Постанова

від 27.04.2007 по справі а4/092-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/092-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" квітня 2007 р.                                                                   Справа № А4/092-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

За позовом           Державної податкової інспекції у Вишгородському районі  

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс”, м.Вишгород

та                   Приватного підприємства „Аквілон-Ко”, м.Київ

про           визнання недійсним договору  

секретар судового засідання: Свириденко І.А.

за участю представників:

від Прокуратури Київської області: Бондаренко І.В. посв. № 62

від позивачаКолодій О.М. дов. від 22.02.2007р. № 2551, Воловенко О.М. дов. від 14.12.2006р. № 11519\08\10

від відповідачів Сікорська І.Г. дов. від 2.06.2006р. –відповідач 1 Батищева І.П. дов. від 11.01.2007р., Пирогова В.М. дов. від 11.01.2007р. –відповідач 2

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.04.2007р. о 16 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.05.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс” та Приватного підприємства „Аквілон-Ко” (далі - Відповідачі), про визнання недійсним договору № 25\8-04, укладеного відповідачами 25.08.2004р. При цьому, ДПІ просить суд стягнути з ТОВ „Мегапромсервіс” на користь ПП „Аквілон-Ко” вартість отриманого за договором № 25\8-04 від 25.08.2004р., укладеного між ТОВ „Мегапромсервіс” та ПП „Аквілон-Ко” на загальну суму 6561261,34 грн., а з ПП „Аквілон-Ко” стягнути на користь державного бюджету вартість отриманого за договором № 25\8-04 від 25.08.2004р, укладеного між ТОВ „Мегапромсервіс” та ПП „Аквілон-Ко” на загальну суму  6561261,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваного договору, з боку ТОВ „Мегапромсервіс” був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від сплати податків. При цьому, ДПІ обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: згідно подання Генеральної прокуратури України від 30.11.2006р. № 17\1\2-16257-05 встановлено, що директор ТОВ „Мегапромсервіс” Щеликалова О.Є. 17.08.2005р. на допиті вказала, що до господарської діяльності згаданого підприємства вона відношення не має і зареєструвала його за грошову винагороду. У висновку судово-почеркознавчої експертизи № 589 від 30.11.2006р. встановлено, що підписи на оспорюваному договорі та фінансово-господарських документах виданих на виконання оспорюваного договору, виконані не Щеликаловою О.Є., а іншою особою. Актом позапланової перевірки ТОВ „Мегапромсервіс” за період з 1.1.2004р.по 29.12.2005р. працівниками податкової служби встановлено заниження з боку ТОВ „Мегапромсервіс” податку на додану вартість та податку з прибутку, та винесені на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення. Акт обстеження юридичної адреси від 24.05.2006р. підтверджує відсутність ТОВ „Мегапромсервіс” за своєю юридичною адресою, а зі свідчення директора ТОВ „Карат-Ліфкомплект”-  підприємство, у якого ТОВ „Мегапромсервіс” орендувало приміщення, вбачається  що за своїм місцезнаходженням ТОВ „Мегапромсервіс” ніколи не знаходилось.

Відповідача 1 –Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс” усно заперечував щодо заявлених позовних вимог та просив закрити провадження у згаданій справі у зв'язку з тим, що 2.04.2007р. за № 13341110008001063 державним реєстратором Вишгородської райдержадміністрації Київської області проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ „Мегапромсервіс” (код ЄДРПОУ 32947250), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач 2 –Приватне підприємство „Аквілон-Ко” проти заявленого позову заперечував, присутні у судовому засіданні представники ПП „Аквілон-Ко” наголошували на тому, що договір є реальним, виконаний сторонами у повному обсязі, розрахунки проведені, і при його укладанні сторони не мали ніякого протиправного наміру.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Заявлене 13.04.2007р. клопотання ДПІ у Вишгородському районі Київської області про зупинення провадження у даній справі на підставі п.4 ч. 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, судом відхилено як необґрунтоване.

У судовому засіданні 27.04.2007р. представник ДПІ у Вишгородському районі заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишене судом без задоволення, як необґрунтоване. При цьому, судом враховуються приписи ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно розгляду і вирішення адміністративної справи у строк не більше двох місяців.

Ухвалою від 27.04.2007р. суд постановив закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог до ТОВ „Мегапромсервіс”, у зв'язку із ліквідацією (припиненням) відповідача –ТОВ „Мегапромсервіс”, як юридичної особи.

Присутній у судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги ДПІ у Вишгородському районі і просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 серпня 2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс” (код ЄДПОУ 32947250) та Приватним підприємством „Аквілон-Ко” (код ЄДПОУ 33051130) укладено договір купівлі-продажу № 25\08-04, згідно умов якого ТОВ „Мегапромсервіс” постачає товар в кількості та асортиментів, замовленому Покупцем, а ПП „Аквілон-Ко”  приймає та оплачує товар протягом 10 днів на розрахунковий рахунок Постачальника, з моменту надходження товару на склад покупця.

На виконання згаданого договору, Продавцем товару –ТОВ „Мегапромсервіс” були виписані відповідні податкові накладні: від 9.02.2005р. № 020909 на суму 157704,60 грн., від 14.02.2005р. № 021423 на суму 226440 грн., від 16.02.2005р. № 021608 на суму 207553,44 грн., від 21.02.2005р. № 022118 на суму 139200 грн., від 2.03.2005р. № 030211 на суму 418637,14 грн., від 11.03.2005р. № 031112 на суму 296822,69 грн., від 22.03.2005р. № 032215 на суму 338289,50 грн., від 1.04.2005р. № 040127 на суму 244601,52 грн., від 14.04.2005р. № 041409 на суму 196765,44 грн., від 4.05.2005р. № 050421 на суму 219949,20 грн., від 20.05.2005р. № 052013 на суму 236269,68 грн., від 6.06.2005р. № 060612 на суму 252967,92 грн., від 1.07.2005р. № 070125 на суму 620256,05 грн., від 15.07.2005р. № 071511 на суму 565076,40 грн., від 1.08.2005р. № 08116 на суму 303096 грн., від 17.08.2005р. № 081710 на суму 601012,80 грн., від 29.08.2005р. № 082923 на суму 543400,80 грн., від 1.09.2005р. № 090121 на суму 598300,80 грн., від 15.09.2005р. № 091518 на суму 395217,36 грн. Загалом на суму 656126 грн., з яких 1185443,52 грн. ПДВ.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів підтвердили факт виконання обома сторонами згаданого договору №  25\8-04 від 25.08.2004р  у повному обсязі.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії договору № 25\8-04 від 25.08.2004р, останній підписаний обома сторонами та скріплений печатками, з боку ТОВ „Мегапромсервіс”  Щеликаловою О.Е., з боку ПП „Аквілон-Ко”   директором Седень О.А..  

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є подання Генеральної прокуратури України від 30.11.2006р. № 17\1\2-16257-05 із залученим допитом директора ТОВ „Мегапромсервіс” Щеликалової О.Є. від 17.08.2005р. на якому остання вказала, що до господарської діяльності згаданого підприємства вона відношення не має і зареєструвала його за грошову винагороду, а також  висновок судово-почеркознавчої експертизи № 589 від 30.11.2006р. у якому встановлено, що підписи на договорі № 25\8-04 від 25.08.2004р  та фінансово-господарських документах виданих на виконання оспорюваного договору, виконані не Щеликаловою О.Є.

В обґрунтування позову ДПІ зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Мегапромсервіс». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише висновком судово-почеркознавчої експертизи та допитом Щеликанової О.Є. як свідка (у якій справі, за яким фактом порушена?), оскільки самі по собі надані документи не можуть вважатися судом належними доказами  на підтвердження укладання оспорюваного договору від 25.08.2004р. № 25\8-04 з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Залучений акт обстеження юридичної адреси від 24.05.2006р. підтверджує відсутність ТОВ „Мегапромсервіс” за своєю юридичною адресою у травні 2006р., проте не доводить протиправного умислу з боку  ТОВ „Мегапромсервіс” при укладанні договору у серпні 2004р  із ПП „Аквілон-Ко”.

Також ДПІ у Вишгородському районі не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваного договору № 25\8-04 від 25.08.2004р  з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ „Мегпромсервіс”.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ «Мегапромсервіс»на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Реєстрація ТОВ „Мегапромсервіс” проводилась на підставі визначених законодавством документах, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації. При цьому суд відзначає, що згідно з наявним в матеріалах справи статутом ТОВ „Мегапромсервіс”, особа - засновник товариства, його дієздатність та повноваження та справжність підписів при підписанні цих установчих документів засвідчені нотаріально. Як вбачається з залученого до матеріалів справи копії нотаріально посвідченого статуту ТОВ „Мегапромсервіс”, зареєстрованого Вишгородською райдержадміністрацією 1.06.2004р., учасником Товариства зазначена Щеликанова Олена Євгенівна, підпис якої нотаріально посвідчений, а особу громадянки, яка підписала документ встановлено. У статті 9 Статуту визначено, що управління Товариством здійснюється директором, а Учасник Товариства, т.б. Щеликанова О.Є. може самостійно виконувати функції директора.

Суд також враховує, що первинні документи, якими оформлено спірний договір, від імені ТОВ „Мегапромсервіс” підписані його директором Щеликановою О.Є.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ „Мегапромсервіс”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучений до матеріалів справи витяг з акта перевірки від 21.09.2006р. № 669\23-2\32947250 позапланової перевірки ТОВ „Мегапромсервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2004р. по 29.12.2005р., на підставі якого ДПІ у Вишгородському районі винесені податкові повідомлення-рішення від 8.11.2006р. № 0000902300\0, яким ТОВ „Мегапромсервіс” визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 76107922 грн., та № 0000912300\0, яким ТОВ „Мегаромсервіс” визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 60882750 грн., не свідчать про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-1, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобов'язань ТОВ „Мегапромсевіс” саме  за спірною угодою з ПП „Аквілон-Ко”.

Із зазначеного витягу акта перевірки не вбачається, що контролюючим органом  досліджувалась господарська діяльність ТОВ „Мегапромсервіс” виключно з ПП „Аквілон-Ко”.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Також судом враховується, що на момент укладення та виконання спірної угоди ТОВ „Мегапромсервіс” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом  не  подано  доказів  спрямованості укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваним договором ТОВ „Мегапромсервіс” поставляв ПП „Аквілон-Ко” продукти харчування (чай, кофе). Такий товар (чай, кофе) не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода були укладена відповідачами  у 2004 році.

При цьому ТОВ „Мегапромсервіс” на час прийняття рішення у справі є ліквідованим, а отже відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірною угодою може бути застосована виключно до ПП „Аквілон-Ко”.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 6.02.2007р., тобто більш як через два роки після вчинення  відповідачем-1, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                  

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –07.05.2007р.