Постанова

від 25.01.2018 по справі 910/10194/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 910/10194/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання : Цибульському Р.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 (повний текст якого складено 04.10.2017) у справі №910/10194/17 (суддя Паламар П.І.)

За позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 101167,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" про стягнення суми попередньо сплачених грошових коштів з урахуванням індексу інфляції - 88 873,45 грн., 3% річних в сумі 1 234,49 грн., пені - 11 059,26 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що на виконання умов укладеного між ним та відповідачем договору доручення № 340 від 03.10.2016 він перерахував відповідачу 84220 грн. в рахунок оплати послуг за договором, сплатив 10433,48 грн. судового збору за подачу до суду позовної заяви від свого імені. Листом № 032 від 13 лютого 2017 р. відповідач повідомив його про розірвання спірного договору у зв'язку з порушенням ним умов в частині наданні інформації необхідної для виконання договору. Посилаючись на те, що після припинення договору доручення до того, як доручення було виконане відповідач одержані кошти за вирахуванням плати пропорційно виконаній роботі не повернув, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 83653,48 грн. попередньо сплачених грошових коштів, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 5219,97 грн., три проценти річних з простроченої суми 1234,49 грн., пеню 11059,26 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на порушення позивачем умов договору щодо надання інформації, необхідної для виконання доручення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/10194/17 позов Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" на користь Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) 73220 грн. боргу, 2966,52 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 553,66 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1213,68 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позовних вимог (11059,26 грн. пені) - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу припинення договору відповідач повинен був повернути позивачу отриману від нього грошову суму у розмірі, що перевищує плату за фактичну виконану ним роботу - 83 653,48 грн. Проте, відповідачем вказану суму повернуто позивачем не було, доказів виконання робіт на вказану суму також надано не було. Також, судом першої інстанції з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України було присуджено до стягнення з відповідача інфляційні втрати - 2966,52 грн. та 3% річних - 553,66 грн. Також, судом першої інстанції було відмовлено у стягненні 11 059,26 грн. пеін у зв'язку з безпідставністю вимог у наведеній частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (відповідач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/10194/17 - скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Українському союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) у задоволенні позову повністю. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/10194/17, мотивуючи пропуск строку тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" копію повного тексту рішення поштою не отримувало, повний текст оскаржуваного рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 09.10.2017 та потребувало часу на підготовку апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.10.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" у справі №910/10194/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/10194/17, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2017. (ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомлення 0405036181010, а також направлена відповідачу згідно поштового повідомлення 17865386).

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано ті обставини що згідно умов укладеного договору № 340 від 03.10.2016 позивач зобов'язався надати відповідачу інформацію та документи, які необхідні для виконання доручення. В процесі виконання наданого доручення, при підготовці позовної заяви, відповідач надав усін консультації, вивчено документи, проведено аналіз норм чинного законодавства, надано послуги з супроводження виготовлення технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна, складено та подано відповіднй позов, прийнято участь у 2-х судових засіданнях. В процесі справи, відповідачу стало відомо, що позивачем не було надано усього обсягу інформації щодо об'єкту нерухомого майна, у зв'язку з чим відповідач не міг виконати у повному обсязі зміст отриманого доручення по договору № 340 від 03.10.2016. Саме позивачем було порушено відповідні зобов'язання по договору щодо надання достовірної інформації стосовно об'єкту нерухомості, проте судом першої інстанції вказані факти враховано не було.

27.11.2017 через загальний відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарсього суду від Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) надійшов відзив ан апеляційну скаргу в якому позивач просив залишити оскаржуване рішенян без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказував на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору доручення № 340 від 03.10.2016, позивач надав відповідачу всі наявні документи щодо об'єкту, на який мав намір оформити право власності. Позивачем було сплачено відповідачу ан виконання п. 2.2 договору - аванс в сумі 52 000,00 грн., а після підписання позовної заяви, на виконання п. 2.3 договору - аванс в сумі 32 220,00 грн., і за подачу позову до суду позивачем також було сплачено судовий збір в сумі 10 433,48 грн. В процесі правовідносин сторін виявилось, що досягнути мети догвору доручення - реєстрація за позивачем права власності на об'єкт нерухомості - є неможливим., оскільки заборонено нормами чинного законодавства. У зв'язку з цим, позивач отримавши повідомлення відповідача про відмову від договору № 340 від 03.10.2016, направив вимогу про повернення сплаченого авансу, яка виконання відповідачем не була.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/10194/17 відкладено на 12.12.2017 у зв'язку з задоволенням клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/10194/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2017 для розгляду справи №910/10194/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Корсакова Г.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 прийнято справу №910/10194/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 12.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.01.2018 (ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомленян про вручення 0405036254017, а відповідачем - згідно поштового повідомлення про вручення - 0103263074100).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 25.01.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішенян залишити без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник (відповідач) в судове засідання 25.01.2018 представників не направив, причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

03.10.2016 між позивачем - Українським союзом об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс), як довірителем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн", як повіреним, укладено договір доручення № 340 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач (повірений) від імені і за рахунок позивача (довірителя) зобов'язався здійснити в інтересах останнього, необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості орієнтованою площею 904 м 2 по вул. Ямській, 72-а у м. Києві та подальшим супроводженням внесення інформації по цьому об'єкту до реєстру прав на нерухоме майно, а позивач - сплатити відповідачу винагороду на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що винагорода за виконання повіреним зобов'язань за цим договором складає суму в гривнях, що є еквівалентом 4 000 дол. США по середньо ринковому курсу обміну валюти банук ПУМБ на день здійснення платежу.

Пунктом 2.2 договору визначено, що довіритель сплачує суму в гривнях, що є еквівалентом 2000 дол. США по середньо ринковому курсу обміну валюти на день здійсненн платежу , одо пчатку виконання робіт впродовж 3 банківських днів після підписання даного договору. До моменту отримання авансу, повірений має право не приступати до виконання зобов'язань по договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору, в момент отримання довірителем технічного паспорту та підписання позову до суду про визнанян права власності на об'єкт, останній сплачує повіреному суму в гривнях, що є еквівалентом 1 200 дол. США по середньо ринковому курсу валюти на день здійснення платежу.

Згідно з пунктом 2.5 договору, після виконання робіт та проведеянн розрахунків, сторони підписують акт здачі - приймання робіт відповідно до розділу 5, крім того, сторони підписують акти здачі-прийманян робіт та документації після виконання кожного з етапів, зазначеного у розділі 2.

Згідно умов п. 4.2 договору, повірений зобов'язується виконати доручення довірителя протягом 3 місяців з моменту отримання оплати за послуги та отримання необхідних для виконання доручення документів.

Відповідно до умов п. 5.1 договору доручення вважається виконаним в момент одержання довірителем правовстановлюючого документу на об'єкт, вказаний в п. 1.1 цього договору. Факт виконання доручення підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом прийому-передачі робіт, протягом 2 робочих днів з моменту повідомлення повіреним довірителя про готовність до передавання робіт.

Пунктом 6.4 договоур визначено, повірений відповідає перед довірителем у розмірах сум, фактично сплачених повіреному, тобто , у випадку дострокового припинення дії даного догвору з ініціативи довірителя, останній зобов'язанйи сплатити винагороду повіреному відповідно до фактично виконаної ним роботи , підтвердженої відповідним звітом, тобто довіритель не має права вимагати вартості фактично виконаної роботи повіреним.

Пунктом 8.3 договоур передбачено, що договір може бути розірваним у наступних випадках: за ініціативою однієї з сторін, за умов , передбачених у договорі.

Сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніе, як за тиждень до його припинення.

Згідно з платіжними дорученнями № 136 від 03.10.2016 квитанціями до прибуткового касового ордера № 18 від 03.10.2016, № 38 від 22.11.2016, банківськими виписками з рахунку позивача за період з 1 жовтня по 21 листопада 2016 року підтврджується факт перерахування позивачем на користь відповідача 84220,00 грн. в рахунок оплати авансу за умвами укладеного договору.

Крім того, згідно платіжного доручення № 164 від 18.11.2016 на суму 10 433,48 грн. позивачем було перераховано на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 10 433,48 грн. за позовом, який складено відповідачем на виконання умов договору доручення.

В свою чергу, позивачем не заперечувалось, що відповідачем було надано позивачу послуги по договору за усні юридичні консультації на суму 2000,00 грн., за підготовку тексту позовної заяви на суму 1 500,00 грн., за виготовлення технічного паспорту на об'єкт, а загалом - 11 000,00 грн.

Судапеляційної інстанції погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що між сторонами по справі виникли відносини з договору доручення, врегульовані гл. 68 Цивільного кодексу України.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Ч. 1 статті 1003 Цивільного кодексу України визначено, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Частиною 1 статті 1008 Цивільного кодекус України встановлено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Частиною 2 статті 1008 Цивільного кодекус України визначено, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором. У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

Листом № 032 від 13.02.2017 відповідач повідомив позивача про розірвання договору у зв'язку з порушенням останнім його умов в частині наданні інформації необхідної для виконання договору, а також просив підписати акти виконаних робіт та направити підписаний примірник на адресу відповідача. Вказаний лист додано позивачем до матеріалів позову, а докази його направлення подані відповідачем (фіскальний чек 3263 та опис вкладеного).

Крім того, листом від 13.12.2017, який отримано позивачем 21.01.2017, відповідач повідомив, що ним прийнято рішення розірвати укладений між сторонами договір з пропозицією повернути частину отриманих коштів та підписати акти здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач листом № 01/1-20 від 28.01.2017 повідомив відповідача про те, що авансовані кошти по договору (52 000,00 грн. та 32 200,00 грн.) - відповідачем не відпрацьовані, він погоджується щодо розірвання догвору за умови повернення коштів в сумі 84 220,00 грн. за виключенням вартості виготовлення паспорта ґбті- 7500,00 грн., підготовки тексту позовної заяви - 1500,00 грн., усних юридичних консультацій - 1000,00 грн., а аткож компенсувати витрати по сплаті судового збору - 10 433,48 грн. Вказаний лист позивачем надіслано засобами поштового зв'язку, проте, не вручено у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання (копія поштового відправлення наявна в матеріалах справи).

12.05.2017 позивач заявив відповідачу претензію № 01/1-35, в якій позивач просив повернути про авансований платіж по договору в сумі 83 653,48 грн. Вказаний лист позивачем надіслано засобами поштового зв'язку, проте, не вручено у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання (копія поштового відправлення наявна в матеріалах справи).

Позивач листом № 01/1-49 від 05.07.2017 заявив відповідачу про припинення дії договору з 03.01.2017 у зв'язку з невиконанням останнім доручення у передбачений договором строк, а також просив повернути кошти в сумі 84 220,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір - є припиненим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, як і під час перегляду справи в апеляційному порядку, матеріали справи не містять двосторонньо узгоджених сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт на заявлену позивачем до стягнення суму - 73 220,00 грн. (84 220,00 грн. - 11000,00 грн.), як не містять і відомостей про складання таких актів будь-якою стоною договору та не містять доказів вручення будь-якою стороною договору відповідного акту/актів.

Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України визначено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції враховує те, що правова природа перерахованих позивачем коштів в сумі 84 220,00 грн. - авансування (передоплата) виконання доручення по договору, за яким позивач виступив довірителем, а відповідач повіреним певного обсягу юридичних дій. При цьому, вказані кошти в сумі 84 200,00 грн. були перераховані до виконання доручення по договору, тобто їх правовою природою є попередня оплата (авансування). При цьому, у випадку, якщо б відповідач в подальшому виконав би обумовлений договором обсяг доручення по договору, про що б сторони склали та підписали відповідний двосторонній документ (наприклад, акт виконаних робіт, звіт про виконання доручення, як це передбачено і умовами договору), то перерахована позивачем грошова сума у розмірі 84 200,00 грн. змінила б свою правову природу та набула статусу оплати за виконане доручення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем не заперечувався факт часткового виконання відповідачем доручення по договору, зокрема, позивач зазначав, що відповідачем було надано позивачу послуги по договору за усні юридичні консультації на суму 2000,00 грн., за підготовку тексту позовної заяви на суму 1 500,00 грн., за виготовлення технічного паспорту на об'єкт, а загалом - 11 000,00 грн. Позивачем вимог про стягненян вказаної суми - не заявлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі, матеріали справи не містили та не містять належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України виконання відповідачем, як повіреним, визначеного договором обсягу доручення, а тому, перерахована позивачем грошова сума у розмірі 73 220 грн. (84 220,00 грн. (сума авансування)- 11000,00 грн. (вартість послуг, надання яких відповідачем по договору не заперечується позивачем)) за своєю правовою природою залишилась сумою передоплати, тобто витратами позивача, які понесені ним на виконання зобов'язань за договором, укладеним між сторонами.

Тобто, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача відсутні обумовлені законом і договором підстави для неповернення/утримання спірних коштів в сумі 73 200,00 грн. в контексті спірних правовідносин сторін за договором доручення.

Доводи апелянта про те, що згідно умов укладеного договору № 340 від 03.10.2016 позивач зобов'язався надати відповідачу інформацію та документи, які необхідні для виконання доручення. В процесі виконання наданого доручення, при підготовці позовної заяви, відповідач надав усні консультації, вивчено документи, проведено аналіз норм чинного законодавства, надано послуги з супроводження виготовлення технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна, складено та подано відповіднй позов, прийнято участь у 2-х судових засіданнях, і саме в процесі справи, відповідачу стало відомо, що позивачем не було надано усього обсягу інформації щодо об'єкту нерухомого майна, у зв'язку з чим відповідач не міг виконати у повному обсязі зміст отриманого доручення по договору № 340 від 03.10.2016, а отже, саме позивачем було порушено відповідні зобов'язання по договору щодо надання достовірної інформації стосовно об'єкту нерухомості - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки наведені скаржником обставини не спростовують права позивача вимагати кошти авансування, обсяг доручення за якими не виконано і докази чого - не надано, як не спростовують і обов'язок відповідача повернути спірні кошти. Пр цьому, відповідач не позбавлений права заявити у встановленому порядку вимоги позивачу у зв'язку з понесенням ним додаткових витрат та/або збитків внаслідок надання позивачем, на переконання відповідача, суперечливої інформації для виконання доручення.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача 10 433,48 грн., оскільки вказані кошти згідно платіжного доручення № 164 від 18.11.2016 на суму 10 433,48 грн. позивачем було перераховано особисто на користь державного бюджету України в якості сплати судового збору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5 219,97 грн. та 1 816,90 грн. 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині нарахування вказаних показників на суму 10 433,48 грн. - задоволенню не підлягають з тих підстав, що у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем щодо сплати 10 433,48 грн., а тому і підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно з ст. 625 Цивільного кодекус України - також відсутні.

В свою чергу, решта нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних - нараховані на суму коштів 73 200,00 грн., які перераховані позивачем у якості передоплати (авансування).

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), у звґязку з чим підстави для нарахування і стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відсутні.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5 219,97 грн. та 1 816,90 грн. 3% річних - задоволенню не підлягають.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягненян з відповідача 11059,26 грн. пені - задоволенню не підлягають, оскільки до часу відмови відповідача від виконання доручення прострочення ним допущене не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 73 220 грн. 00 коп., перераховані позивачем як передоплата (авансування) виконання доручення по договору. В решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення в частині присудження до стягнення з відповідача на користь 3% річних в сумі 533,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 966,52 грн. підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні наведених позовних вимог. В іншій частині у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів в розмірі 73 220 грн. 00 коп., перерахованих позивачем як передоплата (авансування) виконання доручення по договору та часткової відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних - підлягає залишенню без змін згідно з ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга в цій частині - без задоволення.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 142,19 грн. судового збору за подачу позову, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 486,20 грн. В решті - судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 (повний текст якого складено 04.10.2017) у справі №910/10194/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 (повний текст якого складено 04.10.2017) у справі №910/10194/17 в частині стягнення 3% річних в сумі 533,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 966,52 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 (повний текст якого складено 04.10.2017) у справі №910/10194/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" - без задволення.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 (повний текст якого складено 04.10.2017) у справі №910/10194/17 в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 121, оф. 152, код 40298129) на користь Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (04107, м. Київ, вул. Пугачова, 17, код 00017437) грошові кошти в сумі 73 220 (сімдесят три тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп., а також 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 19 коп. судового збору за подачу позову.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (04107, м. Київ, вул. Пугачова, 17, код 00017437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 121, оф. 152, код 40298129) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 20 коп.

В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали справи №910/10194/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.01.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

В.В. Куксов