Постанова

від 01.02.2018 по справі 805/2724/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року справа №805/2724/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Чернявської К.Г., представників відповідача - Сенникова А.А., Вітенко М.А., діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року (суддя Смагар С.В.) складену в повному обсязі 20 жовтня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області у справі № 805/2724/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнотранс до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2017 року № 0000091200, № 0000101200 на загальну суму 26 939,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Автотехнотранс звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2017 року № 0000091200 на суму 1 080,20 грн. та № 0000101200 на суму 25 859,28 грн. (а.с. 3-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 30 травня 2017 року № 0000091200, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1 080, 20 грн. та № 0000101200, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 25 859, 28 грн. (а.с. 140-142).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податковим органом проведено камеральну перевірку з питань дотримання строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та встановлено порушення цих строків.

Податковий орган вважає, що факт дотримання строків сплати, встановлених у рішенні і договорі про розстрочення податкового боргу не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим Кодексом України, відтак спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними (а.с. 174-175).

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

01 лютого 2018 року до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехнотранс" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35237111), місцезнаходження: 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Чехова, буд. 1. Перебуває на податковому обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

24 лютого 2016 року відповідачем прийнято рішення № 6/05-99-17-01 про розстрочення податкового боргу, відповідно до якого відповідач вирішив надати позивачу розстрочення сплати податкового боргу під проценти з податку на додану вартість на суму 284 739,67 грн., з яких основний платіж на суму 243 882,64 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 36 313,99 грн. та пеня на суму 104 543,04 грн. Зазначена заборгованість, штрафні санкції та пеня розраховані станом на 24.02.2017року, на дату прийняття рішення про розстрочення податкового боргу( а.с.13-16).

Даним рішенням встановлено строки і суми сплати розстроченого податкового боргу, а саме з березня по листопад 2016 року по 38473 грн. 96 коп. та у грудня 2016 року у сумі 38474 грн. 03 коп. Крім того, відповідно до рішення 24 лютого 2016 року № 6/05-99-17-01 між Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області та позивачем укладено договір про розстрочення податкового боргу від 24 лютого 2016 року № 8/05-07-23-12-3, предметом якого є надання позивачу розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 384 739,67 грн. під проценти строком з 24 лютого 2016 року по 20 грудня 2016 року.

30 травня 2017 року відповідно до акту перевірки від 22 грудня 2016 року № 59/05-07-12/35237111, рішення про результати розгляду скарги від 4 квітня 2017 року № 4694/10/05-99-10-01-10-1 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення № 0000091200, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 24 календарних дні сплати грошового зобов'язання в сумі 10 802 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1 080,20 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с. 9).

Як вбачається з розрахунку відповідача до спірного рішення, штрафна санкція за податковим повідомленням-рішенням № 0000091200 була нарахована згідно декларації за грудень 2015 року № 9273610316 від 19 січня 2016 року, термін сплати 30 січня 2016 року, рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24 лютого 2016 року № 8/05-07-23-12-3. Крім того, з розрахунку вбачається, що датою нарахування є 30 січня 2016 року, датою розстрочення податкового боргу є 24 лютого 2016 року, датою сплати у сумі 10802 грн. є 02 грудня 2016 року, кількість днів затримки визначено 24 календарних днів та застосовано штрафна санкція у розмірі 10% у сумі 1 080,20 грн. (а.с. 10).

Крім того, 30 травня 2017 року відповідно до акту перевірки від 22 грудня 2016 року № 59/05-07-12/35237111, рішення про результати розгляду скарги від 4 квітня 2017 року № 4694/10/05-99-10-01-10-1 відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення № 0000101200, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 417 календарних дні сплати грошового зобов'язання в сумі 129 296,40 грн.. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 25 859,28 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с. 11).

З розрахунку відповідача до податкового повідомлення-рішення № 0000101200 вбачається, що штрафна санкція нарахована згідно декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 9073676737 від 19 грудня 2014 року на суму 40 043 грн., за грудень 2014 року № 9081839968 від 24 квітня 2015 року на суму 32 376 грн., за січень 2015 року № 9019457727 від 20 лютого 2015 року на суму 19 грн., за лютий 2015 року № 9042413997 від 18 березня 2015 року на суму 430 грн., за березень 2015 року № 9073464948 від 20 квітня 2015 року на суму 28 278 грн., за квітень 2015 року № 9101227515 від 20 травня 2015 року на суму 23 175 грн., за червень 2015 року № 9153141062 від 20 липня 2015 року на суму 10916 грн., за липень 2015 року № 9174371023 від 19 серпня 2015 року на суму 35754 грн., за серпень 2015 року № 9193274449 від 17 вересня 2015 року на суму 818 грн., за вересень 2015 року № 9215307398 від 20 жовтня 2015 року на суму13342 грн., за жовтень 2015 року № 9237403234 від 20 листопада 2015 року на суму 10270 грн., за листопад 2015 року № 9256629583 від 18 грудня 2015 року на суму 17107 грн., рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24 лютого 2016 року № 8/05-07-23-12-3. Відповідно до розрахунку датами нарахування є 30 рудня 2014 року, 30 січня 2015 року, 2 березня 2015 року, 30 березня 2015 року, 30 квітня 2015 року, 30 травня 2015 року, 30 липня 2015 року, 30 серпня 2015 року, 30 вересня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року, другою датою нарахування по всім деклараціям та рішенню є 24 лютого 2016 року, датами сплати боргу є 19 серпня 2016 року, 20 вересня 2016 року, 20 жовтня 2016 року, 21 листопада 2016 року, 2 грудня 2016 року на загальну суму 129296 грн. 40 коп. Розрахунком визначено кількість днів затримки з 274 календарних днів до 417 календарних днів та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 25 859,28 грн. (а.с. 12).

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про надання розстрочення податкового боргу не є тотожнім поняттю погашення податкового боргу. Дати фактичної сплати боргу відбулися значно пізніше, ніж 24 лютого 2016 року, а отже, відповідачем невірно розраховані штрафні санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями та невірно визначені об'єкти для застосування штрафу, тобто погашені суми боргу, відтак спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з нормами ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті, стосовно місцевих податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов'язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається з розрахунків штрафних санкцій, відповідачем у якості об'єкта для застосування санкцій прийняті суми податкового боргу, на які відповідачем було надане розстрочення рішення від 24 лютого 2016 року і саме від дати граничного строку сплати до декларацій до дати прийняття рішення про розстрочення - 24 лютого 2016 року, відповідачем обрахована штрафна санкція.

Суд встановив, що платіжними дорученнями від 19 серпня 2016 року № 1058 на суму 45 300 грн., від 20 жовтня 2016 року № 1201 на суму 42 662,04 грн., від 20 вересня 2016 року № 1133 на суму 46 900 грн., від 30 серпня 2016 року № 1096 на суму 500 грн., від 30 вересня 2016 року № 1179 на суму 2 000 грн., від 18 листопада 2016 року № 1282 на суму 41 632,19 грн., від 01 грудня 2016 року № 1317 на суму 26 367,95 грн., від 05 грудня 2016 року № 1338 на суму 1 630 грн., позивач сплачував зобов'язання відповідно до рішення про розстрочення податкового боргу від 24 лютого 2016 року № 6/05-99-17-01.

Проаналізувавши ст. 126 ПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана норма застосовується у випадку погашення платником податків суми податкового боргу, від чого залежить як обчислення строку, так і розмір штрафу.

В той же час, висновок податкового органу щодо сприйняття як об'єкту для застосування штрафу суми податкового боргу, які розстрочені рішенням є помилковим, оскільки прийняття рішення про надання розстрочення податкового боргу не є тотожнім поняттю погашення податкового боргу.

При цьому, дати фактичної сплати боргу відбулися значно пізніше, ніж 24 лютого 2016 року, а отже, відповідачем невірно розраховані штрафні санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями та невірно визначені об'єкти для застосування штрафу, тобто погашені суми боргу.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання на те, що факт дотримання строків сплати, встановлених у рішенні і договорі про розстрочення податкового боргу не випливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим Кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2017 року № 0000091200, № 0000101200, які є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року по справі № 805/2724/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнотранс до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2017 року № 0000091200, № 0000101200 на загальну суму 26 939,48 грн. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 01 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова