Постанова

від 11.10.2017 по справі 804/8405/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р. Справа № 804/8405/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турлакової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), в якому позивач з врахуванням уточнень, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000751400 від 12.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Електродпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за період грудень 2015р. по взаємовідносинах із ТОВ "Оптімум-В" та з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2016р. з ТОВ "Хорнет-М", за результатами якої, складено акт №1146/04-66-14/33611832 від 23.09.2016р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із ТОВ "Оптімум-В", ТОВ "Хорнет-М" підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Від відповідача надійшло заперечення, в яких зазначено, що господарські взаємовідносини позивача із ТОВ "Оптімум-В", ТОВ "Хорнет-М" не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчать про їх формальне складання без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію. Відповідач, вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки №1146/04-66-14/33611832 від 23.09.2016р. відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні вирішення вказаного питання залишив на розсуд суду.

Ухвалою суду від 11.10.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" №1002021306 від 19.01.2017р. зареєстроване 09.06.2005р.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 12.09.2016р. по 16.09.2016р. на підставі наказу №443 від 09.09.2016 року, на підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Електродпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "Оптімум" за період грудень 2015 року, ТОВ "Хорнет-М" за період квітень 2016 року, за результатами якої складено акт №1146/04-66-14/33611832 від 23.09.2016р.

Відповідно до висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 620139 грн., у т.ч. за грудень 2015 року - 362194 грн., квітень 2016р. - 257945 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751400 від 12.10.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 930208,50грн. (за основним платежем - 620139грн., за штрафними санкціями - 310069,5грн.).

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Оптимум - В" (Постачальник) укладено Договір поставки №1231 від 30.12.2015р., предметом якого є: Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товари, а Покупець зобов'язується приймати товари і своєчасно оплачувати їх вартість на умовах цього договору в асортименті і кількості згідно специфікації №1.

На виконання умов вказаного Договору були складені наступі документи: видаткові накладні №213, №212, №211, №202, №210, №201, №189, №188 від 31.12.2015р., товарно-транспортні накладні №о-3112-10 від 31.12.2015р., №о-3112-11 від 31.12.15р., №о-3112-12 від 31.12.15р., №о-3112-7 від 31.12.15р., №о-3112-8 від 31.12.15р., №о-3112-9 від 31.12.15р., №о-3112-4 від 31.12.15р., №о-3112-5 від 31.12.15р., №о-3112-6 від 31.12.15р., №о-3012-11 від 31.12.15р., №о-3012-12 від 31.12.15р., №о-3012-13 від 31.12.15р., №о-3112-1 від 31.12.15р., №о-3112-2 від 31.12.15р., №о-31123 від 31.12.15р., №о-3112-8 від 31.12.15р., №о-3012-9 від 31.12.15р., №о-3012-4 від 31.12.15р., №о-3012-5 від 31.12.15р., №о-3012-6 від 31.12.15р., №о-3012-7 від 31.12.15р., №о-3012-1 від 31.12.15р., №о-3012-2 від 31.12.15р., №о-3012-3 від 31.12.15р. та платіжні доручення №40 від 20.01.2016р., №52 від 21.01.2016р., №58 від 22.01.2016р., №60 22.01.2016р., №38 від 27.01.2016р., №72 від 28.01.2016р., №81 від 29.01.2016р., №89 від 05.02.2016р., №95 від 08.02.2016р., №114 від 15.02.2016р., №119 від 16.02.2016р., №126 від 17.02.2016р.,№137 від 18.02.2016р., №166 від 01.03.2016р., №178 від 02.03.2016р., №187 від 03.03.2016р. копії яких наявні в матеріалах справи.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Хорнет-М" (Постачальник) укладено Договір поставки №26/02-2 від 26.02.2016р., предметом якого є: Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором передати у власність Покупця товар - коркові відходи ферохрому, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар.

На виконання умов вказаного Договору були складені наступі документи: видаткові накладні №216 від 01.04.2016р., №217 від 04.04.2016р., №218 від 05.04.2016р., №219 від 06.04.2016р., №220 від 07.04.2016р., №221 від 08.04.2016р., товарно-транспортні накладні від №х-0104-1 від 01.04.2016р., №х-0104-2 від 01.04.2016р., №х-0104-3 від 01.04.2016р., №х-0104-1 від 04.04.2016р., №х-0104-2 від 04.04.2016р., №х-0504-1 від 05.04.2016р., №х-0504-2 від 05.04.2016р., №х-0604-2 від 06.04.2016р., №х-0604-1 від 06.04.2016р., №х-0704-1 від 07.04.2016р., №х-0704-2 від 07.04.2016р., №х-0704-2 від 07.04.2016р., №х-0804-2 від 08.04.2016р., №х-0804-1 від 08.04.2016р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Згідно п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до п.192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України..

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу..

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.6 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Приймаючи рішення по суті спору суд виходив з наступного.

Як було встановлено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ "Оптімум-В", ТОВ "Хорнет-М".

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Оптимум - В" (Постачальник) укладено Договір поставки №1231 від 30.12.2015р., предметом якого є: Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товари, а Покупець зобов'язується приймати товари і своєчасно оплачувати їх вартість на умовах цього договору в асортименті і кількості згідно специфікації №1.

На виконання умов вказаного Договору позивачем були надані видаткові та товарно-транспортні накладні копії яких наявні в матеріалах справи.

Перевіркою встановлено, що основний вид діяльності ТОВ "Оптімум-В" (ЄДРПОУ 40081682) згідно КВЕД: 46.90.-неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою № 1- ДФ за 4 квартал 2015р. кількість працюючих - 3 особи.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Оптімум-В" за 2015 рік основні засоби на підприємстві відсутні. Встановити наявність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а також можливості постачання шлаків залізовміщуючих на ТОВ "Електродпостач" не можливо. Вбачається маніпулювання номенклатури товару, яка відображена в податкових накладних, складених та наданих на адресу контрагентам - покупцям та складених та отриманих від контрагентів - постачальників, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товару: ТОВ "Оптімум-В" - ТОВ "Електродпостач".

Транспортування товару здійснювалось на умовах самовивозу зі складу постачальника. Замовник - ТОВ "Електродпостач". Перевізник - ФОП ОСОБА_3, на підставі укладеного договору № 01/09 від 01.09.2015 року.

Товарно-транспортні накладні, виписані на ТОВ "Електродпостач", оформлені з порушенням п.8.25, п 8.26, п. 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568: Не заповнено Розділ "Вантажно-розвантажувальні операції" - відомості відсутні. Тобто, осіб, які фактично здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати - не можливо.

Згідно товарно-транспортних накладних адреса завантаження товару - АДРЕСА_1. При цьому, місцезнаходження ТОВ "Оптімум-В" відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2017р. - 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 51, оф.21.

В Акті перевірки зазначено, що за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками нерухомого майна , розташованого за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, стан 16- припинено(ліквідовано, закрито)) - громадянка України, адреса АДРЕСА_2. ОСОБА_4 не була зареєстрована платником ПДВ, у зв'язку з чим не можливо встановити наявність або відсутність взаємовідносин між ТОВ "Оптімум-В" та ОСОБА_4 Згідно аналізу додатку №5 по декларації з ПДВ ТОВ "Оптімум-В" не встановлено взаємовідносин з контрагентами - не платниками ПДВ, що свідчить про відсутність оренди складських приміщень за адресою АДРЕСА_1 та про відсутність факту відвантаження ТМЦ з цієї адреси.

У наданих товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи відсутні: підпис, печатка підприємства-перевізника, не наведено марку автомобіля.

В ході аналізу достовірності та правильності відображення в податковому обліку сум по придбанню продукції від ТОВ "Оптімум-В" неможливо дослідити ланцюг походження придбаної продукції. За даними ЄРПН встановлено, що ТОВ "Оптімум-В" придбає щебень, блоки оголовків труб, колеса неповоротні, відкосні стінки, дистилят, морозиво, бензин, метизи, печінку, тушки курчат, труби, пластилін в асортиментів, а реалізує - цемент, оливу моторну, бітумну емульсію, мазут, карти аналогових абонентів, унітази, ґрунт, ґрунтовки, двері, віск, уголок меблевий, шлак залізобетонний, тобто вбачається пересорт товару: придбавається одна група товару, реалізовується інша.

Отже суд погоджується з доводами відповідача, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень, основних фондів не підтверджує факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності та реалізації товару на адресу ТОВ Електродпостач .

В ході проведеної перевірки встановлені взаємовідносини між позивачем та ТОВ Хорнет-М .

Основний вид діяльності ТОВ Хорнет-М - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за 2 квартал 2016р. працювало за трудовими договорами - 3 особи, за цивільно-правовими договорами - 1 особа. Основні засоби відсутні.

На підтвердження взаємовідносин між ТОВ Електродпостач і ТОВ Хорнет-М надано договір поставки № 26/02-2 від 26.02.2016р., так предметом поставки були - коркові відходи ферохрому.

На виконання умов вказаного Договору були надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Перевіркою встановлено, що по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по постачальнику ТОВ "Хорнет-М" рахується кредиторська заборгованість станом на 01.04.2016р. - 6820615,20 грн., станом на 30.04.2015р. - 8368285,20 грн.

Транспортування товару здійснювалось на умовах самовивозу зі складу постачальника. Замовник - ТОВ "Електродпостач". Перевізник - СПД ОСОБА_5 на підставі укладеного договору № 01/10/1 від 01.10.2008 року.

Згідно товарно-транспортних накладних адреса завантаження товару - м.Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93, хоча місцезнаходження ТОВ "Хорнет-М" відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2017 - Полтавська обл., Автозаводський район, вул.Перемоги буд.3-А.

В Акті перевірки також зазначено, що аналізом додатку №5 до Декларацій з ПДВ не встановлено взаємовідносин ТОВ "Хорнет-М" з ПП "Рент Партнер", ТОВ "Рентал Дніпро", що свідчить про те, що у ТОВ "Хорнет-М" відсутня оренда складських приміщень за даною адресою та свідчить про відсутність факту відвантаження ТМЦ з цієї адреси.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік основні засоби на підприємстві відсутні. Встановити наявність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а також можливості постачання шлаків марганцевміщуючих на ТОВ "Електродпостач" не можливо.

В ході аналізу достовірності та правильності відображення в податковому обліку сум по придбанню продукції від ТОВ "Хорнет-М" неможливо дослідити ланцюг походження придбаної продукції. За даними ЄРПН встановлено, що ТОВ "Хорнет-М" придбає продукти харчування в асортименті та мобільні телефони, а реалізує: трос для буксировки, шпаклівку, кремній місткий матеріал, розчинник, дріт, порошок, труби, станок шиномонтажний, шлаки марганцевміщуючі та інше, тобто вбачається пере сорт товару: придбавається одна група товару, реалізовується інша.

Товарно-транспортні накладні, виписані на ТОВ "Електродпостач", оформлені з порушенням п.8.25, п 8.26, п. 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568: Не заповнено Розділ "Вантажно-розвантажувальні операції" - відомості відсутні. Тобто, осіб, які фактично здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати - не можливо.

У видаткових накладних не зазначено конкретне місце складання первинних документів, вказано місто, не зазначено особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її формування, наявний лише підпис.

Крім того, а ні як під час перевірки, а ні під час розгляду справи, позивачем не надані сертифікати якості та походження товару по всім вищезазначеним договорам поставки.

Доводи ТОВ "Електродпостач" наведені в адміністративному не спростовують самого факту встановлених порушень та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Належних доказів на підтвердження обставин, що обґрунтовують вимоги позивача до суду не надано.

Відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності саме відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів та обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагента позивача.

З врахуванням вимог належності та допустимості доказів передбачених ст.ст.70 КАС України та вимог до первинних документів передбачених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в частині того що первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, крім іншого - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, надані позивачем докази на підтвердження факту реальності вказаних господарських операцій, суд оцінює критично.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, адже сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №1146/04-66-14/33611832 від 23.09.2016р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.158-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою "Електродпостач" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райхтум", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гестора", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорнет-М" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова