Рішення

від 01.02.2018 по справі 904/10264/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10264/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи,

за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", м. Київ, в особі Центральної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана телекомунікаційна компанія", м. Дніпро

про стягнення 23899,85 грн

у присутності представників:

від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 80/07.1-09/17876 від 29.12.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

11.12.2017 Державне підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Центральної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана телекомунікаційна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 22137,84 грн основного боргу, 1107,00 грн пені, 527,26 грн інфляційних втрат та 127,75 грн 3% річних, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 38676131 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, укладеного між сторонами 31.01.2014.

Ухвалою суду від 14.12.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.01.2018 на підставі ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

15.12.2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 9 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд цієї справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення йому 20.12.2017 та 16.01.2018 ухвал суду про відкриття провадження та відкладення розгляду справи, але участь свого повноважного представника у засіданні суду не забезпечив та витребуваних судом документів не надав.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає можливим вирішити спір без наявності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та за відсутності представника відповідача відповідно до положень ст.ст. 178 та 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана телекомунікаційна компанія" укладено договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 38676131.

Предметом договору є проведення виконавцем (позивачем) робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дій джерел радіозавад роботі приладів замовника (відповідача).

На підставі договору позивачем було виконано роботи з радіочастотного моніторингу за період з листопада 2016 року по листопад 2017 року.

Ціну виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів було визначено на підставі Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж", затверджених Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 01.11.2016 № 578, затвердженим в Міністерстві юстиції України 25.11.2016 за № 1530/29660.

Згідно а. 5 п. 2 ст. 6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 № 1770-ІІІ (з послідуючими змінами та доповненнями), користувачі радіочастотного ресурсу України, зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у розмірі, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань позивач надав наступні акти виконаних робіт:

№Місяць, рік у якому виконано роботи Сума боргуАкт 2016 року 1.Листопад 2016 року 1 529,04 грн.Акт підписано, Рахунок № 19804 від 24.11.2016 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 2.Грудень 2016 року 1 529,04 грн.Акт підписано, Рахунок № 20449 від 26.12.2016 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 2017 року 1.Січень 2017 року 1 529,04 грн.Акт підписано, Рахунок № 151 від 25.01.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 2.Лютий 2017 року 1 529,04 грн.Акт підписано, Рахунок № 738 від 23.02.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 3.Березень 2017 року 1 662,00 грн.Акт підписано, Рахунок № 1228 від 23.03.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 4.Квітень 2017 року 1 662,00 грн.Акт підписано, Рахунок № 1630 від 26.04.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 5.Травень 2017 року 1 662,00 грн.Акт підписано, Рахунок № 2104 від 26.05.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 6.Червень 2017 року 1 662,00 грн.Акт підписано, Рахунок № 2526 від 27.06.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 7.Липень 2017 року 1 662,00 грн.Акт підписано, Рахунок № 3068 від 27.07.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 8.Серпень 2017 року 1 927,92 грн.Акт підписано, Рахунок № 3582 від 28.08.2017 повторно надіслано 05.09.2017, не сплачено 9.Вересень 2017 року 1 927,92 грн. Акт не підписано, Рахунок № 4032 від 26.09.2017 надіслано 19.10.2017, не сплачено 10.Жовтень 2017 року 1 927,92 грн.Акт не підписано, Рахунок № 4505 від 30.10.2017 надіслано 30.11.2017, не сплачено 11.Листопад 2017 року 1 927,92 грн.Акт не підписано, Рахунок № 4991 від 27.11.2017 надіслано 30.11.2017, не сплачено Сума боргу: 22 137,84 грн.

Згідно пункту 2.2.2. договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати на користь позивача (виконавця), але позивач зазначає, що зобов'язання відповідачем не виконані, в зв'язку з цим сума боргу на час подання позову складає 22137,84 грн.

24.01.2018 позивач надав до справи підписані відповідачем акти виконаних робіт за серпень, вересень, жовтень, листопад 2017 року та акт звірки сторонами взаємних розрахунків станом на 01.12.2017, у якому підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 22137,84 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів слідує, що відповідачем не оплачені до цього часу надані позивачем послуги на суму 22137,84 грн.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення замовником зобов'язань з оплати отриманих послуг він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 3.4 договору відповідач мав здійснювати оплату не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був виставлений рахунок

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про невірне визначення позивачем періодів її нарахування, що протирічить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського суду України. З загального розміру пені підлягають виключенню суми, що нараховані за прострочку сплати послуг за листопад-грудень 2016 року, січень, листопад 2017 року, за решту періодів прострочки пеня може бути нарахована за загальний період з 10.09.2017, як це зазначив сам позивач, та по 07.12.2017, за кожним періодом прострочки окремо та в межах встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського суду України шестимісячного строку і складає 681,19 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 10.09.2017 по 07.12.2017 за кожним періодом прострочення окремо, що у загальній сумі складає 127,75 грн та інфляційні втрати за аналогічний період у загальній сумі 527,26 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку вчасно та в повному обсязі виконати підрядні роботи, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення 22137,84 грн основного боргу, 681,19 грн пені, 527,26 грн інфляційних втрат та 127,75 грн 3% річних, в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог покладаються 1571,49 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана телекомунікаційна компанія" (м. Дніпро, проспект О. Поля, 36, ідентифікаційний код 38676131) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (м. Київ, проспект Перемоги, 15 км, код 01181756) в особі Центральної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 41, код 21908235) 22137,84 грн основного боргу, 681,19 грн пені, 527,26 грн інфляційних втрат, 127,75 грн 3% річних та 1571,49 грн витрат по сплаті судового збору , видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.02.2018.

Суддя В.Д. Воронько