами ОСОБА_7 міської ради питання подальшого функціонування загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів враховувалась змістовна лінія державної освітньої політики, яка була викладена в проекті нового Закону про освіту, наразі вже чинного від 28 вересня 2017р. В обговорюваному проекті зазначалось про припинення функціонування подібних закладів вже з 1 вересня 2018 року, передбачалися варіанти реформування, зміни типів підпорядкування, створення обласних ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти тощо. Політика держави направлена на виховання дітей в сім'ях, здобуття учнями освіти та/або отримання відповідних соціальних послуг за місцем їхнього проживання чи місцем проживання їх батьків. Таким чином, своєчасне прийняття рішення щодо ліквідації інтернату, дало змогу працевлаштуватися усім бажаючим працівникам (22 вчителя працюють вже в інших школах міста); робота була запропонована усім без виключень до 01.09.2017р., діти навчаються, проживаючи в сім'ях, в школі отримують безкоштовне гаряче харчування, а учні 1-4 класів (38 дітей) двічі на день. Розпочато виконання державного завдання оптимізації закладів освіти, на базі неефективного працюючого буде отримано в майбутньому найсучасніший військовий ліцей, що створить нові робочі місця і нові освітні можливості для дітей міста.
Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, які входять до складу господарсько-обслуговуючого персоналу школи-інтернату №3, в судовому засіданні пояснили, що в інтернаті навчаються діти, сім'ї яких опинилися в скрутних життєвих умовах. В інтернаті діти постійно доглянуті та нагодовані, а ліквідація інтернату позбавить їх цих благ. В результаті ліквідації інтернату порушуються права його працівників, яких не попередили завчасно про ліквідацію інтернату та не запропонували іншої роботи. Також зазначили, що на сесії ОСОБА_7 міської ради 12.07.2017 року, де приймалося рішення про ліквідацію інтернату були присутні тільки директор інтернату ОСОБА_2 та кілька працівників. Всіх бажаючих на сесію не пустили.
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що троє її дітей, 2001,2005 та 2009 років народження, перебували в школі-інтернаті №3 цілодобово з понеділка по суботу, де вони були доглянуті та нагодовані. Через постійну роботу вона не мала можливості приділяти дітям достатньо уваги. На теперішній час діти навчаються в іншій школі, через що у них погіршилась поведінка та оцінки по предметам. Зі школи молодших дітей забирає старший син та бабуся. Матеріально забезпечити дітей вона не може через низьку заробітну плату. Державна допомога на дітей складає лише 497грн. на місяць.
Свідок ОСОБА_26, яка є координатором проекту Ефективне місто пояснила, що в 2017 році вона була волонтером в школі-інтернаті №3. Коли дізналася про ліквідацію інтернату разом з депутатською комісією їздила по домівкам дітей, які навчаються в інтернаті, де побачила жахливі умови їх проживання. Крім того, зазначила, що на круглому столі, який був присвячений ліквідації школи інтернату, окрім депутатів, представників відділу освіти, були також присутні вона, директор та завуч школи-інтернату №3, ОСОБА_3, громадськість, журналісти, батьки. Більша частина круглого столу була присвячена економічним показникам. Думку адміністрації школи-інтернату №3 та батьків ніхто не хотів чути, їх постійно перебивали, не давали сказати слова.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснив, що він працює відповідальним черговим ОСОБА_7 міської ради. Вхід до ОСОБА_7 міської ради вільний. Згідно Регламенту відвідувачі повинні реєструватися у відповідному журналі. 12.07.2017 року, в день проведення сесії ОСОБА_7 міської ради, він знаходився на чергування. Всі, хто хотів потрапити на сесію міської ради, потрапили на неї. Перепони нікому не чинилися.
Свідки ОСОБА_28 - головний спеціаліст Управління освіти ОСОБА_7 міської ради, та ОСОБА_29 - заступник начальника Служби у справах дітей ОСОБА_7 міської ради, в судовому засіданні надали пояснення аналогічні поясненням представника Управління освіти ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_6
Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в 1959 році, з метою забезпечення реалізації права громадян на здобуття базової загальної середньої освіти була створена ОСОБА_7 загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області (далі школа-інтернат №3).
Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням ОСОБА_7 міської ради від 29.03.2017 року №20/VІІ-94, ОСОБА_7 загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області є юридичною особою та розташована за юридичною адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.21. Засновником школи-інтернату №3 є ОСОБА_7 міська рада (Т.1, а.с.187-195).
Будівля школи-інтернату №3 з надвірними побудовами та спорудами, розташована за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.21, належить на праві комунальної власності ОСОБА_7 міській раді, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 28.09.2010 року (Т.2, а.с.241) та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (Т.1, а.с.196-197).
З огляду на вищезазначене суд вважає неприйнятними доводи позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_7 міська рада не є власником майна школи-інтернату №3.
Слід зауважити, що підстави набуття ОСОБА_7 міською радою права власності на майно школи-інтернату №3 та порядок державної реєстрації цього права не були предметом розгляду по даній адміністративній справі.
12 липня 2017 року ОСОБА_7 міською радою VІІ скликання на пленарному засіданні позачергової 24-ої сесії, на підставі аналітичних матеріалів щодо збитковості функціонування загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради, код ЄДРПОУ 25704825, враховуючи утримання та навчання дітей, які не є сиротами, не позбавлені опіки, мають сім'ї, керуючись змістовною лінією Міністерства соціальної політики щодо припинення існування інтернат них закладів для дітей, що мають сім'ї, з метою економічного і раціонального використання бюджетних коштів, прийнято рішення №24/VІІ-257 про ліквідацію школи-інтернату №3.
ОСОБА_15 ж дня, 12 липня 2017 року, ОСОБА_7 міською радою, з метою раціонального використання об'єкту права комунальної власності територіальної громади м.Краматорська - будівлі ОСОБА_7 загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 з надвірними побудовами та спорудами, прийнято рішення №24/VІІ-258 погодити безоплатну передачу у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади м.Краматорська - будівлі школи-інтернату №3 з надвірними побудовами та спорудами, розташованої за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.21, на земельній ділянці площею 2,7031 га, кадастровий номер 1412900000:00:003:0289 із зобов'язанням використовувати за цільовим призначенням - розміщення навчального закладу та не відчужувати до приватної власності.
Щодо повноважень ОСОБА_7 міської ради приймати такі рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Конституційні вимоги знайшли відображення у Законі України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР, згідно вимог якого органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету ОСОБА_10 України (п.3 ст.24 Закону).
Відповідно до ст.2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
При цьому у ч.1 ст.5 Закону №280/97-ВР передбачено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.10 Закону №280/97-ВР міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Тобто з огляду на наведені норми та у контексті спірних правовідносин місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою м.Краматорська через міську раду, яка представляє інтереси територіальної громади міста.
Відповідно до ч.3, 5 ст.16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР встановлена виключна компетенція міських рад вирішувати питання щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.
Повноваження місцевих рад щодо реорганізації або ліквідації навчальних закладів комунальної форми власності встановлені також в Законі України Про освіту №1060-ХІІ від 23.05.1991 року (ч.4 ст.36), та в Законі України Про загальну середню освіту №651-ХІV від 13.05.1999 року (ч.6 ст.11), в редакціях, які діяли на час прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до яких реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням сесії місцевої ради, а також в Статуті школи-інтернату №3 (п.9.1.), відповідно до якого рішення про реорганізацію або ліквідацію школи приймає засновник, тобто ОСОБА_7 міська рада.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм суд вважає, що ОСОБА_7 міська рада приймаючи оскаржувані рішення діяла виключно на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Стосовно процедури прийняття ОСОБА_7 міською радою рішень від 12.07.2017 року №24/VІІ-257 та №24/VІІ-258 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,11,12,14-16 ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради.
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.
Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.
Відповідно до ч.1,4 ст.47 Закону №280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рішенням ОСОБА_7 міської ради від 02.12.2015 року №1/VІІ-06 затверджено Регламент ОСОБА_7 міської ради VІІ скликання.
Відповідно до ст.1 Регламенту ОСОБА_7 міська рада - орган місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження самоврядування, визначені Конституцією України, Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про статус депутатів місцевих рад , Статутом територіальної громади міста та іншими законодавчими актами.
Рішення міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, на території міста обов'язкові до виконання підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форми власності, громадянами, посадовими особами, громадськими і релігійними організаціями, політичними партіями.
Згідно ст.11 Регламенту міська рада складається з 42 депутатів та міського голови.
Сесія ради, відповідно до ст.22 Регламенту, є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Відповідно до ст.23 Регламенту питань, які виносяться на розгляд сесій, організовує секретар міської ради. Пропозиції до порядку денного сесії міської ради вносяться письмово міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, відділами і управліннями міської ради, депутатськими групами і фракціями. При необхідності за наявності підготовлених проектів рішень та при умові їх оприлюднення на офіційному сайті міської ради в запропонований депутатами порядок денний можуть вноситися додаткові питання, що вимагають термінового розгляду. Питання порядку денного за рішенням сесії можуть розглядатися в іншій послідовності, відкладатись або виключатись з порядку денного сесії. Пропозиції про зміни до порядку денного вносять міський голова, секретар ради, постійні комісії, депутатські групи і фракції, депутати міської ради. Остаточно порядок денний і порядок розгляду питань затверджується міською радою на пленарному засіданні відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради. Сесію відкриває і веде міський голова, а у разі неможливості його скликати сесію, сесію відкриває і веде секретар міської ради або за рішенням сесії один з депутатів ради. На кожній сесії обирають секретаріат. Реєстрація депутатів, запрошених та присутніх, прибулих на сесію, проводиться до відкриття засідання міської ради перед кожним засіданням. В окремих випадках можлива реєстрація перед голосуванням. Порядок проведення кожного засідання сесії затверджується депутатами.
Згідно зі ст.24 Регламенту проекти рішень вносяться на пленарні засідання сесії постійними комісіями міської ради за напрямками їх діяльності. Проекти рішень узгоджуються зі всіма зацікавленими установами, підприємствами, організаціями, керівниками структурних підрозділів міської ради, заступниками міського голови (згідно з розподілом обов'язків), начальником відділу правового забезпечення та захисту інтересів територіальної громади міської ради, секретарем міської ради, головами профільних постійних комісій. Проекти рішень з фінансових питань погоджуються начальником фінансового управління, проекти рішень щодо внесення змін або доповнень до раніше прийнятих рішень погоджуються начальником загального відділу. Під зацікавленими установами, підприємствами, організаціями в цьому абзаці розуміються такі установи, підприємства, організації, права та обоє 'язки яких безпосередньо визначені відповідним проектом рішення міської ради. Узгодження оформляється на зворотному боці останнього аркуша першого примірника проекту рішення шляхом візування: проставляється найменування посади, ініціали та прізвище візуючого, особистий підпис. Проекти рішень міської ради, що підлягають обговоренню, оприлюднюються на офіційному сайті міської ради не пізніше як 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Відповідальність за своєчасне оприлюднення проектів рішень міської ради несе розробник проекту. Попереднє ознайомлення депутатів з проектами рішень здійснюється у відділі роботи з депутатами, а також на днях депутата, на офіційному сайті міської ради та за зверненнями депутатів розсилкою на їх електронні адреси. Розгляд пропозицій, доповнень і уточнень до проекту рішення міської ради проводиться лише після ухвалення міською радою внесеного тексту проекту рішення за основу. Рішення міської ради з будь-яких питань вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування враховується голос міського голови.
З урахуванням положень вказаних вище Закону та Регламенту проект рішення щодо ліквідації школи інтернату №3 було оприлюднено на веб-сайті ОСОБА_7 міської ради 11.05.2017 року (Т.1, а.с.142), а проект рішення щодо погодження безоплатної передачі будівлі школи-інтернату, оприлюднено 05.07.2017 року (Т.1, а.с.145).
16 червня 2017 року питання ліквідації школи-інтернату №3 попередньо було розглянуту на засіданні постійної комісії ОСОБА_7 міської ради з питань освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, молодіжної політики, культури, фізкультури та спорту, де було вирішено доручити управлінню освіти провести круглий стіл, проект рішення винести на розгляд сесії міської ради (Т.1, а.с.201).
Питання безоплатної передачі у спільну сумісну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади м.Краматорська попередньо було розглянуто на засіданні постійної комісії ОСОБА_7 міської ради з питань житлово-комунального господарства, приватизації і комунальної власності 11.07.2017 року, де також було вирішено проект рішення винести на розгляд сесії міської ради (Т.1, а.с.204).
19 червня 2017 року, на виконання доручення постійної комісії на офіційному веб-сайті ОСОБА_7 міської ради було розміщено оголошення про запрошення громадськості міста на засідання круглого столу з питання ліквідації школи-інтернату №3, яке відбудеться 22.06.2017 року (Т.1, а.с.148).
22 червня 2017 року в приміщенні виконкому ОСОБА_7 міської ради, під головуванням начальника Управління освіти ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_6, відбулося засідання круглого столу з питання ліквідації школи-інтернату №3, на якому були присутні начальник управління освіти ОСОБА_6, спеціалісти управління освіти, заступники міського голови, депутати ОСОБА_7 міської ради, батьківський комітет та адміністрація школи-інтернату №3, представники ЗМІ, представники громадських організацій. В ході круглого столу виступали начальник управління освіти ОСОБА_7 міської ради - ОСОБА_6 та директор школи-інтернату №3 ОСОБА_2 (Т.1, а.с.138-141).
12 липня 2017 року на пленарному засіданні позачергової 24-ої сесії ОСОБА_7 міської ради VІІ скликання були прийняті оскаржувані рішення №24/VІІ-257 та №24/VІІ-258.
Згідно протоколу на пленарному засіданні були присутні 30 депутатів та міський голова, який головував на засіданні. За прийняття рішення щодо ліквідації школи-інтернату №3 проголосували 28 народних депутатів та міський голова, а за рішення щодо погодження безоплатної передачі будівлі школи-інтернату №3 проголосували 30 народних депутатів та міський голова, тобто більшість депутатів від загального складу ради.
При цьому, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що міський голова не може брати участь у голосуванні, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі.
Так, відповідно до ч.2 ст.59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Такі ж положення містяться і в ст.24 Регламенту ОСОБА_7 міської ради.
Не заслуговують на увагу при ухваленні рішення по справі також пояснення третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що на сесію ради, де приймалися оскаржувані рішенні, не пустили всіх бажаючих, оскільки ці обставини в судовому засіданні не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Відповідно до ст.3 Регламенту ОСОБА_7 міської ради гласність у роботі міської ради забезпечується шляхом відкритості пленарних засідань міської ради, постійних комісій міської ради, а також шляхом розповсюдження інформації про діяльність міської ради, її органів та посадових осіб, інформації про прийняті ними нормативні та інші акти через засоби масової інформації та мережу інтернет. У засіданнях сесії можуть брати участь з право дорадчого голосу народні депутати України, депутати обласної ради, голови селищних рад. На сесію можуть бути запрошені представники державних органів, громадських організацій, засобів масової інформації, трудових колективів, громадян. Підставою для відмови в доступі до участі в засіданні міської ради може бути: 1) пред'явлення документа, що засвідчує іншу особу, а не ту, яка його подає; 2) пред'явлення документа з ознаками підробки або термін дії якого минув; 3) перебування відвідувача у стані алкогольного або наркотичного сп?яніння; 4) поведінка відвідувача дозволяє з великою вірогідністю твердити про його намір здійснити діяння, яке загрожує безпеці осіб, які перебувають у будівлі міської ради. Кількість осіб для участі в пленарному засіданні обмежується тільки кількістю місць у залі пленарного засідання. Якщо на пленарному засіданні бажає бути присутньою кількість осіб, яких неможливо розмістити у залі без шкоди для проведення засідання, особи, які бажають бути присутніми у залі засідань, визначають своїх представників, яких уповноважені особи ради розміщують у залі засідань.
Пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_26 з цього приводу суд не приймає до уваги при ухваленні рішення, оскільки деякі з них не були безпосередніми свідками цих подій, інші ж зазначили, що їх не пустили через відсутність документів.
До того ж треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та вказані свідки, самі в судовому засіданні зазначали, що на сесії міської ради були присутні представники трудового колективу школи-інтернату №3, засоби масової інформації та представники громадськості.
Пояснення вказаних осіб спростовуються показаннями свідка ОСОБА_27 в судовому засіданні, а також журналом реєстрації громадян, які виявили бажання бути присутніми на засіданні сесії міської ради, або на засіданні виконкому міської ради, з якого вбачається, що на сесію міської ради від 12.07.2017 року були зареєстровані всі бажаючі (Т.2, а.с.211-213), а також книгою прийому та здачі чергування відповідальними черговими ОСОБА_7 міської ради, відповідно до якої 12.07.2017 року під час чергування ніяких надзвичайних подій не трапилося (Т.2, а.с.214-216). Вказані докази суд приймає за основу при ухваленні рішення.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті ОСОБА_7 міською радою у спосіб передбачений діючим законодавством України та Регламентом міської ради, оскільки проекти рішень були попередньо оприлюднені та обговорені на постійних комісіях ради, узгоджені з усіма заінтересованими особами, рішення прийняті на пленарному засіданні сесії більшістю голосів від загального складу міської ради.
Безпідставними є посилання позивача та третіх осіб на його боці на вимоги постанови Кабінету ОСОБА_10 України від 03.11.2010 року №996, якою затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, оскільки цей порядок визначає основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (п.1 Порядку), тоді як відносно органів місцевого самоврядування Порядок носить рекомендаційний характер (п.5 Постанови).
Не передбачає обов'язкового проведення консультацій з громадськістю і Закон України Про загальну середню освіту .
Не розповсюджуються на оскаржувані рішення і вимоги Закону України Про засади державної регуляторної політики , оскільки вони не є регуляторними актами, а є актами індивідуальної дії, оскільки стосуються певної особи, застосовуються одноразово і вичерпують свою дію після реалізації.
Крім того, суд вважає, що мотиви прийняття ОСОБА_7 міською радою рішення щодо ліквідації школи-інтернату №3 є достатньо обґрунтованими.
Як зазначалося вище, рішення про ліквідацію школи-інтернату №3 було прийнято на підставі аналітичних матеріалів щодо збитковості функціонування загальноосвітньої школи-інтернату, з урахуванням того, що в інтернаті утримувалися та навчалися діти, які не є сиротами, не позбавлені опіки, мають сім'ї, а також з урахуванням змістовної лінією Міністерства соціальної політики щодо припинення існування інтернатних закладів для дітей, що мають сім'ї, з метою економічного і раціонального використання бюджетних коштів.
Відповідно до аналітичних матеріалів, які маються в справі (Т.1, а.с.103-122) у школі-інтернаті №3 навчаються 83 дитини при розрахунковій потужності інтернату 300 дітей. Мережа інтернату нараховує 8 класі. Тобто, середня кількість учнів в класі становить всього 8 дітей. З цих дітей: 82 дитини - складні життєві обставини; 80 дітей - одинока-мати; 45 дітей - багатодітні сім'ї; 19 дітей - малозабезпечені; 3 дитини - батько вдовець; 3 дитини - знаходяться у притулку (позбавлення батьківських прав); 1 дитина - з повної сім'ї. В інтернаті № 3 відсутні діти категорій сироти та позбавлені батьківської опіки. На обліку в управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_7 міської ради знаходяться 55 осіб, з яких: 29 осіб, які отримують один вид допомоги; 7 осіб, які отримують два виду допомоги; 15 осіб, які отримують три виду допомоги; одна особа, яка отримує чотири виду допомоги; три особи, у яких виплата припинена у зв'язку з змінами до Порядку призначення виплати допомоги сім'ям з дітьми. Середні поточні витрати на одного учня школи-інтернату №3 становлять 70733,13грн. на рік, в той час, як середні по місту становлять 15,779,29грн. на одного учня. В школі-інтернаті №3 середня кількість учнів в одному класі становить 10,37 учнів, а середня кількість учнів по місту - 22,3 учнів. При цьому оптимальна кількість учнів в класі повинна становити не менше ніж 15 осіб. Найбільш розповсюдженим виміром ефективності шкіл в рамках шкільної системи є кількість учнів на одну штатну одиницю посади вчителя. В школі-інтернаті №3 ця кількість складає 3,52 учня, а середня по місту - 11,45 учня. Інші показники, в тому числі: частка заробітної плати вчителів в поточних видатках на освіту, поточні видатки на завдання в сфері освіти як відсоток отримання субвенції на освіту, комунальні послуги, середній рівень річних підсумкових оцінок та інші, в школі-інтернаті №3 також значно відрізняються від середніх показників по місту.
Слід також зауважити, що відповідно до ст.59 Закону України Про освіту №1060-ХІІ від 23.05.1991 року виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної мови, регіональних мов або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Держава, відповідно до вказаної норми, лише надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Таким чином, залишаючи своїх дітей цілодобово в школі-інтернаті, батьки фактично перекладають свою відповідальність за їх виховання, навчання і розвиток на Державу, при цьому отримуючи від Держави по декілька видів допомоги на утримання дітей.
У 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини та визнала, що сім'я є найкращим середовищем для виховання дитини, її розвитку та становлення особистості. Серед основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей визначено створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї, забезпечення пріоритету сімейних форм влаштування дитини.
Разом з тим не кожна дитина в Україні має можливість зростати в сприятливому сімейному оточенні. Бідність родин, складні життєві обставини, недостатність на місцевому рівні послуг з підтримки дітей та сімей з дітьми зумовлюють дитячу бездоглядність, призводять до соціального сирітства.
В Україні функціонує система інституційного догляду та виховання дітей, якою передбачено заклади різних типів, форм власності та підпорядкування, зокрема загальноосвітні школи-інтернати.
Однак система інституційного догляду та виховання дітей є не лише затратною, а також шкідливою як для самої дитини, так і для її сім'ї та суспільства в цілому. Тривале перебування дитини поза межами сім'ї призводить до руйнування її особистісних зв'язків з батьками. Діти виростають непідготовленими до самостійного життя, не мають необхідних соціальних умінь і навичок.
Для всебічного та гармонійного розвитку дитини потрібна сім'я, у якій формуються позитивні емоційні стосунки, забезпечуються догляд та виховання відповідно до віку, індивідуальних потреб і можливостей дитини, вибудовуються її світогляд та моральні орієнтири, формуються уміння та навички, необхідні для успішної соціалізації.
25 серпня 2015 року Указом Президента України №501/2015 затверджено Національну стратегію у сфері прав людини на період до 2020 року, метою реалізації якої є забезпечення пріоритетності прав і свобод людини як визначального чинника під час визначення державної політики, прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Вказаною стратегією пріоритетним є створення умов для розвитку і виховання дітей у сім'ях або в умовах, максимально наближених до сімейних, передбачається здійснення реформування інтернатних закладів та проведення їх поступової ліквідації.
Курс України на європейську інтеграцію вимагає перегляду пріоритетів державної політики у сфері охорони дитинства, впровадження успішних підходів із світової практики захисту прав дітей, які базуються на забезпеченні прав і найкращих інтересів дитини, спрямовуються на підтримку сім'ї, створення умов для виховання та розвитку дітей у сім'ї або середовищі, максимально наближеному до сімейного.
З урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, оскільки прийняті у відповідності до Конституції та законів України.
Пояснення позивача ОСОБА_1 та третіх осіб на боці позивача про те, що ліквідацією інтернату порушуються права дітей, які в ньому навчаються, а також права працівників інтернату, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки жоден із батьків, діти яких навчаються в інтернаті, жоден з працівників інтернату не звернувся до суду за захистом своїх прав. До того ж всі діти, які навчалися в школі-інтернаті на теперішній час влаштовані в інші навчальні заклади, що підтверджується матеріалами справи (Т.1,а.с.208-242, Т.2, а.с.1-6), на базі інтернату планується створення військового ліцею, що в свою чергу створить нові робочі місця та нові освітні можливості для дітей міста.
З огляду на вказане суд при ухваленні рішення не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_26 з цього приводу, а також оглянутий в судовому засіданні відеозапис обстеження комісією житлових умов дітей, які навчаються в інтернаті, оскільки ці показання та відеозапис не містять в собі жодної інформацію щодо предмета доказування.
Суд також вважає, що оскаржувані рішення жодним чином не порушують права територіальної громади м.Краматорська, оскільки цими рішеннями не змінюється цільове призначення будівлі школи-інтернату №3 - розміщення навчального закладу, вона не відчужується у приватну власність.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його вимог до ОСОБА_7 міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень.
Керуючись ст.ст.6,9,10,72,139,242,244,245 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ОСОБА_7 міської ради про визнання протиправними та нечинними з моменту прийняття рішення ОСОБА_7 міської ради від 12.07.2017 року №24/VІІ-257 Про ліквідацію ОСОБА_7 школи-інтернату І-ІІ ступенів №3 ОСОБА_7 міської ради Донецької області , а також рішення ОСОБА_7 міської ради від 12.07.2017 року №24/VІІ-258 Про погодження безоплатної передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_7 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна і резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 25.01.2018 року. Повне судове рішення складено 02.02.2018 року.
Головуючий суддя: А.М.Лутай
Суд | Краматорський міський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2018 |
Оприлюднено | 04.02.2018 |
Номер документу | 71968883 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Сіваченко Ігор Вікторович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Сіваченко Ігор Вікторович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Сіваченко Ігор Вікторович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Сіваченко Ігор Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні