Рішення

від 05.02.2018 по справі 905/2711/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2018 Справа № 905/2711/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКР-ГРАНТ , м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НПП МЕТРИКА , м.Дружківка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 129699,22грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - директор

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКР-ГРАНТ , м.Дніпро звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НПП МЕТРИКА , м.Дружківка, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 169699,22грн., з яких: 167056,05грн. - основний борг; 2643,05грн. - пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №14/17 від 26.06.17р. в частині оплати поставленого товару.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 24.11.17р., сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2711/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.17р. порушено провадження у справі №905/2711/17 та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.12.17р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю отримання додаткових документів, ухвалою суду від 11.12.17 року справу №905/2711/17 було відкладено на 10.01.2018р.

До суду від позивача надійшли:

15.12.17р. - супровідний лист №б/н від 15.12.17р. про долучення до матеріалів справи банківських виписок в якості доказів часткової сплати богу відповідачем за поставку товару;

10.01.18р. - заява №б/н від 10.01.18р. про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості з основного боргу у сумі 10000,00грн., внаслідок чого загальна сума боргу становить 159669,22грн.

Від відповідача 10.01.18р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), у якому останній визнав заборгованість в сумі основного боргу - 157056,05грн., в частині позовних вимог про стягнення пені, відповідач позов не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та не відповідність вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.01.18р. справу № 905/2711/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, оголошено перерву до 25.01.2018 року.

25.01.18р. від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог щодо основного боргу до суми 127 056,05грн. у зв'язку з частковою оплатою відповідачем 17.01.18р. - 20 000,00грн. та 24.01.18р. - 10 000,00грн. суми основного боргу.

25.01.18р. за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовче провадження у справі №905/2711/17 та призначення справи до розгляду по суті на 05.02.18р.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.18р. наполягав на задоволенні зменшених позовних вимог у розмірі 129699,22грн. в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.02.18р. позовні вимоги визнав частково, просив відмовити в частині нарахування пені, посилаючись на те, що розрахунок пені з визначенням 0,3% від суми отриманого товару протирічить ч.2,3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) здійснювалась відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд

встановив :

26.06.17р. між позивачем, ТОВ ТОРГІЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКР-ГРАНТ та ТОВ НПП МЕТРИКА укладений договір №14/17, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором поставити і передати у власність покупцю продукцію, найменування, кількість, строки та ціни якої, узгоджені сторонами та вказані у специфікаціях до даного договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. договору).

Згідно п.3.5. договору, датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п.3.8 договору за несвоєчасну оплату продукції покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,3% вартості товару.

Пунктами п.п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору визначено: Відвантаження продукції відбувається на умовах згідно специфікаціям до даного договору. Покупець здійснює оплату товару на умовах, згідно специфікаціям до даного договору. Покупець сплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Орієнтовна сума договору складає 1000000,00, в тому числі ПДВ - 166666.67грн.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.17р., але в будь-якому разі до виконання сторонами фінансових зобов'язань. Даний договір може бути пролонгований на наступний календарний рік шляхом укладання сторонами додаткової угоди до договору (п.5.1. договору).

Сторонами договору підписана специфікація №2 від 03.06.17р., відповідно до якої сторони узгодили найменування, якість, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, ціну з ПДВ, термін поставки та загальну вартість товару.

Так, умовами вказаної специфікації узгоджено, що позивач 04 липня (за попередньою заявкою покупця постачальнику) поставляє на адресу відповідача (м.Дружківка, вул. Соборна, буд. 7) ферромарганець ФМнД78 в кількості 20,024 тн. Загальна сума товару з ПДВ складає 881 065,08грн. Строк та порядок розрахунків: 30% передоплата, 70% протягом 30 календарних днів щотижнево рівними частинами по факту складання протоколу проведення хіиічних аналізів матеріалів. Дана специфікація є невід'ємною частиною договору поставки №14/17 від 26.06.17р.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору поставки та специфікації №2, позивачем за накладною №48 від 04.07.2017р. та товарно-транспортною накладною №04/07 від 04.07.2017р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 881 056,08грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на відповідній накладній.

Вказана видаткова та товарно-транспортна накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Повноваження особи, яка приймала та підписувала видаткову та товарно-транспортну накладні з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи Довіреністю №684 від 04.07.2017р.

Таким чином, на виконання умов договору поставки №14/17 від 26.06.17р. та специфікацій до нього, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 881 065,08грн.

Спір щодо отримання продукції між сторонами відсутній.

У позовній заяві позивачем зазначено, що в період з 04.07.17р. по 08.08.17р. покупцем на розрахунковий рахунок постачальника було перераховано частину заборгованості у сумі 584 000,03грн. в рахунок оплати вартості поставленого товару.

З метою врегулювання спору позивачем 31.08.17р. на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про сплату боргу.

В свою чергу, відповідач у відповіді №28/09 від 28.09.17р. на претензію, підтвердив факт наявності заборгованості у розмірі 287 056,05грн. та посилаючись на складне фінансове становище, зобов'язався сплачувати заборгованість у розмірі 10000,00 кожного дня до повної її сплати.

Проте, як зазначено у позовній заяві, визначений відповідачем порядок погашення заборгованості, не виконувався.

03.11.17р. між сторонами договору поставки було проведено звірку взаємних розрахунків та підписано відповідний акт, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 167056,05грн.

Акт звірки взаємних розрахунків від 03.11.17р. підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками товариств.

За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань поставлений на його адресу товар у встановлений специфікацією, та визначений відповідачем у відповіді на претензію строк у повному обсязі не оплатив у зв'язку з чим, за відповідачем на дату звернення позивача із позовом рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 167056,05грн.

Протягом розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості 17.01.18р. - 20 000,00грн. та 24.01.18р. - 10 000,00грн. у зв'язку з чим позивачем подана заява про зменшення позовних вимог щодо основного боргу до суми 127 056,05грн.

Окрім того, позивач відповідно до пункту 3.8. договору нарахував пеню у розмірі 2 643,17грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст.1 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За висновками суду, відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в розмірі 127 056,05грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України належним чином не виконав, а отже прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №14/17 від 26.06.17р. в сумі 127 056,05грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 643,17грн.

Оцінюючи правомірність нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з наступних підстав:

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату продукції покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% вартості товару.

Позивачем на підставі п.3.8. договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню, яка становить 2643,00грн.

Проте, ст.549 Цивільного кодексу України чітко визначає кваліфікуючі ознаки пені до яких зокрема відносяться: обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання; нарахування за кожен день прострочення виконання.

Тобто для визначення розміру пені, позивачу необхідно визначитись як з сумою пені, визначеною у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання так і періодом її нарахування.

Позивач визначив розмір заявленої до стягнення пені за формулою: вартість товару - 881 056,08грн. х 0,3% = 2 643,17грн.

Таким чином, заявлена позивачем сума в розмірі 2 643,17грн. за своєю правовою природою фактично є штрафом, а тому не може бути стягнута з відповідача у вигляді пені.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем в частині суми основного боргу в розмірі 127 056,05грн., суд задовольняє позовні вимоги частково.

У зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу протягом розгляду справи, частковим задоволенням позову, судовий збір розподіляється відповідно до ст.ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 96, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НПП МЕТРИКА (84200, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36569396; п/р 26008220129307 в АТ ПРОКРЕДИТ БАНК , МФО 320984) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКР-ГРАНТ (49005, м.Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 18, офіс 5; код ЄДРПОУ 39510900; п/р НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851) основний борг в сумі 127 056,05грн., судовий збір в сумі 2 505,84грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua .

В судовому засіданні 05.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2018р.

Суддя М.О. Лейба