Рішення

від 05.02.2018 по справі 815/5564/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5564/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фермерське господарство «Розквіт» про визнання протиправними дії про відмову у видачі наказу про передачу земельної ділянки та зобов'язання видати наказ про передачу земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фермерське господарство «Розквіт» , в якій позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви просить:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки та зобов'язати відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0358) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів);

стягнути з Головного управління Держгеокажастру в Одеській області на користь Позивача судовий збір.

Ухвалою від 30.10.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху з причин неподання до суду документів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

03.11.2017 року за вх.. № 30147/17 на усунення недоліків позовної заяви від представника позивача надійшли уточнення до адміністративного позову.

Ухвалою від 06.11.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою від 07.11.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративний судом виправлено допущену описку в ухвалі ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року.

14.11.2017 року за вх.. № 31155/17 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому він просив зупинити провадження у справі у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

15.11.2017 року за вх.. №31233/17 представником відповідача було надано заперечення на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.11.2017 року за клопотанням представника позивача було винесено ухвалу про зупинення провадження у справі.

16.11.2017 року за вх.. № 31391/17 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.11.2017 року провадження по справі № 815/5564/17 поновлено.

У судовому засіданні 28.11.2017 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження для надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою від 28.11.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом зупинено провадження у справі.

04.12.2017 року за вх.. № 33291/17 від представника позивача надійшов уточнений адміністративний позов, а саме уточнення прохальної частини позову.

У судовому засіданні 12.12.2017 року представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а також представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 12.12.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом зупинено провадження у справі.

10.01.2018 року за вх.. № 494/18 від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого він просив надані раніше заперечення по даній справі вважати відзивом на позовну заяву.

10.01.2018 року провадження по справі № 815/5564/17 поновлено.

У судовому засіданні представник позивача та представник відповідача заявили письмові клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 10.01.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 22.01.2018 р.

10.01.2018 року за вх.. №504/18 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні 22.01.2018 року представник відповідача заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів по справі. Крім того, у судовому засіданні 22.01.2018 року після виходу суду до нарадчої кімнати було встановлено відсутність у матеріалах справи реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача. У зв'язку із цим 22.01.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення до з'ясування обставин по справі. Також судом було оголошено перерву у судовому засіданні для надання можливості представнику позивача надати необхідні документи до суду.

Розгляд справи призначено на 24.01.2018 року.

24.01.2018 року позивач у судове засідання не з'явився, розгляд справи було відкладено на 30.01.2018 р.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 24.05.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з клопотанням про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,2900 га, в тому числі 6,2900 га ріллі (кадастровий номер 5121280800:01:001:0358) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населених пунктів). Листом від 30.06.2017 року № М-9857/0-5727/6-17 ГУ Держгеокадастру позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання з посиланням на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, призначених для безоплатної приватизації. Вважаючи, що дана відповідь ГУ Держгеокадастру порушує його права та не відповідає вимогам чинного законодавства, а також те, що вона має бути визнана протиправною, позивач звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з даним позовом.

10.01.2018 року за вх.. № 494/18 від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого він просив надані раніше заперечення по даній справі (вх.. №31233/17 від 15.11.2017 року) вважати відзивом на позовну заяву. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що, діючи у відповідності норм чинного законодавства, позивачу відмовлено у задоволенні клопотання з підстав, визначених Земельних кодексом України (далі - ЗК України), а саме ч.7 ст. 118 цього кодексу. Згідно цієї норми, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідач зазначає про Постанову КМУ №413 від 07.06.2017 року Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , на яку він посилався при вчиненні оскаржуваних дій.

Крім того, стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку відповідач наголошує на тому, що суд не володіє повноваженнями приймати рішення, які віднесенні до компетенції виконавчого органу. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсутдність позовної заяви ОСОБА_4 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 є членом Фермерського господарства Розквіт . Засновником фермерського господарства Розквіт є ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 20). Згідно Державного акту на право постійного користування серії ОД-04-029, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №75 від 17.11.1995 року, земельна ділянка загальною площею 44, 1 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0351) перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_5 (т.1., а.с. 230-231). Ці дані підтверджуються також наявним у матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с. 166-167).

Згідно Наказу ГУ Держгеокадастру №15-9745/13-16-СГ від 18.11.2016 року ОСОБА_5 було надано згоду на відновлення меж земельної ділянки площею 44,1 га (т.1, а.с. 139), а Наказом ГУ Держгеокадастру №15-653/13-17-СГ від 20.01.2017 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_5 згідно Державного акту на право постійного користування серії ОД-04-029, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №75 від 17.11.1995 року (т.1, а.с. 171).

Наказом ГУ Держгеокадастру №15-1877/13-17-СГ ОСОБА_5 надано згоду на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 5121280800:01:001:0351), в тому числі ріллі 44,1 га (т.1, а.с. 223)

Рішенням ГУ Держгеокадастру від 07.04.2017 року №19-15-0.3-3571/2-17 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 5121280800:01:001:0351) на вісім окремих земельних ділянок (т.1, а.с. 235).

Згідно наявної в матеріалах справи Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (т.1, а.с. 174-251) вищезазначена земельна ділянка була поділена на вісім окремих земельних ділянок, кожній з яких було присвоєно окремий кадастровий номер, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 512180800:01:001:0358, з приводу якої позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання її у власність №М-9857/0/5-17 від 24.05.2017 року (т.2, а.с. 25-26).

Листом від 30.06.2017 року № М-9857/0-5727/6-17 ГУ Держгеокадастру позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання з посиланням на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, призначених для безоплатної приватизації (т.1, а.с. 9-10).

Правові відносини, що виникають у сфері передачі безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство .

Згідно ст.. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ст..13 Закону України Про фермерське господарство (чинної на момент досліджуваних правовідносин) члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Згідно ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно п. а) ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

У позовній заяві та у своїх усних поясненнях представник позивача наголошує, що підстав відмови у наданні земельної ділянки у власність не було. Відповідач у своєму листі-відповіді зазначає про відмову ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак проектна документація на дану земельну ділянку вже сформована, ділянка виділена в натурі, про що свідчить надана представником відповідача розроблена та затверджена документація. Крім того, у своєму клопотанні до ГУ Держгеокадастру позивач не просив затвердити проект землеустрою, а просив передати безоплатно земельну ділянку у власність як члену фермерського господарства (т.2, а.с. 25-26).

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву наголошує, що підстави відмови були законними і обґрунтованими, посилаючись на постанову КМУ №413 від 07.06.2017 року Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними .

Суд не враховує даний аргумент відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи..

У п.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-7/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивач надав клопотання про передачу безоплатно земельної ділянки у власність як члену фермерського господарства 24.05.2017 року. Постанова КМУ №413, на яку відповідач посилається у своїй відповіді, прийнята 07.06.2017 року. Тобто ГУ Держгеокадастру при прийнятті рішення щодо розгляду клопотання позивача застосувало акт за принципом зворотної дії у часі, який звужує права та свободи позивача, що не є допустимим. При розгляді клопотання відповідач мав би враховувати норми лише тих законів та підзаконних нормативно-правових актів, які були прийнятті і набрали чинності до звернення позивача з відповідним клопотанням.

Інших аргументів на підтвердження власної правової позиції з приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки відповідачем надано не було.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ч. 9 ст.118 ЗК України відповідний орган приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність у двотижневий строк. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана відповідь ГУ Держгеокадастру в Одеській області датується 30.06.2017 року, а клопотання позивача надійшло 24.05.2017 року. Тобто відповідачем в порушення норм чинного земельного законодавства не надано відповідь у передбачений законом строк. Будь-яких письмових чи усних пояснень з цього приводу представниками відповідача надано не було.

Враховуючи зазначене, відповідач, приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача, не надав жодних обґрунтованих доводів на підтвердження своєї правової позиції. Представник позивача, в свою чергу, надав ґрунтовні пояснення з посиланнями на норми чинного законодавства на підтвердження власної правової позиції. За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки підлягає задоволенню.

З приводу позовної вимоги про зобов'язання видати наказ про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0358) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню та, як спосіб захисту порушеного права, застосовується судом у разі невиконання суб'єктом владних повноважень, покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Також слід враховувати правову позицію Верховного суду України, зазначену у постанові від 21.05.2013 року у справі №21-87а13. Так, прийняття рішення щодо зобов'язання видати наказ про передачу у власність земельної ділянки не є допустимим, адже в такому разі суд перебере на себе повноваження відповідних органів та вийде за межі своїх повноважень.

Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0358) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) по суті з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих спростовуючих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заву ОСОБА_4 (місце проживання: 67300, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: 65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83 код ЄДРПОУ 39765871), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фермерське господарство «Розквіт» (місцезнаходження: 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Посмітного, буд., 44; код ЄДРПОУ 22499483) про визнання протиправними дії про відмову у видачі наказу про передачу земельної ділянки та зобов'язання видати наказ про передачу земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки та зобов'язання відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0358) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про передачу земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер 5121280800:01:001:0358) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) (вхід. № М-9857/0/5-17 від 24.05.2017 року) з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295,296 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 05.02.2018 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.