Постанова

від 24.01.2018 по справі 826/13069/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13069/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Федотова І.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іріком Україна до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Іріком Україна звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017р. № 0000121401, № 0000131401, № 0000141401.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 11.01.2017р. № 0000121401, № 0000131401, № 0000141401.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 29.11.2016р. по 19.12.2016р. співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Іріком Україна (код 34541122) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 30.09.2016р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 44.1 та п. 44.2 ст. 44, підпункту 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.1., п. 2.2., п. 2.4., п. 2.7., п. 2.15. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що потягло за собою заниження бази оподаткування на загальну суму 1 216 070 грн.; - пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження суми податку на додану вартість на 243 214,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 26.12.2016р. № 419/26-15-14-01-03/34541122, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017р.: - № 0000121401, яким позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати 166 027 грн. податку на прибуток підприємств та застосовано 41 507,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - № 0000131401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 293 700 грн.; - № 0000141401, яким позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 243 214 грн. та застосовано 60 803,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно з п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2016р. між TOB Іріком Україна та TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ було укладено договір № 16001-PN про надання контент-послуг, на підставі якого позивачем було надано TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ у користування короткі 4-значні мобільні CMC номери мережі мобільного оператора ПрАТ МТС-УКРАЇНА .

Згідно актів виконаних робіт № 31/030001 від 31.03.2016р., № 30/040001 від 30.04.2016р., які містяться в матеріалах справи, в період з 01.02.2016р. по 30.09.2016р., № 31/050001 від 31.05.2016р., № 30/060001 від 30.06.2016р., № 25/070001 від 25.07.2016р., № 31/080001 від 31.08.2016р., № 30/090001 від 30.09.2016р., ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ надано позивачу послуги.

Копії актів наданих послуг разом з довідками про деталізацію наданих послуг у розрізі коротких мобільних СМС номерів містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.144-171).

За цей же період, згідно договору 16001-PN, позивач надав TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ послуги з оренди та супроводу (підтримки) наданих коротких СМС номерів на суму 279 677,99 грн. Копії виписаних та зареєстрованих податкових накладних містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.204-237).

Взаєморозрахунки за послуги, надані TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ , згідно договору № 16001-PN були проведені в повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень (Т.1 а.с.238, 239). Копія картки рахунку 631 вказує на нульове сальдо на кінець періоду за контрагентом TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ (Т.1 а.с.240, 241).

Разом з тим, 01.02.2016р. між ТОВ Іріком Україна та ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ було підписано Договір № 16002-PN про надання голосових контент-послуг, на підставі якого за період з 01.02.2016р. по 30.09.2016р. TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ надала TOB Іріком Українга контент-послуги, що підтверджується актами № 31/030002 від 31.03.2016р., № 30/040002 від 30.04.2016р., № 31/050002 від 31.05.2016р., № 30/060002 від 30.06.2016р., № 25/070002 від 25.07.2016р., № 31/080002 від 31.08.2016р., № 30/090002 від 30.09.2016р.

Копії актів наданих послуг разом з довідками про деталізацію наданих послуг у розрізі коротких мобільних СМС номерів містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.144-171).

Взаєморозрахунки за послуги, надані TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ , згідно договору № 16002-PN були проведені в повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень (Т.1 а.с.238, 239). Копія картки рахунку 631 вказує на нульове сальдо на кінець періоду за контрагентом TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ (Т.1 а.с.243).

Жодних належних доказів відсутності господарських відносин та відсутності у сторін договору можливості виконувати його умови в Акті перевірки не наведено.

Щодо калькулювання собівартості одиниці реалізованої послуги, то відповідно до П (С) БО 16 Втрати (розділ Склад витрат ), обов'язок калькулювання собівартості одиниці реалізованої послуги не передбачений. Натомість, відповідно до абз.4 п. 11 зазначеного П (С) БО, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Також в Акті перевірки зазначено, що станом на 26.12.2016р. TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ (код 38092213) перебуває на податковому обліку в ДПІ в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно реєстраційних документів станом на 35Л2.2-016 засновником TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ є ОСОБА_6, директором є ОСОБА_7, головним бухгалтером є ОСОБА_8. Старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Солом'янському районі ОУ ГУ ДФС 29.09.2015р. було відібрано пояснення у ОСОБА_6, згідно яких, вона не має відношення до реєстрації підприємства.

Однак, на підтвердження вищезазначеного, відповідачем не надано жодних доказів та вказаного пояснення ОСОБА_6

Натомість, матеріали справи містять нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_6, відповідно до якої, нею заявлено, що в період з 12.06.2015р. по 13.12.2016р. вона дійсно була засновником TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ та виконувала обов'язки директора даного Товариства.

Крім цього, в даній заяві ОСОБА_6 зазначено, що в період виконання нею обов'язків директора TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ вона видала юрисконсульту вказаного Товариства - ОСОБА_7 довіреність на підписання всіх господарських документів від імені TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ . Бухгалтерський облік Товариства вів головний бухгалтер - ОСОБА_8, який складав та реєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, ОСОБА_6 підтвердила обставину реєстрації TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ .

Враховуючи те, що виконання умов вказаних вище договорів підтверджується дослідженими первинними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками вищевказаних операцій.

Разом з тим, відповідачем також не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Посилання апелянта на порушення контрагентом позивача податкового законодавства, результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагентів, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг, на які посилаються контролюючі органи, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Так само і посилання податкового органу на дані інформаційно-аналітичної системи Податковий блок колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки така інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань) з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічні висновки колегії суддів підтверджуються і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року (справа № К/800/26813/16).

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі № К/800/3837/16 звернуто увагу на необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Також, колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 808/7907/13-а в якому, зокрема, закріплені межі доказування під час розгляду справ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ , які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2017р. № 0000121401, № 0000131401, № 0000141401 та правомірність їх скасування судом першої інстанції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Іріком Україна та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Федотов І.В. Повний текст постанови виготовлено 02.02.2018 року