Рішення

від 02.02.2018 по справі 910/23516/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2018Справа № 910/23516/17 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (02154, м. Київ, Русанівська набережна, б. 4) до проПублічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5) стягнення збитків в розмірі 72 500,00 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі також - Відповідач ) про стягнення збитків в розмірі 72 500,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 26.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (Орендодавець) та Державним територіальним об'єднанням Південно - Західна залізниця (Орендар) було укладено Договір №ПЗ/Л-13870/НЮ, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він передав Відповідачу обладнання, проте останній після закінчення терміну дії Договору не повернув передане обладнання з оренди. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця збитки у розмірі 72 500 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 року відкрито провадження у справі №910/23516/17, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що про розгляд даної справи Сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 09.01.2018 року уповноваженій особі підприємства Відповідача та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС є 02154, м. Київ, Русанівська набережна, б. 4.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/23516/17 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України,

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про розгляд даної справи були повідомлені належним чином.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (Орендодавець) та Державним територіальним об'єднанням Південно - Західна залізниця (Орендар) було укладено Договір №ПЗ/Л-13870/НЮ, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату.

Найменування та кількість майна: гігієнічні ободи для унітазів; 26 штук. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.2.2 Договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання - передачі, який підписується Сторонами (або уповноваженими представниками Сторін) і скріплюється печатками.

Кожна одиниця орендованого майна має свій індивідуальний номер, який зазначається у акті приймання - передачі орендованого майна. (п.2.3 Договору)

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору за оренду майна Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 50 коп. за одну штуку на рік, в т.ч. ПДВ. Загальна сума по договору 9 грн. 75 коп. в т.ч. ПДВ 20% 1,62 згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору.

Згідно з п.5.2 Договору Орендар повинен з дня отримання письмової заявки від Орендодавця у 20-ти денний термін передати орендоване майно Орендодавцю за актом приймання - передачі.

У п.6.1 Договору визначено, що після закінчення терміну дії зазначеного договору Орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно Орендодавцю за актом прийому - передачі, який підписується Сторонами (або уповноваженими представниками Сторін) і скріплюється печатками.

Майно повинно бути передано Орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу. (п.6.2 Договору)

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі псування або знищення майна з вини Орендаря, що буде належним чином підтверджено, останній сплачує Орендодавцю вартість орендованого обладнання в розмірі 2500 грн. 00 коп. за одну одиницю обладнання на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками і діє до 31.12.2013 р., та поширюється на взаємовідносини Сторін, що виникли між ними з 01.04.2013 року. (п.8.1 Договору)

Згідно з п.8.6 Договору Сторони домовились, що даний Договір може бути достроково припинено при умові повідомлення за 20 календарних днів до бажаної дати припинення договору.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2013 року до Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Сторони виклали п.3.2 в новій редакції: Загальна сума по договору 22 грн. 85 коп. в т.ч. ПДВ 20% 3,80 згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору ., п.8.1 в новій редакції: Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками і діє до 31.12.2014 р. .

Додатковою угодою №2 від 01.01.2015 року до Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Сторони виклали п.3.2 в новій редакції: Загальна сума по договору на 2015 рік 35 грн. 95 коп. в т.ч. ПДВ 20% 5,99 згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору ., п.8.1 в новій редакції: Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками і діє до 31.12.2015 р. .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання: гігієнічні сидіння для унітазів зі змінним покриттям у кількості 26 штук, стан майна на момент передачі - нове обладнання, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 16.05.2013 року.

28.12.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист б/н від 16.12.2016 року про розірвання договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року та повернення переданого майна, що підтверджується фіскальним чеком від 28.12.2016 р., рекомендованим повідомленням про вручення 29.12.2016 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

15.08.2017 року Позивач повторно надіслав на адресу Відповідача лист про розірвання договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року та повернення переданого майна, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 15.08.2017 р., рекомендованим повідомленням про вручення 18.08.2017 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він передав Відповідачу обладнання, проте останній після закінчення терміну дії Договору не повернув передане обладнання з оренди. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця збитки у розмірі 72 500 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання: гігієнічні сидіння для унітазів зі змінним покриттям у кількості 26 штук, стан майна на момент передачі - нове обладнання, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 16.05.2013 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками і діє до 31.12.2013 р., та поширюється на взаємовідносини Сторін, що виникли між ними з 01.04.2013 року. (п.8.1 Договору)

Додатковою угодою №1 від 30.12.2013 року до Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Сторони виклали п.3.2 в новій редакції: Загальна сума по договору 22 грн. 85 коп. в т.ч. ПДВ 20% 3,80 згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору ., п.8.1 в новій редакції: Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками і діє до 31.12.2014 р. .

Додатковою угодою №2 від 01.01.2015 року до Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Сторони виклали п.3.2 в новій редакції: Загальна сума по договору на 2015 рік 35 грн. 95 коп. в т.ч. ПДВ 20% 5,99 згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору ., п.8.1 в новій редакції: Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками і діє до 31.12.2015 р. .

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено .

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Як встановлено Судом, після закінчення строку дії Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року Відповідачем не було повернуто Орендодавцю майно з оренди за Актом приймання - передачі відповідно до п.6.1 Договору, а тому Суд зазначає, що на підставі ч.4 статті 284 Господарського кодексу України в даному випадку строк оренди майна за Договором №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року продовжено на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п.8.6 Договору Сторони домовились, що даний Договір може бути достроково припинено при умові повідомлення за 20 календарних днів до бажаної дати припинення договору.

28.12.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист б/н від 16.12.2016 року про розірвання договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року та повернення переданого майна, що підтверджується фіскальним чеком від 28.12.2016 р., рекомендованим повідомленням про вручення 29.12.2016 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

15.08.2017 року Позивач повторно надіслав на адресу Відповідача лист про розірвання договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року та повернення переданого майна, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 15.08.2017 р., рекомендованим повідомленням про вручення 18.08.2017 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

За таких підстав, приймаючи до уваги лист Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС б/н від 16.12.2016 року про розірвання договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року, який був отриманий Орендарем 29.12.2016 року, на час розгляду даної справи спірний Договір припинив свою дію.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п.5.2 Договору Орендар повинен з дня отримання письмової заявки від Орендодавця у 20-ти денний термін передати орендоване майно Орендодавцю за актом приймання - передачі.

У п.6.1 Договору визначено, що після закінчення терміну дії зазначеного договору Орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно Орендодавцю за актом прийому - передачі, який підписується Сторонами (або уповноваженими представниками Сторін) і скріплюється печатками.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом приймання - передачі обладнання, переданого на підставі Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року, після припинення дії вказаного Договору.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення майна з оренди в повному обсязі протягом 20 днів з дня отримання листа б/н від 16.12.2016 року, а саме у строк по 18.01.2017 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст.ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Суд зазначає, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що залишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі псування або знищення майна з вини Орендаря, що буде належним чином підтверджено, останній сплачує Орендодавцю вартість орендованого обладнання в розмірі 2500 грн. 00 коп. за одну одиницю обладнання на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За таких підстав, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань з повернення майна з оренди у передбачені Договором №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року строки, Позивач має право на відшкодування завданих збитків у зв'язку з неповерненням обладнання: гігієнічних сидінь для унітазів зі змінним покриттям у кількості 26 штук. При здійсненні розрахунку завданих збитків Суд враховує п.7.3 Договору, а тому розмір завданих збитків становить 65 000 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. * 26 штук)

При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем невірно визначений розмір завданих збитків, оскільки за умовами Договору №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року та за Актом приймання - передачі майна від 16.05.2013 року Орендодавцем було передано в оренду Відповідачу саме 26 штук гігієнічних сидінь для унітазів зі змінним покриттям, а не 29 штук, як зазначає Позивач.

Таким чином, заборгованість Публічного акціонерного товариства Українська залізниця перед Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС за Договором №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року становить 65 000 грн. 00 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС за Договором №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року у розмірі 65 000 грн. 00 коп.

Крім того, Суд зазначає, що Договір №ПЗ/Л-13870/НЮ від 26.04.2013 року був укладений з Державним територіальним об'єднанням Південно - Західна залізниця .

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне територіальне об'єднання Південно - Західна залізниця , яке є стороною в договорі.

Як вбачається із положень вищенаведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" реорганізовуються шляхом злиття.

Законом N 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Зазначений Закон містить такі положення.

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

За таких підстав, належним Відповідачем у даній справі є саме Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Таким чином, з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС підлягає стягненню 65 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 36300959) 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) коп. 48 (сорок вісім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин