Рішення

від 31.01.2018 по справі 907/859/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2018                               м. Ужгород                              Справа № 907/859/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група», м. Мукачево до товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс Уж», м. Ужгород про стягнення суми 9706,01грн., у тому числі 7242,28грн. основного боргу по оплаті за придбану продукцію, 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 1415,09грн. інфляційних втрат

Представники сторін: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група», м. Мукачево звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс Уж», м. Ужгород про стягнення суми 9706,01грн., у тому числі 7242,28грн. основного боргу по оплаті за придбану продукцію, 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 1415,09грн. інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 526, 530, 549, 612, 623, 624, 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 230, 231 Господарського кодексу України щодо належного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо повноти та своєчасності сплати коштів за придбану продукцію.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2017 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.01.2018 розгляд справи було відкладено на 31.01.2018 з мотивів, наведених у ній та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з доказами в його обґрунтування до дати 26.01.2018.

Відповідно до вимог п.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи зазначене, а також відсутність відповідного клопотання сторін про розгляд справи з викликом сторін, судом протокольно ухвалено здійснювати розгляд справи №907/859/17 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 88000, м. Ужгород, вул. Українська, буд. 16.

Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог суду та позивачу не подав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. У матеріалах справи містяться відомості стосовно повернення відділенням поштового зв'язку повідомлень суду про розгляд справи з причин спливу строку зберігання поштових відправлень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група», м. Мукачево (Продавець, позивач – у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Продсервіс Уж», м. Ужгород (Покупець, відповідач - у справі) був укладений договір №1255 купівлі-продажу товару (надалі-Договір), за умовами якого продавець зобов'язався в порядку та умовах договору поставляти і передавати у власність покупця визначену договором продукцію, а покупець – приймати та своєчасно здійснювати оплату в порядку, у строки та на умовах, передбачених договором.

При цьому, асортимент, кількість, ціна і вартість товару визначаються та погоджуються у специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору (п.2).

Загальна сума договору становить сумарну вартість відвантаженого товару за накладними протягом дії договору (п.4).

Передача товару продавцем і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця (п.11).

Згідно з п. 12 договору розрахунки за товар, що є предметом договору проводяться з відстрочкою оплати на 21 календарний день, який починається з моменту передачі товару від продавця до покупцю, що засвідчується накладною.

Покупець зобов'язується проводити оплату за отриманий товар в українській національній валюті шляхом перерахування безготівкових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, або шляхом внесення готівкою коштів в касу продавця, або готівкою через торгового представника (експедитора), який доставив товар та який зобов'язаний видати касовий чек на суму отриманої готівки. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 7242,28грн., що належним чином підтверджуються долученими до матеріалів справи накладними: № 293109 від 20.07.2016р. на суму - 4290,64 грн., № 293110 від 20.07.2016р. на суму - 2362,44 грн., та № 293111 на суму - 589,20 грн.

Як вбачається з узгодженого сторонами та скріпленого підписами і печатками останніх акту звірки взаєморозрахунків від 28.11.2016 №1014, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за вищевказаними накладними товар за період з 01.07.2016 по 31.10.2016 становить суму 7242,28грн., яка відповідачем не оплачена.

З огляду на наявну заборгованість, позивач 17.08.2017 звернувся до відповідача з досудовим попередженням за № 400. Однак, останній на вказане належним чином не відреагував, борг у запропонований позивачем строк не погасив, що змусило позивача звернутися за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем з урахуванням вимог п.15-16 договору було нараховано на суму заборгованості 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 1415,09грн. інфляційних втрат, вимоги про стягнення яких позивач просить задовольнити у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі - продажу №1255 від 15.07.2016 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно з Договором, внаслідок чого у ТОВ «Продсервіс - Уж» виникла заборгованість перед ТОВ «Закарпатська продовольча група» у розмірі 7242,28грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано, вимоги позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а відтак, позов у частині стягнення суми боргу підлягає задоволенню.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.

Водночас частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток зі загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, саме стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною відносно до статті 614 Цивільного кодексу України та підлягає переважному застосуванню в даному випадку.

Таким чином відсутність коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за укладеним Договором.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з 12.08.2016 по 09.02.2017 та 1415,09грн. інфляційних втрат за період з 12.08.2016 по 06.12.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення термінів розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми пені за несвоєчасний розрахунок та інфляційних втрат вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з 12.08.2016 по 09.02.2017 та 1415,09грн. інфляційних втрат за період з 12.08.2016 по 06.12.2017 підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група», м. Мукачево до товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс Уж», м. Ужгород про стягнення суми 9706,01грн., у тому числі 7242,28грн. основного боргу по оплаті за придбану продукцію, 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 1415,09грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Ураховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс Уж» (88000, м. Ужгород, вул. Українська, буд. 16, ідентифікаційний код 39988115) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група» (89600, м. Мукачево, вул. Пряшівська – бічна, 6, ідентифікаційний код 36908634) суму 9706,01грн. (дев'ять тисяч сімсот шість грн. 01 коп.) заборгованості, у тому числі 7242,28грн. основного боргу по оплаті за придбану продукцію, 1048,64грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 1415,09грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.02.2018

          Суддя О.Ф. Ремецькі