Постанова

від 27.04.2007 по справі а4/090-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/090-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" квітня 2007 р.                                                                   Справа № А4/090-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

За позовом           Державної податкової інспекції у Вишгородському районі  

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс”, м.Вишгород

та                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Бересклет”, м.Київ

про           визнання договорів недійсними,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаКолодій О.М. дов. від 22.02.2007р. № 2551,

від відповідачівСікорська І.Г. дов. від 2.06.2006р. –відповідач 1,Годинський П.Г., за посв. №98 –відповідач 2,

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.04.2007р. о 15 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.05.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі –Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапромсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Бересклет” (далі - Відповідачі), про визнання договорів недійсними від 01.09.04р., від 01.09.04р., від 01.09.04р., від 01.09.04р., від 01.10.04р., від 01.10.04р., від 01.10.04р., від 01.10.04р., від 01.10.04р., від 01.10.04р., від 01.11.04р., від 01.11.04р., від 01.11.04р., від 01.11.04р., від 01.11.04р., від 01.11.04р., від 01.12.04р., від 01.12.04р., від 01.12.04р., від 01.12.04р., від 01.12.04р., від 01.12.04р., від 03.01.05р., від 03.01.05р., від 03.01.05р., від 03.01.05р., від 03.01.05р., від 01.04.05р. та від 01.06.05р. укладені відповідачами. При цьому, ДПІ просить суд стягнути з ТОВ „Мегапромсервіс” на користь ТОВ “Бересклет” вартість отриманого за згаданими договорами, укладеними між ТОВ „Мегапромсервіс” та ТОВ “Бересклет”на загальну суму 878351,57 грн., а з ТОВ “Бересклет” стягнути на користь державного бюджету вартість отриманого за згаданими договорами, укладеними між ТОВ “Мегапромсервіс” та ТОВ “Бересклет” на загальну суму 878351,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваних договорів, з боку ТОВ „Мегапромсервіс” був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від сплати податків. При цьому, ДПІ обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: згідно подання Генеральної прокуратури України від 30.11.2006р. № 17/1/2-16257-05 встановлено, що директор ТОВ “Мегапромсервіс” Щеликалова О.Є. 17.08.2005р. на допиті вказала, що до господарської діяльності згаданого підприємства вона відношення не має і зареєструвала його за грошову винагороду. У висновку судово-почеркознавчої експертизи № 589 від 16.11.2006р. встановлено, що підписи на фінансово-господарських документах, виконані не Щеликаловою О.Є., а іншою особою. Актом позапланової перевірки ТОВ “Мегапромсервіс” за період з 01.10.2006р.по 29.12.2005р. працівниками податкової служби встановлено заниження з боку ТОВ „Мегапромсервіс” податку на додану вартість та податку з прибутку, та винесені на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення. Акт обстеження юридичної адреси від 24.05.2006р. підтверджує відсутність ТОВ „Мегапромсервіс” за своєю юридичною адресою, а зі свідчення директора ТОВ „Карат-Ліфкомплект”-  підприємство, у якого ТОВ „Мегапромсервіс” орендувало приміщення, вбачається, що за своїм місцезнаходженням ТОВ „Мегапромсервіс” ніколи не знаходилось.

Відповідач 1 –Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс” усно заперечував щодо заявлених позовних вимог та просив закрити провадження у згаданій справі у зв'язку з тим, що 2.04.2007р. за № 13341110008001063 державним реєстратором Вишгородської райдержадміністрації Київської області проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ „Мегапромсервіс” (код ЄДРПОУ 32947250), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач 2 –ТОВ “Бересклет” проти заявленого позову заперечував, присутній у судовому засіданні представник ТОВ “Бересклет” наголошував на тому, що договори є реальними, виконані сторонами у повному обсязі, розрахунки проведені, і при його укладанні сторони не мали ніякого протиправного наміру.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Заявлене 13.04.2007р. клопотання ДПІ у Вишгородському районі Київської області про зупинення провадження у даній справі на підставі п.4 ч. 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, судом відхилено як необґрунтоване.

У судовому засіданні 27.04.2007р. представник ДПІ у Вишгородському районі заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишене судом без задоволення, як необґрунтоване. При цьому, судом враховуються приписи ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно розгляду і вирішення адміністративної справи у строк не більше двох місяців.

Ухвалою від 27.04.2007р. суд постановив закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог до ТОВ “Мегапромсервіс”, у зв'язку із ліквідацією (припиненням) відповідача –ТОВ “Мегапромсервіс”, як юридичної особи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.04р., 01.10.04р., 01.11.04р., 01.12.04р., 03.01.05р., 01.04.05р. та 01.06.05р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс” (код ЄДРПОУ 32947250) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бересклет” (код ЄДРПОУ 32913958) було вчинено правочини на поставку товару (продукції).

Факт отримання товару підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних від 01.09.04р. №090122 на суму 25031,22 грн., від 01.09.04р. №090123 на суму 16118,06 грн., від 01.09.04р. №090124 на суму 16317,38 грн., від 01.09.04р. №090125 на суму 13867,52 грн., від 01.10.04р. №100120 на суму 10873,74 грн., від 01.10.04р. №100121 на суму 17164,18 грн., від 01.10.04р. №100122 на суму 23534,77 грн., від 01.10.04р. №100123 на суму 15241,69 грн., від 01.10.04р. №100124 на суму 21890,21 грн., від 01.10.04р. №100125 на суму 5120,53 грн., від 01.11.04р. №110118 на суму 27821,02 грн., від 01.11.04р. №110119 на суму 26469,23 грн., від 01.11.04р. №110120 на суму 17747,48 грн., від 01.11.04р. №110121 на суму 32040,90 грн., від 01.11.04р. №110122 на суму 24083,54 грн., від 01.11.04р. №110123 на суму 17789,52 грн., від 01.12.04р. №120127 на суму 22062,87 грн., від 01.12.04р. №120128 на суму 32442,87 грн., від 01.12.04р. №120129 на суму 43630,02 грн., від 01.12.04р. №12030 на суму 49616,48 грн., від 01.12.04р. №120131 на суму 42374,05 грн., від 01.12.04р. №120132 на суму 15240,73 грн., від 03.01.05р. №010307 на суму 62163,41 грн., від 03.01.05р. №010308 на суму 70745,21 грн., від 03.01.05р. №010309 на суму 13913,62 грн., від 03.01.05р. №010310 на суму 43310,53 грн., від 03.01.05р. №010311 на суму 61357,36 грн., від 01.04.05р. №040132 на суму 55644,63 грн., від 01.06.05р. №060131 на суму 55000,00 грн., засвідчених печаткою ТОВ “Мегапромсервіс” та підписом з боку відвантажника –Щеликалової О.Є.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів підтвердили факт виконання обома сторонами згаданих правочинів у повному обсязі.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є подання Генеральної прокуратури України від 30.11.2006р. № 17/1/2-16257-05 із залученим допитом директора ТОВ „Мегапромсервіс” Щеликалової О.Є. від 17.08.2005р. на якому остання вказала, що до господарської діяльності згаданого підприємства вона відношення не має і зареєструвала його за грошову винагороду, а також висновок судово-почеркознавчої експертизи № 589 від 16.11.2006р. у якому встановлено, що підписи на фінансово-господарських документах виданих на виконання оспорюваних правочинів, виконані не Щеликаловою О.Є.

В обґрунтування позову ДПІ зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Мегапромсервіс». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення правочинів з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише висновком судово-почеркознавчої експертизи та допитом Щеликанової О.Є. як свідка (у якій справі, за яким фактом порушена?), оскільки самі по собі надані документи не можуть вважатися судом належними доказами на підтвердження вчинення оспорюваних правочинів від 12.04.04р. та від 01.06.05р. з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Залучений акт обстеження юридичної адреси від 24.05.2006р. підтверджує відсутність ТОВ „Мегапромсервіс” за своєю юридичною адресою у травні 2006р., проте не доводить протиправного умислу з боку  ТОВ „Мегапромсервіс” при вчиненні правочинів у 2004-2005 р.р. з ТОВ “Бересклет”.

Також ДПІ у Вишгородському районі не надано доказів на підтвердження вчинення оспорюваних правочинів від 01.09.04р., 01.10.04р., 01.11.04р., 01.12.04р., 03.01.05р., 01.04.05р. та 01.06.05р. з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ “Мегапромсервіс”.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ “Мегапромсервіс” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Реєстрація ТОВ “Мегапромсервіс” проводилась на підставі визначених законодавством документах, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації. При цьому суд відзначає, що згідно з наявним в матеріалах справи статутом ТОВ “Мегапромсервіс”, особа - засновник товариства, його дієздатність та повноваження та справжність підписів при підписанні цих установчих документів засвідчені нотаріально. Як вбачається з залученого до матеріалів справи копії нотаріально посвідченого статуту ТОВ “Мегапромсервіс”, зареєстрованого Вишгородською райдержадміністрацією 1.06.2004р., учасником Товариства зазначена Щеликанова Олена Євгенівна, підпис якої нотаріально посвідчений, а особу громадянки, яка підписала документ встановлено. У статті 9 Статуту визначено, що управління Товариством здійснюється директором, а Учасник Товариства, т.б. Щеликанова О.Є. може самостійно виконувати функції директора.

Суд також враховує, що первинні документи, якими оформлено спірні правочини, від імені ТОВ “Мегапромсервіс” підписані його директором Щеликановою О.Є.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на вчинення спірних правочинів з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ “Мегапромсервіс”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що вчиняючи правочини, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучений до матеріалів справи витяг з акта перевірки від 21.09.2006р. № 669/23-2/32947250 позапланової перевірки ТОВ “Мегапромсервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2004р. по 29.12.2005р., на підставі якого ДПІ у Вишгородському районі винесені податкові повідомлення-рішення від 8.11.2006р. № 0000902300/0, яким ТОВ „Мегапромсервіс” визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 76107922 грн., та № 0000912300/0, яким ТОВ „Мегаромсервіс” визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 60882750 грн., не свідчать про наявність умислу на вчинення правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-1, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобов'язань ТОВ “Мегапромсевіс” саме за спірними правочинами з ТОВ “Бересклет”.

Із зазначеного витягу акта перевірки не вбачається, що контролюючим органом  досліджувалась господарська діяльність ТОВ „Мегапромсервіс” виключно з ТОВ “Бересклет”.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірних правочинів у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що вчиняючи правочини, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Також судом враховується, що на момент вчинення та виконання спірних правочинів ТОВ „Мегапромсервіс” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання  угоди недійсною.

Отже, твердження позивача про суперечність спірних правочинів інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Самі по собі досліджувані судом правочини не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваними правочинами ТОВ „Мегапромсервіс” поставляло ТОВ “Бересклет” товар (згідно видаткових накладних). Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірні правочини були вчинені відповідачами у 2004 році та 2005 році.

При цьому ТОВ „Мегапромсервіс” на час прийняття рішення у справі є ліквідованим, а отже відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірними правочинами може бути застосована виключно до ТОВ “Бересклет”.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 12.02.2007р., тобто більш як через два роки після вчинення  відповідачем-1, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                  

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –07.05.2007р.