Ухвала

від 25.01.2018 по справі 817/1609/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 січня 2018 року м. Рівне №817/1609/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

розглянувши адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" доДержавного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" про визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора, зобов'язання поновити запис в Державному реєстрі речових пра,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради ОСОБА_2 у якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради ОСОБА_2 Миколайовича№36713593 від 19.08.2017 року про скасування реєстраційної дії проведеної на підставі рішення №35511884 від 02.06.2017 року Державного реєстратора Здолбунівської районної державної адміністрації - скасування права власності на залізничні під'їздні колії довжиною 2,1 кілометр, що знаходяться за адресою Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Шевченка, 1 за ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада", зобов'язати Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради ОСОБА_2 поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності на залізничні під'їздні колії довжиною 2,1 кілометр, що знаходяться за адресою Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Шевченка, 1 за ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада".

З матеріалів справи судом встановлено, що 28 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство Дікергофф Цемент Україна звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лювада та Державного реєстратора Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ Лювада на залізничні під'їздні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул.. Шевченка, 1.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2017 року у справі № 918/1377/16 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 травня 2017 року у даній справі рішення Господарського суду Рівненської області скасовано та прийняте нове рішення, яким визнано недійсним правочин, оформлений актом від 10.07.2012 року, в частині передачі в статутний капітал ТОВ Лювада від ТОВ Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій залізничних під'їздних колій довжиною 2.1. км. Також скасовано рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції від 17 серпня 2013 року про реєстрацію права власності за ТОВ Лювада на залізничні колії довжиною 2Д км. за адресою Рівненська обл., м. Здолбунів, вул.. Шевченка, 1.

Вищий господарський суд України своєю постановою від 16 серпня 2017 року касаційну скаргу ТОВ Лювада на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 травня 2017 року у справі № 918/1377/16 задовольнив частково, шляхом скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22 травня 2017 року у справі № 18/1377/16 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру №99270968 від 04 жовтня 2017 року, за ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лювада , згідно запису про право власності під номером 2153947, за реєстраційним номером 135486356226, зареєстровано об'єкт нерухомого майна - залізничні під'їздні колії довжиною 2,1 кілометр, що знаходяться за адресою Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084, площею 5,5479 га та 5622610100:00:002:0086 площею 1,949 га.

У розділі Інформаційної довідки з Державного реєстру Інформація про зміни права власності (стор. 2) зазначено, що 02 червня 2017 року на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду, серія та номер: 918/1377/16, виданої 22.05.2017, право власності на спірний об'єкт нерухомості скасовано рішенням Державного реєстратора Здолбунівської районної адміністрації № 35511884. В послідовності, дане рішення скасоване на підставі рішення № 36713593 від 19 серпня 2017 року Державного реєстратора комунального підприємства Здолбунівське реєстраційне бюро Здолбунівської районної ради Рівненської області ОСОБА_2.

Наведена правова ситуація дозволяє дійти такого правового висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952), під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства ). На це право на суд , в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі ОСОБА_4 проти України від 30.08.2013, заява №49069/11).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04), відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Приймаючи рішення про закриття провадження у даній справі, суд також враховує, що відповідно до даних ЄДРСР ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху від 15 січня 2018 року по справі № 918/1377/16 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада", підписану представником - адвокатом ОСОБА_5 на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 07.12.2017 року у справі № 918/1377/16 - залишено без руху, зобов'язано апелянта - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати докази сплати судового збору протягом 5 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху від 15 січня 2018 року по справі № 918/1377/16 поновлено пропущений строк товариству з обмеженою відповідальністю "Лювада" на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2017 р. у справі № 918/1377/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.17р. у справі №918/1377/16, зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2017 р. у справі № 918/1377/16.

Крім того відповідно до даних ЄДРСР Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року по справі № 918/890/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_6 про визнання відсутнім права на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право власності вирішено: позов задоволити частково, визнати відсутнім у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (35705, м. Здолбунів, Рівненська обл., вул. Незалежності, буд, 42. і.к. 38305990) права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км. початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки, визнано недійсним Свідоцтво на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада» , в решті позову відмовлено в задоволенні. Вказане рішення не набрало законної сили.

Частиною 3 статті 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що у справі, яка розглядається, первинним є спір про право власності на нерухоме майно, який не є публічно-правовим, а випливає з господарських правовідносин, вказаний спір має вирішуватися судами за правилами ГПК.

Суд наголошує, що в даному випадку реєстраційні дії здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані із скасуванням реєстрації права власності на нерухоме майно, а відтак суд приходить до висновку про те, що дана справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 24 січня 2017 року у справі №21-1559а16.

Крім того, рішенням Верховного суду України від 17 лютого 2015 року №21-551а14 було висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Оскаржене рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно є похідним від результату спору про наявність чи відсутність права власності на спірний об'єкт, не є власним рішенням державного реєстратора, а є лише оформленням завершення спору про право власності. Питання про скасування рішення про державну реєстрацію права власності повинно розглядатись господарським судом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Разом з цим, в цьому випадку оскаржуваним діям відповідача передує невирішений між сторонами спір про право, який вже був предметом розгляду господарськими судами трьох інстанцій, на даний час відсутнє кінцеве рішення в справі, яке б набрало законної сили.

Наведене свідчить про те, що заявлені у справі вимоги випливають із відносин, які мають приватно-правовий характер, а оскаржувані дії відповідача є лише наслідком реалізації сторонами по справі їх прав.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно із пунктом 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, в даному випадку наявний спір про право, що врегульовано нормами Господарського процесуального кодексу України, тому останній підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України (в редакції до 15.12.2017, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, аналогічні підстави містяться і в п.1 ч.1 ст.238 КАС України, що набрав чинності з 15.12.2017.

Згідно пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у відповідності до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного суд вважає за доцільне закрити провадження у справі, адже справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, та на підставі зазначеного вище, суд роз'яснює позивачу про право на звернення з даним позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає до розгляду господарським судом за правилами господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.