Ухвала

від 05.02.2018 по справі 910/942/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2 УХВАЛА про повернення  заяви про відкриття справи про банкрутство 05.02.2018Справа №  910/942/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СМКП” (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 16/3, корпус А, нежиле приміщення 1-8, ідентифікаційний код 37147376) про банкрутство ВСТАНОВИВ: Заявником подано заяву про порушення справи про банкрутство за особливостями, передбаченими ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно до частини 1 статті 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Загальні положення про порядок ліквідації юридичної особи вміщені у ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України.    Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України). Як передбачено ст. 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника   з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України. Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою. Із поданої заяви вбачається, що підставою для  звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство стало встановлення факту недостатності майнових активів боржника для погашення кредиторської заборгованості в розмірі 120  000, 00 грн. Разом з тим, до заяви про порушення справи про банкрутство Товариством з обмеженою відповідальністю “СМКП”  додано проміжний ліквідаційний баланс станом на 23.01.2018, водночас доказів прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а також про затвердження вказаного проміжного ліквідаційного балансу до заяви не додано. Крім того, в порушення приписів ч. 3 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви про порушення справи про банкрутство боржника не додано належним чином оформленого переліку кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, зокрема, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності). Частиною 4 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі. Отже, нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону) – обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо. Так, враховуючий встановлений ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст. 115 Закону, мінімальна сума судових витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за період ліквідаційної процедури становить 89 352 грн. 00 коп., а ставка судового збору за звернення до суду із заявою про грошові вимоги до боржника складає 3 524     грн. 00 коп. (згідно ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року). Як вбачається із поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “СМКП” заяви та доданих до неї документів, у боржника відсутні майнові активи за рахунок яких можливе було б покриття судових витрат у майбутній процедурі банкрутства, навіть у мінімальному обсязі, визначеному чинним законодавством. Частиною 2 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). В якості доказів сплати судового збору за звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство додано копії квитанцій № 0.0.949318556.1 від 25.01.2018 та № 0.0.949314638.1 від 25.01.2018. Однак, суд вказує про те, що  платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору. За наведених обставин, зазначені вище копія квитанцій не можуть бути прийняті господарським судом в якості належного доказу сплати судового збору. Пунктом 2 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду зокрема, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі. З огляду на викладене вище, у суду відсутні правові підстави для прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “СМКП”. Згідно ч. 2  ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. Керуючись ст.ст. 11, 15, 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва –                                                                     УХВАЛИВ: Заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 05.02.2018. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.     Суддя                                                                                                                        Д.О. Баранов